У 2017 році американські розвідувальні служби зробили однозначний висновок про те, чому президент Росії Володимир Путін наказав здійснити масштабні зусилля для саботажу президентських виборів у США. Про це пише NYT.
Вони встановили, що Путін прагнув підірвати довіру американців до власних виборів і послабити очолюваний США «ліберальний світовий порядок», який у Москві розглядають як загрозу для своєї безпеки. У рамках досягнення цієї мети, згідно з оцінкою, Росія працювала над тим, щоб допомогти Дональду Трампу здобути перемогу на виборах.
Вісім років потому Трамп сидів в Овальному кабінеті на емоційній зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським і знову виніс власний вердикт тим подіям. На його думку, ніякого російського саботажу не було, а було лише «фальшиве полювання на відьом», жертвами якого стали він і Путін.
«Дозвольте мені сказати: Путін ережив зі мною чимало», — сказав Трамп.
Ця заява є знаковою. Президент відчуває спільність інтересів із Путіним — це об’єднання позицій, сформоване в битвах проти тих, кого він вважає їхніми спільними ворогами, включаючи демократів, європейських лідерів і «глибоку державу» всередині американського уряду.
Відносини між Трампом і Путіним протягом багатьох років піддавалися ретельному вивченню американськими урядовими розслідуваннями, оцінками іноземних розвідок і журналістськими розслідуваннями. Сукупно вони виявили докази, що підтверджують різні теорії щодо схильності Трампа до російського автократа, який усе життя працював над тим, щоб підірвати інтереси США.
Досі немає єдиного, чіткого пояснення. Але, якщо судити лише за публічними діями Трампа протягом перших шести тижнів його повернення на посаду, очевидним є те, що майже всі його рішення у сфері національної безпеки та зовнішньої політики зустріли схвалення Кремля, що робить його позицію щодо Путіна ще важливішою.
Це перевернутий догори дриґом світ для Сьюзан Міллер, колишньої керівниці контррозвідки ЦРУ, яка очолювала розвідувальну оцінку щодо російського втручання у 2017 році.
В інтерв’ю вона заявила, що вважає прихильність Трампа до російського президента «заздрістю до автократа» — на її думку, він жадає такої ж влади, яку має Путін у Росії, приймаючи рішення без будь-яких обмежень.
«Трамп любить Путіна, тому що той має контроль над своєю країною, — сказала вона. — А Трамп хоче контролювати свою».
Трамп звинуватив Зеленського у тому, що він розпочав війну, яка почалася з вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року, під час якої масово вбивали українських цивільних. Він припинив передавати Україні розвідувальні дані, які Київ відчайдушно потребує для боротьби з російськими силами.
Він скоротив американські програми зовнішньої допомоги, які Путін давно зневажає, зокрема продемократичні ініціативи у країнах, таких як Угорщина, яку Москва прагне втягнути до своєї сфери впливу. Він віддалився від європейських союзників, заявивши, що їм не можна довіряти, і натякнув, що вони можуть залишитися самі перед майбутніми загрозами.
Трамп виправдовує свої дії тим, що вони необхідні для того, щоб змусити Росію сісти за стіл переговорів, представляючи себе миротворцем у конфлікті в Україні. Однак наразі він чинить значно більший тиск на Зеленського, щоб той погодився на поступки, ніж на Путіна.
У п’ятницю Трамп розпочав день із допису в соцмережах, погрожуючи економічними санкціями проти Росії за її «нищівні бомбардування» України. Але кілька годин по тому, в Овальному кабінеті, він фактично захистив Путіна, заявивши, що «бомбардування України» є ознакою того, що Росія прагне закінчити війну. Він розкритикував Україну за те, що вона, на його думку, не настільки мотивована завершити конфлікт.
«Що отримує Путін? Більше, ніж він та інші колишні офіцери КДБ могли мріяти», — сказав Калдер Волтон із Гарвардської школи державного управління ім. Кеннеді, автор книги про історію шпигунства між Росією та США.
«Ми спостерігаємо демонтаж очолюваного США міжнародного порядку прямо на наших очах — і це саме те, до чого Путін прагнув упродовж усієї своєї кар’єри», — додав він.
Наскільки це все влаштовує російських чиновників? Достатньо просто запитати їх.
Дмитро Пєсков, давній прессекретар Кремля, з’явився на державному телебаченні через два дні після напруженої зустрічі Трампа із Зеленським і похвалив дії адміністрації Трампа з моменту її приходу до влади. Він заявив, що новий порядок денний Білого дому «значною мірою збігається» з баченням Кремля.
Того ж дня міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров представив росіянам абсолютно нову версію світової історії, яка кардинально відрізняється від тієї, що Кремль десятиліттями викладав у своїй пропаганді. Лавров стверджував, що відповідальність за найбільші трагедії світової історії лежить на європейських державах, а не на США, згадавши Хрестові походи, наполеонівські війни, Першу світову війну та прихід Гітлера до влади.
«Якщо ми поглянемо на історію у ретроспективі, — сказав він, — американці не відігравали жодної підбурювальної, не кажучи вже про руйнівну, ролі».
Сьюзан Міллер заявила, що у її контррозвідувальній команді не було сумнівів у тому, що метою Росії у 2016 році було поширення дезінформації та хаосу, щоб підірвати довіру до демократичного процесу.
Разом з тим її агентство, спільно з Агентством національної безпеки та ФБР, ретельно і без політичної заангажованості оцінювало, наскільки втручання Росії вплинуло на перемогу Трампа.
Проте злість Трампа на так званий «російський обман» не зникла протягом років, і ця образа стала настільки глибокою, що він тепер бачить у Путіні союзника у власному прагненні до влади.