Прекрасна новина для шанувальників байопіков і українського кіно. За ініціативою продюсерської компанії 435 FILMS розробляється біографічний фільм про художника Казимира Малевича. Режисером фільму виступає Дар’я Онищенко («Істальгія», «Забуті»), а сценарій написаний Дарією і Ганною Паленчук, продюсером і генеральним директором компанії. Проєкт потрапив у сценарну лабораторію відомої європейської програми MIDPOINT, де у творців фільму буде можливість порадитися з професіоналами компаній Netflix і HBO.
Ідея створення фільму «Малевич» належить продюсерці Анні Паленчук («Істальгія», «Заповідник Асканія», «Рідні», «2020: Безлюдна країна», «Герой мого часу», «Номери»). Таємниці з життя великого художника, історія його дитинства в Україні, формування як митця під впливом української народної творчості, створення супрематизму як нового напряму в мистецтві, зображення на полотнах трагедії Голодомору, переслідування митців-авангардистів радянським режимом та безперестанна віра в те, що мистецтво має бути вільним. Все це має увійти в новий художній фільм.
В основі байопіку – історія протистояння абстракціоніста Казимира Малевича з відомим конструктивістом Володимиром Татліним. Ексцентричні та неординарні особистості, привабливі та харизматичні чоловіки, ці митці все життя змагались за визнання своєї творчості. Але чим успішніше ставав Малевич, тим уважніше за ним слідкувало НКВС.
«Малевича знають як видатного художника 20 сторіччя та автора однієї з найвідоміших картин світу «Чорний квадрат». В нашому автобіографічному фільмі ми хочемо показати Малевича-особистість, людину, яка кохала, товаришувала, раділа, страждала та прагнула свободи творчості, за що все життя переслідувалася НКВС», – прокоментувала співсценаристка та продюсерка фільму Анна Паленчук.
Продюсер Анна Паленчук
«Цікаво, що Малевич і Татлін досі вважаються російськими митцями, хоча вони обидва провели своє дитинство в Україні, розмовляли українською мовою, обидва співали українські пісні. Татлін ще й грав на бандурі. А Малевич неодноразово наголошував, що на його формування як митця вплинули саме українська культура й українська історія, – зазначила режисерка та співсценаристка фільму Дарія Онищенко. – У сценарії не розповідається повна біографія Малевича. Було важливо передати образ і внутрішню суть героя. Кохання, пристрасть, розчарування, мрії, слава, зльоти й падіння, переслідування, арешти та багато іншого – в цьому фільмі буде все те, що необхідно для успіху серед широкої аудиторії в Україні та за кордоном».
До роботи над фільмом були залучені експерти-мистецтвознавці з України та з-за кордону, історики. Головний консультант проєкту – Тетяна Філевська, відома своїм документальним фільмом про життя та творчість Казимира Малевича, а також авторка книг, які розповідають про життя Малевича в Україні.
Режисер Дар’я Онищенко
«На жаль, досі в Україні мало хто знає, що Малевич був не тільки художником, а ще й філософом, викладачем, поетом. Він створив зовсім нову школу мистецтва, перекреслив закони минулого і сміливо заглянув у майбутнє. Фільм про його життя та його творчість має допомогти зрозуміти його картини і його внесок в мистецтво», – додала режисерка стрічки Дарія Онищенко.
На Netflix 25 травня відбулася прем’єра перших епізодів серіалу “Крізь сніг” 2020 за мотивами однойменного французького коміксу, а також його екранізації, яку зняв оскароносний режисер “Паразитів” Пон Чжун Хо. Що хорошого в серіалі і чому він нагадує “Вбивство в Східному експресі” – читайте в огляді InfoResist.
За сюжетом серіалу в недалекому майбутньому Земля стала непридатною для життя крижаною і сніговою пустелею. Жменька людей, залишки людства, живуть у потязі з 1001 вагона, який ніколи не зупиняється і їде по нескінченним рейкам. Багатії заздалегідь купили квитки, живуть на широку ногу в перших вагонах потяга, а ось бідняки ( до перебування у потязі – середній клас) живуть у хвостовому вагоні практично в умовах концтабору.
Отримати квитки на експрес їм не вдалося, тому вони з боєм захопили останній вагон. Головний герой Андре, в минулому детектив, а нині мешканець хвостового вагона на потязі-ковчезі береться розслідувати вбивство, яке сталося в самому початку потяга. Пахне чорнилами старенької Агати Крісті!
“Крізь сніг” 2020: приквел або нова адаптація
Зазначу, що в 2013 році корейський режисер Пон Джун Хо зняв за французьким постапокаліптичним коміксом Le Transperceneige повнометражний фільм «Крізь сніг» з цілим розсипом акторів (Кріс Еванс, Тільда Суітон, Джеймі Белл, Ед Харріс, Окставія Спенсер та ін).
Фільм удостоївся різних нагород, а також багатьма критиками був названий кращою картиною року. Пон Джун Хо запозичив з коміксу тільки частину сюжетних ліній та ідей. А ось серіал “Крізь сніг”, одним з продюсером якого значиться як раз Пон Джун Хо, називають приквелом цього ж фільму.
Кадр із серіалу “Крізь сніг”
Дія серіалу хронологічно відбувається через сім років після катастрофи, тоді як у фільмі пройшло вже 17 років і кілька бунтів. Однак, це зовсім інша адаптація французького першоджерела.
Потяг-ковчег і “Вбивство в Східному експресі”
Звичайно, порівнювати кінематографічну і телевізійну версію «Крізь сніг» не варто, хоча, не буду кривити душею, постійно хочеться. Перше, що кидається в очі, так це схожість з детективом “Вбивство в Східному експресі”. В основу серіалу поставлено розслідування, особисті конфлікти і загадки мешканців поїзда, а також ретельне розкриття сеттінгу. Вагон-басейн, вагони-городи, вагони-нічні клуби, відморожені руки як покарання, стерилізація хвостових “зайців” і замість в’язниці – ящики для сну на необмежений термін.
Кадр із серіалу “Крізь сніг”
Але серіал дивитися можна і потрібно. Це видовищний детектив, який підносять глядачам в постапокаліптичному антуражі. Серіал не ділить суворо мешканців експресу на багатих і бідних, він показує нерівність і всередині класів і між ними. Змушує також задуматися серіал і на тему забруднення навколишнього середовища. Не хочеться в майбутньому подорожувати просторами крижаної пустелі.
Серіал “Крізь сніг”: акторський склад
Одну з головних ролей зіграла прекрасна Дженніфер Коннеллі. Компанію їй склали Давид Діггс, Елісон Райт, Мікі Самнер та інші.
Через пандемію коронавірусу у столиці на День Києва не будуть проходити масові заходи, усі святкування перенесли в онлайн. Але це не привід не прогулятися вулицями столиці. Ведуча програми «Ревізор» (Новий канал) Юлія Панкова на честь Дня Києва розповіла про улюблені маршрути по місту.
“До переїзду до Києва я часто тут бувала. Тоді ми з батьками жили в Житомирі. Пам’ятаю, як у вихідні гуляли по столиці і милувалися фонтанами і каштанами”, – розповіла Юлія.
Дівчина зізналася, що і зараз обожнює прогулюватися улюбленими вуличками.
“Для мене дуже важливий діалог з містом. Не одну годину можу з ним розмовляти. Ось виходжу з метро на Контрактовій площі і йду до фунікулера. Потім – до філармонії, і обов’язково заходжу в костел Святого Олександра. Далі піднімаюся на Софійську площу. Мій маршрут продовжується до Андріївського узвозу, і на Поділ”, – зазначила ведуча.
Скоро з усіх балконів буде лунати: «Як тебе не любити, Києве мій». Так вже багато років городяни вітають столицю з днем народження. А ще всі гуляють вуличками міста і згадують про кращі моменти, пов’язані з ними. Ведуча Нового каналу Леся Нікітюк, яка раніше поділилася рецептом окрошки, також розповіла про свої улюблені місця у Києві.
“Я дуже багато працюю. І більшість свого часу проводжу в павільйоні Нового каналу. Знаєте, напевно, знімальний майданчик і є моїм найулюбленішим місцем”, – зазначила Леся.
Леся Нікітюк
Однак Леді Ле зізнається, що все ж знаходить час для прогулянок по Києву. Адже місто її надихає на нові ідеї.
“Мій перший район, в якому я жила – ДВРЗ. Він мені запам’ятається назавжди! Потім переїхала на Нивки. Там прекрасний парк, в якому часто гуляла. І зараз можу туди заїхати. Якщо говорити про центральну частину столиці, то я люблю Хрещатик і Майдан. Ці місця мають особливу енергетику. Хочу, щоб люди сюди частіше приходили у вишиванках і святкували різні події”, – додала Нікітюк.
А ще дівчина розповіла, що їй подобається милуватися красою соборів. Найулюбленіші – Михайлівський та Володимирський.
“Часто прогулююся біля Десятинної церкви. Неподалік росте стара липа, якій понад 800 років. Там дуже затишно і красиво”, – зазначила телеведуча.
Дівчина вдячна столиці, яка так гостинно її прийняла.
“Київ не всіх приймає. Я дякую йому за приємні зустрічі, добрих людей і мою реалізацію! Дуже хочу, щоб корінні жителі цінували Київ так само, як ми, приїжджі”, – з посмішкою сказала Леся.
Пандемія коронавірусу і карантин неабияк змусили завзятих кіноманів понервувати. Адже багато прем’єр були перенесені через закриття кінотеатрів. Деякі знімальні процеси також були зупинені і дати виходу нових фільмів зміщені. Але кіноіндустрія не стоїть на місці і цього року на широких екранах з’являться багато нових фільмів.
Зараз можна готувати перелік того, що подивитися у кіно в 2020-му році. Від сольника про Чорну вдову зі Скарлетт Йоханссон у головній ролі і до нової екранізації “Дюни”. InfoResist зібрав найочікуваніші фільми 2020, щоб ви вже зараз планували похід до кінотеатру.
“Артеміус Фаул”
Дата виходу: 12 червня на Disney+
Зухвала екранізація книжок Оуена Колфера про юного кримінального вундеркінда. Режисером стрічки став Кеннет Брана, який зняв і знявся у фільмі “Вбивство у Східному експресі”. Головні ролі дісталися Фердії Шоу, Джуді Денч і Джошу Геду. За сюжетом, юний Артеміус знаходить чарівний світ і вирішує використовувати магічних істот для власного збагачення. Чи вийде з цього новий магічний кіновсесвіт – подивимося, але навколо фільму вже є скандали і сумніви щодо його успішності.
“Тенет” (Tenet)
Дата виходу: 16 липня
Новий мозговиносний і багатогранний трилер Крістофера Нолана. Режисер вирішив повернутися до ігор розуму після військової драми «Дюнкерк». Новий фільм «Тенет» або Tenet в оригіналі – історія про секретного агента, який з якоюсь організацією намагається запобігти початку третьої світової війни і навіть “щось гірше”. До речі, в трейлері помітні кілька кадрів, які зняті на трасі з будівлями схожими на київські.
Хоча фільм знімали в семи країнах, цілком можливо, що і в Україну. Що ще гарного – картинку створював оператор-постановник Хойт ван Хойтема. Він вже працював з Крістофером Ноланом над “Інтерстелларом” і “Дюнкерком”. Саундтрек написав Людвіг Йорансон. Акторський склад теж викликає захоплення – Роберт Паттінсон, Джон Девід Вашингтон, Елізабет Дебікі, Дімпл Кападіа, Аарон Тейлор-Джонсон, Клеменс Поезі, а також Майкл Кейн і Кеннет Брана.
“Мулан”
Дата виходу: 24 липня
Ігровий ремейк легендарного мультфільму Disney від режисера Нікі Каро. За сюжетом фільму, юна і відважна дівчина Хуа Мулан видає себе за хлопця, щоб зайняти місце хворого батька в лавах армії імператора Китаю. Таким чином вона мобілізується до лав армії, щоб брати участь у війні з північними загарбниками. Через пандемію коронавірусу прем’єра була перенесена з березня на липень 2020 року.
“Диво-жінка: 1984”
Дата виходу: 14 серпня
Продовження фантастичного фільму з кіновсесвіту DC про принцесу Діану. Вона адаптувалася у світі людей після подій Першої світової війни. Вона зустріне свого коханого, а також зійдеться в сутичці з лиходіями – бізнесменом-телепатом Максвелом Лордом, а також Гепардой, раніше антропологом Мінервою. За вікном — 1984-й. У головних ролях неперевершена Галь Гадот, Кріс Пайн, Крістен Уіг, Петро Паскаль, Робін Райт.
“Білл і Тед”
Дата виходу: 21 серпня
У сиквелі американської науково-фантастичної комедії знову знімуться Алекс Уінтер і Кіану Рівз. За сюжетом, каліфорнійські рок-музиканти виросли у справжніх чоловіків вже середнього віку. У кожного з них є доросла дочка, а ось безсмертного хіта – немає. До них прибув прибулець і повідомив, що без рок-хіта – Всесвіту гамплик. Дедлайн змусив Білла і Теда пуститися по різним епохам у пошуках натхнення, заодно прихопивши і дочок, ролі яких виконали Самара Вівінг і Бріджет Ланді-Пейн. Режисером фільму виступив Дін Парізо.
“Скубі-Ду”
Дата виходу: 15 травня VOD платформах
Нова повнометражна анімація заснована на культовому серіалі “Скубі-Ду”. Історія про пригоди милого песика Скубі і його друзів, які хочуть запобігти злочину Діка Дастардлі. Студія Warner Bros. випустила мультфільм на VOD платформах вже 15 травня.
Продовженні хоррору Джона Красінскі. Події відбуваються після того, як глава сімейства Ебботт пожертвував собою заради порятунку дітей і дружини. Евелін з дітьми продовжують шукати кращого притулка. Головне правило в епоху постапокаліпсису залишилося незмінним – бути максимально тихим. У продовженні знялися Емілі Блант, Кілліан Мерфі і Джимон Хунсу.
“Мисливець на монстрів”
Дата виходу: 3 вересня
“Мисливець на монстрів”
Новий фентезі-бойовик Пола У. С. Андерсона. Лейтенант Наталі Артеміс разом зі своїм загоном потрапляє в паралельний світ, що кишить невідомими гігантськими монстрами. Герої повинні вижити і перешкодити фантастичним тварям проникнути на Землю. Фільм частково заснований на однойменній відеогрі. А головні ролі виконали Мілла Йовович, Рон Перлман, Меган Гуд і Дієго Бонета.
“Обличчя зі шрамом” (“Капоне”)
Дата виходу: 12 травня
Біографічний фільм, режисером якого виступив Джош Транк (провальна “Фантастична четвірка”). Знову тема мафії в американській історії, яку досить успішно поховав Мартін Скорсезе у «Ірландці». Новий фільм розповість про Аль Капоне після тривалого тюремного ув’язнення. Хворий сифілісом і, який втратив всіх друзів і союзників, він згадує про тяжке кримінальне минуле і жорстоких злочинах, скоєних за його наказами на чиказьких вулицях. Головні ролі виконали Том Харді, Джош Транк, Метт Діллон, Лінда Карделлини.
Пріквел шпигунської франшизи режисера Меттью Вона. Дія стрічки відбувається в часи Першої світової війни. Молодий Конрад під керівництвом агента Герберта Кітченера має намір врятувати свою країну. Ролі виконали Стенлі Туччі, Харріс Дікінсон, Джемма Артертон, Рейф Файнс, Даніель Брюль.
“Відьми”
Дата виходу: жовтень
Екранізація однойменної дитячої книжки британського письменника Роальда Даля, розповідає про світ, в якому живуть справжні відьми, ненавидять і вбивають дітей. Режисером виступив маестро Роберт Земекіс.
