Карантин в Україні триває вже другий тиждень і цей час хочеться провести з користю. Багато хто вже переглянув гучний фільм “Зараження”, який нібито передбачив епідемію коронавіруса. Проте світовий кінематографічний доробок нараховує десятки подібних фільмів. Деякі з них ми згадуємо у своїй добірці фільмів, які можна подивитися під час карантину.
“Карантин”, 2008
Любителі полоскотати собі нерви можуть сміливо подивитися цю стрічку. Цей фільм про невідомий вірус, але з серії заразився – став мутантом. За сюжетом, тележурналістка Анжела Відал і її оператор роблять репортаж про нічну зміну лос-анджелеського пожежного управління. Рутинний виклик в охоплену вогнем будівлю приводить їх до оточеного поліцією будинку, із стін якого доносяться страшні крики. Виявляється, що жінка, яка тут живе, заразилася невідомим вірусом. І коли влада оголошує карантин, ізолюючи всіх, хто опинився в приміщенні, усередині будівлі, єдиним свідком події залишається репортаж.
“12 мавп”, 1995
Класика світового кіно режисера Террі Гілліама з Брюсом Віллісом і Бредом Піттом у головних ролях. Дія фільму стартує в далекому 2035 році, але герой Вілліса подорожує в часі. Мета – потрапити в 1996 рік, у час, коли почалася страшна епідемія. Але, як це зазвичай буває, що щось іде не так, “Акелло промахується” і потрапляє в 1990-й, де всі його вважають божевільним. У психлікарні він знайомиться з хлопцем Джеффрі (Пітт) і доктором (Меделін Стоу). Після ще однієї подорожі в часі герой Вілліса підозрює, що саме Джеффрі випустив (хоче випустити вірус). Крутий кільцевий сюжет просто не залишить нікого байдужим.
Ось прекрасна кінокартина з Джулією Робертс і Хав’єром Бартемом у головних ролях – приклад того, що подивитися вдома. Заміжня жінка Елізабет Гілберт одного разу усвідомлює, що живе не тим життям, яким хотіла б. Після болісного розлучення вона відправляється в подорож, яка допоможе їй відкрити нові горизонти і пізнати себе. Вона живе і займається самоосвітою в Італії, медитує в Індії, знаходить себе і знаходить своє кохання на Балі.
“Сім життів”, 2008
Романтична драма з Віллом Смітом у головній ролі. Якщо мало вам нагнітаючої обстановки, можна сміливо ридати над цим фільмом. Інженер Тім має намір спокутувати фатальний вчинок свого життя, через який загинуло семеро осіб. Під час своєї поїздки він зустрічає сімох незнайомців, включаючи смертельно хвору Емілі, яка називає себе дівчиною з підбитими крилами. Тім несподівано закохується в неї, але відвернути задумане вже неможливо…
“Одного разу в Голлівуді”, 2019
Оскароносний фільм із зірковим акторським складом і не менш зірковим режисером. Квентін Тарантіно зібрав улюбленців глядачів: Леонардо Ді Капріо, Бред Пітт, Марго Роббі, Аль Пачіно, Дакота Феннінг та інші. Дія фільму відбувається в 1969 році в Лос-Анджелесі, де колишня зірка ТБ вестернів Рік Далтон (Леонардо Ді Капріо) і його дублер Кліфф Бут (Бред Пітт) намагаються знайти своє місце в стрімко мінливому світі кіноіндустрії. Все відбувається на тлі реальної історії діяльності секти Чарлі Менсона.
“Зараження” (“Зараза”, Contagion – в оригіналі) – фільм, який передбачив коронавірус. Саме так зараз говорять про стрічку 2011 року Стівена Содерберга. Чому режисера називають провісником, а фільм “Зараження” за кілька днів отримав таку популярність, якої не удостоївся ані під час прем’єри, ні за всі ці роки. Ми розбиралися, чи дійсно фільм передбачив епідемію коронавірусу COVID-19.
Перше, що варто зазначити, це те, що Содерберг не показав у фільмі зомбі-апокаліпсис або позапланетне походження вірусу, не показав заражених, які стають людьми з суперсилою. Він просто перевів на мову кіно всі питання і процеси, що існують в світі сьогодні і завжди. Конкретно – виникнення, поширення та боротьбу з невідомим вірусом.
Кадр з фільму “Зараження”
Отже, у фільмі є кілька взаємопов’язаних сюжетних ліній, що відображають події від початкового спалаху захворювання до розробки вакцини. Вірус виник у Гонконзі, а першим носієм стала американка у виконанні Гвінет Пелтроу. У зв’язку з тим, що інкубаційний період захворювання дуже короткий, а смертність і заразність занадто високі (вірус передається повітряно-крапельним шляхом і через дотики), відстежити його походження важко. Всесвітня організація охорони здоров’я спільно з Центром з контролю і профілактики захворювань США починають боротьбу з невідомим вірусом, у світі починається паніка, хаос, смерті, мародерство і спекуляція.
“Щоб замовити вивезення тіла – натисніть 1”
При створенні стрічки Содерберг співпрацював з Центром з контролю і профілактики захворювань США, консультувався з групою наукових експертів, перелопатив архіви, спілкувався з медиками. До речі, у фільмі фігурує прототип вірусу MEV-1 – це вірус Ніпах викликає важку хворобу, для якої характерні енцефаліт або респіраторні захворювання. Власне, Содерберг не просто знімає смерть за роботою, а знімає сам фільм з точки зору смерті. Обличчя, вирвані з натовпу (а у випадку з “Зараженням”, це оскароносні актори), люди, які абсолютно не застраховані від усього цього.
Так чому ж фільм став передбаченням? Адже під такий опис підпадають мало не всі спалахи вірусів, от тільки не всі досягають таких масштабів. Режисер показує все, що відбувається у фільмі с байдужістю, з якимось незворушним спокоєм. І це не емоційний дефект, а його свідома позиція: ось героїня перед смертю встигла відсвяткувати День Подяки, а ось голос автовідповідача в слухавці: «Щоб замовити вивезення тіла – натисніть 1», а ось історія про те, що в давні часи подавали руку, щоб показати про свою не озброєність. Хоча самі герої практично не бачать облич один одного – вони в масках, в захисних костюмах, в респіраторах.
Через таку ж маску Содерберг пропонує і нам дивитися на цей світ. Він зняв катастрофу і її масштаби як рутину, а сьогодні ця катастрофа і є сама неминуча і жахлива рутина. Кіно “Зараження” невипадково починається саме з другого дня поширення вірусу, а закінчується першим. Закільцьовка сюжету неминуча і у фільмі, і в житті (як не крути). Адже зло поширюється по всьому світу банально, невпинно і невтомно, не жаліючи нікого. Летюча мишка кусає і заражає свинку, а свинка – десятки мільйонів людей. А все чому? Та просто кухар вийшов до жінки з немитими руками! Ось чому віриш кожному кадру – ми все це вже проходимо (тільки в більш лайтовій версії). Не кажучи вже про дійсно круту кільцеву історію і сторітелінг. Так що, краще подумайте перш, ніж подавати руку. Хто знає, озброєна інша людина чи ні?
Під час карантину, який введений для запобігання поширення коронавірусу в Україні, багато хто проводить онлайн-трансляції концертів, тренувань, навіть створені віртуальні екскурсії в різні музеї світу! Стримінгові сервіси і кіностудії відкрили доступи до багатьох кінофільмів, а також провели трансляції новинок. Не відстають і українські кінематографісти. Так, з 18 березня українську драму «Додому» Нарімана Алієва можна дивитись онлайн на Oll.Tv.
Кадр з фільму “Додому”
«Зараз у кожного з нас є час зупинитися та наодинці зі своїми думками осмислити важливість рідних, які знаходяться поряд або далеко. Сподіваюся, цей фільм, що є інтимним висловлюванням про сім’ю, батьківщину та нашу нелегку долю на шляху до внутрішнього порозуміння, допоможе переосмислити ці речі. Бо кому ми будемо потрібні, якщо не одне одному?» – поділився режисер Наріман Алієв.
«Додому» – повнометражний дебют режисера Нарімана Алієва. Фільм розповідає історію кримського татарина Мустафи. Двоє його синів поїхали в Київ після анексії Криму. Розповідь починається з того, що гине його старший син Назім, і батько вирушає до столиці, щоб повернути молодшого сина Аліма додому, а старшого поховати в Криму згідно з мусульманськими традиціями. Головні ролі у стрічці виконали відомий український актор та режисер Ахтем Сеітаблаєв і актор Ремзі Білялов. Продюсером стрічки виступив Володимир Яценко («Атлантида», «Дике поле»). Фільм створено за підтримки Міністерства культури України.
У широкий український прокат драма «Додому» вийшла 7 листопада. Світова прем’єра фільму відбулася у конкурсній програмі «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю.
Фонд Carlsberg виділив 60 млн данських крон на три міжнародні проєкти по боротьбі з коронавірусом і 25 млн – науковій групі всесвітньо відомих дослідників-вірусологів, що діє у співпраці між університетом Копенгагена, Орхуським університетом та індійським інститутом Serum; 25 млн — групі дослідників у галузі соціально-гуманітарних наук, які у співпраці з Копенгагенським університетом, Орхуським університетом і Технічним університетом Данії вивчають найефективніші способи боротьби з епідеміями.
Ще 10 млн Фонду виділено міждисциплінарній групі університету Роскілле, яка досліджує історію епідемій — їх появу, закони поширення і способи погашення. Проєкти допоможуть у профілактиці, діагностиці й скорочені наслідки епідемій, подібних до COVID-19, у майбутньому.
Фонди Carlsberg пожертвували 95 млн данських крон на боротьбу з коронавірусом
«COVID-19 розвивається величезними темпами, і ми раді, що можемо оперативно мобілізувати співпрацю між провідними фахівцями, щоб зробити внесок у розв’язання проблем, з якими стикається світ. Засновники Carlsberg, Якоб і Карл Якобсени, як і Фонд Carlsberg, завжди надавали допомогу в кризових для людства ситуаціях. Нині нам як ніколи потрібна наука, щоб допомогти розв’язати проблему пандемії і мислити в довгостроковій перспективі», – зазначив голова Фонду Carlsberg професор Флеммінг Беcенбахер.
Фонд New Carlsberg, що підтримує мистецтво, жертвує 30 млн данських крон на відновлення діяльності постраждалих від кризи художніх музеїв у Данії. Багато музеїв мистецтв за вказівкою влади тимчасово закриті у зв’язку з COVID-19, і Фонд New Carlsberg вирішив надати їм фінансування на реалізацію програм, які допоможуть привабити відвідувачів після відновлення робот. Фонд Tuborg, який підтримує молодіжні проєкти, спрямовані на створення сталого майбутнього, жертвує 5 млн данських крон молодіжним організаціям громадянського суспільства на проведення заходів, орієнтованих на підтримку постраждалих від коронавірусу. Фонд Tuborg також оцінює можливість допомоги молодіжним індустріям, наприклад музичним майданчикам, які Фонд традиційно підтримує.
Carlsberg Ukraine є частиною Carlsberg Group та одним із найбільших виробників пива в Україні. До складу Carlsberg Ukraine входять заводи в Запоріжжі, Києві та Львові. При цьому Львівська пивоварня — перша промислова пивоварня країни. У компанії працює понад 1500 чоловік. В портфель Carlsberg в Україні входять пиво, сидр та безалкогольні напої таких торговельних марок, як «Львівське», Robert Doms, Baltika, Carlsberg, Tuborg, Kronenbourg 1664, «Арсенал», «Квас Тарас», Somersby, Guinness, Seth&Riley’s Garage, Warsteiner, Grimbergen та інші.
Поки ви вдома на карантині через загрозу поширення коронавірусу, треба провести час продуктивно, але цікаво. Якщо книги набридли, а від новин у ЗМІ вже болить голова – потрібно дивитися серіали! Пропонуємо цікавий список серіалів, які можна подивитися вдома під час карантину.
16 березня відбулася прем’єра 3 сезону, події в якому розгортаються в невеликому парку розваг, створеному в стилі Дикого Заходу. Творці пропонують відвідувачам побувати в епіцентрі подій, що відбувалися тисячі років тому. Замість людей в парку можна зустріти реалістичних роботів, поведінка яких максимально наближена до натуральної. Через це чимало заможних людей мріють відвідати парк розваг. Всі хочуть відчути цю незвичайну атмосферу. Втім, коли механізовані і запрограмовані роботи дають збій через самосвідомість, багатії потрапляють в несподівану для себе пастку.
“І всюди тліють пожежі”
https://www.youtube.com/watch?v=JWGkX8ClhBI
Прем’єра 1 сезону – 18 березня. У головних ролях: Різ Уізерспун, Керрі Вашингтон, Розмарі Деуітт, Джошуа Джексон. Серіал знятий за світовим бестселером Селести Інг. За сюжетом, Еллен Річардсон – мати шанованої родини маленького американського містечка. Вона живе в Шейкер-Хайтс, що в штаті Огайо. Однак розмірений темп її життя порушує нова сусідка – запальна художниця Міа Уоррен. Незважаючи на те, що жінки не можуть знайти спільну мову і не збираються миритися з правилами одне одного, їх дочки стають справжніми подругами.
Прем’єра першого сезону відбулася нещодавно – 16 березня. У головних ролях: Вайнона Райдер, Зої Казан, Джон Туртурро, Морган Спектор, Ежі Робертсон. В основу серіалу покладені події з однойменного бестселера 2004 року Філіпа Рота. За сюжетом серіалу на виборах 1940-го року Франклін Рузвельт не перемагає в політичних перегонах, а Чарльз Ліндберг таки стає президентом Америки. За його кандидатуру голосують виборці з півдня країни і її середнього Заходу. Втім, Ліндберґу, як і його прихильникам, близькі фашистські ідеї. А інші головні герої є членами єврейської сім’ї з Нью-Джерсі. Вони пильно стежать за тим, як в їх країні формується нацистська диктатура.
“Мисливці”
Прем’єра відбулася ще в лютому 2020 року. Нова драма присвячена групі громадян Америки, які усвідомили, що уряд дозволив уникнути покарання багатьом нацистам. Навколо 1970 рік, незадоволені вирішують об’єднатися в нове співтовариство, щоб особисто провести суд над тими, хто заслужив його своїми діями під час Другої світової війни. У головних ролях: Аль Пачіно, Логан Лерман, Джеррика Хінтон, Лена Олін.
“Чому жінки вбивають”
Серіал 2019 року, але популярний і цікавий. Дія серіалу розгортається в трьох лініях, розповідає про події, що призвели до вбивств після того, як заміжні жінки дізнаються про зради своїх чоловіків. У ролях: Седі Кальвано, Джек Девенпорт, Джінніфер Гудвін, Лео Ховард, Сем Джагер, Люсі Лью.
Ще до оголошення пандемії коронавіруса і закриття країн на карантин у Берліні відбувся кінофестиваль. На “Берлінале-2020” відбулася гучна прем’єра українського фільму “Номери” режисерів Олега Сенцова і Ахтема Сеітаблаєва. Ми зустрілися з продюсером стрічки Анною Паленчук в кавовому Будинку Лондон. Вона вже майже рік живе між Україною та Канадою, бо вчиться у Ванкуверській кіношколі, а свій досвід має намір застосувати і в нашій країні. Про тріумф “Номерів”, кінодосвід в Канаді і майбутнє українського кіно – в інтерв’ю Inforesist.
Як Берлін прийняв «Номери»?
Публіка на Берлінському кінофестивалі досить досвідчена, оскільки у глядачів є доступ до різних фільмів. І багатьох, особливо іноземців, не особливо цікавить історія самого Олега (Олега Сенцова – ред.), швидше історія навколо цього фільму. І, звичайно ж, глядачам важливий сам фільм. Наприклад, за словами Ахтема (режисер Ахтем Сєїтаблаєв – ред.), на третій хвилині показу в залі почався сміх. А в фільмі дуже багато гумору. Те, що люди сміялися, для мене було очікувано. Але для мене стало сюрпризом те, що люди робили так – “хм”. Тобто, вони обурювалися разом з персонажами фільму. І в якийсь момент я зрозуміла, що зал живе за своїми законами. Зал співпереживає, він слухає це кіно і дихає з фільмом в унісон.
