Світлана Алексієвич говорила на підставі своїх бесід з безліччю героїв її документальних книжок: “Шар культури – дуже тонкий, він дуже швидко злітає”, причому так відбувається не тільки “в таборі або на війні”.
Додам від себе. Створюється цей шар болісно довго, тисячоліттями, а злітає миттєво. Річ у тім, що безліч людей за можливості його з радістю позбуваються. Людина, по суті, хоч не зовсім звичайна, але тварина. Обмежувати в собі тваринне начало її змушують культурні, етичні норми. У нормальному суспільстві порушення таких обмежень засуджується. Усе змінюється, коли до влади приходять відверті злочинці. Вони дозволяють людям стерти тонкий шар культури і стати по відношенню до своїх жертв дикими хижими звірами. Як це не сумно, багато хто виявляється вдячним владі за таку можливість.
Саме така антропологічна катастрофа сталася в нацистській Німеччині і в путінській Росії. Влада розлюднила значну частину, ймовірно, навіть більшість населення, яка якщо не безпосередньо бере участь, то солідарна з убивствами.
Гітлер говорив: “Я звільняю людей від обтяжливих обмежень розуму, від брудних і принизливих самокатувань химери, іменованої совістю і мораллю, і від претензій на свободу та особисту незалежність, до яких доростають лише деякі” (згідно з Г. Раушнінгом).
Щось схоже міг би сказати і Путін, якби був розумнішим і вмів вимовляти щось окрім нудного бубнежу.
Але чи звільняє “воля вождів” людей, які пішли за ними, від відповідальності? Не думаю. Масове озвіріння суспільства має закінчитися для нього погано, щоб це покарання увійшло в колективну пам’ять народу, як було в Німеччині. Тільки так може бути подолана антропологічна катастрофа.