У центрі цієї історії — хлопчик і його мудра бабуся, яка знає практично все про відьом і передає необхідні знання онуку. До речі, версія Земекіса є вже другою стрічкою, знятою на основі цієї книжки. Ролі виконали Енн Хетеуей, Стенлі Туччі, Октавія Спенсер і Кріс Рок, а продюсерами виступила «мексиканська банда» в особі Гільєрмо дель Торо і Альфонсо Куарона.
Сольник про героїню марвеловского всесвіту Наташу Романофф. За сюжетом фільму, Наташа Романофф стикається з небезпечною змовою і хоче дізнатися, хто ж перетворив її у “Чорну Вдову”. Головні ролі віддані Скарлетт Йоханссон, Девіду Харбору, Рейчел Вайс і Флоренс П’ю.
“Не час помирати”
Дата виходу: листопад
25-й, ювілейний фільм про Джеймса Бонда. За сюжетом, агент 007 покинув службу в МІ-6 і насолоджується життям, проте його спокій порушує товариш з ЦРУ з проханням розшукати зниклого вченого. У фільмі глядачі побачать нового агента 007 у виконанні чорношкірої жінки! Бонда, як завжди зіграє Деніел Крейг. До нього приєдналися Рамі Малек, Ана Де Армас, Лашана Лінч, Леа Сенду.
“Дюна”
Дата виходу: грудень
“Дюна”
Режисером нової екранізації легендарного фантастичного роману Френка Герберта став Дені Вільнев. До сценарію доклав свою руку Ерік Рот, а ключові ролі виконали Тімоті Шаламе, Оскар Айзек, Зендая Колман, Джош Бролін, Джейсон Момоа, Шарлотта Ремплінг. Нова «Дюна» Вільнева буде складатися з двох розділів: у першій розкажуть передісторію світу, де земляни розселилися по інших планет і борються за важливе космічне речовина — спайс.
Свіжа спаржа – один із гастрономічних символів весни. На жаль, її життя коротке. Воно починається в квітні, а закінчується в середині червня. Тому й насолодитися цим продуктом треба максимально.
Якщо вам трапиться на очі в’язка зелених стеблинок, вважайте, що вам пощастило. Адже спаржа – це не лише смачно, а й дуже корисно! Що робити з молодою спаржею, ми розпитали у ведучої програми «Ревізор» (Новий канал), кулінара Юлії Панкової.
“Мудрувати з нею не варто. Найголовніше, що потрібно витягнути зі спаржевого букета – хрускіт, а також не перебити свіжий смак спаржі зайвими інгредієнтами”, – розповіла Панкова.
Рецепт від Юлії Панкової
Ведуча рекомендує обирати спаржу не за виглядом, а за хрускотом. Каже, якщо гілочка в руках дзвінко ламається, значить, спаржа свіжа, треба брати. А якщо згинається, залиште на прилавку – вона довго лежала.
Українська модель і ведуча Алла Костромічова не просто так дає складні завдання учасницям проєкту “Топ-модель по-українськи”, який знімає Новий канал. Вона і сама б з ними впоралася, так як за роки модельної кар’єри брала участь не в одній екстремальній зйомці.
У 2010 році Алла знімалася в образі дівчини-амфібії для японської редакції глянцевого журналу Vogue у величезному акваріумі. Щоб зробити гарні кадри, супермодель провела під водою 14 годин!
Алла Костромічова
“Зйомки проходили взимку в Лондоні. Це була величезна студія з холодним акваріумом, в якому я провела 14 годин під водою. Там постійно пахло клеєм, тому що на мені доклеювали шапочку з латексу”, – згадала Костромічова.
Хоча фотографії вийшли відмінними, і модель дотепер вважає їх одними з найкращих у своїй кар’єрі, далися вони їй непросто. І не тільки з-за тривалого перебування у воді.
“У мене тоді була температура 38,6 і пекельно боліла голова. Можливо, тому що я пила ібупрофен з кавою. На додачу до цього злий стиліст дзвонив в агентство і лаявся, що я зі своїми стегнами (90 см) не влізла в якийсь семпл. Напевно, до мене на подіум в ньому виходила 14-тирічна тонкокостная африканка”, – додала модель.
Алла Костромічова
Ще кілька цікавих фактів про цю зйомку: Алла позувала в одязі бренду Alexander McQueen, і цю фотосесію вивчають студенти в Parsons The New School for Design — приватному коледжі мистецтва та дизайну в Нью-Йорку.
Більше одкровень від Алли Костромічової — у спецпроєкті «Експерти на карантині», який Новий канал випускає в YouTube.
Українські продюсери Володимир Яценко та Анна Соболевська відкривають кінокомпанію ForeFilms. Вона зосередиться на створенні авторського повнометражного і короткометражного кіно. Серед попередніх проєктів засновників продакшену такі фільми, як «Дике поле» Ярослава Лодигіна, що був представлений на фестивалі Black Nights в Талліні, «Додому» Нарімана Алієва, який брав участь у конкурсі «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю та «Атлантида» Валентина Васяновича, що вперше в історії українського кіно переміг у секції «Горизонти» Венеційського кінофестивалю.
«Ми бачимо нашу місію в інтеграції української кіноіндустрії у європейський кінопроцес. Ті історії, які ми розповідатимемо — універсальні, але їм завжди притаманна українська ідентичність. Поки що Україна сприймається у світі незвичайно та екзотично. Ми будемо міняти це ставлення», — розповів продюсер Володимир Яценко.
Зараз на різних стадія виробництва у ForeFilms нові картини Валентина Васяновича, Нарімана Алієва, Антоніо Лукіча, Ірини Цілик та дебют у повному метрі Павла Острікова. Наразі два проєкти компанії допущені до Тринадцятого пітчингу Держкіно: перший ігровий повнометражний фільм Ірини Цілик «Я і Фелікс» та короткометражний ігровий дебют «Ботіночки» Катерини Лесик. Постійно ведеться пошук нових проєктів та сценаріїв.
«Для нас кіно — це потужний канал комунікації зі всім світом та важливий інструмент культурної дипломатії. Через нього можна говорити наприклад про війну з Росією чи анексію Криму. Також ми хочемо розвивати глядацьку культуру перегляду авторського кіно в Україні. Наш глядач заслуговує на розумне кіно, яке порушує складні теми» — зазначила продюсерка Анна Соболевська.
Попередні проєкти продюсерів вироблялися на базі продакшену Limelite, який Володимир Яценко заснував разом з Анною Санден. «Ми вирішили розділити напрямки, що відрізняються за сферою докладання зусиль: кіно і рекламу. Тож тепер Limelite продовжить займатися рекламним бізнесом, а всі нові кінопроєкти, які готуються до виробництва будуть створені під егідою нової компанії» — пояснив причину створення ForeFilms продюсер Володимир Яценко.
Якщо ви не знаєте, що подивитися ввечері і загубилися в нескінченних списках новинок ТБ і стримінговых платформ, оберіть гарненький серіал з нашої добірки. InfoResist склав перелік найкращих серіалів 2020 року, які обов’язково варто подивитися.
“Зоряний шлях: Пікар”
Прем’єра: 23 січня 2020 року
Нарешті фанати “Стартрека” дочекалися виходу серіалу “Зоряний шлях: Пікар”. Дія проєкту відбувається через двадцять років після подій фільму “Зоряний шлях: Відплата”. На сюжет серіалу вплинули і події нової трилогії “Зоряного шляху.” У ролі адмірала Жана-Люка Пікара – Патрік Стюарт, який повернувся до цієї ролі через довгих вісімнадцять років! Отже, минуло 14 років з тих пір, як Жан-Люк Пікар пішов у відставку через конфлікт, пов’язаний з невдалою евакуацією ромуланців, чия цивілізація опинилася під загрозою загибелі. Тут до героя звертається за допомогою дівчина по імені Даж, з якою відбуваються дивні події.
“Мисливці”
Прем’єра: 21 лютого 2020 року
Події нового серіалу розгортаються в Нью-Йорку альтернативної реальності, куди після закінчення Другої світової війни втекли нацисти і тепер намагаються створити Четвертий рейх. Група мисливців повинна перешкодити нацистам здійснити підступний план по встановленню диктатури і відродження геноциду. На чолі борців за справедливість – Мейер Офферман, роль якого виконав сам Аль Пачіно!
Новий серіал HBO про космічні подорожі. Отже, туристичний корабель “5 Авеню” з пасажирами на борту терпить лихо недалеко від Сатурна. Три роки люди повинні провести в космосі, а після катастрофи і зовсім з’ясовується, що пасажири і екіпаж не знають, як поводитись у критичній ситуації. Роль капітана корабля “5 Авеню” зіграв Г’ю Лорі, відомий за роллю Доктора Хауса.
“НульНульНуль”
Прем’єра: 15 лютого 2020 року
Проект Стефано Солліма, майстра сучасного італійського кримінального фільму. В основі його серіалу лежить бестселер Роберто Сав’яно. Головні ролі в телепроєкті виконали Гебріел Бірн, Андреа Райзборо і Дейн ДеХаан, а сюжет побудований навколо танкера з великою партією кокаїну. Отже, голова мафіозного клану дон Муно ховається від ворогів у підземному бункері і замовляє велику партію кокаїну на 900 млн євро. Дон Муно не знає, що онук Стефано планує зрадити його.
У той же час, в Мехіко спецзагін по боротьбі з наркотиками проводить операцію, героєм якої стає оперативник на ім’я Вампіро. Ніхто не знає, що він працює на місцевих наркобаронів і повинен забезпечити трафік тієї самої партії для дона Муно.
“Чужинець”
Прем’єра: 12 січня 2020
Новий багатосерійний трилер-хоррор знятий за однойменним романом Стівена Кінга. У маленькому містечку відбувається жорстоке вбивство, безпорадна поліція ніяк не може розгадати цю заплутану історію і навколо натяки на можливу причетність до злочину якогось стародавнього монстра з легенд, який може змінювати свій вигляд. До речі, через одного з персонажів “Чужинець” пов’язаний з серіалом Mr. Mercedes з іншого роману Кінга.
“Маленька Америка”
Прем’єра: 17 січня 2020
Серіал-антологія від Apple TV+ продовжили на другий сезон ще до початку трансляції першого! Хоча така практика зараз не рідкість. Це підбірка смішних, романтичних, надихаючих, несподіваних історій з життя емігрантів у США. Продюсером шоу виступив Кумэйл Нанджиани.
“Разраб”
Прем’єра: 5 березня 2020
Новий багатосерійний трилер, який розгортається навколо голови IT-компанії. Чоловік займається розробкою квантового комп’ютера. Режисером і сценаристом серіалу став Алекс Гарленд — режисер Ex Machina і Annihilation. У головній ролі знялася фотомодель і балерина Соноя Мідзуно, яка грала в тих же Ex Machina і Annihilation.
Американський актор єгипетського походження Рамі Малек 12 травня святкує своє 39-річчя. Актор отримав неймовірну популярність після фільму “Богемська рапсодія”. Однак Рамі зіграв ще у багатьох успішних проєктах. Пропонуємо хорошу підбірку фільмів і серіалів з Рамі Малеком, які можна подивитися ввечері.
“Богемська рапсодія”
Рамі Малек зіграв соліста гурту Queen – Фредді Мерк’юрі. Байопік про життя і творчість артиста, про успіх колективу, про істини і творчість. За роль Малек отримав безліч нагород, в тому числі і “Оскар”. Акторська гра дійсно на вищому рівні, а зовнішню схожість з Мерк’юрі просто вражає.
“Ніч у музеї”
У цьому фільмі і наступних його частинах Рамі зіграв фараона Акменра. Роль лінійна, але досить нечаста в кадрі. Але і цього достатньо, щоб насолодитися його грою. За сюжетом першої частини, Ларрі Дейлі влаштовується нічним охоронцем у Музей природної історії. У першу ж ніч він дізнається, що експонати музею оживають вночі. З’ясовується, що причина всіх цих дивацтв – у магічну золотій пластині, привезеній з Єгипту разом з мумією фараона Акменра.
“Метелик”
Один з останніх фільмів, в якому зіграв Рамі Малек. Якщо ви не знаєте, що переглянути увечері – “Метелик” саме той фільм, який доставить масу задоволення. У картині Рамі грає шахрая Луї Дега в дуеті з актором Чарлі Ханнемом. За сюжетом, Анрі Шар’єра звинувачують у вбивстві людини і засуджують до довічного ув’язнення, відправляючи в трудовий табір у Французькій Гвіані. Фільм розповідає про дружбу головного героя на прізвисько Метелик з шахраєм Луї Дега і про його спроби втечі.
Популярний серіал про молодого інженера кібербезпеки вдень і талановитого хакера вночі Елліота Алдерсона (Рамі Малек). Елліот виявляється на роздоріжжі, коли таємничий лідер підпільної хакерської групи намагається завербувати його, щоб знищити корпорацію, якій він надає свої послуги.
“Сутінки. Сага: Світанок – Частина 2”
У цьому фільмі Рамі зіграв вампіра Бенджаміна, який міг керувати стихіями. Сюжет закручений навколо Белли і Едварда, але роль Малека пройшла для нього не без сліду.
Ведучий тревел-реаліті «Хто більше?» (Новий канал) Максим Узол вирішив дізнатися, як проходить карантин за кордоном. На своєму YouTube-каналі він публікує відео з розповідями жителів інших країн. Вони діляться цікавими фактами про життя в період самоізоляції. Тепер же Узол поспілкувався з ньюйоркцями. Кілька цікавих історій про карантин в Америці спеціально для InfoResist.
Набагато менше людей стало на Таймс-Сквер, дороги звільнилися від численних заторів. І хоч багато жителів і дотримуються норм безпеки, декому на це начхати.
“Масштаб зараження такий, що у кожного жителя Нью-Йорка є знайомий, який перехворів або зараз хворіє коронавірусом”, – зазначив Макс Узол.
А ось ще кілька цікавих фактів про карантин в найбільшому місті США.
У Нью-Йорку захворіли не тільки люди. Чотири тигри і три лева у місцевому зоопарку теж заразилися коронавірусом. Після того, як тварини почали кашляти і відмовлятися від їжі, їм зробили тест, який виявився позитивним.
26 квітня за власний рахунок президент США Дональд Трамп запустив кілька винищувачів, які пролетіли в небі над Нью-Йорком, залишили кольоровий слід. Це була своєрідна акція підтримки всіх медиків, які зараз працюють у лікарнях міста.
Як проходить карантин у Нью-Йорку
Як і в багатьох містах Європи, в Нью-Йорку є традиція: в 19:00 за місцевим часом люди починають аплодувати. Процедура проста – люди, висовуються з вікон будинків в знак підтримки медиків.
Також багато хто вішає листи подяки, малюнки і квіти на дверях. Це знак підтримки лікарів, кур’єрів, працівників магазинів, листонош.
Парки міста з початку травня відкриті. Жителі вибираються в Центральний парк на пробіжку, сидять на лавках, гуляють з собаками і не поспішають одягати маски.
Нові випуски про карантин ви можете подивитися на YouTube-каналі Макса Узола, а також на сайті Нового каналу.
Карантин триває, а значить пора оновити список серіалів, які можна подивитися вдома. У травні стримінгові платформи і телеканали випускають багато хороших серіалів. Нові сезони і абсолютно нові проєкти порадують кіноманів закрученими сюжетами і яскравими героями. Які серіали подивитися в травні – читайте у нашій добірці.