Це було на самому показі. І, звичайно ж, овації після показу. А оплески бувають абсолютно різні, вони ніколи не повторюються. Ось це як раз були оплески дуже вдячні, дуже довгі. І, якщо чесно, то вони мене дуже вразили. Я не очікувала настільки теплої атмосфери в залі. І, коли я вийшла на сцену, то чомусь почала говорити українською мовою, хоча чудово знаю англійську. Я розгубилася, можна так сказати, від тієї глибини глядацького сприйняття, яке я побачила в залі 21 числа (21 лютого відбулася офіційна прем’єра фільму «Номера» в рамках Berlinale – ред.). Якщо чесно, ці емоції, які я відчула, і знімальна команда – це те, що змушує продовжувати створювати кіно. Ми ж кіно робимо не для себе, а для глядача. Швидше навіть для вдячного глядача, який приймає його, і для якого важливо подивитися оригінальну історію.
Яка була реакція Олега?
Він був на показі 18 числа, а я в цей день була ще у Ванкувері, оскільки я студентка Vancouver Film School (Ванкуверська кіношкола – ред.). 18 числа у нас була постановка sketch comedy show, яке я сама написала і не могла це пропустити.
Олег не очікував такої реакції, оскільки у нього неоднозначне ставлення до фільму. Адже, напевно, неможливо на 100% втілити задум автора на відстані. Ми допускали це. І Ахтем йому говорив спочатку, що вони режисери в двох різних жанрах, стилях. «Номера» вийшов таким міксом бачення Олега і бачення Ахтема. І Ахтем багато в чому поступався баченню Олега, і для нього воно було первинним, за що я йому вдячна. Багато режисерів на це не пішли б.
Прем’єра “Номерів” на “Берлінале-2020”
Зі свого боку хочу додати, що за всі ті дні, які я була на Берлінському кінофестивалі, я не зустріла жодної людини, яка б не знала і не чула про фільм «Номери». Тобто, він був одним з найбільш очікуваних фільмів Berlinale 2020. Не тому що це персоналія Олега, а насамперед тому, що кіно зроблено як своєрідний маніфест, великий соціальний проєкт підтримки іншої людини. Для моїх колег важлива така форма підтримки.
Які фільми встигли подивитися в Берліні?
Зазвичай, у пересічного продюсера на фестивалі немає можливості дивитися кіно. І багато років я пропускала фільми. Але, зізнатися, я дуже люблю дивитися кіно у Berlinale Palace. Це мій найулюбленіший кінотеатр, мабуть, у всьому світі. Там особлива атмосфера. І оскільки наш фільм “Номери” був у програмі Berlinale Special – позаконкурсній, але дуже престижній, нам, як групі, яка представляла кіно у цій програмі, видали бейджи і ми могли брати квитки на покази у Berlinale Palace. Зазвичай я потрапляла в Berlinale Palace кудись на галерочку (сміється), а тут була в партері на церемонії відкриття кінофестивалю і на наступних показах.
Я подивилася фільм-відкриття «Мій рік Селінджера». Було важливо подивитися цей фільм, тому що це картина канадського виробництва, знімав канадський режисер Філіп Фалардо. Оскільки я зараз навчаюсь в Канаді, мені доводиться стежити за творчістю моїх канадських колег.
Фільм розповідає про дівчину-письменника, яка на початку 90-х років переїжджає до Нью-Йорка і влаштовується в агентство, яке представляє інтереси різних авторів. В тому числі і Селінджера. І вона з ним починає вести комунікацію, персонаж протягом фільму змінюється. Дуже цікава історія, швидше, для тих людей, які сумніваються, бути їм письменниками чи ні. Рекомендую подивитися, дуже мотивуючий фільм.
Він, здається, з Сігурні Вівер?
Так, вона там зіграла. Грає чудово, чудові костюми, рішення по кольору всього фільму, декорації. Фільм якісний, дуже зрозумілий.
Другий фільм, який мені вдалося подивитися, це стрічка нашого колеги Перельмана (режисер Вадим Перельман – ред.) «Перські уроки» (інша назва – «Уроки фарсі» – ред.). Він в тій же конкурсній програмі, що і наші «Номери». Я і плакала, і сміялася на цьому фільмі. Фільм розповідає про єврейського хлопця, який під час Другої світової війни потрапляє в концтабір і видає себе за перса. І починає вчити разом з одним із начальників концтабору фарсі, який сам не знає. Та насправді він вигадує цілу мову. У фільмі брали участь багато російських колег, це ко-продукція. Оператором був Юрій Опельянц (російський талановитий оператор). Більше фільмів, на жаль, я не бачила.
Розкажіть тепер про своє навчання. Ви зараз навчаєтесь і живете у Ванкувері. Як жити на два континенти?
Скоро буде рік, як я живу і навчаюся у Ванкувері. Це Vancouver Film School – одна з найбільш престижних кіношкіл світу, яка випускає фахівців різних напрямів. Я вибрала Writing for Film, Television & Games – сценарна майстерність. В Україні з цим біда, якщо чесно. І я впевнена, що сценарна майстерність – це не талант, а ремесло. І я, як людина, яка звикла ставити перед собою амбітні завдання, вирішила витратити рік на те, щоб вивчити це ремесло. Писати – досить цікаво, але писати англійською мовою – це особливий челендж (сміється). А вчитися я там буду до кінця серпня.
Анна Паленчук у Ванкуверській кіношколі
Самі заняття проходять в кріслах кінотеатру, де ми розмовляємо, пишемо не для себе, а для аудиторії. До речі, ми дуже багато пишемо. За місяць я написала повний метр і серію серіалу. Звичайно, цікаво повернутися в Україну і тут все це застосувати. Бути кінопродюсером, який досконально розбирається в сценарній майстерності і робить глобальні проекти.
Похваліться, ви написали серію серіалу в програмі, в якій створювали «Чорне дзеркало»?
Ця програма називається Twine. Це ми робили для написання інтерактивних фільмів і комп’ютерних ігор. Так, такі програми ми теж вивчаємо. Пишемо виключно значками, символами, які знаходяться збоку клавіатури, якими я ніколи не користувалася. А тепер ними моделювала і діалоги персонажів, переходила з наративу в наратив. На жаль, в Україні поки що такого немає. Я впевнена, що у нас такий досвід буде цікавий глядачеві.
До речі, в Україні, на жаль, люди бояться показувати свої проєкти, в силу проблем з авторськими правами, а в Північній Америці такого немає. Тобі кажуть, принось, відправ почитати сценарій. Там постійна колаборація людей. Моє навчання багато в чому побудована не на тому, що я пишу, а на тому, що я чую на наших воркшопах. Моя група конкретно розбирає мій сценарій, моїх персонажів, спочатку ідею, потім синопсис, потім бітову структуру. Відбувається постійна колаборація з групою, фідбек, які формують твою думка. Завдяки цьому змінилося багато чого, з того що я писала. Я приходила з одними ідеями, а йшла після заняття з іншими.
Хто викладає, хто навчається?
Навчаються зовсім різні люди. Я побувала у двох групах. Одна з них була інтернаціональною: були студенты з Індії, Італії, Великобританії, Перу, Колумбії, Мексики. Це крутий досвід – вживатися в таке глобальне ком’юніті. А друга група трохи молодше, ніж моя перша.
Анна Паленчук у Ванкуверській кіношколі
У мене величезна кількість різних класних викладачів. Ми їх називаємо інструкторами. І вони для нас постійно роблять інструктаж. Мій декан, Майкл Бейзер, виступав у минулому році на Одеському кінофестивалі. Він легендарна постать не лише в кіноіндустрії Канади, але й Америки. Мені пощастило, що я була з ним на ОМКФ, показала йому гостинність Одеси. Тепер, коли він заходить в групу, то каже: «Hello, group, hello, Anna».
Я взагалі хочу, щоб якомога більше людей їхали навчатися не тільки в Канаду, але в найближче зарубіжжя, де є кіношколи. Так, це коштує грошей, але це варто того.
Зараз складається несприятлива ситуація для українського кіно. Що ви можете сказати з цього приводу, у зв’язку з нинішнім призначеннями, з пітчингами?
Було б класно, якщо б Україна стала першою державою, яка б ввела систему штучного інтелекту при відборі фільмів на пітчингу. Це було б новаторством, давало чесний результат. Оскільки наша індустрія маленька, всі один одного знають.
Я переживаю за моїх колег, які не отримали шанс реалізувати проєкти. На жаль, це багато в чому політичні рішення. Наприклад, «Конотопська битва» Ахтема Сеітаблаєва. Я знаю, який це масштабний проєкт, і я знаю, яким він би вийшов. Я не згодна з тим, як склалися обставини. Є запит глядача, і я думаю, що у нього є запит дивитися фільми Ахтема Сеітаблаєва.
З іншого боку, я такий чоловік, який упевнений: щоб не відбувалося, все на краще. І у людей, які зараз при владі, я впевнена, немає бажання перетворювати в мінуси всі ті плюси українського кінематографа, які у нас з’явилися за останні роки.
Свою діяльність я розпочала близько 10 років тому, ми тоді шукали кошти на «Істальгію». У мене не було і в думках йти до держави і просити гроші. Я знала, що там була система відкатів і я не хотіла з цим стикатися. Потім прийшла Катерина Копилова, все по-іншому стало, ми брали участь у першому пітчингу і отримали держпідтримку. Це було чесно і прозоро. Ми самі тоді в Держкіно сиділи, писали, заповнювали все. З того часу індустрія понеслася вгору. У той період, коли ми знімали «Істальгію», виходило всього 3-4 фільма. А зараз все по-іншому. Практично щотижня у прокат виходить український фільм.
Наприклад, на прем’єрі «Номерів» в Берліні не було ні міністра культури, ні голови Держкіно. Був представник Держкіно Артем Голосов. А на такому міжнародному кінофестивалі класу А має бути міністр і голова Держкіно – це ж наша репутація. А фільм зняли за підтримки держави, за що їм величезна подяка.
Що кажуть про українське кіно за межами України взагалі і конкретно в цей період часу?
Цікаве питання. У Північній Америці, де я знаходжусь більшу частину часу, про українське кіно взагалі не говорять. Воно там ніяк не представлено. Його там просто немає. Сказати, що ми активно беремо участь в якихось проектах – ні, так не можна сказати. Приміром, на Netflix вийшов серіал «Диявол за дверима», який розповідає про Івана Дем’янюка (Джона Дем’янюка) з українськими коренями. Він був у концтаборі «Собібор» у Польщі одним з наглядачів, який заганяв євреїв у газові камери. Цей серіал побудований на архівних матеріалах. Там часто можна почути «Україна, український». І коли вийшов серіал, уряд Польщі звернуіся до Netflix з офіційною нотою протесту, тому що там неправильно вказали кордони Польщі в певний період і Netflix виправив цю інфографіку. Українці, на жаль, ніяк не відреагували на цей проєкт. А реагувати потрібно було, адже це міжнародний імідж країни. Це історія про вихідця з України, який брав участь у подібних страшних історичних подіях, і Україна не може залишатися осторонь.
Продюсер Анна Паленчук
Інший випадок, не пов’язаний з кіно. Я як раз прилетіла до Ванкуверу після аварії літака МАУ в Ірані. На борту знаходилися більше 80-ти осіб з Канади, і 10 з них конкретно їх моєї провінції. Люди, яких я теж могла б знати через п’ять рукостискань. У Канаді тоді всі говорили, мовляв, чому ваша держава нічого не говорить, не повідомляє.
Я думаю, що нашій державі не тільки в кіно, але і на міжнародній арені треба артикулювати і комунікувати активніше. Є ситуації, коли потрібно відразу ж реагувати. Саме тому кіно не присутнє в Північній Америці. Тому дні кіно там – це диничні заходи, про які знає лише українська діаспора.
Що б ви побажали нашим сценаристам/режисерам в комунікації з державою і з глядачами. Де знаходити середину?
Прекрасне питання. Молодим кінематографістам насамперед потрібно вірити в ідею, вірити в себе. Без віри в себе – нічого не відбуватися. Друге: потрібно вивчити стандарти індустрії, які зараз активно змінюються. У радянський час головним був режисер, який приходив на майданчик і міг скасувати зйомки танкової битви, наприклад.
У сучасному кінематографі також важлива роль продюсера, який є наставником. Кіно «від себе» чи «як я відчуваю» – це інший час. Ми живемо там, де є ряд продюсерів, які знають, як випустити стрічку на великі екрани.
Сценаристам потрібно вивчити, як правильно писати сценарії, не лише структуру, але і формат, форматування сценарію. Мені часто надсилають сценарії, які я не можу читати, тому, що візуально спотикаюся. Не відформатовані діалоги, незрозуміле кількість пробілів між описом дій, неправильні написи сцен. Це свідчить не про талант – а про відсутність професіоналізму. Кожному режисеру потрібно працювати другим режисером. Це хороший досвід.
Потрібно вчитися молодим кінематографістам. Не можна просто прийти і сказати: «Я талановитий, тому візьміть мене». Я таких фахівців остерігаюся. Найголовніше, щоб молоді кінематографісти не боялися наслідувати. Потрібно ставити питання. Наприклад, коли ми робили «Істальгію», я ставила тисячу питань колегам, які мені були незрозумілі. Я вважаю, що краще 100 раз запитати, ніж 1 раз зганьбитися. Також дуже важливо працювати з іноземцями.
Перш, ніж нести ідею професіоналу чи братися втілити її в життя, вийдете на вулицю, грубо кажучи, запитайте про нього 10 людей. Зрештою, це 10 осіб, які подумають, що ви не зовсім нормальний. Але це краще, ніж багато людей подумають, що ви напівбожевільний, коли ви реалізуєте нікому не цікаву ідею.
Чи є у вас покрокова інструкція з будівництва житла та порятунку у кризових ситуаціях?Виявляється, що цієї весни можна пройти експрес-курс з української толоки майже за дві години у кінотеатрах. Все просто – на широкі екрани виходить фільм Михайла Іллєнка “Толока”, який знімали за мотивами балади Тараса Шевченка “У тієї Катерини хата на помості”. Дія фільму охоплює понад 400 років і 12 фрагментів історії України! Inforesist поспілкувався з режисером стрічки. Ми зустрілись у літературному кафе “Імбир” та поговорили про зйомки “Толоки”, цікаві образи та акторів.
Від задуму зняти «Толоку» пройшло більше 40 років? Розкажіть цю історію.
Для мене ця історія дуже важлива. Це був своєрідний старт фільму. Я в той час ще був студентом і навіть мріяти не міг про те, що буду знімати кіно сам. Також я не міг мріяти про те, що колись взагалі вдасться реалізувати цей задум. Він абсолютно не співпадав с планами Держкіно СРСР, з політикою, з ідеологією. Але ця історія мені так запала і не забувалась.
А почалось все з розповіді мого брата Юрія (режисер Юрій Іллєнко – ред.). Ми тоді саме були на зйомках його фільму «Вечір на Івана Купала» в селі Бучак. Там були хати старі, всюди красиво, чудово було знімати. Але село вже було приречене, адже вже було запрограмоване Канівське водосховище. І мені брат каже: «Дивись, це взагалі ж не хати. Це зашифрована стратегія виживання України. От дивись. Тут, де ми сидимо – глина, а отам річка, там вода і очерет. А за спиною щось росте. А головне – це толока! Бо сьогодні мене запрошує сусід і я до нього піду чи навпаки».
“Толока”
Ця розповідь мене вразила. Я дуже довго не міг придумати сюжет. Бо одна справа – цікавий погляд на історію, а інша – сюжет. Врешті решт я розумів, що навіть якщо я знайду його, Держкіно СРСР не пропустить фільм. А після 91-го року це все по-новому забурлило і я вирішив знову шукати сюжет. Я шукав багато про толоку, але про неї нічого немає. Ні повістей, де толока була б центрі сюжету, щоб можна було екранізувати. Ні поем, чи просто живопис… Пісень немає про толоку! Це феноменально, це ще більше азарт підігріло.
Далі я знайшов у Тараса Шевченка невелику, я вважаю, незаслужено малопомітну поему «У тієї Катерини хата на помості». Це історія про любов, про відданість, про самопожертву. Як тільки я її прочитав, то тоді і почався сюжет. А далі потрібно було трошки терпіння.
В центрі сюжету – Катерина, Хата – образно це ж та сама Україна, сім’я, мати, віра, любов, терпіння. Це все руйнували сотні років, а все відбудовувалось і знову котилось по колу. Чи можливо знайти вихід із кола?
У фільмі була фраза генерала-афганця. Але воно не вказує на вихід із цього кола. Бо він вказав на хворобу, на діагноз. Що толока врятувала багато разів Україну. Але вона привчила нас до терплячості. Ну спалили, ну завтра ще раз відбудуємо. Якась терплячість, вона нас підводить. Нам треба вириватись із цього кола. І фільм вказує на цю проблему. І фінальним епізодом, і піснею, яка лейтмотивом, хотілось поділитись впевненістю і надією. Чи не прийшов час заспокоїтись сусідам?
