Минулого тижня китайський посол у Франції бовкнув серйозну дурницю про те, що суверенітет колишніх радянських республік викликає сумнів. Я відразу розумів, що це зальот, але мені цікаво було, яка буде реакція саме ЄС.
І от вчора Жозеп Боррель висловив “стурбованість” з цих заяв. Та важливіше інше. ЄС вперше заговорив про зміну стратегії щодо Китаю. Це дуже серйозна історія. В підготовленому проекті внутрішнього меморандуму європейські чиновники розглядають стратегію розвинути тісні стосунки з Бразилією, Чилі, Нігерією та Казахстаном, щоб замістити китайський вплив і залежність. Для останнього це погані новини тому, що китайці якраз планували розбудувати тісніші стосунки з ЄС на противагу США. Про це і була розмова з Макроном, який повернувся і почав щось говорити про стратегічну незалежність ЄС від США. По великому рахунку посол Китаю у Франції жорстко підставив Макрона.
ЄС довго запрягає, але коли вже їде то їде. Я ще рік назад писав, якщо Захід не почне тиснути на Китай та Індію, то санкції працюватимуть саме проти нього. Тому, що китайці та індуси отримуючи дешеві російські енергоресурси здешевлюють свої товари і підвищують їх конкурентність на західних ринках. Розмови про нових партнерів на заміщення Китаю можуть стати на багато років новими геополітичними трендами.
Вся ця ситуація ставить серйозно на розтяжку Сі Цзіньпіна. З одного боку, можна почати “бикувати” і нарощувати рівень конфронтації та ізоляції, але це підірве головну ціль Китаю стати економікою номер 1 в світі, обігнати США. З іншого боку, можна дати задню, почати підігрувати в питанні війни в Україні Заходу, але це підриває другу важливу ціль – повернення Тайваню. Що ж подивимося, як на ці нові розмови в ЄС відреагують китайці. Я роблю ставку на другий варіант.