“Відіграти назад” (The Undoing)
Прем’єра: 10 травня на HBO
У серіалі успішний психотерапевт Грейс Сакс живе звичайним розміреним життям, але це все перевертається з ніг на голову. Перед випуском авторської книги зникає її чоловік при досить загадкових обставинах і ланцюг жахливі новин змушують жінку забути про власні ж поради. Грейс повинна врятувати своє життя і життя сина! Акторський склад не може не вразити: Ніколь Кідман, Г’ю Грант, Дональд Сазерленд, Едгар Рамірес, Ноа Джуп, Лілі Рейб.
Головна героїня – дочка німецького князя Софія Августа Фредеріка Ангальт-Цербстська, більш відома як Катерина II. Як відомо, вона вийшла заміж за російського імператора Петра III і скидає його з престолу. Хоч основа серіалу історична, але сам проєкт наповнений гумором і покаже бурхливу молодість Катерини II і недієздатність Петра III. У телестрічці ми побачимо Ель Фаннінг, Ніколаса Холта, Фібі Фокс, Адам Годлі, Гвилима Чи, Чаріті Уейкфілд.
“Агенти Щ. И. Т.” (Agents of S. H. I. E. L. D.) (7 сезон)
Прем’єра: 27 травня
Нарешті! Адже кінцівка шостого сезону не особливо сподобалася фанатам. Marvel випускає новий сезон серіалу “Агенти Щ. И. Т.”. За сюжетом, Колсон і його команда бійців здійснять подорож у часі. Агенти побувають у Нью-Йорку 1931 року, коли зароджувалася “Гідра”. Їх завдання – не допустити руйнівної роботи організації, яка прагне знищити світ. У нових серіях шанувальники супергеройських фільмів побачать Кларка Грегга, Мінг-На Вен, Хлою Беннет, Ієна Де Кестекера, Елізабет Хенстрідж, Генрі Сіммонса та інших.
Мультиплікаційний серіал “Рік і Морті” давно підкорив світ своїм сарказмом, гумором і сюжетом. У центрі подій – вчений Рік і його онук Морті, які подорожують по галактиках у пошуках пригод. У новому сезоні на глядачів чекає ще більше кумедних ситуацій.
“Світило” (The Luminaries)
Прем’єра: 17 травня на BBC
Екранізація однойменного роману Елеонори Каттон. Дія серіалу відбувається в Новій Зеландії в епоху «золотої лихоманки». Безліч людей виявляються втягнутими в ланцюг таємничих подій, пов’язаних із загибеллю самотнього старателя, в хатині якого несподівано був виявлений золотий скарб. Головні ролі виконали Єва Грін, Ів Хьюсон, Химеш Патель.
За два місяці карантину багато хто напевно встиг переглянути всі фільми і серіали, на які раніше не вистачало часу. Але варто звернути увагу на рекомендації Максима Девизорова — актора, який зіграв у серіалі «Перші ластівки», всі серії якого Новий канал показує 8 травня.
«Якщо ви не дивилися трилогію «Хрещений батько», обов’язково займіться цим. Ще можу порадити фільм «Нафта» з Деніелом Дей-Льюїсом і «Знайомтеся, Джо Блек» з молодим Бредом Піттом», – зазначив Девізоров.
А якщо вам більше до душі серіали, ось ТОП-3 від актора «Перших ластівок»:
«Чому жінки вбивають»
Цей серіал, який складається всього з 10 серій, полюбився мільйонам глядачів по всьому світу. В його основі — три історії про події, що відбулися після того, як заміжні жінки дізналися про зраду чоловіків.
https://www.youtube.com/watch?v=Q1IU0Sodsqc
«Гострі козирки»
Один з найвідоміших гангстерських серіалів, який не втрачає своєї популярності навіть через сім років після виходу першого сезону. Він розповідає про братів Шелбі — членів банди «Гострі козирки», які намагаються легалізувати сімейний бізнес.
Головна героїня серіалу під час боротьби з раком записала 256 причин, щоб жити. Після перемоги над хворобою вона починає працювати над 257-му бажанням — пошуком справжньої любові.
Зірка серіалу «Папік» Дар’я Петрожицька не тільки талановита акторка, але і співачка. Вона це довела в проєкті «Голос Країни». Як проходила підготовка до фіналу шоу під час карантину, що їй дав проєкт і які ролі вона любить – в інтерв’ю InfoResist.
Даша, розкажіть про участь у «Голосі Країни»? Чому пішли на шоу?
Це була вже третя спроба. Я відправила відео з серіалу «Папік», тому що в той час, коли проходили прослуховування у Києві, ми знімали «Папік» і «Мишоловку» і у мене не було можливості піти туди, але я збиралася. Потім я прослухалась і мене взяли.
Перша спроба була років 5-6 тому, друга – два роки тому. Перша спроба була невдалою, з другого разу я дійшла до сценаристів, але не дійшла до сліпих прослуховувань. Адже там, до сліпих прослуховувань ще багато інших кастингів, які потрібно пройти. Я дійшла до останнього етапу перед сліпими прослуховуваннями. Мені тоді сказали, що зателефонують, але не зробили цього.
Дар’я Петрожицька
Як готувалися до суперфіналу на карантині? Онлайн-заняття – це складно?
Я вдома була весь цей період. В цьому плані я жорстка карантинщиця, я не виходжу з дому. А виходила тільки на генеральну репетицію і на фінал. І так я знову сиджу вдома, і до цього я теж сиділа вдома.
За весь період репетицій, напевно, складно було моїм сусідам, тому що доходило до того, що мені стукали по батареях, а моя викладач по вокалу Римма говорила, мовляв, не переживай, у них безкоштовний концерт. Сестра і найкращий друг нормально до цього ставилися. Я їх, звичайно, замучила своєю піснею, але вони терпіли і слухали.
Був відеозв’язок з педагогом з вокалу щодня. Були розспівування по відео, потім вона мені допомогла і скинула розспівування, я розспівувалася сама. І потім ми просто витрачали час на те, щоб поспівати, зробити правильну позицію. Тому що, я співаю, але роблю це непрофесійно. Немає ніякої освіти. Ми також користувалися диктофонним записом.
Як Вам працювалося з Даном Баланом і з Тіною Кароль?
Класно! Я ніколи в житті не думала, що я з ними попрацюю. З Тіною працювали мало, буквально на першому етапі і далі я вже пішла з Даном. Але і цього часу мені вистачило. Вона намагалася всю себе вкласти, всю свою душу в номер і кожного свого учасника. З Даном все по-іншому. Тому що він лаконічний. Він ніколи не перевіряє вокал. Якщо Тіна, наприклад, буде чіплятися до кожної нотки, щоб зробити все ідеально, то Дан більше як відчує, такі коментарі дає – взагалом.
Під час карантину з Даном були на зв’язку, тренувалися?
Були рекомендації і, безпосередньо перед виступом він зателефонував і поставив багато завдань, наговорив компліментів, що все вийде. Напутні слова!
Як проходили репетиції, у кого був кращий підхід до учасників?
Не знаю, у кого краще. Я актриса і звикла працювати з різними режисерами. І підхід не може бути краще або гірше – він просто різний. Якщо Тіна буде чіплятися до останнього і не відпустить, поки не буде все ідеально. То Дан в цьому простіший. Якщо відчує, що погано – він тобі скаже.
Виступ у суперфіналі – був сильним! Чому обрали пісню Ederlezi?
Це не я обирала пісню, просто мені її дали. У мене був величезний перелік пісень, які я співала вдома на диктофон. Був список завдань. В результаті з усіх пісень обрали цю. Я люблю цю пісню, я була задоволена вибором і розуміла, що це буде суперважко. Вона мені подобається, але для мене це складна пісня.
Дар’я Петрожицька
А над образом хто чаклував? Привносили свої ідеї?
Зі свого я привнесла тільки свою зачіску. Я сказала стилістам, що у мене карантинний режим, зйомок немає, і я заплела собі дреди. За день до суперфіналу я сказала, що, якщо потрібно, то расплету їх. Але головна стиліст сказала: «Ні, не треба, ми зробимо все так». А сукню шили спеціально. І моє прохання було ще в тому, що я попросилася співати босоніж.
Що дав Вам «Голос»?
Та, напевно, впевненість у тому, що це все не дарма. Впевненість у собі, у тому, що мій вокал може комусь сподобається, що є слухачі і те, що це потрібно продовжувати. У тому, що у мене будуть не тільки глядачі, але і слухачі. Я буквально на наступний день поговорила зі своїм педагогом з вокалу, і ми з нею вирішили, що потрібно продовжувати займатися. Я сама соромилася їй запропонувати, а вона сама сказала. Відійдемо від фіналу і будемо далі продовжувати займатися.
Ви співаєте в аматорському колективі «Дичка». Що це за проект?
Самому проєкту, напевно, більше 10 років тому. Я там співаю 1,5 роки. В основному ми виступаємо на вулицях, на фестивалях. В основному вся техніка своя, інструменти свої і нас багато, і на вулиці це реально зробити. Зараз весна, ми б вже почали, але карантин…
У нас були великі концерти на Подолі, на Пейзажній Алеї. Я думаю, це потрібно продовжувати. Співаю я в «Дичці» на бек-вокалі, але це грубо сказано. Все ж, це другий вокал, у нас головний перший вокал – Мітя Бугайчук. І нас там три Даші, випадково співпало так – 3Д (сміється).
Ще багато музикантів: бас, барабани, гітара, тромбоніст, скрипаль. Я навіть не можу сказати, який це стиль музики. Там багато чого змішано і це мені подобається. Не працюють ці амбіції «я ось хочу бути солісткою». А «Дичка» – це те, де я просто відриваюся. У мене співає, кричить душа. Це потрібно чути, щоб зрозуміти.
На яких інструментах граєте?
Можна так сказати тільки про укулеле. Але насправді у мене є багато інструментів: гітара, клавіші, барабани, укулеле знову ж таки, губні гармошки, баян. Впевнено я себе відчуваю на укулеле. Є настрій – я сідаю грати. На клавішах можу, на барабанах. Але весь свій карантин я провела з укулеле.
Дар’я Петрожицька
Чим, крім підготовки до «Голосу», займалися на карантині?
Я спочатку скучила за куховаренням. Тому що останнім часом я майже не бувала вдома, не готувала вдома. Тиждень я протрималася, багато всього різного готувала, а потім зрозуміла, що починаю поправлятися. Знову розлінилась і ось зараз, коли захочеться – приготувала.
А як вдається на карантині стежити за фігурою? В спортзал не походиш?
Я в спортзал і так не ходжу, у мене немає часу. Я веду активний спосіб життя. Але тут я зіткнулася з такою штукою, що на початку карантину дуже часто займалася спортом. Я вмикала музику або відео під назвою «танцювальні тренування», розігрівалася під це відео прям навпроти телевізора. Коли я активно готувалася до фіналу – то закинула спорт. А так – я ніколи так часто не займалася спортом, як на початку карантину. І зараз «Голос» закінчився, я повалялась 2 дні, навіть відклала телефон і просто сиділа і дивилася серіали. Після фіналу вперше за карантин я подивилася перший повнометражний фільм «Джентельмени».
До речі про фільми/серіали. Які у Вас улюблені, що встигли подивитися на карантині?
Я всім раджу «Джентельменів» подивитися. Є багато людей, які не дивилися «Гру престолів», «Пуститися берега» – це теж хороші проєкти. Є багато серіалів невеликих. «Чорне дзеркало», наприклад, дуже люблю. Але найулюбленіший серіал «Друзі». Там як раз 10 сезонів – дивись не передивись. І бажано дивитися в оригіналі.
Величезну популярність Ви отримали завдяки ролі в серіалі «Папік». До цього ви грали в театрі і епізодичні ролі в кіно? Чому так вийшло?
Насправді, моя перша велика роль була ще до «Папіка». Це був «Жіночий лікар 3» в 2017 році. Це була моя перша велика роль у великому проєкті і півроку знімального процесу. Потім якось все втихло. Також були невеликі багатосерійки. Були лінійні ролі, але невеликі. Я ніколи не відмовлялася від таких ролей. Якщо у мене є одна велика роль – це не означає, що я не буду зніматися в епізодах або в маленьких проєктах. Потім з’явився серіал «Заряджені», який виходив на каналі НЛО ТБ.
Дар’я Петрожицька і Станіслав Боклан
А з приводу «Папіка»… напевно, це фарт. Просто обставини склалися так – хороший матеріал, з хорошим партнером, хорошою групою і на правильному каналі. Під правильну аудиторію пішов.
У серіалі телеканалу «Україна» «Відважні» Ви граєте хакершу. Наскільки близька Вам ця роль?
Найсмішніше, що я в комп’ютерах нічого не розумію (сміється). Це не перший раз, коли я граю хакершу. Уляна така, якби вона була моєю темною стороною: агресивна, незадоволена життям. Насправді, у героїні є свої підтексти, які ще не всі розкрилися. Я вважаю, що все-таки, ділити на кольори – я як Даша – біла, а Уляна – сіра.
У кожного актора/акторки є свої амбіції. Які вони у Вас?
Напевно, такі, як і у всіх акторів – ми жадібні до ролей. Ми хочемо хороші, великі ролі в хороших проєктах і, щоб вони були постійно. Мені головне, щоб у мене була робота і бажано хороша робота. Щоб я кайфувала від неї. Тому що не всі проєкти або ролі є, від яких я отримувала задоволення. Так буває не завжди. А ось хочеться, щоб ти горів цим.
Актори рано чи пізно приходять до сценарної майстерності або режисурі. Не всі, звичайно, але багато. Ви перед собою такі цілі поки не ставите?
Я не бачу картини в цілому. Я можу бути режисером своєї ролі. Можу собі уявити, все, що стосується моєї ролі і моїх партнерів по сценах. А весь матеріал загалом – це для мене складно. Так, я насправді і не рвуся.
Дар’я Петрожицька
Як карантин вплинув на Ваші плани і графік? Скасувалися зйомки або проекти або перенеслися?
Все скасувалося. Але почасти, я подумала, що добре, що так сталося. Бо судячи з тими планами, які були ще до карантину, я думала, боже мій, як зможу ще й паралельно в прямих ефірах. Але потім все само собою устаканилось.
Особисте життя ведучої проєкту «Хто проти блондинок?» (Новий канал) Лесі Нікітюк — таємниця за сімома печатками. Дівчина воліє не поширюватися про свої стосунки, але під час прямого ефіру в Instagram з співачкою Олею Поляковою Леся розповіла, який обранець їй потрібен.
“Я хочу бути разом з людиною, яка йтиме на компроміси і любитиме мене такою, яка я є. Також він повинен розуміти, що моя робота нікуди не дінеться, тому що моя робота — це я, — сказала Нікітюк. — Вважаю, що часи, коли жінка зобов’язана була сидіти вдома, проводжати чоловіка на роботу і займатися тільки господарством і дітьми, залишилися позаду. Адже зараз, щоб добре жити, треба пахати цілодобово. Побутові проблеми завжди можна вирішити, скористатися послугами cleaning-сервісу, в кінці кінців”, – поділилася Никитюк.
Вдалося Лесі вже зустріти такого чоловіка, вона не визнається.
“Час і цей карантин покажуть, знайшла я вже того самого. Чесно кажучи, мені потрібен був час, щоб зупинитися та відпочити від зйомок і проєктів, — пояснила ведуча. — Мене ж ніколи немає вдома. Як жартує моя подруга, “я можу борщ зварити або сьогодні, або в жовтні”, – додала дівчина.
Нагадаємо, раніше Леся Нікітюк розповіла про стосунки з телеведучим Сергієм Притулою у програмі «Іспит з Машею Єфросиніною».
Ведучий Нового каналу Макс Узол на своєму YouTube-каналі веде блог про життя людей з різних країн на карантині. Цього разу він поспілкувався з жителями США.
Виявилося, що не всі американці вірять в існування коронавіруса, але режим самоізоляції все ж дотримуються. І ось кілька цікавих історій про карантин в Америці спеціально для InfoResist.