В фільмі показано, як хата «виживала» під час різних війн. Але ж показана паралельно і війна в самій хаті?
Так, це теж певний символ. Війну у 17-18-х роках нам підкинули в хату і сказали, що це у вас «гражданская война. Мы вам войну принесли гражданскую». А що зараз відбувається? Те саме. І в фільмі я хотів показати, як війна заходить всередину, які руйнівні наслідки. Там багато метафор у фільмі, ми ж не могли докладно розповісти всю 400-літню історію України. Треба було шукати рішення. Бо образне рішення дозволяє залиши суть події, але трохи стиснути.
Кадр із фільму “Толока”
Давайте і про кохання. У фільмі героїня – не просто шевченківська Катерина (не плутати поему «Катерина» з віршем), а справжня захисниця хати, сім’ї, віри. Вона залишається вірною, чекає на коханого. Якщо у вірші коханий повертається і на Катерину чекає трагічний фінал, то що у фільмі з нею трапиться?
У Шевченка дуже драматичний, трагічний фінал. Козаки втратили через Катерину двох своїх товаришів. Тоді такі речі не пробачались. Вона була причиною загибелі двох козаків і створила таку ситуацію, коли за законами воєнного часу розв’язувалась тільки так. І я не хотів за Шевченка дописувати фінал. Я зробив так, що Катерина, коли коханий повернувся, вона в одразу старіє. Вона терпіла 350 чи 400 років, а коли вже його побачила, то сили залишили її і вона постаріла. Я думаю, що для будь якої людини постаріти на 400 років – це важко. Фактично, це її смерть. Вона за крок до смерті. Але її душа залишається.
Тому з Шевченком не сперечаюсь, але запропонував таку версію. Бо в Шевченка хлопці їй відрубують голову. Знаєте, комп’ютерна графіка і не те може відрубати, але чи потрібен сьогодні такий фінал? Я роблю фільм і хочу щоб його дивились батьки з дітьми. Постаріти на 400 років – так вона покарана. Власне так як в баладі.
Кохання коханням, але у фільмі ж є феміністичні нотки?
В це кіно таке не закладалось. Але я думаю, що українські жінки заслуговують на абсолютно окрему відзнаку в поезії, літературі, в кіно. Я перейду зараз на пафос, але я думаю, що в Україні жінки – це особливий статус. Я не кажу про те, що вони красиві (сміється). В фільмі це є, чоловіки їдуть на війну, а жінки залишаються зберігати дім, дітей. Це така місія, якщо можна так сказати. Кожному вистачало, але жінці доводиться теж воювати, тільки вдома.
В одній сцені мені взагалі здалося, що проведена аналогія з Христом. Коли Катерина прощається з одним із синів, притискає руку до гілки лози і на долоні залишається рана.
Там гілка акації. На цій толоці була саме акація. Так, у фільмі ми закладали таку символіку. Ви побачили його і для мене дуже важливо, що цей символ не пройшов повз. Там ще є релігійні символи. Наприклад, як у Біблії посеред океану на Ноїв ковчег прилетіла голубка с оливковою гілкою. Так у нас посеред водосховища прилетіла ворона і принесла гілку лози.
Зазначу, що в живописі є такий особливий період, коли релігійний живопис поступово переходить у світський. Цей період називають парсуна. Можна побачити портрети сучасників, але вони зроблені так, якби це була ікона. Ми кілька таких моментів, мотивів застосували і у фільмі.
Іванна Іллєнко
Але є ще релігійні мотиви: 12 братів, 12 кризових періодів в Україні…
Такий підтекст є. Але, справа в тому, що в одному із перших епізодів фільму народжуються 12 хлопчиків і пізніше їм дають імена. Невипадково саме такі імена, бо вони вже прозвучали в фільмі, коли мова йшла про братів, які загинули на війні. Ці імена, як спадщина переходять далі по фільму.
Знаєте, як у Шевченка було «І мертвим і живим і ненародженим». Він сприймав українців, як одне єство. Нам хотілося, щоб ця тема прозвучала у фільмі. Колись були брати, які народилися і загинули на війні, тепер народилися ці хлопчики, а сама історія буде рухатися далі і ці уже славетні імена будуть носити інші.
У фільмі також з’являються персонажі з іменами з відомої кельтської легенди/казки Тристан і Ізольда. З якою метою були введені ці персонажі?
У стрічці один з внуків Катерини народився від шведського солдата Фердинанда, якого врятувала дочка Катерини Маруся. Після загибелі Фердинанда Маруся назвала сина так, як хотів коханий – Тристан. І мені хотілось позначити так зустріч дівчини і Тристана так, щоб вона не забувалась. Тристан і Ізольда – легенда про суперкохання. І у них теж було суперкохання, якби не Чорнобиль.
Скільки хат довелось зробити для зйомок? Бо зруйновано в кадрі було багато.
Хотілося ж не всі 12 будувати, адже у нас був календар зйомок. Але ми хат 6-7 побудували. Фактично толокою (сміється). Тепер звертайтесь, бо я знаю як будувати хату.
В деяких сценах ви робили акцент на дзеркалі, як порталі, віддзеркаленні. Чому?
Дзеркало з’явилось у нас у сцені з Мазепою, де знімалися хлопчики. Вони одразу звернули уваги на це дивне дзеркало і, з іншого боку, не дзеркало. Вони щось бавились, грались, а потім я почув, як один з хлопців (в епізоді його героя вбивають) своїм одноліткам каже: «Що ж ви не розумієте. Це не дзеркало, а портал Мазепи. Він через портал нам показує, куди треба рухатися». У стрічці ми так і планували, але порталом це не називалось. Але коли цей хлопчик так сказав зі своєю, якоюсь дитячою прозорливістю, я був просто вражений. Діти краще інколи бачать ніж дорослі.
Сам термін толока – означає спільна робота, допомога рідних, близьких, знайомих. Ви показали чудову традицію, звичай відбудовувати, допомагати разом. І останні роки ми переконалися, що не забули толоку. Але чому ж тоді ми частенько чуємо вислів «моя хата скраю»?
Справа в тому, що у нас дуже багато афоризмів і прислів’їв, які нам нав’язали. Якщо подивитись історію, то жодна хата, яка будувалась толокою, була збудована не скраю, а в центрі громади. І нам це прислів’я нав’язали. Це прислів’я доповнилось доказово ще одним: «Першим ворога стрічають». Нам треба відмовлятись від цих нав’язаних афоризмів. Ну наприклад, як кажуть про нас «Що не з’їм, так понадкушую». А хто сьогодні понадкушував? Путін. Бо немає такого в Україні. І у фільмі ми намагаємось показали, що треба звільнятись від таких нав’язаних понять.
В стрічці на героїню звалюється стільки негараздів, Ви прямо «мочите» її, а потім така м’яка кінцівка, для мене, наче світанок після горобинної ночі. Наче надія, як кульова блискавка в банці, яка вилікує нас. Я правильно зрозуміла основну думку фільму? Що надія повинна жити завжди?
Так. Мені навіть у групі говорили, що ж ти її так мучиш, Катерину цю. Але ж вона відстоювала своє. Так, як в Україні було заведено, як я знаю від мами, від батька історію про те, як було під час війни. І у фільмі є винагорода, що душа Катерини залишається, як і залишились душі наших предків. Кажуть, що очерет – це душі наших предків. А з очерету теж робили толоку.
У фільмі є також і комічний персонаж, який ловив блискавку в банку, яка потім може вилікувати. В цьому трагізмі, це розрядка для зняття напруги. Чому блискавка?
Завжди, коли я знімав Богдана Бенюка, у його героїв були якісь пригоди з силами природи. Інколи вони перемагали, ніколи він. Наприклад, в «Фуджоу» блискавка б’є його прямо у тім’я. У фільмі «Миргород і його мешканці» від внутрішньої напруги у нього гейзер з вуха фонтанує.
У «Толоці» я вирішив, що він повинен перемогти і нарешті приборкати блискавку. У фільми ми показали трошки те, що поруч з нами є сили, які нам непідконтрольні і з ними треба домовлятись. І тоді вони будуть для нас корисні. Богдан Бенюк у фільмі грає роль Вінні-Пуха Ламанчеського, його герой полює на блискавки. І перемагає цю страшну силу.
У фільмі є момент, коли герой Бенюка розповідає про те, що виписав «справочку» божевільному і ця довідка повторювалась і в часи козаків? Це вигадана історія чи реальна була?
У Шевченка написано як протокол, не написано характерів героїв. А в кіно треба робити фільм, щоб були біографії, характери, історія. І у Семена Босого була власна історія, яку мені розказав Іван Миколайчук. Ця історія трапилась з ним особисто. Саме він виписав маніяку таку довідку і він врятував собі цим життя. Бо окрім них двох вночі нікого не було і цей маніяк мав вбити Івана Миколайчука. Іван тоді розповів мені, що наче йому хтось підказав, що треба робити. Він тоді і сказав маніяку, мовляв, давай я тобі довідку випишу. Але ж цей чоловік одужав! А потів довідку у нього вкрали… Я був страшенно вражений цією історією і був впевнений, що це треба знімати в кіно. Я запитав Івана, чи він записав цю історію, але він відповів що, можливо, колись. А невдовзі він помер.
Я вирішив, що так неможна, що треба історію цю показати в кіно. Тому в титрах ми згадуємо Шевченка, Юрія Іллєнка і Івана Миколайчука, бо його історія, яка не просто процитована, а вплетена у сюжет.
Кадр із фільму “Толока”
Сучасний глядач, скажімо так, розпещений різними різножанровими фільмами. Бо є масове кіно, на яке йдеш більше за імпульсом. Дехто якщо і зрозуміє метафоричне кіно, то, можливо, не захоче цим грузитись. Чим глядача утримаєте в історії?
Це дуже складне питання. Ніхто точно не знає, як буде дивитись глядач. Існують формули продюсерські. І буває, що наче і формулу дотримались, а глядач не йде. А там якийсь дешевий фільм заробив скажені мільйони.
В «Толоці» я дуже сподіваюсь втримати глядача актуальністю. Бо Шевченко зараз дуже актуальний і ми скрізь намагались цю актуальність показати. Ми половину фільму зняли на початку 14-го року. А далі пішли такі події, ігнорувати які не можна було. Чому остання – це кримська толока. В сценарії її спочатку не було. Але рішення прийшло моментально. А з іншого боку, як ще говорити з глядачем, як не нотою актуальності. Тому ми шукали її.
У вас був промо-тур на Донбасі? Як сприймали глядачі «Толоку»? Як сприймали військові, а як жителі?
У нас було 26 переглядів від Щастя до Лебединського. Я був дуже зворушений, коли побачив сльози в очах жінок, яким вже було за 40-50. Вони не просто зрозуміли кіно, а відгукнулись серцем. Якщо ці жінки зрозуміли драму Катерини, її боротьбу, її перемогу, то, очевидно, вони побачили певну аналогію із собою. Їм не треба було від мене додаткових пояснень. Вони перепитували дещо, але не це головне. Вони відгукнулися серцем, що це частина ЇХНЬОЇ, особистої історії, яка відбувається прямо зараз. Бійці дуже добре дивились, потім було хороше спілкування. Фільм їх зачепив. А я вважаю, що люди, які зараз воюють і живуть на Донбасі – це головна фокус-група країни. Тому ми туди й поїхали.
Не було певних очікувань чи розчарувань від подорожі?
Там було два чи три перегляди, під час яких ми помічали певний холодок в залі, а так в більшості випадків це сприймалося дуже близько.
Ви говорили, що справжнє народження фільму – у глядацькій залі. Чому?
Так. Бо одна справа сподівання, розрахунки, професійні способи. А інша справа – глядач. Його важко передбачити. Завжди залишається хвилювання. Саме там і народжується. Силою ж нікого в зал не заженеш.
Деяких акторів вже немає в живих. Віталій Лінецький повинен був зіграти Семена. У фінальному варіанті фільму є кадри з ним?
Якщо вже розкривати усі секрети, то спочатку замість Віталія дублер, бо Віталій в цей період часу був дуже зайнятий. Йому страшенно сподобалось, що цей козак пускає мильні бульбашки. Віталія немає, але ми його неодноразово згадували. І роль перейшла до Василя Кухарського.
Сергій Романюк також грав у «Толоці»?
Сергій важко захворів. Його важко було впізнати. У фільм ми взяли той матеріал, в якому він відзнявся, але решту нам довелось ділити на двох акторів.
Щодо самої толоки. Цікаві історії можете згадати. Можливо вірші, фольклор?
Найцікавіше – це толоки, які організовує зараз Влад Чабанюк в селі Легедзине. Він там народився, вчителював, там живе. Потім він запропонував толоки будувати в селі раз на рік. Це справжній фестиваль. Влад збирає кожен рік людей. Здається в цьому році починається вже четверта хата. Це фантастично, коли посеред села стоять трипільські триповерхові хати.
Немає кращого часу, ніж весна. Разом з погодою прокидається бажання частіше вибиратися з дому і відвідувати цікаві заходи. Тим більше, що новий сезон приготував нам їх більш ніж достатньо. Куди піти навесні в Києві – дивіться в нашій добірці заходів.
Рівно 15 років тому у гурту «Друга Ріка» вийшов третій альбом в їх дискографії «Рекорди». Платівка стала «золотою», а пісні з неї — справжніми хітами. «Три хвилини», «П’ю з твоїх долонь» та інші стали класикою української дискографії. А сингл «Так мало тут тебе» 32 тижні протримався на головних позиціях в українських хіт-парадах. І хоча головні хіти з платівки майже завжди звучать на концертах гурту, більшу частину пісень музиканти не грали вже дуже давно. 7 березня гурт зробить виняток і зіграє унікальний концерт — під час нього «Друга Ріка» виконає «Рекорди» повністю і тим самим відсвяткує 15-річчя з дня їх виходу.
Творчість цього артиста різноманітна. Garou виконує блюз, вінтаж-свінг, рок-музику. Здається, все, до чого він торкається, приречене на успіх. Але світова слава прийшла до вокаліста після його участі в мюзиклі Notre-Dame de Paris. Ставши справжнім бестселером у світі музики, ця робота збирала повні зали найвідоміших концертних майданчиків світу. І сьогодні вже ніхто не уявляє собі відому історію без витонченого, гарячого, емоційного Garou-Квазімодо. В музиці Garou – цілий світ, в його голосі – калейдоскоп емоцій!
Балет авторства хореографа Королівського балету Великобританії Уейна МакГрегора покажуть в Україні вперше. Танцювальне шоу, засноване на генетичному коді його автора. За допомогою танцю Макгрегор постарається передати історію власного життя. А допоможуть йому в цьому 23-х хореографічних епізоди, які на кожній виставі розкриваються унікальним чином і разом утворюють ціле танцювальне твір.
8 березня — улюблена дата українських артистів. Вже не перший рік поспіль у цей день вони влаштовують великі концерти в Палаці спорту. Цього року нас чекає сольний виступ Дмитра Шурова. Концерт сплановано до виходу нової платівки Ріапобой ХІСТОРІ. Нові та старі пісні прозвучать в несподіваних оркестрових аранжуваннях у супроводі оркестру.
Тіма Білоруських — зірка молодіжної сцени останніх років і постійний учасник перших рядків хіт-парадів. Увірвавшись в чарти зі своїми «Мокрими кросами» і «Незабудкою» Тіма став одним з головних відкриттів в російській музиці минулих років. Його альбом «Твій перший диск – моя касета» звучав абсолютно скрізь.
Їх називають «Магічний цирк Дю Солей». Легендарне магічне шоу народилося на Бродвеї і вже було показано більш ніж в 200 містах і 40 країнах. Під час своїх трюків всесвітньовідомі ілюзіоністи повторюють легендарних майстрів магії і їх дивовижні подвиги. Використовуючи новітні технології, світлові ефекти, вражаючі сцени і костюми, вони переносять традиції магії в нашу епоху.
Понад 40 артистів відтворять на сцені Палацу Україна унікальну атмосферу “квиновских” уявлень. Учасників для цього британського шоу прослуховував і стверджував легендарний музикант, чиє ім’я занесене в Зал слави рок-н-ролу, гітарист та автор хітів Queen Брайан Мей. Відвідувачі концерту наживо почуєте такі культові пісні, як Bohemian Rhapsody, We Are The Champions, I Want it All Who Wants To Live Forever і багато інші пісні Queen. А прекрасним супроводом знаменитого шоу в нашій країні стане Національний симфонічний оркестр України.
