Продолжение. Предыдущие дни читайте здесь
День 55
5:30 — підйом
6:30 — вихід на сніданок
А далі — іспит. Сьогодні я складав тактику. Робили наліт на табір. Завдання було — захопити сумку з документами і офіцера. Сподобалось тим, що ми робили наліт 5 разів. Кожен раз по-іншому. Можна було пробувати різні варіанти нападу. Змінювати кількість і склад груп. Наприклад: одна відволікає увагу, друга з іншого боку накриває (випереджаючи деякі коментарі: не з протилежного боку! А під кутом 70-90 градусів)
Вдалось захопити сумку за схемою: одна відволікає з фронту, друга — робить вигляд основної групи і наступає з флангу (але фактично вона виконувала також відволікаючу функцію і відтягнула на себе всі сили), а третя (маленька) група тупо через голий інший фланг забігла і винесла сумку. Просто обхитрили )
Повірте — 5 разів пробігАти по 200м, проповзАти метрів по 30 — це виснажує. Думав, що після того, як складу іспит, можна буде вже до вечора нічого не робити і відпочивати. Та де там!!! Пішли на спортмайданчик. Тепер я знаю, що таке тест Купера. 10 відтискань, 10 «жабок», 10 прес, 10 вистрибувань з руками за головою з позиції сидячи. 1-1,5 хв перепочинку між підходами. Зробили 8 підходів.
Далі вечеря і тепер — перепочинок )
На добраніч
День 57
4:30 — підйом. Отримання зброї.
Сьогодні нам видали новесенькі АКС і ПМ. АКС — це автомат Калашникова складний — такий, в якого приклад складається. ПМ — пістолет Макарова. Ну «новеньким» АКС важко назвати. Швидше — «не користованим», бо він 86-го року, але ним ще не користувались.
Приємно — я вам скажу — тримати в руках зброю, якою ще не стріляли.
Вся в маслі. Будемо її пристрілювати.
Коли йшли на сніданок я і ще один наш лишились на охороні зброї, поки решта група пішла їсти. Вирішив витягти пістолет і спробувати «похолостити». І його заклинило. Відтягнув. Поки повернув його у попередню позицію, чомусь відпав запобіжник. А потім ще й деталька, назви якої я не знав. Пошукав її на асфальті, підняв. Зрозумів, я не знаю, ні звідки воно випало, ні як це все запхати в пістолет. Поклав у кишеню детальки, пістолет — у кобуру і далі чекав прапорщика.
Підійшов до нього з цією проблемою в потязі. Прийшов — сказав, що є «проблемка» і показав у жмені «детальки». Зрозуміло, що всі змене похіхікали. Прапорщик сказав, що сьогодні мій позивний — Деталька. Взяв пістолет і поставив все на свої місця. Друга «деталька» виявилась бійком.
На полігон ми йшли і охороняли те, що снайпери несли в кофрах. Я не можу сказати, що саме їм дали, щоб вони спробували постріляти. І фото цих «штук» мене також попросили не показувати.
Ну отже — охороняли значить ми їх дорогою на полігон.
Коли ми прибули на полігон, я пішов складати іспити. Інженерна справа, тактична медицина, кидання навчальної гранати, топогеодезика, стрільба з АК, знання конструкції АК. Робота з АК взолосту. Склав на 4-ку.
Потім приїхали волонтери з Народного тилу. Вони привезли нам продукти і будматеріали — так ми тут дещо будуємо. Дякую Roman Sinicyn за сувенір — книгу ДАП. Тут (я тут вставлю пізніше лінк) про неї більше. І ще дякую за панаму @Vadim Abramov Мені подобаєсі, бо я схожий на Індіану Джонса.
Також сьогодні снайпери дали мені постріляти з СВД. Відстань 375м. Минулого разу я стріляв з 200м.
Перша спроба — прицілився, постріл і віддача приганяє оптику мені просто в брову. В брову!!! Це десь таке відчуття, ніби я розбігся і з розгону вдарився бровою у одвірок. Якщо хтось із вас думає, що у АК чи ПМ є віддача, то я вам скажу — немає. Це вони до вас ластяться. Віддача є лише у СВД. Ну ще у РПГ.
Короче погано притиснув приклад до плеча. Відповідно у гаинтівки з’явилось місце куди аювідійти назад і вона би пішла ще далі, якби не моя брова. Снайпери сказали, що от мене і посвячено. Ну і само-собою зрозуміло, що ні у яку мішень я не вцілив.
Друга спроба. Другий номер (внший снайпер) мені каже цілитись в нижній правий кут. Цілюсь, а сам намагаюсь якось так примрудити око, щоб ьрова кудись відійшла з лінії ймовірного руху прицілу. Ну і теж не влучив. Другий номер каже, що куля прилетіла нижче.
Третя спроба. Другий номер каже цілитись трохи вище. Цілюсь. Оптики ще трохи боюсь. Але сам собі приговорюю «ти вже притулив приклад до плеча! Оптика до брови не дістане! Заспокойся!» Тисну курок. І цього разу звучить звук, як куля б’ється об метал мішені. Ура!)
Йдемо і Док мені заклеює брову. Тепер ходжу з білою «фарою» на брові.
Зараз сидимо перед вогнищем. Чекаємо на вечерю.
Поділилися на групи для чергування вночі. Нам є що охороняти — приїхало повно будматеріалів.
Надобраніч