Чергу в збройовий магазин
Факт №1
У США, як і в багатьох інших країнах, на дорогах стало набагато менше авто. Всюди закриті кафе, ресторани, а двері деяких магазинів забиті дошками і пофарбовані в чорний колір.
Факт №2
Зате відкриті збройові магазини, так як попит на засоби захисту значно виріс! Через карантин американці в паніці розкуповують пістолети, рушниці, кулі та інші види зброї, адже у них це дозволено законом. Більш того, навіть в мережі відомих супермаркетів Wallmart продаються пневматичні пістолети.
Картонні гості на весіллі
Факт №3
Багато людей не вірять в те, що в світі лютує вірус COVID-19. За словами місцевих жителів, деякі громадяни вважають вірус вигадкою. Вони думають, що коронавірус був створений, щоб загнати всіх людей по хатах, а потім і зовсім чипувати їх.
Дві дівчини одружилися у Нью-Йорку, приїхавши до будинку свого друга, який офіційно укладає шлюби. Висунувшись з вікна на четвертому поверсі, чоловік урочисто оголосив, що жінки тепер у шлюбі. Після цього він прочитав уривок із книги Габрэеля Гарсіа Маркеса «Кохання під час чуми».
Факт №5
Ще одна парочка з США – Емі і Ден мріяли про гучне весілля на 150 чоловік. Через карантин, ясна річ, ніхто не зміг прийти до закоханих на свято. Однак Ден не розгубився і замовив на фабриці 150 картонних людських силуетів. Їх розсадили по лавках у церкві, де вінчалися молоді, щоб створити ефект присутності на весіллі гостей.
В церкві
Факт №6
Схоже, що цією ідеєю надихнувся священник з Техасу, яким нудно було проводити служби наодинці. Тому на лавах в церкві він наклеїв велику кількість фото своїх парафіян.
Побачити інші серії про карантин можна на каналі Максима Узола в YouTube, а також на сайті Нового каналу.
На другому місяці карантину варіантів, чим зайняти вечір, залишається все менше. Що робити, якщо відкладені на потім фільми і книги стрімко закінчуються, а відкрити для себе щось нове все-таки хочеться? Подивитися три міні-серіали за порадою актора Олександра Рудинського, який зіграв Микиту в серіалі «Перші ластівки» Нового каналу.
“На карантині я встиг переглянути не тільки старі фільми Скорсезе, трилогію «Хрещеного батька» і інші оскароносні кінострічки 60-х і 70-х років, але й кілька серіалів, які можу рекомендувати”, — розповів актор InfoResist.
«Неортодоксальна»
https://www.youtube.com/watch?v=-zVhRId0BTw
Цей міні-серіал вийшов в кінці березня на стримінговому сервісі Netflix і вже встиг завоювати серця мільйонів людей. Складається він з чотирьох серій і розповідає про Естер Шапіро. Дівчина виросла серед ортодоксальних євреїв в Нью-Йорку, а потім втекла від чоловіка в Берлін. Серіал зачіпає важливу тему — утиск прав жінок.
«Кінець ***ного світу»
Ще один міні-серіал від Netflix. Це британська трагікомедія, сюжет якої заснований на історії кохання двох проблемних підлітків – Алісси і Джеймса, які втекли з рідного містечка.
Британський комедійний серіал, створений Фібі Уоллер-Брідж. Вона ж зіграла в ньому головну роль. Він розповідає про молоду ексцентричну жінку, за саркастичними жартами якої ховаються самотність, депресія і нерозуміння.
Для деяких карантин – це можливість відпочити і приділити весь час перегляду фільмів та серіалів. Але ведуча проєкту Нового каналу «Топ-модель по-українськи» Алла Костромічова в це коло людей не входить. Перебуваючи на ізоляції, вона працює над спецпроєктом «Експерти на карантині», виховує чотирирічного сина Сальваторе, а у вільний час багато читає. Для InfoResist вона підготувала ТОП книг, які читає на карантині.
“Оскільки я зараз в Києві, а основний час живу в Нью-Йорку, тут далеко не вся моя бібліотека. Але я все одно знайшла, що почитати на карантині”, — зазначила Алла.
«Вечеря», Герман Кох
«Вечеря», Герман Кох
Цей роман розкриває таємницю двох подружніх пар, які зібралися разом на сімейну вечерю.
“Роман тримає в напрузі з першої сторінки. Він створює ефект присутності, наче ти сидиш разом з головними героями за одним столом і між їхніми репліками переводиш погляд з одного на іншого персонажа”, — захоплено зазначила супермодель.
«Обійми мене міцніше», Сью Джонсон
«Обійми мене міцніше», Сью Джонсон
Це книга з психології, яка допоможе створити гармонійні стосунки з коханою людиною.
«1Q84», Харукі Муракамі
«1Q84», Харукі Муракамі
Герої цього японського роману переміщуються з 1984 в 1Q84 рік (тисяча невідомо який вісімдесят четвертий, як називають його самі персонажі). Герої намагаються знайти вихід з нової реальності, де опинилися не з власної волі.
«Франкенштейн, або Сучасний Прометей», Мері Шеллі
«Франкенштейн, або Сучасний Прометей», Мері Шеллі
Готичний роман про науковця Віктора Франкенштейна, який навчився оживляти неживу матерію і створив монстра.
«Ігри, в які грають люди», Ерік Берн
«Ігри, в які грають люди», Ерік Берн
Ця книга обов’язкова до прочитання, якщо ви хочете краще розібратися в людських взаєминах. Тут є багато корисних порад, які допоможуть вам спілкуватися з людьми.
До речі Аллу Костромічову та інших експертів «Топ-моделі по-українськи» Соню Плакидюк і Сергія Нікітюка можна побачити в новому спецпроєкті «Експерти на карантині», що виходить по вівторках і суботах на YouTube-каналі Нового каналу.
На карантині, мабуть, кожний вже склав свій перелік фільмів, які хотів би подивитися. Радимо до свого списку кінокартин також додати і нові фільми з нашої кіноафіші. Це трилери, драми, романтичні комедії, які нікого не залишать байдужими. Отже, що подивитися на карантині – читайте у нашій добірці.
“Платформа”
Новий гучний науково-фантастичний фільм Netflix режисера Гальдера Гастелу-Уррутії, котрий вийшов кілька тижнів тому, але встиг запам’ятатися кіноманам. Дія фільму відбувається в багатоповерховій в’язниці, побудованої за типом вежі з ярусами. На кожному «поверсі» знаходиться двоє ув’язнених . Через центр вежі проходить прямокутна шахта, з якої раз у день спускається платформа з їжею. Їжі, яка спочатку надходить на верхній рівень, могло б вистачити на всіх, але на нижніх поверхах люди вмирають від голоду, скоюють самогубства або стають канібалами, в той час як ті, хто опинився нагорі, бенкетують. Головний герой Горенг не може точно порахувати, скільки поверхів у цій вежі, скільки тут людей і як звідси вибратися.
“Евакуація”
https://www.youtube.com/watch?v=3wDFrVLy2tc
Ще один фільм від Netflix, де головну роль найманця Тайлера Рейка зіграв Кріс Хемсворт. Отже, Рейку доручають звільнити сина міжнародного злочинця. Хлопчик — всього лише пішак у війні двох наркобаронів, і його тримають в заручниках у місті Дакка, столиці держави Бангладеш і одному з найбільш неприступних місць у світі.
“Останнє, чого він хотів”
Енн Хетеуей грає у фільмі журналістку, яка кидає висвітлення передвиборної гонки заради догляду за хворим батьком. Папік виявляється торговцем зброєю і мутним типом. Другу за значимістю роль грає Бен Аффлек. Також у стрічці знялися Віллем Дефо і Розі Перес. Режисером картини виступила Ді Ріс.
Це екранізація бестселера Дженніфер Нівен – історія кохання хлопця, який готується померти і дівчини, що переживає загибель сестри. Головну жіночу роль зіграла Ель Фаннінг, режисером виступив Бретт Хейлі.
“Банкір”
Прем’єра відбулася на AppleTV+. В основі фільму лежить історія перших афроамериканців, які стали працювати в банківській справі. Головну роль — Джо Морріса зіграв Семюел Л. Джексон, а його напарника — Ентоні Макі (Сокіл з «Месників»). Режисером виступив Джордж Нолфі, сценарист «Ультиматуму Борна» і «12 друзів Оушена». Окремий крутий хід — візуальне рішення, оператором виступила співавтор Корбійна і Вінтерберга, датчанка Шарлотт Брюс Крістенсен.
Карантин скоро закінчиться (сподіваємось) і кінотеатри знову наповняться глядачами. Восени чекаємо на гучну українську прем’єру – фільм «Атлантида» Валентина Васяновича. Події у стрічці розгортаються в 2025 році, коли Україна перемогла Росію у війні на Донбасі. Все про свій фільм-антиутопію в інтерв’ю InfoResist розповів сам режисер Валентин Васянович.
Як почалася історія вашої «Атлантиди»? Фільм — один з переможців Дев’ятого конкурсного відбору Держкіно, але робота почалася задовго до цього?
Коли було оголошено дев’ятий пітчинг Держкіно, я зупинився на одній зі своїх ідей, котра висвітлювала тему війни, бо ця тема є найактуальнішою на сьогодні. Спочатку я написав сценарій про події, які відбуваються в теперішньому часі, а не в 2025 як у фінальному варіанті. Це була історія конфлікту, історія вторгнення, але коли сценарій було закінчено, я зрозумів, що він досить жанровий, що мене дратують передбачувані драматичні колізії, які лежать на поверхні. Тоді до мене прийшла думка перестрибнути в майбутнє і зробити антиутопію, в котрій я буду розглядати результати війни Росії проти України.
Це рішення дало мені більше свободи і більше повітря, бо я позбавлявся зрозумілих тільки нам локальних політичних деталей, міг узагальнити ситуацію, зробити історію універсальною і зрозумілою для інтернаціональної аудиторії. Велика частина історії склалася вже під час зйомок, завдяки спілкуванню з реальними учасниками бойових дій. Скажімо, поява в кадрі місії «Чорний тюльпан», яка займається пошуками, ексгумацією і евакуацією загиблих прийшла під час підготовки до зйомок. Від них ми отримали унікальний матеріал, спираючись на котрий вибудували свої епізоди.
В «Атлантиді» зіграли непрофесійні актори, а саме: волонтери та військові Андрій Римарук, Людмила Білека, Василь Антоняк та багато інших.
Так, у стрічці знялися виключно непрофесійні актори. Це волонтери, військові сапери, судмедексперти, люди, котрі мають досвід бойових дій. Для мене це було принциповим рішенням, тому що всі вони мають унікальний емоційний досвід, котрий лишив відбиток на їхніх обличчях. Ці люди часто грали самі себе і робили це надзвичайно органічно. Головний герой Андрій Римарук має досвід бойових дій, був розвідником і навіть сьогодні часто буває на сході, оскільки працює в фонді «Повернись живим». Він досконало зміг передати біль і розгубленість травмованої війною людини після її закінчення.
“Атлантида”
У чому складність роботи з непрофесійними акторами?
При пошуку локації для майбутньої сцени, мені найважливіше знайти потрібну фактуру і тло, котрі будуть нести потужну енергію самі по собі. Після цього я інтегрую в цей бекграунд дійових осіб. Часто мої герої існують на досить загальному плані, і їм не так потрібна традиційна акторська техніка. Головне, щоб герой гармонійно існував в цьому просторі. З іншої сторони, актори мають досконало розуміти історію, і щоб досягти потрібної гармонійності, їм потрібна нескінченна кількість репетицій для пошуку логіки сцени і потрібних діалогів. З цим мені сильно допомогла Тетяна Симон, котра робить це майстерно. Актори, з її допомогою, повністю віддавалися роботі і фактично були супервайзерами своїх ролей.
До мене прийшла думка перестрибнути в майбутнє і зробити антиутопію, в котрій я буду розглядати результати війни Росії проти України.
Але без тривалого репетиційного періоду, спочатку в класі, потім в локаціях, потім з костюмами, потім з технікою, досягти результату неможливо. Це робить процес більш дорогим та довготривалим, але це дає свої результати. Я пам’ятаю, що ми тільки у Маріуполі знаходилися всією групою майже три місяці. Ми шукали на майданчику всі деталі, щоб потім, коли ми вже знімали, усе вийшло так, як ми хочемо.
Де шукали волонтерів, військових?
З Андрієм нам пощастило, з ним мене познайомив продюсер Володимир Яценко. Він їздив шукати локації на схід України для іншого фільму Володі. Андрій його возив, бо знає всі місця вздовж лінії розмежування . Коли я подивився відео, яке показав Володя, то Андрій мені дуже сподобався, як типаж, і я попросив прислати його на кастинг. Андрій досить органічно спілкується, гарно формулює думки, завдяки журналістському досвіду, і тому підійшов нам для цієї ролі. Щодо Василя Антонюка і Людмили Білеки, вони з’явились в результаті тривалого кастингу.
Це не перший проєкт, де ви знімаєте непрофесійних акторів?
Так, це вже другий фільм. Перший був «Рівень Чорного», де я знімав свого давнього друга фотографа Костю Мохнача. Я його знаю багато років, він надзвичайно пластичний і непогано тримається в кадрі. Єдина його проблема в тому, що він погано існує у діалозі. Тому я вирішив цей фільм зробити без тексту. Це був своєрідний виклик, чи зможу я розповісти зрозумілу історію без слів.
“Атлантида”
Де саме знімали у Маріуполі? Де не вдалося зняти, які локації?
Не вдалося, на жаль, зняти справжній металургійний комбінат. Там є два величезних металургійних комбінати: ММК імені Ілліча та «Азовсталь». Але сьогодні я розумію, що ми там нічого б і не зняли. Бо в нас дуже складна каскадерська сцена самогубства, де друг героя стрибає в котел з розпеченим металом. На справжньому металургійному комбінаті нас пустили б тільки на невеличкий майданчик, адже техніка безпеки праці не дозволила б інше бо це дуже небезпечно.
Ми довго шукали рішення цієї сцени і в результаті збудували невеличкий металургійний комбінат на Рибальському півострові. Переважна більшість сцен була відзнята в Маріуполі. Ми облазили всі дахи міста аби знайти потрібні індустріальні пейзажі. Квартиру героя, лінію оборони, місця ексгумацій, всі ці об’єкти розташовані навколо міста в радіусі 30 км.
Не було перешкод з боку влади чи військових?
Ми мали всі необхідні листи від Міноборони, про те, що можемо знімати. Знову ж таки, з нами був Андрій Римарук, котрий знає багатьох військових. І в результаті адміністративна група вирішила всі питання. Але, звісно, коли ми хотіли 20-30 дублів, а люди втомлені після ротації з танками, то їм було фізично важко витримувати наші кінозабаганки.
У фільмі покажуть реальну техніку зі справжніми номерами, маркуванням?
Так, звісно нас попередили про це, і ми прибрали номери з військової техніки. «Гримували» танки та військові машини.
Тема війни і миру завжди болюча. Після зйомок фільму ви стали краще розбиратися в посттравматичному синдромі?
Щодо цього, то ми жартуємо, що спробували наших героїв вилікувати від воєнного ПТСР, а натомість подарували інший, котрий пов’язаний з кіно. Бо після закінчення знімального періоду, людям, котрі були на майданчику, довгий час важко від цього відійти. Життя під час знімального періоду емоційно насичене, команда, як велика сім’я. І коли стаєш членом цієї сім’ї — цього не вистачає після зйомок. Але наші актори люди психологічно загартовані, цікаві, з яскравими біографіями. Наприклад, Люда Білека, колись співала в рок гурті, потім була на Майдані, пішла на війну, працювала з пораненими бійцями. Вони психологічно значно стійкіші ніж ми. А командна робота і велика ціль — об’єднує.