Не залишилося вже, напевно, в Україні тих, хто ніколи не чув би про LP. Її виступи завжди проходять з аншлагами, а пісні впізнати з перших нот. Навесні співачка повертається в Україну, щоб представити новий альбом ” Heart To Mouth. В ньому об’єднано кілька жанрів: легкий рок, проникливі поп-балади, танцювальний електро-саунд і найніжніша акустика. Гітара і укулеле вживаються з синтезаторними вайбами, а ефірні акорди піаніно доповнює фірмовий свистячий саунд. Ну і звичайно не обійдеться у весняному концерті і без хітів.
Кращий автор гостросоціального хіп-хопу повертається! Зухвалий, сміливий і відвертий, — все це NOIZE MC. Цієї весни Іван Алексєєв везе в Україну спеціальну ювілейну програму «В Києві класно». Вона складається з найбільш знакових пісень проекту за всю творчу історію: «Видихай», «Всесвіт нескінченний», «Моє море», «чайлдфрі», «На Марсі класно», «Пітерські дахи», а також нові треки «Люди з автоматами», «Сліди на спині» і інші не менш круті роботи.
Знаменитий хорватський віолончеліст Степан Хаусер у супроводі Київського симфонічного оркестру під керівництвом Роберта Зиглера — кращий вибір для тих, хто віддає перевагу дійсно якісну музику. Хаусер грав лондонських Уигмор-холл, Альберт-хол і Саутбенк-центр, виступав в амстердамському Консертгебау, давав концерти для принца Чарльза в Букінгемському палаці. Погодьтеся, це вже звучить як відмінна рекомендація, щоб відвідати його концерт.
Найскладніші музичні партії, яскраві фентезі-тексти – все це Nightwish. Концерт буде цікавий в першу чергу прихильникам важкої музики і симфо-металу. Тим більше Nightwish представлять у Києві свій новий альбом, який також виходить навесні 2020 року.
У Києві, у “Сінема Сіті” відбулася прем’єра нової анімації від Pixar “Вперед”. Тут все, як кажуть, за фен-шуєм: історія, головний герой з проблемою, який проходить свій шлях до кульмінації. Як дитячий мультфільм піднімає недитячі проблеми, читайте в нашому огляді.
Мультфільми Pixar завжди відрізнялися глибоким змістом і нетиповою формою. Цього разу мова пішла про двох братів-ельфів: сором’язливого Ієна, який є аутсайдером в житті і серед однокласників, і старшого – Барлі, металіста, романтика і хулігана. Їхній батько помер, живуть вони з мамою, яка намагається влаштувати і своє особисте життя.
Премьера мультфильма “Вперед”
Премьера мультфильма “Вперед”
Премьера мультфильма “Вперед”
Премьера мультфильма “Вперед”
Премьера мультфильма “Вперед”
Премьера мультфильма “Вперед”
Премьера мультфильма “Вперед”
Премьера мультфильма “Вперед”
Премьера мультфильма “Вперед”
“Вперед”: сюжет
Сюжет мультфільму актуальний і цікавий. У світі чарів незвичайні істоти (ельфи, чарівники, тролі, кентаври, єдинороги) зовсім забули про своє коріння, потонули в побуті, окультурились і осучаснились настільки, що свою справжню сутність і історію вважають не більше, ніж легендою або квестом. Єдинороги більше не пурхають в хмарах і не виконують мрії, а всього лише риються у сміттєвих баках, що добре символізує мрії сучасних людей, викинутих і забутих. Легендарна войовниця Мантикора більше не йде на подвиги, не йде на авантюру, а влаштовує вечірки для випендрьожнів тінейджерів. Ельфи не вірять у те, що могли чаклувати.
На 16-річчя Ієна мати дарує їм з братом чарівний посох батька, який може на добу повернути його до них. У Ієні прокидається чарівник, він намагається повернути батька за допомогою посоху, але виходить це всього лише наполовину. У буквальному сенсі. До них повернулася тільки нижня частина тата. Брати разом з ним відправляються в небезпечну подорож, щоб повернути батькові все тіло і провести час разом. За ними відправляється їх мама, а за нею і її коханий поліцейський-кентавр.
Все, як у житті, типова історія, розказана за допомогою казки. І це не просто історія, точніше, не просто магічна. Адже всі ці істоти мало чим відрізняються від звичайних дорослих, дітей та підлітків – вони навіть загрузли в гаджетах. І персонажі протягом усього мульта згадують не тільки магічні заклинання, але і базові звичайні людські «налаштування», заново вчаться співпереживання, прощення, любові до близьких. Ну хіба не магія?
Кадр з мультфільму “Вперед”
Знову Pixar не боїться говорити з глядачами на тему смерті і пов’язаних з цим переживань. І цього разу показує не тільки те, що смерть – це невід’ємна частина життя, але і те, що після смерті близьких потрібно жити далі і жити в згуртуванні з сім’єю, у тісному зв’язку з живими родичами. До речі, творці анімації не бояться говорити і про одностатеві стосунки. Тонко, але зі змістом.
Виходить, що магія ніколи нікого не кидала, просто ельфи, єдинороги, феї про це чомусь забули. Але тих, у кого немає ні фіолетової шкіри, ні крил, ні магічної палиці це теж стосується, чи не так? Історія як би лає нас за те, що такі елементарні, але важливі речі всі ми поступово забуваємо.
До прем’єри української спортивної драми “Пульс” залишилося трохи більше двох тижнів. Історія унікальна, адже знята на основі реальних подій з життя української легкоатлетки Оксани Ботурчук. Ми поспілкувалися з режисером стрічки Сергієм Чеботаренком, який розповів, як вдалося перетворити Київ у Пекін, чому для фільму вибрав реальну історію, та про спортивну підготовку і своє натхнення.
Ви вирішили піти у велике кіно. Що стало поштовхом для такого рішення? Чому вирішили зняти спортивну драму? Розкажіть про початок роботи над цим проектом.
10 років тому я вирішив змінити свою професію. До цього я працював у зовсім іншій сфері, і у мене було відчуття, що це не зовсім моє. Хоч в принципі в житті було все добре і стабільно. Але хотілося чогось іншого, але не знав чого. Абсолютно випадково я почав фотографувати, і трохи пізніше перейшов на відео.
Після виходу перших відео я отримав неймовірний фідбек, почав їздити знімати за кордон. І, звичайно ж, я почав думати про кіно. Але, крім того, що я почав думати про це, нічого більше я не робив і, відповідно, відбуватися нічого само собою не почало (сміється). Перші років п’ять, коли я знімав кліпи, рекламу, я думав, що було б круто зняти і кіно. Але в той період мого життя мене все влаштовувало. В коротких роликах я намагався розповісти певну історію. І в один момент я задумався, що настав час рухатися далі. Одного разу в аеропорту я купив книгу «Саллі» – історію про пілота, який посадив літак на Гудзон. Потім я подивився фільм по цій книзі. Мене настільки вразила ця історія, що я почав шукати цікаву локальну українську історію. Але, на жаль, нічого не траплялося. Або треба було вже брати якусь відому історію, а я цього не хотів.
І вже працюючи з продюсером Єгором Олесовым над іншими проектами, я випадково в Інтернеті натрапив на історію Оксани Ботурчук. Я буквально наступного дня приїхав до Оксани в Дніпро. Вона розповідала про свій життєвий шлях, не тільки про той відрізок, який ми екранізуємо. І перше, що мені сподобалося, що вона була відкрита, чесна. Не було в ній ні фальші, ні пафосу. Я поїхав назад, а по дорозі в поїзді розшифрував це інтерв’ю, зробив короткий опис історії, періоду, який хотів би взяти. Розповів потім про це продюсеру і ми почали роботу над сценарієм з Ярославом Войцешеком, а потім і з Максимом Чернишом.
Як допоміг багаторічний досвід у рекламному бізнесі в роботі над фільмом? В чому переваги, а в чому є нюанси?
10-річний досвід в рекламі – дуже важливий тому що, технічно я розумів усе, що потрібно, щоб зробити якісний продукт. Але, в той же час, в моїх рекламах особливо ніхто не розмовляв, не було особливої акторської гри і для мене робота зі справжніми акторами стала чимось неймовірним.
Є сценарій, але якщо ви з актором можете породити на майданчику щось більш органічне не втрачаючи основні задуми – безумовно потрібно це робити. Наприклад, на зйомках «Пульсу» Стас Боклан в одній зі сцен сидить на трибуні і обговорює з іншим персонажем долю Оксани. Я попросив їх дати більше життя у фіналі сцени. Поруч зі стадіоном, де ми знімали, є дитячі каруселі. І Стас в кінці сцени каже: «А пішли на паровозиках покатаємось» і вони починають природно сміятися. Це було дуже круто і до цих пір кожен раз, переглядаючи фільм, я дуже радію цьому моменту, це і є життя.
Ви не один раз говорили, що хочете максимально наблизити історію до реальних подій. Як проходив кастинг акторів на роль Оксани у тому числі?
Безумовно, це було дуже складно. Особливо пошук акторки на роль головної героїні. Наташа (Бабенко – ред.) вразила мене тим, що змогла візуально передати відчуття людини, яка погано бачить. Після того, як ми затвердили її, дуже важливо було відправити її до реальної Оксани Ботурчук. Щоб вона могла зрозуміти, поспостерігати, як Оксана взаємодіє зі світом.
Проблема Оксани у тому, що під час аварії була пошкоджена зона мозку. Я навіть робив перший час тести в офтальмологічній клініці. Мені одягали спеціальні лінзи, щоб я бачив, як Оксана тоді, після аварії. Робили лінзи не для того, щоб я бачив краще, а для того, щоб я бачив гірше. І я ходив в них, і зрозумів, наскільки це складно. Але зовні цього ніхто не зрозуміє – що з тобою щось не так.
Режисер Сергій Чеботаренко і актор Станіслав Боклан
У вашому фільмі грають досить відомі актори: Станіслав Боклан, Ахтем Сеїтаблаєв, Наталія Доля, Лілія Ребрик. Ці актори проходили кастинг або ж ви з самого початку знали, яка роль кому дістанеться?
Наприклад, Стас Боклан грає тренера Сорочана. На жаль, тренер помер через рік після перемоги Оксани в Пекіні. Коли я дивився його фото (Сорочана – ред.) і потім подивився на Стаса Боклана – побачив схожість, яка ще раз вказала на те, що ця роль саме для Стаса. Дуже багато акторів схожі на тих, кого вони грають. Ахтем (Сеїтаблаєв – ред.) дуже гарний як актор і режисер. Тому, коли у нас з’явилася роль лікаря, продюсер запропонував спробувати на неї Ахтема. Ми зустрілися з Ахтемом, він почитав свої сцени, розповів про своє бачення, поговорили про лікарів, адже він грав лікарів п’ять або шість разів. І він максимально органічний у цьому.
Лілії Ребрик спасибі величезне за те, що вона погодилася зніматися в ролі іншого тренера. Був звичайний кастинг, запросили Лілію. Мені вона дуже сподобалася, особливо, що це не типовий образ для неї.
До речі, хотіла запитати з приводу кастингу. Як ви думаєте, чому деякі режисери категорично проти кастингів і вважають, що кожну роль потрібно ретельно підбирати під конкретного актора та вже пропонувати?
Для мене як для режисера дуже важливо, щоб у нас був ментальний контакт з актором. І без кастингу це не можливо. Українське кіно зараз на етапі відродження. Я впевнений, що в цьому році з’явиться багато хороших фільмів. Просто для цього потрібно знімати і знімати. Потрібен досвід.
Отже, фільм охоплює період від аварії до Пекіна. Підготовка до зйомок почалася і …побігла практично вся команда, починаючи від головної героїні і закінчуючи Вами. Хто бігав, хто тренував і що мотивувало?
Єгор Олесов займається бігом давно. І я, якщо чесно, не знав про це до того, як почав працювати над «Пульсом». В рамках свого дослідження я пішов на тренування до Віталії Ротарь для того, щоб зрозуміти, що відбувається у світі легкої атлетики.
Я довго з нею займався, аж до самих зйомок. Постійно щось розпитував, наприклад, у чому специфіка низького старту, і що таке високий. Переглянув багато документальних фільмів про те, що таке біг. Є такий крутий документальний фільм «I am Bolt» про найшвидшому людину у світі. Його звуть Юсейн Болт. Купив купу книжок про різних спортсменів, рекордсменів. На початку, коли працював над сценарієм, коли займався з Віталією, то не розповідав, чому насправді займаюся спортом і що працюю над фільмом. Лише потім, коли все вже підтвердилося на 100%, я розповів про мету моїх тренувань і чому я так багато ставив запитань. Вона стала нашим спортивним консультантом. Наталю Бабенко ми одразу відправили на спортивні тренування до неї і потім в Fizika.
Як довго вона займалася?
Півроку. Спочатку вона займалася з Віталією 3 місяці. А потім вже пішла на силові тренування. Наталя дуже гарна акторка, але вона була не дуже спортивна. Я вважаю, що в наших українських реаліях вона зробила все, що могла. Але на зйомках в дику спеку все ж було дуже складно.
Режисер Сергій Чеботаренко і акторка Наталія Бабенко
Де знімали фільм?
Ми знімали в Українці, під Києвом. Я знайшов цю локацію ще років п’ять тому, коли знімав рекламу для Socar. Я закохався в це місце – воно просте, мальовниче. Ми знімали місто, набережну, де вона бігала. Також знімали на стадіоні у Броварах, у Борисполі, на «Піонері» у нас на Нивках. І, звичайно ж, на НСК «Олімпійський». Ми обирали їх дуже довго, щоб вони були візуально виправдані. Стадіон у Броварах був максимально брутальним (сміється), але з крутими трибунами. Я дивився старі фотографії Оксани Ботурчук із Нікополя і там був точно такий стадіон. Дуже хотілося, звичайно, спочатку знімати в Нікополі, але фінансово це було набагато дорожче і, на жаль, ми не могли дозволити це в рамках нашого бюджету.
До речі, з приводу НСК. Як вдалося перетворити Київ в Пекін?
Ми рік вели переговори з постпродакшн-студією «Postmodern Digital», обговорювали, як ми можемо це зробити і зняли все на НСК.
Скільки часу знімали на «Олімпійському»?
Основну частину ми знімали вночі, але починали підготовку ще вранці. Це грандіозна масштабна подія, яка вимагає неймовірної підготовки, як в плані костюмів, так і інших департаментів. Було дуже круто.
Сама бронь стадіону важко далася?
Раніше я знімав багато реклами на НСК. Мені там дуже комфортно. Це більше продюсерські питання, єдине, що можу сказати, НСК був досить привітний і допомагав в усьому, що було потрібно.
Потрібно було зібрати для масовки акторів різної національності і спортсменів. Як проходив цей етап?
Це було дуже весело (сміється). Акторами масових сцен займався Ігор Шанюк. Ще за рік до того, як ми прийшли на цей стадіон, він отримав завдання про те, що нам потрібні різнорасові актори масових сцен. Це досить складно, і я вважаю, що у нас все склалося. За кількістю цих спортсменів та вболівальників у нас було близько 100 осіб. Цією кількістю людей ми і створювали ефект великої спортивної події. Дуже важливо, щоб це мало масштаб, щоб люди розуміли, що для Оксани це найважливіша подія.
Що не вдалося під час зйомок на НСК? У чому була складність?
Нічна зміна – це завжди складно. Ми почали ще о 9 ранку, а знімали до 6 ранку наступного дня. Вночі пішов дощ, але нам залишилося зняти тільки великі плани. І о 6 ранку, я подивився на світанкове небо, і зрозумів, що ось і все. Для мене дуже важливо було закінчити саме зміною на НСК, це була крайня наша зміна.
Акторка Наталія Бабенко
Які зйомки були найскладнішими для вас і чому? Чи були моменти під час зйомок, коли все пішло не так?
Більшість відзнятого матеріалу увійшло до фільму. Є одна маленька сцена в кімнаті, яку я дуже люблю. Вона візуально приголомшлива, але, на жаль, самій історії заважала, і в процесі монтажу довелося її вирізати.
Спочатку прокат стрічки планувався на осінь 2019 року, якщо не помиляюся. Чому змінились дати?
Прокат планувався на 30 січня, але сама зйомка на НСК з’їхала на місяць. Це був необхідний захід для того, щоб поліпшити фільм.
Який бюджет фільму?
Міністерство культури підтримало фільм в 50%, а також у нас є спонсори.
Планується зарубіжний прокат фільму або його участь у фестивалях?
Я був у Польщі на Варшавському кінофестивалі. Фільм відібрали у спеціальну програму Work in Progress. Але тут вже все залежить від дат, і чи ми зможемо показувати фільм після виходу. Коли я був у Польщі, польські дистриб’ютори зазначили, що було б круто зробити прокат і там.
Також нещодавно мені писали з Нью-Йорку про те, що хочуть показ там. Наші бігуни і українські community. Поки не знаю, як це буде проходити – один показ або сеанси на тиждень. Все залежить від дистриб’юторів.
Наш фільм, перш за все, глядацький. Я хотів розповісти історію максимально простою мовою, показати, що таке добре, що погано, щоб батьки з дітьми могли піти на наш фільм. Це хороше кіно, яке може подивитися кожен.
Бліц-опитування:
Натхнення – це
Моя сім’я, моя дружина, мої діти. Моя 4-річна донька, до речі, вже подивилася фільм «Пульс». (сміється)
Успіх – це
Скоро дізнаємося – 19 березня… (сміється)
Дружба – це
Це дуже важливо. Це постійна підтримка. Моя дружина – мій найкращий друг, вона підтримувала мене весь цей період. Микита Добринін – мій друг, з яким я товаришую багато років.
Мрія – це
Щоб українське кіно дивилися в усьому світі. У фільмі «Пульс» ми намагалися показати Україну такою, якою її не бачили раніше. Місцем, в якому живуть прекрасні люди.
Робота та відпочинок – це
Я дуже люблю подорожувати. Спілкування з іншими людьми – це завжди приголомшливий досвід для мене.
У березні киян і гостей столиці чекають гучні прем’єри від світових зірок, ностальгічні і романтичні концерти, а також веселі проводи зими на ВДНГ. Вибирайте, що вам до смаку, і поспішайте придбати квитки.
Запальна Масляна на ВДНГ
Запальна Масляна на ВДН
Коли: 29 лютого – 1 березня, з 10:00
Де: метро «Виставковий центр»
Вартість: вхід на територію парку-фестивалю безкоштовний
У найближчі вихідні «Зимова країна на ВДНГ» запрошує своїх друзів весело і активно відсвяткувати «Запальну Масляну». Перед різноманітністю млинці з начинками, які готують для гостей вуличний фудкорт і ресторан «Баварський двір», буде неможливо встояти. А підкріпившись, вирушайте брати участь у конкурсах з перетягування канату, боїв мішками, стрільби в тирі. Ще для гостей влаштують майстер-класи по куванню щасливих підков. На головній сцені відбудуться великий концерт від радіо «П’ятниця» та розіграш призів. А на «закуску» – колективна зустріч весни і спалення опудала зими. Оскільки зимовий парк-фестиваль прощається до наступного сезону, любителям активного відпочинку радимо не втрачати можливість і досхочу накататися на ковзанці, влаштувати змагання по спуску з тюбінгових гірок, помилуватися льодовими скульптурами, а також поспостерігати за мешканцями контактного зоопарку і тропічної ферми метеликів.
Вистава-променад DIALOGY
Спектакль-променад DIALOGY
Коли: 5, 14 березня
Де: Національна бібліотека ім. Ярослава Мудрого, вул. Грушевського Михайла, 1
Імерсивна вистава-променад від театральної команди Uzahvati у нічній бібліотеці. Вистава починається з моменту потрапляння у бібліотеку. За 60 хвилин глядачу пропонують відкинути весь попередній життєвий досвід — не забути його, а на час не слідувати звичним шаблонам та установкам. Це потрібно, щоб ніякі забобони або соціальні статуси не заважали поринути у запропоновані обставини. Для цієї ж мети глядачів просять віддати свої телефони.
Кілька років тому спектакль «Поїзд «Одеса-мама» з аншлагом йшов на різних сценах країни. Зворушлива історія про соромливого старого холостяка, його турботливу маму і зустрічі в поїзді з завзятою красунею підкорила серця глядачів. І ось прем’єра ще однієї постановки від творців одеської комедії. Це не продовження «Поїзда», але сюжет багато в чому схожий – знову життєва історія з незрівнянним одеським гумором, пронизана теплом і романтикою. Отже, двоє самотніх немолодих людей з купою проблем і далеко не голлівудської зовнішністю. Але, як відомо, кожен хоче любити і любові всі віки покірні. Тим більше що основна думка вистави – життя після п’ятдесяти тільки починається. Правда для цього треба якось зустрітися, а от чи зустрінуться герої – питання. Як і у виставі «Поїзд «Одеса-мама», дія цієї історії відбувається і на сцені, і на екрані. У головних ролях одні з кращих гумористів України – «джентльмен» Олег Філімонов та зірка «Маски-шоу» Наталія Бузько.
«Друга Ріка» – концерт до 15-річчя альбому «Рекорди»
«Друга Ріка» – концерт до 15-річчя альбому «Рекорди»
Гурт «Друга Ріка» – улюбленці мільйонів глядачів в Україні та за кордоном. Гурт в наступному році святкує 25-річчя, за цей час випустив 7 студійних альбомів і 2 збірника кращих пісень. У 2005 році вийшов альбом «Рекорди», який ознаменував новий етап у творчості колективу. На всі треки з нього були зняті кліпи, а пісні «Так мало тут тебе», «П’ю з твоїх долонь», «Спи до завтра», «Три хвилини», «Відчиняй» стали без перебільшення народними хітами. У квітні 2020-го «Рекордів» виповнюється 15 років.
7 березня до ювілею культового платівки «Друга Ріка» дасть в клубі ATLAS унікальний концерт, як для слухачів, так і для самого гурту, адже багато пісень будуть зіграні на сцені вперше з часу виходу альбому.
Легендарний спектакль за п’єсою Леоніда Зоріна був культовою постановкою для кількох поколінь киян, визначною подією не тільки культурного, але соціального життя. Ада Роговцева зіграла роль Гелени, не пропустила жодної постановки – за майже 20 років, з 1967 до 1988 року, вона з’являлася на сцені Театру російської драми імені Лесі Українки 670 разів. Після перерви, у 2003 році, продовження цієї глибокої і зворушливої історії поставив Театр імені Франка. У «Варшавській мелодії 2» Геля, колись виїхала за океан і втратила свого коханого, Віктора, через багато років приїжджає в рідне місто. Випадкова зустріч змушує героїню знову пережити щасливі й трагічні миті її молодості. Без антракту тривалість вистави – 1 година 50 хвилин. У головних ролях: Ада Роговцева, Катерина Степанкова, Ахтем Сєїтаблаєв, Микола Задніпровський, Артем Ємцов.
Американська інді-рок-група X Ambassadors, створена в 2009 році, кілька років гастролювала з культовими Imagine Dragons а також з відомою канадською співачкою Лайтс. В цей період був випущений перший повноформатний альбом Litost, а однойменна заголовна композиція з нього стала саундтреком до голлівудського фільму «Гостя».
Всього у гурту 2 студійних альбоми – Litost і VHS, а також 3 міні-альбома: Ambassadors, Love Songs Drug Songs і The Reason. Артисти вже виступали в Україні, і ось вони готуються повернутися до своїх шанувальників і уявити довгоочікуваний третій альбом – Orion.
В Амстердамі можна все
Коли: 17 березня, 19:00
Де: Національний палац мистецтв «Україна», малий зал
Дуже смішна комедія від акторів київського «Сучасного театру» для тих, кого не бентежить пікантна тематика. За сюжетом, один кримінальний авторитет, будучи в, м’яко кажучи, нетверезому стані, випадково опиняється в славному місті Амстердамі, та ще й потрапляє на що проходить там в цей час гей-парад. Охоплений праведним гнівом, наш герой намагається зупинити весь цей «бєспрєдєл», але за свої дії потрапляє в поліцейську ділянку. А що найсмішніше, сидіти йому доведеться в одній камері з учасниками того самого параду…
НЕспектакль “День/Тінь”
НЕспектакль “День/Тінь”
Коли: 19,20, 21 березня
Де: перехрестя вул. Антоновича та вул. Саксаганського.
Це дія для невеликої групи глядачів, дванадцяти (12) людей. Формат вистави – site-specific (театр поза театру), де квартира стає театральним простором. Історія починається в порожній квартирі, куди глядач приходить “в гості” до її господаря – актора і музиканта Павла Алдошина. Кожен, хто йде в гості до Павла, може щось з собою принести: хороше вино, бельгійські вафлі, терпкі трюфелі або хрусткий багет з маслом. Гостям-глядачам пропонують прожити особисту історію з життя Павла, а також замислитися над питаннями вибору і свободи.
Молодий артист Андро Кузнєцов – онук циганського співака Густава Кузнєцова, соліста відомого в СРСР ВІА «Романэ Щавэ». Правда, батьки не були в захваті від захоплення сина музикою, проте дідусь дуже швидко розгледів у хлопчика співочий талант і схвалив заняття вокалом.
Юний співак звернув на себе увагу після того, як виконав приспів пісні «Санта Лючія» групи Quest Pistols. Після цього Андро працював з продюсером «Квестів» Юрієм Бардаш.
22 березня в 19:00 Andro виступить в Stereo Plaza, де представить свої хіти «Інопланетянин», «Нічний рейс», «Замело», «Хворий твоєю посмішкою». Харизматичному циганові з чуттєвим голос і чіпляє за живе пісні складе компанію ще один артист, ім’я якої поки тримають в секреті.
Музика з кінофільмів. Дубль 5
Музика з кінофільмів. Дубль 5
Коли: 27 березня, 19:00
Де: Київський національний академічний театр оперети
Будь-який фільм неможливо уявити собі без музики. Блискучий саундтрек додає балів сюжету і надовго запам’ятовується шанувальникам, іноді навіть більше, ніж сама картина. Саме тому збірники пісень і мелодій з кінофільмів у всі часи користувалися величезною популярністю, а глядачі із задоволенням відвідують концерти, де популярні саундтреки виконуються наживо відомими оркестрами.
Один з таких концертів відбудеться на сцені Театру оперети. Організатори підібрали мелодії, які по праву можна назвати легендарними – за їх перших нотах відразу вгадуються назви кінострічок. Прозвучать твори з фільмів різних жанрів, від класики до фантастики, в майстерному виконанні театрального оркестру.
Британський балетмейстер Уейн МакГрегор заснував свою компанію в 1992 році, і тоді ж був запрошений штатним хореографом в лондонський центр сучасного танцю Place. МакГрегор широко відомий використанням комп’ютерних технологій та досягнень науки у своїх постановках. Він експериментував з проекціями комп’ютерних зображень на сцені, з їх допомогою переносив танцівників у фантастичні всесвіти і інші виміри. А одного разу його балет одночасно виконували два складу учасників – в Європі і в Канаді, а з допомогою телемосту постановку могли дивитися глядачі в обох країнах.
Глорія Гейнор народилася в маленькому містечку Ньюарку в багатодітній родині. Ще на початку 1960-х років дівчина почала виступати з місцевою групою Soul Satisfiers, а в 1965-му випустила свій перший сольний сингл She ‘ ll Be Sorry/Let Me Go Baby, який тоді залишився практично непоміченим широкою публікою. Справжня популярність прийшла до Глорії 10 років потому. Тоді їй запропонували виступити в одному з клубів з імпровізацією, а виступ мав несподіваний успіх. Артистка дала кілька концертів, які пройшли з аншлагами, після чого підписала контракт з компанією MGM Records, а незабаром випустила перший альбом – Never Can Say Goodbye, що став золотим. З тих пір Глорія Гейнор – одна з головних фігур диско-музики, а титул «Королева диско» від Асоціації диск-жокеїв залишається за нею вже 50 років.
В український прокат вийшов фільм “Леонардо Да Вінчі. Незвідані світи” від творців таких проектів, як “Мікеланджело. Нескінченність” і “Музеї Ватикану в 3D. Прем’єра картини відбулася в “Сінема Сіті”. Глядач може перенестися в 15 століття і зануриться у світ досліджень, мистецтва, науки, краси і креслень – світ Леонардо Да Вінчі. Докладно про фільм читайте в нашому матеріалі.
“Леонардо Да Вінчі. Незвідані світи”
“Леонардо Да Вінчі. Незвідані світи”: сюжет і технології
Фільм знятий в надвисокій роздільній здатності 4K, спецефекти картини дозволяють практично доторкнутися до винаходів Да Вінчі: військові машини, анатомічні дослідження, монументальні творіння і, звичайно ж, живопис. Примітно і те, що через глибокі художні образи розкриваються глибина особистості їх творця.
Отже, в центрі оповідання – сам Леонардо Да Вінчі, якого блискуче зіграв зірка італійського кіно Лука Арджентеро. Історія створення “Джоконди”, “Поклоніння волхвів”, “Дами з горностаєм”, “Атлантичного кодексу” та інших великих шедеврів Да Вінчі показана настільки докладно і з розвінчанням існуючих міфів. Вперше в історії життя великого генія показано настільки розгорнуто і різнобічно.
Живопис – це наука, народжена природою і споріднена з Богом
Режисером цього фільму виступив Хесус Гарсес Ламберт, відомий по картині “Караваджо. Душа і кров”. В якості наукового консультанта виступив П’єтро К. Марані, професор історії сучасного мистецтва Політехнічного університету Мілана.
Якщо глядач не бачив машину часу – то ось вона, прекрасний фільм про життя великого генія, який виходить за рамки стереотипів.
Скоро на широкі екрани вийде нова анімація від DreamWorks Animation «Тролі 2: Світове турне». Зірки українського дубляжу змогли показати неповторні характери і власний музичний стиль: фанк, кантрі, техно, класика, поп і рок. На порозі нових викликів і загроз тролі зазвучать у повну силу різними голосами!
Наприклад, MONATIK озвучив Принца Ді, який запалив у ритмі фанку! Артист із захватом поділився враженнями: «Герой припав мені до душі ще під час кастингу. По-перше, Музика! Я обожнюю музику в стилі фанк і часто надихаюсь нею під час створення власного репертуару. По-друге, я дуже люблю Андерсона Пака, який озвучив Принца Ді в оригінальній версії анімації. Дубляж – процес непростий, бо ти маєш повністю перевтілитися в свого персонажа, навіть рухатися, як він. Але це водночас і крутий челендж! Протягом усього робочого процесу мені неймовірно імпонував настрій, музика і пісні героя, адже Принц Ді дарує вітамін D. Для нашої родини анімація «Тролі» – одна з найулюбленіших історій. Ми з синами знаємо напам’ять, мабуть, кожну пісню, що звучить там. Сподіваюсь, діти будуть вражені почувши мій голос у новій частині».
Юлія Саніна
Харизматична фронтвумен гурту The Hardkiss Юлія Саніна подарувала свій голос нестримній королеві хард-року Барб. Співачка була у захваті від своєї героїні: «Яка ж вона шалена! Барб – це десь моє альтер-его, вона щиро вірить, що рок врятує світ, і її мета довести це усім навколо. Щоправда, методи обирає дещо брутальні, але згодом розумієш, що, насправді, вона хороша дівчинка, яка просто заплуталась. Зовні моя героїня трохи на мене подібна: яскрава, рішуча і завжди готова до експериментів та нових образів. Пригода «Тролі 2: Світове турне» – це візуально і технічно досконалий продукт, а ще вперше в історії анімації вони зачепили дуже цікаву музичну тему. Оця боротьба стилів, дружні жарти між музикантами різних напрямків і багато чудової музики. Кожен обере для себе улюбленого троля і дорослі і діти. А я вже визначилася!»
Володимир Дантес
Король Тролекс – дебют у дубляжі для співака і телеведучого Володимира Дантеса. Новий досвід подарував безліч яскравих вражень: «Я давно хотів спробувати попрацювати у дубляжі анімації, бо сам обожнюю мультики і дивлюся усі нові релізи. І тут така можливість! Що може бути крутіше, ніж дублювати короля техно?! Тролекс драйвовий, стильний, яскравий, і, що найважливіше, він завжди на позитиві. Правитель дбає про своїх підданих і випромінює добро. Девіз мого героя такий, як і в мене – сім’я, любов і музика. Робота у проекті була справжнім викликом, особливо незвичний для мене вокал. Я викладався на всі 100%. Усіх запрошую у кіно, нехай ритм запалить вас!»
TAYANNA
Незрівнянна TAYANNA перевтілилася у кантрі-зірку Дику Діксі: «Я обожнюю працювати з анімацією – це так захопливо! У повсякденному житті ми з сином постійно імітуємо голоси, приміряємо на себе незвичні та цікаві ролі і не пропускаємо жодної прем’єри мультиків. З Діксі у нас багато спільного: вона вольова, талановита і нестримно-смілива дівчина, яка вас точно здивує. А ще вона стильна красуня і надзвичайно обдарована виконавиця кантрі. Зізнаюсь чесно, під час роботи трохи нервувала, адже не знала, чи вдасться налаштувати тембр голосу на потрібну тональність, бо кантрі – непростий музичний стиль. Щиро сподіваюся, що мені це вдалося. Тож обов’язково йдіть у кіно, щоб насолодитися яскравою пригодою та почути нас з Діксі і зарядитися настроєм від нових суперхітів».