Війна не закінчується після того, як стихає зброя. Про це «Атлантида»?
На жаль, так. На рівні зруйнованої психіки багатьох людей, котрі були не готові до того, що почнеться війна. А коли війна закінчується, виникає проблема з наданням психологічної підтримки і соціальної адаптації цих людей. З’являються організації, котрі допомагають у цьому. Але, на жаль, їх недостатньо.
Зараз велика кількість самогубств серед колишніх бійців. Адже, коли знаходишся на війні, все зрозуміло: є добро і зло, там ворог — тут свій. Коли військові повертаються додому, то все їм здається емоційно незначним, нема білого і чорного. Вони втрачають себе, не можуть знайти себе у суспільстві. Люди, котрі пройшли війну, опиняються сам на сам зі своїми проблемами, а в нас замість підтримати, часто навіть вороже ставляться до них.
“Атлантида”
Фільм пройшов багато кінофестивалів. Як змінилося життя і робота після такого успіху?
Слава Богу, ніяк не змінилась. Я цим тішуся, бо так буває, що після успіху життя дуже змінюється і ти не знаєш, що з цим робити. Ніби отримуєш своєрідний ПТСР. Але я відчуваю, що все в нормі. Єдиний недолік в тому, що багато часу займають подорожі по фестивалях. Оскільки я маю новий проєкт і зараз над ним працюю, фестивалі мене весь час виривають з нього. Але я розумію, що це частина роботи і я мушу їхати, презентувати фільм, відповідати на питання аудиторії, спілкуватися з людьми з індустрії. Я до цього ставлюся як до роботи, важкої роботи (посміхається), котру не дуже то й люблю, бо через неї відволікаюсь від нового фільму.
Продовжуючи тему війни, чи є реакції на фільм з російської сторони?
Важко виділити це, бо я не слідкую за пресою, тим більше за російською. Я пам’ятаю, як нас розвеселив факт, коли після успіху у Венеції російський телеканал присвятив нашому фільму 10 хвилин ефіру. Це їх зачепило. Хоча я спілкувався з декількома російськими режисерами і жодного негативу від них не почув. А з людьми, які просто стають в позу, у мене розмови не відбуваються. Вони закінчуються жорстко і одразу. Є запрошення на російські фестивалі, але наша відповідь одна — жодного російського фестивалю і жодного продажу на російську територію не буде.
Бюджет «Атлантиди», якщо я не помиляюся 41 мільйон. Половину отримали від держави. А другу половину хто проспонсорував?
Досить складна структура бюджету була. Частину вкладали послугами, частину знімальною технікою, постпродакшеном. Нам вдалось переконати Фонд Олександра Петровського, котрий допоміг нам фінансово. Вони єдині, з подібних організацій, пішли нам на зустріч, хоча ми з великою кількістю людей розмовляли.
Це саме той Петровський, скандальний?
На жаль у нас дотепер слабкий інститут меценатства, який би підтримував культуру. Фонд Олександра Петровського нас підтримав, за що я йому особисто вдячний і маю надію, що інші бізнесмени з часом зрозуміють важливість підтримки культурних проектів котрі формують національну ідентичність.
Щодо Вашого нового фільму. Про що він?
Головні герої нового фільму, це 12-річна дівчинка та політконсультант. Історія про відповідальність людей, котрі мають вплив на суспільство і фактично граються чужим життям. Головний герой — політконсультант, від дій якого трагічно помирає людина. З часом він розуміє свою провину і намагається спокутувати її.
Політтехнології можуть досить швидко змінювати світ, і ми маємо не завжди позитивні результати, але змушені жити з цим. Чим ці експерименти закінчаться для нас — поки невідомо. Тому для мене ця тема є найактуальнішою на сьогодні.
Як ви аргументували б глядачам, що артхаузне кіно -необхідне нашій країні?
Артхаузне кіно — це потужний канал комунікації з усім світом. Бо коли ти потрапляєш на кінофестиваль класу А з фільмом, ти спілкуєшся з багатьма журналістами і доносиш свою думку. А саме, що в Україні зараз триває війна, вона закінчується ось так, Росія поруч з вами також і вам треба про це пам’ятати. Моє інтерв’ю друкується і меседж накриває практично увесь світ. Тому цей інформаційний канал є надзвичайно потужним.
В Україні необхідно відроджувати культуру споживання такого роду фільмів. Це потроху відбувається. Якщо 4 роки тому бокс-офіси артхаузного кіно були зовсім невеличкими, то зараз в 5 разів більше. Для цього потрібен час, потрібно щоб про національне кіно весь час говорили в медіа, щоб були відгуки і дискусія. Для цього треба без зупинки знімати кіно різних жанрів, і аудиторія з кожним роком буде збільшуватися.
Часто після прем’єр я запитую глядачів про те, чи сподобався фільм, а може щось не сподобалося. І часто чую відповідь «Фільм хороший, але нічого не зрозуміло». Як вважаєте, глядачі зіпсувалися і «розлінилися» думати або ж фільми стали складнішими, або в чому причина?
Річ у тім, що авторське кіно примушує тебе думати і співчувати, вимагає внутрішньої роботи. А більшість людей йдуть в кіно розважатися, вони не хочуть рефлексувати, особливо на драматичні події. Переважно глядач хоче комфорту, спокою, радощів і попкорн.
Я не будую історію на папері, а одразу починаю оперувати кадрами
Ви і сценарист, і режисер, і оператор. Як вдається все поєднати?
Досить органічно, мені інколи важко все це роз’єднати. У мене перша освіта операторська. Я будую історію та мізансцени спираючись на зображення. Коли я пишу сценарій, то пишу так: камера стоїть отут, мізансцену будую так, бекграунд такий. Я просто пишу такий собі мануал, як знімати цю історію.
Говорять, що є три типи режисерів: режисер-оператор, режисер-актор і режисер-сценарист. Я режисер-оператор. Для мене драматургія не є на першому місці. Вона з’являється потім, коли я вже набрав певну кількість мізансцен, де є енергія, емоції і час. І я з цих боків будую структуру. Я не будую історію на папері, а одразу починаю оперувати кадрами. Тому результат завжди важко спрогнозувати. Бо я не маю всеосяжного досвіду. І тому важливий момент народження фільму відбувається саме в локаціях. Ти знаходиш підказки, як вирішити сцену саме на майданчику. Поки що це мені вдається.
До речі, Ви вчилися в школі режисерського мистецтва Вайди. Чи є відмінність українського кіно від польського. Чого змогли навчиться там, чого ще немає тут?
Це були фактично курси підвищення кваліфікації. Було цікаво. До навчання у школі Вайди я не мав освіти пов’язаної з ігровим кіно. Для мене все було нове, цікаве і корисне. Якби я вчився ігровому кіно в Україні, то міг би порівнювати (в Україні я вчився на оператора і режисера документаліста). В польській кіношколі мене вразив саме аналітичний підхід до матеріалу. Вони будують історію традиційним методом. Герої, перипетії, розуміння про що історія. Там потужна класична традиційна школа. Але мені подобається по-іншому будувати історію. Інколи, коли я починаю фільм, то навіть не знаю про що він і навіщо. Так було з «Рівнем Чорного».
Валентин Васянович
Дуже багато зараз різних курсів, шкіл сценарної майстерності, режисерської майстерності, операторської. В Україні цього достатньо чи потрібно переймати західний досвід?
Було б бажання. Я завжди говорю: «Якщо хочеш знімати кіно — знімай». Навчання складається з двох частин. Перша — дивитись багато фільмів відомих режисерів, операторів. Вирішити яке кіно хочеш знімати (жанрове, чи авторське). Паралельно читати книжки по драматургії. Друге — почати знімати. Важливо створити осередок зацікавлених в цьому людей і навіть можна не закінчувати вишів. Це такий, бюджетний варіант.
Я розумію, що наша кіношкола застаріла технічно, і було б добре, аби в Україні з’явились кошти на пристосовану для навчання будівлю і сучасну техніку, приїздили з-за кордону фахівці і викладали. Я думаю, що така школа мусить у нас з’явитися. Є попит — з’явиться і пропозиція.
Бліц: сценарна майстерність — це ремесло чи талант?
І те і інше. Талант потрібен, щоб розпізнати, яка саме історія зацікавить більшу кількість людей. Це переважно базується на яскравому досценарному житті, на вмінні осмислити історії, які ти чув-бачив, уявити психологічні характери героїв и при написанні сценарію збудувати з одного боку логічну, а з іншого боку, непередбачувану історію. Написання сценарію — важка і довготривала робота і треба розуміти, що сценарій не пишуть — його переписують весь час, а це вже ремесло.
Валентин Васянович
Українське кіно — це корабель, то що має бути вітрилами, а що вітром?
Жодна кінематографія у світі не відбудеться без фінансів. Більшість європейських кіноіндустрій підтримуються державою. Або напряму, або створені фонди, бюджети котрих наповнюються автоматично завдяки законам.
Багато лунає питань, коли українське кіно почне заробляти? Так я хочу сказати, що переважна більшість європейських фільмів — не окупаються, це державні витрати на культуру. Так само як і витрати на бібліотеки, театри, галереї, літературу. Це вкладення в культуру, наявність котрої є маркером цивілізованої нації.
Ви режисер-оператор. Які операторські роботи, фільми, де круті операторські роботи вам подобаються?
Мій найулюбленіший фільм — це Silent Light («Безмовне світло» — укр.). На рівні режисерської і операторської роботи — це єдиний фільм, котрий мене зачаровує.
Сучасне кіно, яке встає, спотикається і йде далі. Що би ви побажали йому?
Хочу побажати, щоб українське кіно не залежало від політичної кон’юнктури.
Карантин в Україні змусив внести значні корективи в звичний темп життя. Багато хто вже кілька тижнів залишається на самоізоляції вдома. Чим зайняти себе та членів своєї сім’ї, як поводитися і головне – як залишатися у хорошому настрої? Свої рекомендації в коментарях InfoResist дала українська легкоатлетка, паралімпійська чемпіонка Оксана Ботурчук, на основі історії якої знятий фільм “Пульс”.
Перша і найголовніша рекомендація – це бути в гарному настрої no matter what. Виховуємо любов до себе і робимо вправи. Зараз така кількість вправ онлайн, що ви точно знайдете щось по душі. Фітнес, пілатес, йога. Головне – бажання. Мінімум – три рази на тиждень . Максимум – шість. Повинен бути вихідний. Можна комбінувати – в якісь дні вправи та фітнес, у якісь, наприклад, тільки йога.
Наталія Бабенко, Лілія Ребрик, Оксана Ботурчук
Для зниження ваги результативними будуть вправи на час з фіксацією відпочинку. Наприклад, хвилину присідаєте, хвилину відпочиваєте, і так три рази. Це, в якійсь мірі, зможе замінити бігове навантаження. Але тим, хто зовсім не може без бігу і змушений бути в чотирьох стінах, рекомендую спробувати біг на місці: в різних темпах або з урахуванням часу на повну силу. Щоб не сваритися з сусідами знизу, можна покласти щось під ноги – згорнуту ковдру, рушник, килимок.
Правильно харчуємося. Точніше, як харчуватися так, щоб не набрати вагу під час карантину. Кілька практичних порад:
не купуйте спочатку продукти, від яких набираєте вагу (якщо зовсім ніяк і ДУЖЕ хочеться, то хоча б раз на тиждень і небагато);
замініть звичну столову тарілку на десертну, розмір порції значно зменшитися (чур, добавку не брати);
вішаємо на холодильник аркуш паперу і помічаємо кожен раз, коли беремо щось пожувати (в середньому це повинно бути 5-6 разів;
з перекусами, якщо відміток більше десяти на день – робимо висновки і підключаємо силу волі.
Оксана Ботурчук
Проводимо час з дітьми. Вони наші двигуни. Ті, що доросліші – складуть вам компанію під час тренувань, а для маленьких можна придумати нескладні естафети в межах кімнати. Всім разом можна, наприклад, бігти на місці. Що стосується мене, я використовую дітей для силових вправ – син важить 15 кг, з його допомогою качаю руки – підкидаю його з положення присідання, робимо разом улюблені випади – син в цей час сидить на плечах. Дочка важить 33 кг, з нею на плечах робимо глибокі присідання, присідання на одній нозі.
Зараз ми знаходимося в ситуації самоорганізації і самоконтролю, бажаю, щоб всі вийшли переможцями над собою. Нехай кожен день приносить радість і посмішки!
Поки держави регулюють сімейні відносини на рівні конституції і законів, по-справжньому міцні сім’ї встановлюють власні правила взаємодії, створюючи свої унікальні документи – сімейні конституції. В них фіксуються не тільки права і обов’язки членів сім’ї, але і унікальна сімейна місія, цінності і принципи, на яких будується сім’я як мікросоціум. Сюди входять сімейні правила, обов’язки і права членів сім’ї, мета і домовленості сімей юридичного і особистого характеру. Детальніше про цей сімейний документ ідеолог проекту «Родина в пріоритеті» Вікторія Боярина поговорила з доктором психологічних наук, ректором Університету практичної психології Миколою Козловим.
В. Б. Одна з перших сімейних конституцій була створена ще в 1722 році найбагатшим японським кланом Міцуї, який управляє глобальною корпорацією і донині. З тих пір практика складання сімейних конституцій знайшла популярність в усьому світі. Звід сімейних правил може не тільки регулювати передачу сімейного бізнесу, але і зберігати сімейну культуру, виробляти спільні стратегічні орієнтири і допомагати більш гармонійно будувати відносини. Про сімейну конституцію варто замислитися всім, хто бачить міцну родину своїм стратегічним пріоритетом. Миколо Івановичу, ви як психолог вже давно допомагаєте сім’ям у підготовці сімейних конституцій. Наскільки вони унікальні, чим відрізняються один від одного? Розкажіть про сам процес їх створення?
М.І. По своїй структурі сімейна конституція, як правило, складається з трьох розділів. Перший стосується сімейної місії, цінностей і ключових принципів, на яких будується сім’я. Другий визначає адміністративно-фінансові взаємодії всіх членів сім’ї, зокрема, тих, які вже покинули батьківське гніздо і створили власні сім’ї. Саме тут прописані права власника капіталу, а також обов’язки, які він покладає на тих, хто прагне бути в рамках династії. Також тут вказують правила наступності і принципи розподілу капіталу між членами сім’ї. Третій розділ описує правила сім’ї і внутрішній устрій її життєдіяльності.
Вікторія Боярина
Правила та цінності – це в першу чергу те, що нам важливо і дорого. При цьому адміністративно-фінансові питання розкривають те, як ми, в русі до наших цінностей, використовуємо такі інструменти як зв’язки і гроші. Сімейна конституція – це ті правила системи взаємодій і цінності сім’ї. Скласти адміністративно-фінансову частину допоможе юрист. Інші два розділу сім’я повинна опрацювати самостійно, шляхом домовленостей та обговорень.
Яскравий приклад відмінностей в подібних документах – це те, як сім’ї розподіляють свої права та правила в рамках сімейної конституції. Вона містить своєрідні форми правління, території і правила, а в деяких випадках – також обов’язки членів сім’ї. Крім того, сім’я прописує свої стратегічні орієнтири. Все можна представити і оформити у вигляді розділів. Це залежить від потреб і можливостей сімей: хтось зупинитися на перших двох розділах: правила і цінності, – а хтось, за умови володіння сімейними активами, захоче включити третій розділ – фінансово-адміністративний.
В. Б. Сімейна конституція стосується багатьох сфер життєдіяльності сім’ї – від спадковості до освіти та благодійності. Окреме місце займає функціонування сімейної ради та процесу прийняття важливих рішень для сім’ї. У вашому підході до формування сімейних конституцій велика увага приділяється поняттю територій. В нашій ментальності сім’я сприймається як “МИ”. Нерідко у партнерів виникає багато претензій один до одного через змішування “мого” і “нашого”, а також невміння промовляти межі й правила цих взаємодій “територій”. Порадьте, як партнерам визначити, де чия територія, домовитися про це і, можливо, врегулювати це питання в сімейній конституції або в сімейних правилах?
М.І. Дійсно, все, що відбувається в сім’ї ділиться на три території: моя особиста, твоя і наша загальна території. З природним наслідком: на своїй території я господар, на твоїй – ти, на спільній території з усіх питань ми зобов’язані домовлятися. Якою буде ваша сімейна конституція, залежить насамперед від того, про який пристрій сім’ї ви домовилися. Прийнято виділяти три види таких пристроїв: Я, Я+Я і МИ. Коли ви визначитеся з цим пунктом, вам буде легше поділити території, ресурси і капітал. Правила родини також поділяються за типами сім’ї: в родині “МИ” – одні правила, у родині “Я+Я” – інші, в родині “Я” – треті.
У родині “Я+Я” у кожного – своя територія: “твоє” і “моє”. Тільки при договорі у нас може з’явитися щось спільне, якась загальна територія. Бізнес-аналог такої сім’ї – дві фірми створили співдружність і в ім’я спільного проєкту домовилися про спільне фінансування та порядок взаємодії.
У родині “МИ” у нас все спільне. Відбувається злиття всіх ресурсів, насамперед часу і капіталу. Бізнес-аналог такої сім’ї – фірма, яка виникла в результаті злиття двох підприємств, де обидва керівника створили Раду директорів і керують загальною компанією спільно.
Микола Козлов
Якщо в сім’ї “Я+Я” в конфліктній ситуації потрібно ще довести, що та чи інша тема може бути порушена, то в родині “МИ” всі питання загальні, обговорюється все, і свої окремі території та чоловіка і дружини – тільки там, де вони це спеціально вирішили.
Наведу невеликий ситуативний приклад: у жіночій сумочці можна знайти що завгодно: від гудзики з торішнього пальто до викрутки – повний безлад. Для жінок це звичайна справа, а от чоловік готовий з цим посперечатися.
У родині “Я+Я” дружина має повне право мати таку сумочку, а ось в сім’ї “МИ” це не так. Тут сумочка дружини – частина загальної території, і чоловік має право поставити питання про наведення порядку в улюбленій її сумочці, і дружина зобов’язана з чоловіком це питання обговорювати. Але підсумкове рішення нав’язати ніхто не може, чоловік і дружина домовляються на рівних. Враховуючи, що в родині безліч спірних питань, і куди як більш серйозних, ніж що знаходиться у дружини в її жіночій сумочці, то в родині “МИ” домовитися по всіх питаннях – справа важка. Домовлятися – важко і довго!
А ось в сім’ї “Я” домовлятися просто: на етапі обговорення чоловік і дружина думають разом, а коли чоловік вирішить, що у нього думка склалася, він повідомляє це рішення дружині. Бізнес-аналог такої сім’ї – фірма, яка виникла в результаті злиття двох підприємств, де одне підприємство зберегло свого керівника, в той час як керівник іншого підприємства став директором всього об’єднання. В цьому сенсі – це звичайна кампанія з одним керівником на чолі. Головне достоїнство сім’ї “МИ” – в ній простіше домовлятися. Строго кажучи, в ній домовлятися в принципі необхідності немає, інша справа, що мудрий керівник, перш ніж віддати розпорядження, цікавиться думкою всіх значущих фігур. А сім’ї мудрий і дбайливий чоловік думає не про свої інтереси, а про інтереси сім’ї, і приймає ті рішення, від яких виграють усі, виграє вся сім’я.
В. Б. Визначення типу родини “Я”, “Ми” чи “Я+Я”, а також створення правил роботи сімейного ради, способів прийняття та впровадження важливих рішень допомагає сім’ям перетворювати сімейні конституції в дієвий інструмент для подолання розбіжностей та успішного проходження криз. Тим не менш, навіть сім’ї з ідеально прописаними в сімейній конституції правилами складно уникнути конфліктів і порушень цих правил. Це теж варто враховувати заздалегідь. Адже конструктивно вирішений конфлікт містить величезний потенціал для розвитку відносин і виходу на більш високий рівень близькості. Які загальні правила щодо врегулювання сімейних конфліктів та порушень правил ви зазвичай включаєте в сімейні конституції?
М.І. В будь-якій сім’ї рано чи пізно виробляються правила, що дозволяють подружжю обговорювати найскладніші питання – і домовлятися. Назву лише кілька правил.
Правило перше: “На одне обговорення – одне питання”. Домовтеся, яке питання ви обговорюєте, і, поки ви його не вирішили, вам від теми йти не можна і інші питання обговорювати заборонено.
Друге правило: “Емоції в бік, говоримо спокійно, розсудливо”. Розмови “А я емоційна!” – не приймаються. Ті, хто вдома мало не що спалахують емоціями, на роботі все-таки себе контролюють, особливо при розмові з керівництвом. Значить, тут справа не в емоціях, а в небажанні себе контролювати. Тому не галасуємо, а розбираємо все спокійно і по порядку.
Третє правило: “У нас діалог”. Тиснути не можна. Категоричність заборонена. Кожен висловлює свою думку – тільки як думка! – і питає партнера, що думає він: “А ти що думаєш?”. Ми не перебиваємо, прислухаємося до того, що сказав партнер, і погоджуємося з тим розумним, що ми почули. Ще раз нагадаємо: слідкуйте за інтонаціями, розмовляйте м’яко і спокійно. Не тисніть, а міркуйте.
Четверте правило: “Розумна аргументація”. Посилання до інтуїції, внутрішнім страхам і передчуттям до розумної аргументації не відносяться. “Внутрішній дискомфорт” – не підстава для серйозного заперечення. “Тому що мені прикро!” і сльозу – дитячий сад, так само як і посилання на свій психотип, характер або природу чоловіка і жінки. Є дуже простий критерій: чи є ваша аргументація прийнятої в бізнесі? Якщо у бізнесі це не аргумент, вам це не підходить.
П’яте правило: “Чесність в обговоренні”. Людям властиво (часто несвідомо) підтасовувати аргументи в свою користь. Щоб це відбувалося рідше, намагайтеся не вживати формулювань “моя позиція” і “твоя позиція”. Називайте їх так: “позиція №1” та “позиція №2”.
Правило шосте: “Обговорюючи минуле, ми домовляємося про майбутнє”. Будь-яке обговорення має сенс тільки тоді, коли воно наближає вас до мети. Найбільш переважне рішення – те, яке вибудовує для вас краще майбутнє. Розбиратися в минулому безглуздо, це можна робити лише для того і таким чином, щоб розумно домовитися на майбутнє.
В. Б. Таким чином, сімейна конституція є зведенням правил, яка допомагає сім’ям врегулювати навіть складні ситуації, перетворювати проблеми в задачі, зміцнювати сімейну мораль, посилювати згуртованість сім’ї і головне – встановлює правила врегулювання сімейних конфліктів.
У квітні відбудуться прем’єри довгоочікуваних серіалів. Також порадують глядачів і продовження вже відомих історій. Пропонуємо нову добірку цікавих серіалів, які можна побачити на карантині вдома.
“Байки з петлі”, 1 сезон
Дата прем’єри: 3 квітня
Події розгортаються в околицях футуристичного міста Мерсер, де вчений-ядерник Расс Віллард під землею заснував центр експериментальної фізики, що місцеві жителі називають «Петлею», розташований навколо таємничої темної кулі. Саме тут, далеко від цивілізації, працівників центру та їх сімей мають можливість розкривати і досліджувати таємниці всесвіту. Кожна серія являє собою окрему історію.
Новий сезон про пригоди агента Єви Поластрі і найманої вбивці Вілланель. Вони то сходяться, то розходяться, але їх постійно тягне один до одного. Поки сюжет тримається в секреті, знаємо тільки те, що сценаристка відправить героїнь туди, куди ніхто не очікує.
“Місіс Америка”, 1 сезон
Дата прем’єри: 15 квітня
Серіал заснований на правдивій історії руху про прийняття поправки про рівні прав для жінок. Очима жінок тієї ери серіал оповідає про те, як один з найважчих боїв культурних воєн 70-х років зіграв роль у появі організації “Моральна більшість”, а також назавжди змінив політичний ландшафт.
Війна двох організацій в Лос-Анджелесі. Місто загрузло у злочинах, організованих то культом Санта Муэрте, то шанувальниками диявола. За розслідування вбивств береться Тіаго Вега, людина, яка вже не перший рік працює в поліції.
“Біжи”, 1 сезон
Дата прем’єри: 12 квітня
https://www.youtube.com/watch?v=x9gnW8TAP2U
Колишня пара Біллі і Рубі ще в студентські роки уклали угоду: якщо їм треба буде все кинути і поїхати з міста, достатньо лише надіслати повідомлення зі словом “біжи”. Тоді вони мають прийти на вокзал і сісти в перший потяг, який відправляється після 17:00. Ця подорож могла б обернутися чудовою пригодою, якщо б головні герої не приховували один від одного чимало секретів.
Карантин продовжено до 24 квітня і ми публікуємо нову добірку фільмів, які обов’язково потрібно подивитися на карантині. Проведіть час з користю, подивившись улюблені фільми. Багато хто вже подивилися фільм “Зараження” і тепер настав час подивитися щось веселе або історичне.
“Платформа”, 2000
У центрі сюжету – аматорська театральна трупа, на прикладі якої показано соціально-політичні зміни 70-х років у Китаї та вплив Заходу.
“Паромщик”, 1970
Дії відбуваються в маленькому містечку, розташованому неподалік від мексиканського кордону. У фільмі показане зіткнення з бандитами-повстанцями, які захопивши озброєння, рухаються у напрямку до кордону. Вони мають намір потрапити до Мексики і там продовжити революційну діяльність. Ці люди цілеспрямовані, всі революціонери готові на все для досягнення своїх цілей. Але на їх шляху з’являється непередбачена перешкода у вигляді поромника Баркуеро. У фільмі знялися Лі Ван Кліф, Уоррен Оутс, Форрест Такер, Кервін Метьюз, Мєриетт Хартлі, Марі Гомез, Армандо Сильвестр та інші.
“Васабі”, 2001
Незрівнянний Жан Рено у фільмі Жерара Кравчика. Події розгортаються навколо Юбера Фьорентіно, французького поліцейського. Юбер дізнається, що у нього є 19-річна дочка, намагається дізнатися причини смерті своєї коханої і матері дівчини Юмі.
Новий фільм з Робертом Де Ніро, Аль Пачіно і Джо Пеші в головних ролях. Режисером майже 3-годинної кіноісторії став метр Мартін Скорсезе. Фільм розповідає історію Френка «Ірландця» Ширана, водія-далекобійника, який стає кілером і зв’язується з гангстером Расселом Буфаліно і його кримінальною сім’єю, а також працює на впливового профспілкового лідера Джиммі Хоффу.
“Емма”, 2020
За сюжетом, Емма Вудхаус вмирає від нудьги в маленькому сонному містечку. Її головна розвага — влаштовувати романтичні стосунки своїх сусідів, неважливо, що нічого доброго з цього не виходить. Загравшись чужими долями, вона може пропустить свою справжню любов.
Яскрава вибухова дівчина з мікрофоном в руках, яка заряджає всіх навколо енергією – це бек МС alyona alyona. Її новий проект Elina Elian – це модний сьогодні формат one woman/man live. Inforesist поспілкувався з молодою виконавицею про новий проєкт.
Як ви познайомилися з Оленою?
Олена мене знала ще до особистого знайомства, через мій перший ЕР – “Розмови”. Знала, що є така дівчинка, соул-хіп-хоп виконавиця Паніка. А познайомив нас особисто вже Ваня Клименко, на першій нашій спільній репетиції.
Elina Elien
Коли почали працювати разом?
Почали працювати разом з першого виступу.
Спочатку вас називали Еліна Паніка. Чому саме Паніка?
Паніка – це ще з дитинства прив’язалось. Кіпішна мала була, з шилом в дупі (тут було багато смайлів, але довелося прибрати – ред). Ось зараз тільки зрозуміла – як корабель назвеш так і попливе, це і була головна причина зміни нікнейму, занадто багато паніки і так навколо, а мені потрібен спокій.
Розкажіть про свою сольну творчість. З чого починали і до якого звучання зараз прийшли?
До звучання я ще йду і завжди перебуваю у пошуку. Спочатку мене тягнуло на соул і хіп-хоп, на тому етапі мого життя це було мені ближче, так як виросла я в хіп-хоп культурі, танцювала хіп-хоп і взагалі прищеплювала смак до музики в цих колах. Але продовживши свій пошук я відкрила для себе світ електронної музики. Переїхала до Києва. І понеслася. Але пошук триває.
Ви зараз не тільки співаєте, але і самі пишете музику? Довго вчилися роботі з синтезаторами?
В першу чергу я роблю музику, а після вже на пташиній мові наспівую хук. Моя музика більше не про «пісні», вокал та достаток тексту, а про композиції в цілому. Головне щоб качало. Свій перший грувбокс я купила собі на день народження 17-го квітня, трохи менше року тому, до цього ніяк не була пов’язана з синтезаторами і навіть не знала слова «секвенція». Купила просто так, заради фану, щоб вдома нудно не було…а зараз це повернулося в цілу кімнатну міні-студію. U never know – як говориться.
Ви не боїтеся популярності?
Ні , боятися нема чого!
Чого чекати в майбутньому від проекту Elina Elien?
Нові релізи.
Elina Elien
Хто вам допомагає в сольній творчості? Чи є у вас своя команда?
З музикою мені дуже допомагає близька людина, Діма Демидов. Він в принципі вчив мене всім азам електронної музики , і завжди якщо я не розумію, що робити, підказує, надихає і пише разом зі мною, завжди підходить і додає в композицію свою частину пазла. У промоушені допомагає мені Ваня Клименко і вся наша команда alyona alyona, за рік ми вже всі дуже зблизилися і я давно вважаю себе маленькою частиною великого цілого.
Назвіть три альбоми, які зараз у вашому плеєрі.
Альбоми цілком давно не слухала якщо чесно, останнім часом частіше слухаю мікстейп діджеїв. З останніх Hamish&Toby, Craig Richards, E/tape.
Поділіться цікавою історією з гастрольного життя з Оленою.
У нас всі гастролі – суцільна цікава історія. На другому нашому спільному виступі на останній пісні у мене вимкнувся мікрофон, я з переляку, недосвідчена, не знала, що робити. Олена не розгубилася і взяла мене в обнімку співати в один майк, як в караоке, сміялися до сліз.
Вони займаються створенням імерсивних вистав поза театральних просторів з 2016 року, вперше показавши українському глядачеві формат site-specific (театр поза театру). Inforesist поспілкувався з режисером вистав uzahvati Поліною Бараниченко про імерсивні театри, сучасного глядачева і діяльність на карантині.