27 лютого в прокат виходить українська військова драма “Черкаси. Останній корабель в Криму”. Це ще один повнометражний дебют, на цей раз – режисера Тимура Ященка. У Києві відгриміла прем’єра фільму, на якій заспівали “Воїни світла” і “Чорна гора”, познайомилися з акторами і моряками, а також капітаном того самого тральщика, який тримав оборону на Донузлаві. Розповідаємо про що фільм і чому його потрібно подивитися.
“Черкаси”: сюжет
Фільм розповідає про реальні події, що сталися навесні 2014-го, коли “зелені чоловічки” анексували Крим. Мінний тральщик “Черкаси” відмовився спускати український прапор і зійти на берег, став на якір в озері Донузлав, а екіпаж на чолі з капітаном Юрієм Федашем тримав оборону. У фільмі показана історія очима матроса від початку служби і до штурму. Формально, в картині два головних героя – Мишко, який на “Черкасах” вже другий рік, і Лев, який після похорону дружини вирішує піти на флот. Міша не хоче повертатися на корабель, на якому знання буквально вбивають кулаками і годують баландою з черв’яками. Лев же знайшов там затишний куточок, замкнувся в своєму світі і прийняв корабель, як частину себе.
Оборону корабля показали динамічно, зате точно і без зайвого пафосу і красивих клятв своїй батьківщині. Ніхто не героїзований, нікому не порвали тільняшку на грудях, але все ж фільм показав, чому корабель і присягу не міняють на зарплату, в чотири рази вище, ніж нинішня.
Зійти на берег до ворога – “Така собі честь”
Роль капітана зіграв український актор Роман Семисал, який зазначив, що для нього було честю зіграти такого персонажа. А ось сам Юрій Федаш розповів нам, що йому важко дивитися цей фільм, розуміючи, що корабель зараз у Криму. Він також зазначив, що у фільмі все трохи зробили драматичніше: “Ми не були безпорадними, ми могли давати відсіч. Але для фільму вирішено трохи “прикрасити” події. Чим міг, я допомагав (як правильно віддавати накази, або краще сказати)”. До речі, за його словами, у екіпажа дійсно була можливо піти в Одесу, але Юрій чекав наказу згори.
У фільмі крім акторів Дмитра Сови, Євгенія Ламаха, Олега Щербини та інших, зіграли також і матроси, які дійсно служили на “Черкасах”. Наприклад, Михайло Воскобійник зіграв самого себе, та ще й виконав каскадерський трюк.
Актор Роман Семисал
“Черкаси”: враження
Звичайно, у фільму є багато недоробок. Наприклад, на прем’єрі “підкачав” звук. Деякі діалоги звучали як суцільне бурмотіння. Можливо, деякі моменти глядачі не до кінця зрозуміють. Але сама ідея і подача – безумовно хороша. Важливо відзначити те, що цим фільмом не намагалися занадто героїзувати українських моряків або щось нав’язати. Все показано чесно, жорстко, правдиво. Щоб кожен, хто подивився фільм навесні 20-го згадав, якою важкою була весна 14-го.
Українські фільми один за одним виходять у широкий прокат і завойовують серця українських глядачів. Незабаром в кінотеатрах ми зможемо подивитися спортивну драму “Пульс” режисера Сергія Чеботаренка. В основі картини – реальна історія української легкоатлетки Оксани Ботурчук, яка отримала травму, але не залишила свою мрію – підкорити Олімпіаду. У фільмі знявся і український актор і режисер Ахтем Сеітаблаєв (“Захар Беркут”, “Кіборги”, “Додому”, “Хайтарма”). В інтерв’ю InfoResist Ахтем розповів про свого персонажа в “Пульсі”, про нові проєкти “Доброволець” і “Номери”, а також про свій погляд на те, що відбувається в українському кіно.
Нещодавно вийшов другий трейлер картини «Пульс», де є кадри з вашою участю. Отже, вийшов ваш герой – лікар…
Мені зателефонував продюсер фільму (Єгор Олесов – ред) та розповів про новий проєкт, в якому мені хочуть запропонувати роль лікаря-окуліста. Мені стало цікаво, таку роль я ще не грав. Але причина, звичайно, не тільки в цьому. Це гарна історія. Історія людини, яка змушена, як лікар, говорити важку правду, але як людина – щиро переживати, що дівчина не зможе більше бачити. І тим більше займатися спортом, він їй тепер категорично протипоказаний, адже це її найбільша мрія, стати чемпіонкою. Це історія подолання себе, боротьби з собою. Мені вона дуже подобається і це по-своєму надихає. Тим більше, знаючи, що за цією історією стоять абсолютно реальні люди, мої добрі знайомі, колеги, з якими я співпрацював у різних проектах. А ось з режисером (Сергій Чеботаренко – ред) – це перша співпраця.
А яким був ваш лікар? Чесний, суворий, але завжди готовий допомогти або ж навпаки?
Мій герой не з тих, хто готовий за певну мзду сказати діагноз, який би обнадіяв молоду дівчину та її батьків. Він розуміє, через що потрібно пройти головної героїні, а це пряма загроза її здоров’ю. Лікар, якого я граю, розуміє це, і досить жорстко, зі свого боку, забороняє їй думати про спорт. Після цього Оксана з батьками перестають відвідувати мого героя, їдуть в інше місто, і там зустрічають лікаря, який говорить про те, що все можливо.
Те, що відбувалося далі, можна назвати дивом, і силою волі, та збігом обставин, але, врешті-решт, принесло свої результати.
Ахтем Сеітаблаєв і Наталія Бабенко
Зустріч з вашим персонажем для героїні є одним з поворотних подій у фільмі?
Так. Саме мій персонаж повідомляє їй, що її мрія не здійсниться. Для неї це справжня катастрофа – жити без мрії!
З чим у вас асоціюються медики?
З одного боку, так склалося і, в якійсь мірі завдяки професії, у мене досить багато знайомих, близьких товаришів, серед медиків: хірургів, терапевтів, анестезіологів, лікарів-стоматологів. Мені щастить на хороших лікарів і є за ким підглядати (посміхається). Я зіграв п’ять лікарів різних кваліфікацій і кожен раз це був новий досвід. Медики у мене асоціюється з сильними, впевненими людьми, з хорошим почуттям гумору, іноді досить цинічним. І це як раз те, що допомагає не включатися в усі хвороби, які зустрічаєш. І залишатися людиною, професія якого передбачає ясність розуму, твердість руки і точність рішень. Але при цьому, вони – живі люди. Як правило, ще й фізично сильні.
Чому вирішили зніматися в цьому фільмі, незважаючи на завантаженість у графіку?
Мені сподобалася історія Оксани. Вона справжня, дійсно мотивуюча, у ній поєдналися воля людини, диво, непереборні перешкоди. І обставини, які абсолютно не передбачали здійснення цієї мрії. Та й жанр спортивної драми не так часто зустрічається в нашій індустрії.
Є критерії, за якими ви обираєте проєкт?
Історія, режисер, команда (посміхається).
Для Сергія Чеботаренка – це повнометражний дебют. Як старший наставник, так сказати, не було ініціатив підказати щось або ж навпаки, розчарувань?
Я не пам’ятаю, щоб я на майданчику вказував на щось режисерові. Щось обговорити, порадитися – так, може бути, якщо у режисера є таке бажання. Як правило, я намагаюся виконати все, що вимагає режисер тому що він бачить картину цілком. Якщо у мене є що запропонувати і це лягає в історію, яку бачить режисер, тоді я пропоную. Але зазвичай немає, не викликає. Знімай свою (сміється).
Власне, про своє. Не можу не запитати про ваші нові проєкти. Про що «Доброволець». Коли ми зможемо побачити його?
Напевно, буде правильніше, якщо прем’єра відбудеться в день захисника України. Зараз серіал на етапі постпродакшену.
Про що цей серіал?
Якщо коротко, то, перш за все, це серіал про непросте повернення чоловіка з війни. Те, з чим він стикається, те, як ми, цивільні, з ним стикаємося тут. І, слава Богу, якщо знаходяться спільні точки і спільне розуміння, і ми відчуваємо те, що відбувається. Але досить часто так не трапляється. Часто просто нікому допомогти повернутися до мирного життя. Буває так, що наші хлопці, дівчата, чоловіки, повернувшись з війни, впадають у депресію, що може призвести до самогубства. Якщо не помиляюся, понад тисячу спроб суїциду, близько 50% зареєстрованих розлучень. Це проблема і величезний біль, ы я вважаю своїм обов’язком за допомогою кіно, через телевізійний фільм, підняти цю тему. Це бойовик, чоловіче кіно, але з дуже важливою ліричною складовою. Це важливий фундаментальний етап у житті нашого героя і, в принципі, кожної людини, яку іноді потрібно рятувати і оберігати.
Але для мене головне – спробувати розповісти тим, хто не знає, що таке війна, як важливо бути уважними, толерантними і мудрими. І вдячними по відношенню до тих людей, які повертаються з війни. Завдяки яким ми можемо жити тут мирно.
Це 8-серійна історія. Кожна серія – окрема історія окремого героя?
Напевно, правильно буде назвати горизонтально-вертикальним серіалом (існують горизонтальні, вертикальні та горизонтально-вертикальні серіали – ред.). Є головний герой, є друзі головного героя, які проходять через всі серії, є глобально одна подія, яка розтягнута у часі (підготовка терористичного акту – ред.). Але по ходу ми дізнаємося про інших персонажів, які приходять в цю історію, але потім з різних причин з неї вибувають. І за ними стоїть теж їх власна драматична історія. Так чи інакше, тема війни стосується всіх головних персонажів. У когось це проблема батька і дітей, у когось – кохання до жінки, яка вийшла заміж за іншого. У когось – це повернення з війни і відчуття провини за загибель друзів. Дуже сподіваюся, що в цьому телевізійному фільмі для кожного глядача буде що подивитися, про що подумати, що відчути.
Хто знімався?
Олег Шульга, Олександр Пожарський, Сергій Дерев’янко, Андрій Мостренко, Всеволод Шекіта, Марія Пашкурова-Петренко, Ольга Олексій, Сергій Дзялик, Роман Мацюта, Роман Ясиновський, Наталія Васько, Денис Гранчак, Волощенко Олег, Микола Боклан, Таїсія-Оксана Щупак, Петро Ниневский, Сергій Деньга. Знімалися також ветерани війни – Євген Жуков «Маршал», Євген Терехов «Титановий Джексон», Віталій Бельський «Док» та ще чимало ветеранів та відмінних українських акторів і акторок. Хороший акторський склад!
Також не можу не запитати про нещодавнє призначення голови Держкіно Марини Кудерчук. У фейсбуці ви написали пост про це і поставили таке риторичне питання, а може і не риторичне запитання – що буде з українським кіно.
У мене великі переживання і великі побоювання… Починаючи з того, як був проведений конкурс – це стидоба і ганьба. Я не знайомий з пані Кудерчук. Але мені добре відомі досягнення Юлії Синькевич на своєму місці. Це не можна порівняти, як, наприклад, людина, яка запускала, умовно кажучи, в космос кораблі, і фахівець, який прийшов послухати майстер-клас з цього приводу.
Не секрет, чиєю кандидатурою є пані Кудерчук. Це так «нова» політична команда уявляє собі управління країною? Ситуація з кіно, як відображення того, що відбувається в країні, – легковажний виборець = недалека, малоосвітня, в більшості своїй, неадекватна влада. Скільки часу минуло після призначення? Де прес-конференція, де власна програма розвитку українського кіно?
Ахтем Сеітаблаєв
Не можу нічого сказати з приводу людських якостей – я не знайомий з нею. Але очевидно те, як проходив конкурс і сам підхід. І мій моніторинг того, що зараз залишилося від третього пітчингу Держкіно. Скоротили на 50% кількість проєктів, які могли претендувати на фінансову підтримку. Серед фільмів, які залишилися, дуже мало, – а якщо говорити точніше, то практично немає, – сценаріїв, які б розповідали про історичні події або персонажів, які сприяли формуванню української культури і національної ідеї.
“Українське кіно буде. Тому що, якщо хтось хоче нас закопати в землю, нехай пам’ятає, що ми – зерно, яке проросте.”
І все ще відкрите питання 11 – го пітчингу Держкіно – було це їх самостійним рішенням про фінансову підтримку того чи іншого фільму, або ж їх змусили. Наприклад, в 21-му році буде 150 років з дня народження Лесі Українки. Дивно, що проєкт, який на момент пітчингу був одним з найсильніших, не знайшов підтримки. Якщо єдина причина не підтримати фільм про Лесю Українку, (який міг би стати подією, тому що зібралася досвідчена, професійна, вболіваюча за свою справу, міжнародна команда), є той факт, що режисерка – громадянка Грузії, тоді важливо не забувати, що Нана Джанелідзе (автор сценарію і композитор фільму Т. Абуладзе «Покаяння» – хто знає, той зрозуміє) – режисерка, у творчому доробку якої є чудові художні та документальні фільми. Мені здається справедливим, що в інших фільмах 11-го пітчингу Держкіно наявність режисера-іноземця не завадило отриманню гарантій на державну підтримку. Сумновідомий депутат Брагар виступив знатним експертом кіно і сказав, які фільми потрібно виробляти за підтримки Держкіно.
Українське кіно буде. Тому що якщо хтось хоче нас закопати в землю, нехай пам’ятає, що ми – зерно, яке проросте.
Давайте про хороше, про “Номери”. Як прийняв Берлін картину? Які моменти у фільмі публіка прийняла по-особливому?
Судячи з тривалості оплесків і переповненими залами, фільм «Номери» глядач прийняв. Те, як зал «дихав» в унісон подіями, які відбувались на екрані, дозволяє мені сказати, що ми зуміли знайти необхідний для розуміння і відчуття цієї історії інструментарій.
Коли чекати на трейлер?
Вже зовсім скоро, ми закінчили основну роботу, залишилися маленькі штришки і до кінця лютого ми його презентуємо українському глядачеві. (Зараз у Мережі є трейлер, який презентували на Берлінале 2020 – ред.)
Хто поїхав на Берлінале?
У Берліні зібралася частина нашої команди. Актори Саша Бегма, Агата Ларіонова, Женя Черніков, Віктор Андрієнко, композитор Мілош Єліч, кастинг-директор Анастасія Чорна, продюсери Анна Паленчук, Даріуш Яблонський, Віолетта Камінська, а також режисер монтажу Ярослав Камінський, який працював над фільмом «Холодна війна», і прекрасний художник-постановник Кирило Шувалов. Звичайно ж Олег Сенцов, ми разом з ним презентували фільм 18 лютого, а 21 лютого Олег не зміг бути на показі, тому що брав участь у правозахисній конференції в Грузії. Сьогодні Олег не тільки режисер і творча людина, він ще громадський діяч і правозахисник. Це накладає на нього додаткові зобов’язання. Від усієї душі бажаю йому сил все витримати і удачі в його починаннях.
Невеликий бліц:
Для Вас критика – це
Критика – це допомога в тому, чого ти не знаєш. Для того, щоб ти дізнався щось нове не тільки про себе, але і про свою роботу, з’являлася мотивація для творчого зростання.
Вдалий фільм – це
Це з’єднання втілення режисерського задуму і команди, це емоції, це добре виконана професійна робота, гарна, з меседжем.
Відкриття в українському кіно, які ви зробили для себе, за останній рік-два?
Ще раз переконався, як багато талановитих людей. З прекрасними картинами, багато з яких – дебютні. Це мотивує, підштовхує, цьому радієш.
Найбезглуздіші «відкриття», які ви чули про себе?
Найдивніше відкриття я зробив про самого себе. Що я як був ледачою людиною, так і залишився. Це, скоріше, моє власне відкриття про самого себе. Але іронія в тому ,що сам собі ,часто ти не можеш сказати, що, давай от зробимо це, відпочинемо, а потім знову в бій. Мені страшно і здається, що життя проходить повз, і ти не можеш зупинитися, подивитися по сторонах, бо тобі здається, що ти повинен постійно бути в русі.
Хто хоче “прочитати” повість Джека Лондона “Поклик пращурів” по-новому – сміливо вирушайте до кінотеатру. На широкі екрани виходить чергова екранізація цього твору і допрем’єрний показ вже відбувся у “Сінема Сіті”. Головну роль у фільмі виконав легендарний Харрісон Форд, а режисером став Кріс Сандерс. Чим цікавий новий фільм – читайте в нашому огляді.
“Поклик предків”: сюжет
Багато хто пам’ятає оригінальний книжковий сюжет. Пес Бак, який не знав смутку в родині судді, відправляється в дику і холодну Аляску в самий пік “золотої лихоманки”. Звичайно, не з власної волі – його викрали, перепродали в поштову службу, де він став лідером. Далі починаються ще більш насичені дні і пригоди.
“Поклик предків”
І все б у цій історії було добре, якби не одне “але” – Бак. А пес – несправжній! Точніше, в багатьох сценах собака створена за допомогою графіки і це трохи відволікало від подій, які відбувалися у фільмі. Зрозуміло, що творці хотіли показати емоції тварин максимально наближено до людських. Сумнівний експеримент. Пес в екранізації 1997-го року, наприклад, добре впорався зі своєю роллю.
Сценарій і драматургія
Складно, звичайно, переплюнути і без того закручений і захоплюючий сюжет повісті Джека Лондона, але творці кінострічки спробували. В принципі, все зроблено правильно – додано “зайві” персонажі, проблеми, виклики для контрасту і драматургії. Природно, це не філігранне екранне відтворення книги, а лише “за мотивами”. До речі, це вже сьома екранізація цієї повісті. Починаючи з 1923 року (перший фільм вийшов німий) кінематографісти намагалися розкрити одвічні теми саме через екранізацію твору Джека Лондона. Також були картини з легендами кіно Кларком Гэйблом, Чарлтоном Хестоном, Рутгером Хауером.
Зрозуміло, що Аляска, показана в цій картині, абсолютно відрізняється від істини, але все ж пейзажі, чудова і, в той же час, сувора природа – заворожують. Гори, снігові лавини, гірські річки, золотошукачі, виживання серед дикої природи – це показали непогано.
У якийсь момент спіймала себе на думці, що я мимоволі порівнюю екранізацію з самою книгою: “А ось тут такого не було, а там це прибрали”. Але все ж, це хороша пригодницька повчальна історія. Тим більше з Харрісоном Фордом у головній ролі. Сцени становлення Бака, як лідера у фільмі показано так, що можна спокійно провести аналогію з поведінкою працівника в колективі. Несправедливий керівник, талановиті і працьовиті співробітники і новачок, який не хоче жити “за законами системи”. Чим не аналогія з тим, як Бак намагався не прогнутися під Шпіца?
Фільм вчить добру і справедливості. А може пора вже почути Матінку-природу, йти за покликом наших предків і трохи думати про рідних.
https://www.youtube.com/watch?v=sw241PAYerI
“Поклик предків”: актори
Карен Гіллан
Ден Стівенс
Харрісон Форд
Уес Браун
Омар Сі
Гости на премьере фильма “Зов предков”
Гости на премьере фильма “Зов предков”
Гости на премьере фильма “Зов предков”
Гости на премьере фильма “Зов предков”
Гости на премьере фильма “Зов предков”
Гости на премьере фильма “Зов предков”
Гости на премьере фильма “Зов предков”
Нагадаємо, раніше ми зробили огляд фільму “Сенсація” з Марго Роббі, Ніколь Кідман і Шарліз Терон.
В одному зі столичних кінотеатрів “Сінема Сіті” відбулася прем’єра фільму “Сенсація” (“Скандал”, Bombshell). В основі стрічки – реальна скандальна історія кількох співробітниць телеканалу Fox News, які звинуватили в сексуальних домаганнях генерального директора Fox News Роджера Айлза. Режисером фільму виступив Джой Роуч (відомий за серіалом «На грані»), а сценаристом — Чарльз Рендольф («Гра на пониження» і «Любов і інші ліки»). Картина отримала “Оскар” за кращий грим і вельми заслужено! Чим корисний перегляд картини – читайте в нашому огляді.
“Сенсація”: сюжет
Отже, в основі сюжету історії трьох жінок, які працювали в один період на телеканалі Fox News. Гретхен Карлсон (Ніколь Кідман), Мегін Келлі (Шарліз Терон) і Кайла Поспішл (Марго Роббі) – три абсолютно різні типажі жінок, три долі і три жертви сексуальних домагань гендиректора Роджера Айлза.
Кадр з фільму “Сенсація”
Гретхен – вже під 50, вона втратила місце ведучої в рейтинговому ранковому шоу і відчуває своє швидке звільнення, тому більше року збирає компромат на свого боса. Неодноразово він допускав непристойні висловлювання на її адресу і навіть домагався – все це є в її записах. Мегін – за 40 і вона на вершині своєї телевізійної кар’єри. Правда, вона не вчасно потрапила в немилість Дональда Трампа, тоді ще кандидата в президенти. Вона просто поставила в ефірі питання про його зневажливі висловлювання на адресу жінок. На початку своєї кар’єри вона потрапила в незручну ситуацію з Роджером Айлзом – той запропонував їй інтим в обмін на роботу ведучої. Мегін відмовилася, але успіху все ж домоглася. І Кайла – це вигаданий персонаж для зрівноваження історії і певного символізму. Це молода асистентка Гретхен, яка хоче домогтися успіху і, буквально, без запрошення потрапляє до гендиректора. Той пропонує їй інтим за високу посаду. Вона погоджується.
“Люди не вимикають телевізор через конфлікт. Вони вимикають, коли його немає!”
У фільмі недарма показані три історії – початок, пік і кінець кар’єри. Також можна сказати і про зовнішність: світанок жіночої краси, її зрілість і занепад. Або методи захисту – поранення, захист, напад. В цьому плані сценаристи точно підкреслили, що, не залежно від віку, положення в суспільстві, зовнішнього вигляду – всі можуть бути піддані дискримінації.
“Знаєте, чому солдати однакові? Щоб їх можна було замінити”
Але ця історія не тільки про харасмент. Це історія про дискримінацію в принципі на робочому місці. У картині показано, що права секс-меншин, права вагітних і матерів на роботі, права іммігрантів – також обмежуються. І це глобальна проблема.
“Хочеш на плівку – тримай голівку”
Що стосується сюжету, що все ж таки він “провисає” в третій частині фільму. Історія затягнула, глядач охнув і що? Залишилося відчуття недомовленості, а цього не повинно бути. Хоча задаєшся питанням: “Чому ж жертви мовчать довгі роки?”. Може власна гідність дорожче кар’єри і роботи? Але окремо хотілося б відзначити чудовий грим. Актори дуже схожі на реальних прототипів. Чого вартий тільки Джон Літгоу в образі Роджера, з яким працював Казу Хіро (успішно зробив з Гері Олдмана Вінстона Черчілля).
До речі, на прем’єрі фільму побували українські зірки та представники ЗМІ.
У столичному кінотеатрі “Сінема Сіті” відгриміла прем’єра української комедії “Гола правда” режисера Олександра Біляка. У фільмі знялося ціле сузір’я українських зірок: Слава Камінська, Дмитро Ступка, Ксенія Мішина, Андрій Джеджула, Ольга Арутюнян, Богдан Юсипчук, Євген Ламах, Поліна Василина. Хто побував на прем’єрі фільму і про що нова картина – читайте в нашому матеріалі.
“Гола правда” 2020: сюжет фільму
Нерозлучні друзі приїжджають до Одеси на відкриття нового розважального клубу свого друга Андрія, якого зіграв Дмитро Ступка. В закладі багато кімнат, де можна пограти хоч в “мафію”, хоч в “крокодила”. Але головною фішкою клубу є “Детекторрум” з унікальним і надточним детектором брехні. Друзі вирішують дізнатися найбільш інтимні таємниці один одного. Слава Камінська зіграла вітряну дівчину, а Дмитро Ступка – “поганого хлопчика”. Круто розкрита сюжетна лінія Ксенії Мішиної та Богдана Юсипчука.
Премьера фильма “Голая правда”. Фото: Анатолий Григорьев
Премьера фильма “Голая правда”. Фото: Анатолий Григорьев
Премьера фильма “Голая правда”. Фото: Анатолий Григорьев
Премьера фильма “Голая правда”. Фото: Анатолий Григорьев
Премьера фильма “Голая правда”. Фото: Анатолий Григорьев
Премьера фильма “Голая правда”. Фото: Анатолий Григорьев
Премьера фильма “Голая правда”. Фото: Анатолий Григорьев
Премьера фильма “Голая правда”. Фото: Анатолий Григорьев
Премьера фильма “Голая правда”. Фото: Анатолий Григорьев
Премьера фильма “Голая правда”. Фото: Анатолий Григорьев
Премьера фильма “Голая правда”. Фото: Анатолий Григорьев
Премьера фильма “Голая правда”. Фото: Анатолий Григорьев
Премьера фильма “Голая правда”. Фото: Анатолий Григорьев
Премьера фильма “Голая правда”. Фото: Анатолий Григорьев
Премьера фильма “Голая правда”. Фото: Анатолий Григорьев
Премьера фильма “Голая правда”. Фото: Анатолий Григорьев
Премьера фильма “Голая правда”. Фото: Анатолий Григорьев
Премьера фильма “Голая правда”. Фото: Анатолий Григорьев
Премьера фильма “Голая правда”. Фото: Анатолий Григорьев
Премьера фильма “Голая правда”. Фото: Анатолий Григорьев
До речі, фільм знімали в Одесі і всього за 12 днів. Картина “Гола правда” 2020 (“Гола правда”) виходить в прокат 13 лютого в усіх кінотеатрах України. Відмінний привід сходити в кіно на День святого Валентина.
На День святого Валентина порадуйте коханих чимось особливим – подаруйте квитки на один або декілька заходів, які відбудуться у 2020-му році. І приємні емоції від улюбленого концерту, вистави або романтичної прогулянки надовго залишаться в пам’яті. Якщо ви не знаєте, що подарувати дівчині або хлопцю на 14 лютого – наша добірка саме для вас.
Чому б не влаштувати в День святого Валентина – свято кохання і спорту? Запросіть свою другу половинку на ковзанку. Боїтеся ставати на ковзани? Не біда, на ВДНГ працюють досвідчені інструктори, і після невеликого тренування ви вже зможете виписувати химерні фігури на ковзанці під чарівну музику. Каток «Зимової країни на ВДНГ» працює до 22:00, а у вечірній час, при світлі яскравих ліхтариків, ваше побачення буде особливо ніжним і приємним. Квиток дає право на безлімітне катання, у вартість входить прокат ковзанів. На території ковзанки працюють кіоски з напоями та закусками, так що в перервах між катанням можна підкріпитися і зігрітися ароматним глінтвейном. До речі, 15 лютого тут будуть встановлювати святковий рекорд на наймасштабніший поцілунок, радимо не втрачати цього шансу, якщо ви вже давно не наважуєтеся поцілувати того, кого кохаєте. Зареєструвати свою пару можна за посиланням.
Найвідоміша циркова компанія в світі вже більше 35 років вражає глядачів своїми фантастичними виставами, в яких гармонійно поєднуються циркова майстерність, віртуозна хореографія, прекрасний музичний супровід, шикарні костюми і декорації. У постановках зайнято понад 4000 співробітників і 1300 артистів з 50 країн. Шоу буде цікавим для всіх віків. Дітям до 5 років без окремого місця вхід безкоштовний (потрібно мати копію документа, що підтверджує вік на дату заходу). Діти старше 14 років можуть прийти самостійно, діти до 14 років – у супроводі дорослих, яким також потрібен квиток.
У День святого Валентина для глядачів заспівають про кохання троє лідерів української сцени. Пісні гурту «Скрябін» були абсолютними хітами на дискотеках ще з початку 90-х. Багато з нас знають напам’ять їх пісні «Танець пінгвіна», «Той прикрий світ», “Зламані крила”, «Спи собі сама», «Якщо ти зрадиш, кохана». І всі ми зберігаємо в серці любов до лідера групи Андрія Кузьменка, а музиканти в пам’ять про нього продовжують творчу діяльність, працюючи з різними вокалістами. На концерті 14 лютого партію Кузьми буде співати ще один легендарний рокер – Yurcash (Юрко Юрченко).
Другий гурт, який буде дарувати киянам свою любов, стане «Друга Ріка». Цей колектив, тільки з’явившись на нашій естраді, відразу завоював звання рок-романтиків. Велику роль у цьому зіграла харизма і неповторний вокал їх лідера Валерія Харчишина. Під ніжні і ліричні “Три хвилини”, «Назавжди», «Вже не сам», «Так мало тут тебе», «П’ю з твоїх долонь» ми знайомилися, закохувалися, страждали, прощалися і боролися за своє щастя. Мабуть, кожному буде що згадати, коли зазвучать ці композиції.
Третій учасник концерту став популярним не так давно, але вже має відданих шанувальників. Харківський колектив LETAY два роки тому випустив пісню «Кохайтесь», яка стала хітом на каналі М2 і увійшла в саундтрек до фільму «Свінгери-2», а піснею «Мила моя» лідер групи Ілля Резніков підкорив всю країну під час торішнього відбору на «Євробачення». Закоханих під час концерту чекають не тільки улюблені пісні, але й сюрпризи. Один з них — можливість зізнатися у своїх почуттях зі сцени. Для того, щоб потрапити у трійку щасливчиків, які зможуть це здійснити, необхідно заповнити форму реєстрації за посиланням і переконати організаторів шоу, що ваша історія кохання варта того, щоб заради неї зупинили концерт.
Порадувати кохану людину можна квитками на цікаву і пізнавальну подію – DreamBIG Forum, на якому своїми історіями успіху, поділяться відомі підприємці, маркетологи, спортсмени, письменники, лайф-тренери і політики. Організатор та ідейний натхненник заходу – відомий український бізнесмен та філантроп Артур Мхітарян, засновник найінноваційнішої девелоперської компанії України Taryan Group. Він зібрав разом людей, які ніколи не боялися мріяти, завжди прагнули до розвитку, долали свій страх і нерішучість, змітали всі перешкоди і домагалися неймовірних висот.
Спікерами форуму стануть: автор світового бестселера «48 законів влади» Роберт Грін, бізнесмен і державний діяч, один з творців інфраструктури Дубая Ахмед Бін Байат, лайф-тренер, коуч і мотиваційний спікер Алла Клименко, співзасновниця піар-агентства Gres Todorchuk PR Ярослава Гресь, підприємець, маркетолог, засновник FEDORIV Group Андрій Федорів, перший президент незалежної України Леонід Кравчук, абсолютний чемпіон світу з боксу Олександр Усик. Вести подію буде одна з найяскравіших телеведучих країни Маша Єфросиніна. Весь прибуток від заходу організатори спрямують на благодійність.
Вперше виступаючи в Україні, Уейн МакГрегор представить унікальний балетний спектакль «Автобіографія», створений у 2017 році. Нічого подібного ні до, ні після світ балету не бачив. Це вистава – симбіоз танцю і науки. У центрі уваги постановника – тіло, свого роду архів, який виник на основі хореографічних портретів та наукової розшифровки власного геному МакГрегора. Це приклад першого у світовій історії співавторства хореографа і вчених-генетиків. Для музичного супроводу балету також вибрано вельми неординарний варіант – композиції молодої американки Джерилінн Петтон, в минулому працівниці металургійного комбінату, а нині артистки Jlin, однією з найбільш обговорюваних електронних музикантів.
Якщо ви не знаєте, що подарувати хлопцеві на 14 лютого – квитки на шоу стануть справжнім сюрпризом! У наше століття передових технологій і бурхливого розвитку науки і техніки, здавалося б, уже немає місця усіляким фокусам та магічним штучкам. Але компанія The Illusionists незмінно демонструє, що інтерес до шоу ілюзіоністів не вщухає. Перший виступ фокусників відбувся в січні 2012 року в Сіднейському оперному театрі, з тих пір вистави проходять з аншлагами в усьому світі.
Два роки тому, в лютому 2018-го, блискуча команда виступала в Києві, і ось чарівники знову їдуть до нас. Організатори запевняють: нас чекає ще більш захоплююче дійство, ніж минулого разу. Будуть і сценічні ілюзії, і читання думок, і втеча з наручників або камери тортур у воді, та багато іншого. Не пропустіть феєричне дійство «Ілюзіоністів» на сцені Палацу «Україна».
Зараз важко уявити, що культова група Queen на початку свого існування пережила кілька змін складу і навіть виступала на розігріві у набагато менш відомого британського колективу – Mott the Hoople. Але вже з середини 1970-х років кожна нова композиція «квінів» мала шалений успіх, а їхні концерти стали лідерами по відвідуваності в усьому світі. І через майже 50 років Queen продовжує надихати.
Разом з солістами на сцену Палацу «Україна» вийдуть понад 40 артистів, щоб відтворити на сцені унікальну атмосферу квінівських виступів. Прозвучать оригінальні концертні аранжування і фантастичне живе виконання таких культових речей, як Bohemian Rhapsody, We Are The Champions, I Want It All Who Wants To Live Forever та інших.