Про класичний театр в Україні і світі
Я часто кажу, що театр — це привілейоване мистецтво, не розраховане на масового глядача. А значить, “зрозуміти” не є його основним завданням і метою. Якщо театр раптом почне стрімко йти назустріч глядачеві, “спускатися” на його рівень розуміння і сприйняття, піднімати і висвітлювати лише актуальні, популярні теми, що хвилюють широку аудиторію, то він ризикує втратити свою привабливість в індивідуальності, образності і метафоричності. Ту саму “магію театру”, яку ти відчуваєш всім тілом, всім своїм єством. В театрі ти, в першу чергу, стикаєшся з якимось таїнством, яке не до кінця зрозуміло. Ти зчитуєш постановку не розумом, а лише по вібрацій, за сигналами і образами, які подають режисер, драматург і актори…
Поліна Бараніченко
Мені подобається, що і сучасний і класичний театр, глядач не розуміє, а відчуває. Або навіть, якщо сказати точніше, навчається включати почуття і відключати мозок. До театру ти як би пристосовуєшься, погоджуєшся, сперечаєшся і шукаєш, при цьому не до кінця зчитуючи ті меседжі, які драматург і режисер заклали у постановку.
Мені здається, що і класичний і сучасний театр зараз у стадії пошуку свого глядача і своєї індивідуальної форми вираження. Відбувається багато, може бути, непомітних, але дуже відчутних для сфери реформ. Тому що змінюється людина і його цінності, а значить, і театр реагує на це зміною форми монологу і діалогу з глядачем. На мій погляд, зараз основний меседж і прагнення і європейського і українського театру — це свобода, сміливість і місія.
Про імерсивний театр в Україні (як розвивався, чого досягли)
Команда uzahvati почала займатися імерсивними постановками у Києві чотири роки тому. Тоді ми зробили перший спектакль-променад “Час”, місце дії якого — вулиці міста. Це вистава формату site-specific. Іншими словами — театр поза театру. Театральна дія освоює несценічний простір, і локації, в яких проходять сцени вистави, стають не просто місцем дії, а художнім образом, ожившою декорацією і співавтором.
Ми першими в Україні почали займатися імерсивними постановками як основним і єдиним цікавим для нас форматом. Він нас дуже хвилює і захоплює. Наші пошуки почалися не з бажання розвинути цей формат в Україні, а з внутрішнього пошуку нових форм діалогу з глядачем. Ми хотіли знайти спосіб, який дасть можливість глядачеві змінити свою позицію спостерігача на співавтора. Мені подобається термін “співавтор”, а не “учасник”, тому що глядач може бути і фізично пасивною під час вистави, а внутрішня робота здійснюється з такою силою, що в результаті він отримує свою авторську історію.
Спектакль-променад Час
Саме це співавторство і висока ступінь емоційного залучення глядача в процес, а також форми творчого діалогу стали нам цікаві.
У нас чотири вистави: два з них – на вулицях міста (“Час”, Remote Kyiv), один – у Національній бібліотеці України ім. Ярослава Мудрого (DIALOGY), і один – в квартирі (“Не/вистава День/тінь”). Ми хочемо і далі йти цим шляхом, якщо нам вистачить сил, терпіння і відваги.
Про нові проєкти
Кожен спектакль команди uzahvati — маленьке життя кожного з нас. Це довгий, кропіткий і відповідальний шлях у пошуку ідей і теми, про яку ми будемо говорити у виставі. Все лежить на початку, а на початку завжди “еврика”. Ці осяяння, що відбуваються з творчими людьми з певною частотою, і кількість ідей, які існують в моїй голові як режисера, вимагають ретельної сепарації і вибору.
Сам процес підготовки нового проекту займає приблизно рік – півтора. Зараз в арсеналі команди є кілька задумів. Вони в наших серцях і думках, і я мрію їх втілити.
Команда uzahvati
Перший — історія чоловіка і жінки, спектакль, який ви можете відвідати тільки вдвох. Це інтимна історія, вистава про стосунки. Він живе в задумі вже рік, і я дуже вірю в його реалізацію, якщо нас підтримає Український культурний фонд (УКФ).
Наступна історія — продовження існуючого Не/Вистави в квартирі, в співавторстві з актором і музикантом Павлом Алдошиним. Зараз вистава грається для 12 глядачів, де Павло в головній ролі представляє реальні історії зі свого життя. Ми хочемо продовжити його розповідь у вигляді вистави на студії, де Павло запише перший альбом: власній поезії, пісні, монологи і роздуми на очах у 800 глядачів. Вистава триватиме 3 години. Я кажу про живу творчу дію, співучасниками і співавторами якого стануть глядачі. Така велика кількість глядачів для імерсивного дійства – унікально. Ми також подавали його на грант в УКФ, і віримо у можливість реалізації.
І третя історія, яка не менш сильна в моєму серці — повноцінний імерсивний проєкт в одному секретному місці. Я не можу зараз назвати, де саме він буде. Вистава буде без навушників і з тотальною 100% свободою глядача. Якесь дійство без початку і кінця, певне життя людей, акторів і реальних фахівців різних професій в одному звично-незвичному міському просторі. Глядач, що потрапляє в нього, повністю вільний у виборі: як дивитися цю історію, що в ній робити і скільки там перебувати.
Про українського глядача
Нарешті і український глядач може отримати унікальний досвід імерсивної вистави. Тепер для цього не потрібно їхати в Нью-Йорк, на всесвітньо відомий спектакль Sleep No More (проходить в п’ятиповерховому готелі), або в Німеччину на site-specific проєкти. Тепер це доступно і в нас. Єдине, що потрібно українському глядачеві — внутрішня готовність зустрітися з невідомістю, чимось новим і тим, що не підпорядковується зрозумілим категоріям, до яких звик глядач.
Спектакль-променад Remote Kyiv
Ми даємо новий емоційний досвід. Глядач повинен бути живим, переключитися з раціонального мислення на емоційне, бути відкритим, сміливим, допитливим і наївним, як дитина. Ось до цього спектру відчуттів український глядач і повинен бути готовий. І тоді, можливо, з ним станеться імерсив. Цього я бажаю всім людям, які зустрічаються з будь-якими постановками і, в цілому, з сучасним мистецтвом.
Про можливі проєкти віддалено, під час карантину
Хотілося б думати не про проєкти під час карантину, а про проєкти, які народжуються з серця. Це дуже важливо! Робити не те, що ТРЕБА, а те, що хочеш. В будь-які, навіть найскладніші часи. Наш формат вимагає контакту: глядача з актором, глядача один з одним, глядача з локацією. Ці форми взаємодії в імерсивних постановках не просто супутні, вони головні. Уявити, що це можливо онлайн — поки складно.
Я не хочу думати про те, що є потреба в онлайн проєктах, що всі їх роблять, і ми зараз будемо їх проводити. Я хочу думати над тим, що зроблять наші серця і що народиться у свідомості під час цього прекрасного періоду самопізнання, яке дароване всій земній кулі.
В моменті спостереження за собою і близькими, за людьми з інших країн і континентів ми обов’язково створимо щось таке, що буде чесним і актуальним. Але прийдемо до цього неспішним і звичним для нас шляхом –від внутрішнього до зовнішнього. А не навпаки, до чого зараз багатьох спонукає і провокує ситуація в світі. Зараз я, як і багато творчих людей, перебуваю в стані спостереження і творення. Команда uzahvati намагається не піддаватися загальному ажіотажу виходити в онлайн. Онлайн — ілюзія спілкування, свого роду ілюзія взаємодії і діалогу. А наші найважливіші принципи і місія — залучення почуттів. Отже, перед нами стоїть завдання знайти зерно чутливості у віртуальному спілкуванні. Так, у нас є ідеї, які можуть реалізуватися з таким же ступенем занурення і в мобільному додатку. Ми будемо шукати спосіб зберегти високу емоційність і чесність і в такому форматі. Хочеться, щоб для творчої команди онлайн став необхідним і органічним, а не вимушеним виразним засобом.
Про карантин та його наслідки для uzahvati
Я називаю цей час — життя поза часом. Унікальний стан, якщо вдасться його відчути. Дивовижний дар долі і планети кожній людині окремо і всьому суспільству в цілому.
Команда uzahvati не сприймає ці події, як подію або перешкоду для нашої роботи. Ми віримо, що все, що відбувається в житті творчої команди, спрямоване на те, щоб стати краще і глибше. Якщо нам дарована пауза, значить, ця пауза – точно для наповнення. Ми часто в спектаклях, в утриманні та у форматі використовуємо сенс “тут і зараз”. Закликаємо глядача до цього відчуття під час вистави і після нього. А зараз, дивним чином, життя людей на планеті перетворилася на момент між до і після, а щастям знову стали прості і важливі речі поруч з кожною людиною і всередині нього. Зараз для команди – певний виклик: проживати час карантину з тим ступенем уважності, залученості та активної спостережливості, яку ми проголошуємо у своїх виставах і до якої закликаємо свого глядача.
Читати, слухати, малювати, писати… Що ж іще робити вдома на карантині? Весь світ зараз на вимушених канікулах, є час для роздумів та лірики. Мультидисциплінарний проєкт “роздІловІ” поєднав поезію, музику й візуалізацію. Ми поспілкувалися з авторкою ідеї «роздІлових» та режисеркою проектів Агенції «Арт Поле» Ольгою Михайлюк та дізнались, чому цей проєкт дійсно особливий.
Географія “роздІлових” досить широка — від Станиці до Вроцлава. Чому вирішили перейти у формат онлайн? І розкажіть про етапи трансформації (виступи, перфоманси, фільм “роздІлові наживо” і тепер інтерактивний публічний простір).
Зараз часто питають про наш перехід в онлайн-формат ще за кілька місяців до того, як всі змушені були це зробити. Мовляв, як ви передбачили. Інтуїція!
“РоздІловІ” — про паузи, про те, що поміж словами й людьми, про вміння чути невимовлене. Навіть не про вміння, а про бажання навчитися. “РоздІловІ” починалися як проєкт-лабораторія. Я запросила до співпраці поета Сергія Жадана та акордеоніста Олексія Ворсобу. Потім на різних етапах до нас приєднувалися різні музиканти та відеохудожники, з’являлися нові тексти, мелодії, візуальні образи. Сайт rozdlivi.org дозволяє все це відслідкувати й порівняти.
Учасники проєкту жили в різних містах, отже робота онлайн була притаманна “роздІловим” від початку. Про це, власне, весь час, в різних формах і проявах, йшлося в “роздІлових” — про те, як бути близькими на відстані, про невидимі зв’язки і межі, про розділові знаки, які розділяють і об’єднують речення (і не тільки). Час від часу ми зустрічалися офлайн й показували актуальний матеріал. І так, це траплялося в дуже різних локаціях і за різних обставин. На фестивалі Meridian Czernowitz ми грали в 00:00, й організатори не розуміли, як нас заявити в програмі — як останню подію дня чи як першу наступного. Через кілька років був виступ в Станиці Луганській о 12:00, бо о 15:00 закривали блок-пости.
В режимі work in progress проєкт існував кілька років. З нашим дивним сценічним дійством ми об’їхали всю країну, брали участь в найбільших українських фестивалях, зокрема, відкривали останній Книжковий Арсенал. Отже більшості “роздІловІ” відомі як проєкт, що поєднав поезію Сергій Жадана (Харків), прочитану ним самим, з музикою Олексія Ворсоби (Мінськ) і Томаша Сікори (Вроцлав) та візуалізацією моєю (я з Києва) і Сергія Пілявця (Івано-Франківськ). Проте проєкт постійно трансформується.
Кілька років тому до нас долучився Дмитро Лідер і “роздІловІ” знайшли своє місце у віртуальному просторі. Виник унікальний сайт, що містить не тільки створений нами матеріал, але й має інтерактивні функції. Тобто можна прослухати й подивитися наш поетично-музично-візуальний твір. Можна почитати тексти Сергія Жадана, а вони тут з різних збірок і в моїй доволі своєрідній компіляції. Віднедавна — також англійською, німецькою, італійською, французькою, польською й чеською мовами. Але найцікавіше — сайт дозволяє кожному експериментувати з перекладами окремих рядків, або цілих віршів, самостійно створювати композиції з окремих цитат і зображень, ділитися своїми відкриттями в соціальних мережах або відправляти листи.
В мультидисциплінарних творах пропорція між дисциплінами є не менш важливою ніж сама по собі поезія, музика, графіка. Але витримувати цю пропорцію надзвичайно важко, це і є, мабуть, та “найтонша дія” про яку йдеться в “роздІлових”. Ми не актори й не граємо п’єсу, що буде в репертуарі театру до кінця днів, наші сценічні прояви у такому складі добігли кінця. Але “роздІловІ” — це вже рух, що створився навколо проєкту, І тепер він продовжується у віртуальному просторі. На сайт заходять люди, що можуть навіть не знати мови один одного, але говорити про ті самі речі. Про любов, ніжність, дощ, чуму, вакцину, сонце, якого стає все більше, про самотність і знову про любов.
Розкажіть про “роздІловІ” — з чого складаєтся проєкт зараз?
Зараз “роздІловІ” — це сайт, який весь час вдосконалюється, додаються нові переклади та відеотвори. Один з нещодавніх — Порт. Ми зробили його, шукаючи варіанти для української поезії бути зрозумілою, близькою сучасному іноземному слухачу — французу, німкені, італійцю. Українською текст звучить вголос. В усіх інших варіантах це титри плюс речення, написане від руки. Пам’ятаю, як писала його шістьма мовами “краще до ранку триматися разом”. Зараз це відлуння різними мовами особливо щемке.
Також наше роздІловІ-ком’юніті нещодавно з’явилося в Інстаграмі, сподіваюся до нього долучатимуться все нові й нові люди, яким цікаво #чутизнаки. Тут ми обмінюємося історіями про загублені й віднайдені знаки, читаємо неблагонадійні вірші та шукаємо спільну візуально-поетичну мову.
Крім того, триває робота над об’єктами — інсталяція “роздІловІ” — нове життя тих візуальних робіт, що виникли під час наших сценічних показів. Я писала, малювала, закреслювала наживо. Ці роботи оповідають одну й ту саму історію з дуже різними візуальними інтонаціями. Тоді важливим був процес — інтенсивність, динаміка, паузи, зміна станів письма. Тепер глядач може зосередитися на композиції творів, нашаруваннях, напівпрозоростях, що змінюють сенси, на кольорах, речовинах та фактурах.
У людей калька здебільшого є допоміжним матеріалом, в мене вона — завжди основний. Вона промовляє. Невипадковими в історії “роздІлових” є ягоди бузини, які я використовувала, оповідаючи про війну, зеленка — метафорична й гарна речовина – “любові смарагдова течія».
В роботі над тривимірною версією “роздІлових” я співпрацюю з Сашею Московчуком, йому добре вдається відшукати “світло всередині” кожної з робіт.
Зараз частина нашої інсталяції знаходиться в Музеї Шевченка серед інших творів на виставці “Століття української абстракції”. Одразу після карантину раджу її відвідати. Поки ж можна підготуватися до зустрічі, відвідавши сайт. Планується взаємодія з новими авторами. Перша спроба вже відбулася. Під час мого перформансу “словом”, в рамках цієї ж виставки.
Перформанс Олі Михайлюк
Як втілювали задум “роздІлових” на сайті, скільки знадобилось часу та хто працював над ідеєю дизайну, кому належить ідея?
Сайт виник з бажання знайти гармонійну форму “роздІлових” у віртуальному просторі. Я розуміла, що це не може бути просто альбом, викладений в мережу, що “роздІловІ” — не лінійний твір, в ньому є циклічність, але є і свобода несподіваного рішення, і свобода відмовитися від рішення. На аркуші, де я писала нотатки під час репетиції, треки були виписані по колу, до кожного з них — слова-ключі, як то “ніч”, “нічого”, “ні ні”, “ніЖні”, “любов”. Так і хотілося вибудувати, щоб людина потрапляла на трек, знайшовши правильний “ключ”. Дмитро Лідер запропонував саме такий варіант.
Дизайн сайту цілком ґрунтується на моїх роботах, створених під час виступів. Проте сайт — це трохи інша візуальна мова. “Перекладає” їх дизайнерка Анастасія Мілчаковська. І ось таке сполучення — тактильних відчуттів і новітніх технологій — ми ретранслюємо у віртуальний простір.
Протягом останніх років літературознавці та культурологи чимало дискутують про роль письма в епоху цифрових технологій. На прикладі нашого сайту можна розглядати це питання досить широко.
Зараз весь світ робить паузу, тим самим ведучи боротьбу зі смертельним вірусом. Чи роблять паузу “роздІловІ”?
Ви підказали черговий оксиморон. “РоздІловІ”, які не роблять пауз. До цього були версії “роздІловІ” об’єднують” і “багато слів про тишу”.
Ми так довго закликали зупинитися, а не чекати, коли тебе зупинять, прислухатися — почути вітер, хвилі, биття свого серця кінець кінцем, відчути ритм свій і світу навколо.
І от зараз людство має призупинитися. Натомість наш ритм пришвидшився. Готуємо нові фони й сторінки для сайту, контактуємо з перекладачами, плануємо монтаж фільму про нові способи перекладу, зйомки якого розпочали минулої весни під час спільної лабораторії в Києві, а також нові перформанси. Зокрема, розпочати роботу над одним українським твором, написаним 100 років тому і частково втраченим, збираємо аркушики, шукаємо рядки-ключі.
Хто може долучитися до проєкту і як це зробити?
Коли відчуєте, що готові зробити паузу, заходьте на rozdlivi.org. Коли захочете долучитися до тих, кому і нині потрібна музика-поезія-знаки, мерщій на Instagram.
Оля, чим ви займаєтесь зараз на вимушеному карантині та які плани?
Несподівано багато роботи — звертаються з проханням прокоментувати, проаналізувати, проілюструвати. З’явилося багато уваги як до “роздІлових” та інших проєктів АртПоля (агенції, до якої маю безпосереднє відношення), так і до моїх перформансів. Документація одного з них — просто___пішли___ — нещодавно була представлена в рамках виставки в Мехіко, а зараз зачинена разом з іншими роботами в одному з канадських музеїв. Все це спонукає до рефлексій і дискусій.
Насправді ж дуже хочеться встигнути протягом цього карантину структурувати фото, відео, тексти. Це для мене найскладніше, я зазвичай дію дуже хаотично. От і зараз знаю про той фронт робіт, який необхідно здійснити, а думаю про тіні, які знімала з нашого вікна минулого квітня в Римі. Просто так. Про швидкоплинність, про перехід, про межу. Зараз мені дуже хочеться зазирнути в ту папку, хоча маю багато термінових справ.
“РоздІлові”
Буду нарешті розбирати фото й викладати альбоми. Я багато мандрувала й знімала. Любила поєднувати це з характерною для тої чи іншої країни літературою. Останнім був Більґе Карасу і Стамбул прямо напередодні весни. “На межі зими стояла ясна і тепла днина, що пахне ранньою весною… От я й гадаю: у який із цих днів помітсити мою казку”. Отже, можна буде мандрувати в інший спосіб — в зображеннях і казках.
Ще я зрідка (хотілося б частіше) танцюю, ще рідше (хотілося б частіше) займаюся каліграфією, закінчую два онлайн-курси (Postwar Abstract Painting та Modern & Contemporary American Poetry), і звичайно ж, дивлюся кіно й слухаю багато нової музики.
“РоздІлові”
Але найбільше прагну навчитися робити паузи. Просто відчути момент — весну, її запах і звук. І щоб лишився час на гарне, мудре і безсюжетне, як мої улюблені японські дзуйхіцу. “Обітницю мовчання я не давав, але, живучи один, я мимоволі дотримуюся і “чистоти вуст”. Будь-що дотримуватися всіх заповідей я зовсім не намагався, але якщо обставин, що цьому сприяють, нема, в чому ж я їх порушу” – Камо но Тьомей, “Записки з келії”. Бережемо себе й насолоджуємося паузою.
У період карантину бренди намагаються зрозуміти, що робити з маркетингом в період кризи. Разом з тим, маркетологи теж люди, а значить паніка їм теж властива. У такому стані дуже високий ризик неправильних рішень — що бачимо навіть за запитами клієнтів, що надходять в останні дні. Тому засновниця комунікаційного агентства Friends of Brands Ольга Малиш спробувала зібрати корисні маркетингові спостереження, які варто взяти на замітку у цей непростий час. Читайте в матеріалі InfoResist.
Ольга Малиш
1. Споживач перейшов в режим економії
Він легше накопичує, але з грошима неохоче розлучається. Luxury бренди, дорогі покупки, авантюрні пропозиції — відкидаються як несвоєчасні. І ми вже бачимо результати такого підходу — безліч компаній класу люкс втратили в ціні. Приміром, акції Capri Holdings Ltd., рітейлера, який володіє Michael Kors і Versace, впали більш ніж на 30%.
На відміну від спроб підкреслити вишуканість і дороговизну — в період кризи більший попит на раціональність, економію і функціональну необхідність. Якщо прив’язати ваш бренд до цих категорій не вдається, переходьте в режим економії в маркетингу і продажах.
2. У споживача з’являється тяга до консерватизму і стабільності
Занадто багато подразників, занадто великий тиск інформації. Вічні цінності, приємні спогади і все, що символізує стабільність — основа візуального стилю періоду кризи. У одного з наших друзів-брендів FitCurves Ukraine була пікова відвідуваність фітнес-тренувань у період Революції гідності саме тому, що бренд асоціюється зі стабільністю і сімейними цінностями.
3. Точки продажу і івенти закриваються — все переходить в онлайн
Подумайте, яка частина дистрибуції, продукту або його просування може бути переведена в онлайн. Вже зараз ми з колегами отримуємо багато запитів на переклад та адаптацію подій, промо-активностей, продуктів і послуг під онлайн-формати. Поки ви сумніваєтеся, хтось вже пробує. Подумайте, що у вашому бізнесі може бути перенесено на онлайн-платформи і починайте втілювати.
4. Люди сидять вдома і вільного часу у них у надлишку
Можливо, вони витратять цей час саме на ваш контент. Зараз найкращий час для брендів, щоб залишатися з аудиторією на зв’язку. Підтримувати, навчати, надихати, вселяти надію. Тому абсолютно правильно чинять українські артисти, які почали давати концерти онлайн — серед них O. Torvald, Hardkiss, Фіолет та інші. Це те, що підбадьорює аудиторію, і в той же час не дає забути про музикантів, тримає їх імена на слуху.
Але популярністю користується не тільки розважальний контент. Спокійний — відволікає від надмірного споживання новин, освітній — дає можливість провести вимушену ізоляцію з користю.
5. Те, що раніше купував, тепер робиш сам
Із закриттям закладів громадського харчування, всі згадують свої кулінарні таланти, із закриттям фітнес-залів переходять на самостійні заняття спортом, а без розважальних центрів — намагаються розважити себе самі. Подумайте, чим ваш продукт або послуга можуть бути корисні, які навички споживачів ви допоможете удосконалити на карантині? Домашні б’юті-процедури, випічка, спорт? Люди звикли до певного стилю життя та намагаються забезпечити його самостійно. Подумайте, де ваш продукт або послуга можуть стати в нагоді.
Деякі компанії, особливо в медичній сфері, продемонстрували бажання нажитися на ситуації. Подивіться хоча б, скільки зараз коштують в аптеках маски і антисептики. У страху і невпевненості проявляється більше агресії і егоїзму, ніж зазвичай.
Тому зростання цін і подорожчання послуг краще відкласти. Зараз дуже цінується бажання ділитися, згуртованість і готовність до благодійності. Приклад тому — ініціатива нашого колеги Андрія Федоріва, який днями відкрив безкоштовний доступ до одного з платних курсів, або ідея Fizmat – безкоштовно проводити в Інстаграмі трансляції для групових онлайн-тренувань. Подумайте, що б ви могли дати споживачам і вони цього не забудуть. Наприклад, зробіть безкоштовну або знижену вартість доставки на період карантину.
7. Ресурсів стає менше
Тому понад важлива річ — вимірювання ефективності маркетингових інструментів і скорочення всього зайвого і малоефективного. Не відмова від всього, — бо як просування товарів насамперед підтримує продаж, а саме економія на неефективному. Тримати руку на пульсі маркетингових бюджетів — ключова функція кризового управління.
8. Криза проходить
Пам’ятайте, що так буде не завжди. Той же Китай вже потроху приходить до тями, а значить, до цього теж треба бути готовими. Якщо закінчили з кризовим маркетинговим планом — переходьте до пост-кризового планування. По-перше, це вселяє надію і оптимізм, по-друге, коли всі почнуть думати: «а що ж далі», ви вже будете готові.
Другий тиждень українці перебувають на домашньому карантині у зв’язку із загрозою поширення коронавірусу. І, якщо перший тиждень ми переглядали гучний фільм “Зараження” 2011 року та інші подібні кінороботи, то зараз хочеться трохи від цього відпочити. Яку комедію подивитися вдома – читайте у нашій добірці фільмів.
“Красуня на всю голову”, 2018
Героїня Емі Шумер – Рене Беннетт працює у великій косметичній компанії. Особисте життя не складається, в магазинах одягу постійно немає потрібного розміру. Вона дивиться б’юті-блоги на YouTube і читає модні журнали. У дівчини є мрія – познайомитися зі своїм кумиром — главою фірми Евері ЛеКлэр. Але все якось змінює безглуздий інцидент в спортзалі: впавши з тренажера, Рене сильно вдаряється головою, а прокинувшись, починає бачити і почувати себе зовсім по-іншому.
“Як вийти заміж за 3 дні”, 2010
Емі Адамс і Меттью Гуд кому завгодно піднімуть настрій. І якщо драми про кохання вам неабияк набридли, то варто подивитися фільм від режисера Ананда Такера. У багатьох країнах існує традиція: дівчина може у високосний рік, 29 лютого зробити пропозицію чоловікові, і саме в цей день чоловік не має права відмовитися. Героїня Емі Адамс — молода і перспективна дизайнерка, який вже пару років зустрічається з кардіологом на ім’я Джеремі. Наприкінці лютого хлопець летить на конференцію в Дублін. Емі вже задумала підступний план, і щоб його здійснити відправляється за своїм майбутнім чоловіком. Героїня хоче зустрітися з ним саме в той день, коли вона не зможе почути відмову. Але містер випадок міняє її плани.
“Хай живе Цезар!”, 2016
Фільм братів Коен з чудовим акторським складом: Джош Бролін, Джордж Клуні, Ченнінг Татум, Тільда Суінтон і Рейф Файнс. Основна інтрига стрічки закручена навколо проблемної ситуації, коли відомого актора, виконуючого головну роль в історичному блокбастері, викрадають посеред знімального процесу.
Неповторна Одрі Хепберн у легкому фільмі Стенлі Донена. Редакторка жіночого журналу «Quality» Меггі Прескотт і його головний фотограф Дік Ейвері шукають нове обличчя для обкладинки, яке здатне буде перевернути світ моди. Вони хочуть знайти таку жінку, яка буде не тільки красивою лялькою, але і інтелектуалкою, тому компанія відправляється в маленький книжковий магазинчик. Там вони стикаються з продавчинею Джо, і хлопці розуміють, що її забавне личко – еталон краси. Джо погоджується поїхати з ними в Париж на зйомки.
“Міс Петтігрю живе одним днем”, 2008
Френсіс Макдорманд, Емі Адамс, Клейр Кліффорд, Христина Коул – справжнє сузір’я акторів. Незадовго до Другої світової війни у Лондоні немолоду жінку, дочку вікарія і гувернантки Гвіневру Петтігрю вже в четвертий раз звільняють з роботи. Агент центру зайнятості міс Холт прохолодно приймає Гвіневру і відмовляється допомагати їй. Скориставшись нагодою, Петтігрю краде зі столу візитку акторки і співачки Делісії Лафосс і влаштовується до неї на роботу. Весела зірка і гувернантка незабаром стають приятельками.
Молода талановита вокалістка, авторка Kler, а для друзів просто Лєра Колесник – одна з тих, кого називають новою хвилею української поп-музики. Ще до початку власної музичної кар’єри Лєра встигла написати багато пісень для інших відомих артистів. В інтерв’ю InfoResist дівчина розповіла про свой новий кліп, улюблену музику, мрії і стосунки.
Про музику
Я меломан. Слухаю різну музику, і поп, і реп, фанк, хіп-хоп, соул і іноді навіть класику, за настроєм. В дитинстві дуже любила дивитися кліпи і намагалася повторювати рухи артистів. Надихають як зарубіжні виконавці, так і наші. Ми з Антоном Карським (саунд-продюсер співачки – ред.) пишемо поп-музику. Творимо, втілюємо, так би мовити, свій музичний світ в реальність. Буває, пісні сняться. Наприклад, приспів «Suzy» мені приснився. А з «Alala» було по-іншому – я взагалі спочатку прийшла тільки з двома рядками і мелодією.
Співачка Kler
Про новий кліп
Як тільки була визначена ідея кліпу, відразу було зрозуміло, що буде щось нове і дуже цікаве. Альтер его, а це значить багато образів. Одночасно і кайф, так як я люблю експериментувати, одягати перуки, змінюватися. І в той же час складно, так як ти постійно в кадрі, і в кожен образ потрібно додати нову, іншу грань себе. Зйомки тривали 28 годин, було нелегко, але наша велика команда впоралася. Марсель, пудель мого стиліста, теж контролював процес, щоб всі реквізити були в порядку і підтримував позитивну атмосферу на майданчику. Нам вдалося втілити у життя задумані ідеї. Ми задоволені результатом, дякую команді, яка працювала над кліпом.
Про пісні
Пісні пишемо разом з Антоном Карським самі. Або я приношу вже готовий куплет, приспів та гармонію, яку придумуємо разом. Буває по-різному. Так само пишемо пісні для інших артистів. З останніх – це «Мандаринка» для Ольги Бузової і блогера Dava. Ще написали кілька пісень для діток.
Про мрії
Мрію, звичайно, багато про що. Хочу стати успішною артисткою. Хочу надихати людей. Створювати пісні, які будуть допомагати переживати емоції і заряджати. Так само є багато творчих ідей, але поки рано говорити про них. Хочу створити або в колаборації, або свою лінію одягу. В даний момент я вже співпрацюю з брендом the hoody. А взагалі у мене багато планів! Головне все встигнути!
Про чоловіків та стосунки
Мій чоловік – це розумний, з почуттям гумору, добрий, творчий, харизматичний, люблячий і сильний чоловік. Ну і, який витримає мій характер! А з приводу стосунків, можу сказати, що це щоденна праця. Будь-які стосунки – це, я вважаю, енергія, яка з кожним словом, рухом, з кожним поглядом наповнюється і росте. І тільки від нас залежить як вона буде наповнюватися. Добротою, турботою, компромісом і любов’ю, або чимось іншим. Все в наших руках.
Співачка Kler
Про кар’єру
З дитинства я була не дуже гнучкою і пластичною. Відповідно, всі мої танці на той час виглядали дуже незграбно. Після уроків я приходила додому, робила домашнє завдання, потім брала велике дзеркало у вітальню, вмикала улюблені кліпи, зачиняла двері і тренувалася. І через рік-півтора у мене почало виходити танцювати. Кожен свій день я присвячую тренуванням, написанню пісень, музиці. І вірю, що завдяки зусиллям, роботі над собою, можна досягти бажаного результату.
Про майбутнє
Багато планів, багато ідей і все, що ми робимо – це внесок у майбутнє. Але так само важливо не забувати про сьогоднішній день, насолоджуватися процесом, насолоджуватися кожною нотою.
Аліна Бондарєва
This site is registered on wpml.org as a development site. Switch to a production site key to remove this banner.