Що подарувати на 14 лютого – часто молоді люди задають собі питання. Пропонуємо свій варіант – квитки на концерт LP. Співачка неодноразово приїжджала з концертами до Києва, і її шанувальники з нетерпінням чекають кожного виступу. Це буде вже п’ятий концерт в Україні і другий у Палаці спорту. Співачці, за її словами, дуже імпонує енергетика під час виступів для українців, і вона з радістю заспіває нам свої найкращі композиції, а також пісні з нового альбому “Heart To Mouth”. Цей збірник – неймовірна концентрація і вибух емоцій артиста, який не може стримати їх усередині.
Вокаліст Джек Седман і гітарист Гарі Дрейпер познайомилися в 2011 році і вирішили попрацювати разом. Назва британського дуету відображає звичайний стан Північного моря, на березі якого розташоване рідне місто музикантів Брідлінгтон. Seafret перекладається як «хвилювання моря». А співпраця Джека і Гаррі викликає хвилювання і захоплення у шанувальників, кількість яких з кожним роком зростає. У лютому 2020 року виходить їхній новий альбом Most Of Us Are Strangers і починаються гастролі, в графіку яких значиться і Київ. Це не перший виступ в українській столиці – британці вже відвідували Київ у рамках фестивалю Atlas Weekend в 2017 році, а також дали сольний концерт восени 2018 року. Цього разу їх чекають з нетерпінням, так що поспішайте придбати квитки.
Якщо ви мучитеся з вибором, що подарувати на День святого Валентина – квиток на концерт німецького скрипаля Девіда Гарретта – поза конкуренцією. Артист приїде до Київа з новою програмою UNLIMITED LIVE в рамках світового туру, присвяченого 10-річчю збірки хітів Unlimited – Greatest Hits та ювілею професійного шляху.
Девід займається музикою з 4 років, в 5 він вже отримав першу винагороду за участь у конкурсі, а з 12 займався з провідними європейськими викладачами. В 11 років хлопчик отримав свою першу скрипку Страдіварі – в знак поваги від президента Німеччини Ріхарда фон Вайцзеккера. Любов до скрипки визначила подальшу творчу долю Девіда. Своєю творчістю він зробив справжню революцію в сприйнятті класичної музики і зробив скрипку одним з провідних інструментів сучасної альтернативи. До концертного туру Девід Гарретт і його команда готувалися більше року. У шоу будуть використані ультрасучасні технології, що дозволить влаштувати не тільки музичне, але і кінематографічне шоу. Під час UNLIMITED LIVE глядачів чекає прогулянка по морю, по поверхні Місяця і по місту майбутнього.
В український прокат виходить черговий фільм з кіновсесвіту DC – “Хижі птахи” – сольник про Харлі Квінн. Дівчина порвала з “Бубусиком” (з Джокером, хто не знає) і намагається злетіти вже без нього. Чи вийшло це у неї – читайте в нашому огляді.
“Хижі птахи”
“Хижі птахи 2020”: сюжет
За сюжетом, Харлі Квінн після розлучення з Джокером намагається налагодити своє і без того божевільне життя, але в неї не виходить. А коли про розрив з головним лиходієм Готема дізнаються всі навколо, на Харлі починається справжнє полювання. Дівчину намагаються вбити всі, кому вона колись нашкодила під протекцією Джокера. Голову Квінн має намір роздобути і лиходій Роман Сайоніс (Маска). Щоб вижити, Харлі Квінн доводиться вивертатися, хитрувати, пограбувати поліцейський відділок… ну і ще багато чого. У вирі цих подій Харлі знайомиться з Чорною Канаркою, Мисливицею (Чорною Стрілою), детективом Монтойя і Кассандрою (Оракулом).
“Знаєш, що роблять Арлекіни? Вони служать і без господаря – ніхто”
“Хижі птахи”: динаміка і враження
Незважаючи на своє божевілля і гнилу натуру – Харлі розумна і спостережлива дівчина. Одна сцена з приготуванням сендвіча чого варта! Цікава і манера подачі історії – про пригоди розповідає сама Харлі Квінн. Перша частина фільму побудована на доречних флешбеках і динамічній зав’язці, а ось друга половина – викликала позіхання. Затягнуті бійки, безглузді діалоги і відверто халтурна гра. Що стосується антагоніста, то тут Маска, незважаючи на всю міць і владу, постає слабким, закомплексованим, депресивним чоловіком, у якого на побігеньках найманець і ланцюговий пес Віктор Зас. Його історія типова – невдалі стосунки з батьками і знайдена маска в прямому і переносному сенсі.
Якщо це можна так назвати, але сцена була. В самому кінці Харлі Квінн звертається до глядачів і намагається розкрити “секрет” Бетмена. Але її слова обривають. Харлі намагалася сказати, що Бетмен — це Брюс Вейн. Зрозуміло, що нікого вона цим не здивувала, однак це може бути натяк на новий сольник.
Хтось запитає: “А причому тут Хижі птахи?”. Так символічно це, кожен з цих персонажів, в тому числі і Харлі звільнилися від своїх внутрішніх і зовнішніх кліток/покровителів і полетіли в свій політ. Правда, пташки виявилися хижими. Але це вже інша історія.
Останній зимовий місяць не відстає від минулої святкової пори за кількістю масштабних заходів: у лютому жителів і гостей столиці порадують концерти провідних українських і світових груп, виставки кінокостюмів і картин видатного китайського художника, вистави, змагання гумористів і веселі гуляння на ВДНГ. Крім того, якщо ви не знаєте, куди піти в Києві у 2020-му році – наша добірка стане в нагоді. А поки – афіша головних подій лютого в Києві.
Зимова Країна на ВДНГ
Куди піти взимку – ВДНГ
Коли: до 01 березня
Де: метро «Виставковий центр»
Вартість: вхід на територію парку вільний, активності на локаціях – від 100 до 280 грн/ Купити квитки
У найкращому парку-фестивалі Києва тепло і затишно навіть у люті морози. Тут завжди можна знайти безліч розваг на свіжому повітрі, так і в павільйонах. Як завжди, чекають гостей постійні локації – каток, гірки, Замок льодових скульптур, контактний зоопарк та тропічна ферма метеликів. А ще організатори приготували тематичні заходи для всіх лютневих вихідних.
Уїк-енд вареників
8 та 9 лютого на ВДНГ буде свято класичної української страви – вареників. Начинки будуть на будь-який смак: з сиром, вишнями, чорницями, лівером, м’ясом, картоплею, капустою, приправлені смальцем, із засмажкою та у сметані. Відвідувачі зможуть долучитися до масового поїдання вареників від ТМ «Три ведмеді», взяти участь у лотереї «Еники Беники їли вареники», станцювати на «вареничній» дискотеці, а також вдосталь нафотографироватися у тематичній фотозоні за мотивами «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки».
Уїк-енд любові
З 14 по 16 лютого в парку буде панувати романтика. Можна кататися на ковзанці, освітленому святковими вогнями, пити ароматний глінтвейн, кружляти на гойдалках і атракціонах і просто насолоджуватися теплом і любов’ю. А ще буде сюрприз – весілля місцевих сніговиків Няши і Добряка, який зробив коханій пропозицію у новорічну ніч на ВДНГ.
У День святого Валентина всіх закоханих запрошують приєднатися до встановлення рекорду України – масового поцілунку, заповнивши форму реєстрації.
Уїк-енд сала
22 і 23 лютого на ВДНГ будуть дуже поживними – ці вихідні присвячені ще одному відомому українському продукту, салу. Вибір обіцяють величезний: десятки видів свіжого, солоного, підкопченого, смаженого і навіть в шоколаді. Можна буде все продегустувати і чого-небудь купити додому на святковому ярмарку. Також плануються конкурси, концерт та оригінальний атракціон для «вимірювання» національної сили – «Саломір».
Виставка костюмів «Магія кіно»
Виставка костюмів «Магія кіно»
Коли: до 13 лютого, 12:00-20:00
Де: концерт-хол ВДНГ, метро «Виставковий центр»
Вартість: 90-390 грн. Дітям до 3 років у супроводі батьків безкоштовно/ Купити квитки
Спільний проект компаній FILM.UA Group і StarLight, який стартував 18 січня на ВДНГ, познайомить всіх бажаючих з процесом виробництва кіно – і телепроектів, покаже відвідувачам, як старанно трудяться всі працівники, задіяні в цьому процесі, і яку роль у ньому відіграє художнє оформлення та як важливі найдрібніші деталі, у тому числі костюми і декорацій, для створення сценічного та екранного образу. Всім гостям цікаво буде побачити колекцію унікальних костюмів, створених спеціально для відомих українських серіалів, фільмів і шоу. Тут є костюми зі зйомок історичного бойовика «Захар Беркут», мелодрами «Віддана», телесеріалу «Кріпосна», з показів вистави «Викрадена принцеса» і 5D-шоу «Winterra. Легенда казкового краю», а також експозиція з неймовірно красивими образами з капсульної колекції MAVKA іпо мотивами мультфільму «Мавка. Лісова пісня» (його прем’єра очікується в 2021 році, а персонажі представлені в Замку льодових скульптур на ВДНГ до 1 березня).
Австрійця Флоріана Файльмайра, незважаючи на його молодість, вже називають справжньою зіркою класичної музики. 30-річний піаніст – володар кількох престижних європейських та світових нагород, серед яких призи міжнародних конкурсів: Neue Sterne в Німеччині, Cidade в Іспанії, Premio Pianistico Silvio Bengalli в Італії, конкурсу піаністів в Новому Орлеані, США. Ще під час навчання в університеті Флоріан Файльмайр грав у Віденському Концерт-холі, Віденської філармонии, в Конгрес-центрі в Лінці, а пізніше працював в оркестрі Луізіанської філармонії, Мюнхенському симфонічному оркестрі, Моцартеум-оркестрі Зальцбурга, Брукнер-оркестрі Лінца, камерних оркестрах Відня, Вернігероде і Зальцбурга.
Імперія Ангелів
Коли: 06 лютого, 19:30
Де: Національна музична академія України імені Чайковського П. І.
Славнозвісна книга французького письменника Бернара Вербера вже 20 років входить в список абсолютних бестселерів світу, а тираж «Імперії Ангелів» перевищив 10 мільйонів примірників. Твір називають «одою життя», «присвятою сучасній людині». Головний герой після смерті потрапляє на небо і стає ангелом-охоронцем для трьох людських душ: ранимого і невпевненого в собі французького письменника, російського безпритульного-вбивці і самозакоханої американки, яка завоювала пізніше титул «Міс Всесвіт». Життєвий шлях кожного з них, а також випробування, які проходить Ангел протягом життя його підопічних, становлять складну сюжетну основу для сценічної постановки у виконанні акторів театру «Візаві». Але вони впоралися на відмінно, в чому глядачі можуть переконатися, відвідавши виставу.
Хань Юйчень «Мистецтво Тибету»
Коли: 06-16 лютого, з 10:00 до 18:00
Де: Національний музей «Київська картинна галерея»
Вартість: 99 грн. Дітям до 10 років безкоштовно/ Купити квитки
Хань Юйчень — всесвітньо відомий китайський художник, дослідник Китайської академії мистецтв. Його персональні виставки з успіхом проходили в Національному музеї Китаю, Королівському музеї декоративного мистецтва в Парижі, Академії образотворчих мистецтв імені Рєпіна, Брюссельському мистецькому центрі в Бельгії, палаці Медічі у Флоренції, в музеях Генуї, а роботи входять у державні та приватні колекції різних країн, від Національного музею Китаю в Пекіні до колекції колишнього президента Франції Ніколя Саркозі. У 2019 році на 12-му Флорентійської міжнародної бієнале сучасного мистецтва 65-річний Хань Юйчень отримав найвищу нагороду Lorenzo il Magnifico.
На виставці «Мистецтво Тибету», яка відкриється у Києві 6 лютого, будуть представлені 49 полотен художника. Це кращі роботи Хань Юйченя, що ілюструють повсякденне життя тибетців: ченців, паломників, простих робітників та селян. Він кілька разів відвідував Тибет, щоразу відкриваючи його з нової сторони. Всі виручені кошти від продажу квитків організатори виставки спрямують на благодійність.
Шотландська рок-група, яка починала з провінційних клубів та виступів на розігріві у титулованих співвітчизників, в 70-х роках стала суперпопулярною в рідній Великобританії і у всьому світі. Через 50 з гаком років після свого заснування колектив все так само збирає повні зали і стадіони. Рокери, незважаючи на вік, молоді душею, продовжують творити і радувати шанувальників новинками.
Наприкінці 2018 року Nazareth випустили новий, 24-й за рахунком, альбом Tattooed On My Brain і анонсували світовий тур, присвячений ювілею групи. Вже 10 лютого зі сцени Міжнародного центру культури і мистецтв прозвучать нові композиції, а також легендарні Love Hurts, Animals, Bad Bad Boy, Hair Of The Dog та інші. Не пропустіть мегавечір для справжніх фанатів якісного британського року.
Наближається День святого Валентина, коли всім, хто закоханий, захочеться голосніше сказати про свої почуття. А кращого способу повідати про любов, ніж заспівати про неї, людство не придумало. Подаруйте собі і улюбленим квитки на великий святковий концерт #ПРОЛЮБОВ 14 лютого в Stereo Plaza, в якому візьмуть участь найромантичніші виконавці України.
Група «Друга Ріка» завжди радує шанувальників ліричними баладами. Їх незабутні «Вже не сам», «Так мало тут тебе», «Дотик», «Монстр», «Ангел», «Ти є я», мабуть, є в плей-листі кожного українського меломана.
Ще одні рок-романтики – група «Скрябін», теж подарувала шанувальникам безліч хітів: «Люди як кораблі», «То моє море», «Шкільна любов», «Мовчати», «Старі фотографії». І після важкої втрати – смерті їх лідера Кузьми – колектив зміг вистояти, знайти в собі сили і продовжує виступати в пам’ять про Андрія Кузьменка. На концерті партії Кузьми буде виконувати Yurcash.
Досвідченим колективам складе компанію молода група LETAY на чолі з солістом Іллею Рєзніковим, голосно заявили про себе під час нацвідбору на «Євробачення-2019». Романтична композиція «Мила моя» зробила групу відомою. Далі були трек «Кохайтесь», що прозвучав у фільмі «Свінгери-2», а також ліричний відео про любов і про рідну країну «Лицарю личить сталь».
Напередодні весни в столиці стартує новий, вже шостий, сезон щорічного фестивалю гумору «Ліга сміху». У змаганні традиційно візьмуть участь молодіжні команди з усієї України та інших країн. Головне завдання – показати свою майстерність розсмішити коміків і вимогливу публіку і суворе журі. В гарячій боротьбі учасники будуть застосовувати весь свій арсенал гумору: жартівливі сценки, забавні скетчі, буфонаду, розіграші та пародії. До фінальної гри дійдуть лише дві команди – фаворити сезону. Переможці отримають Кубок «Ліги сміху».
Поспішайте придбати квитки на кращі місця в залі і не запізнюйтесь – в 19:00 починається відеозйомка програми.
Актрисі завжди вісімнадцять…
Актрисі завжди вісімнадцять…
Коли: 25 лютого, 20:00
Де: Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки
Вистава за п’єсою Джона Маррелла «Мемуар» про останнє літо видатної французької акторки Сари Бернар. Постановник сценічного варіанту – Давид Бабаєв, один з провідних акторів Театру російської драми, який помер 24 листопада 2019 року.
Історія про останні літні місяці життя легенди театру, коли вже було відомо про її важкої хвороби. Живучи на приморській віллі разом з секретарем, Жоржем Піту, Бернар розповідає йому про своє життя, сім’ю, чоловіків, ролі, подорожі, яскраві моменти, незабутні зустрічі. Акторка насолоджується запахом моря і запоєм читає нові п’єси і чутки про себе. Навіть відчуваючи страшні фізичні страждання, велика Сара Бернар казала: «Треба жити, а не чекати смерті!»
У головних ролях: Лариса Кадочникова та Юрій Кухаренко. Тривалість – 1 година 25 хвилин, без антракту.
Наш світ тримається на мрійниках. Саме ці відчайдушні сміливці, в чиї мрії в свій час мало хто вірив, не здавалися, боролися і змогли досягти неймовірних висот. Вони завжди сповнені новаторських ідей, грандіозних планів, вигадують фантастичні прилади, будують грандіозні будівлі, б’ють всілякі рекорди. І своїм прикладом надихають інших.
Кращі з мрійників організували для своїх послідовників DreamBIG Forum. Це форум для тих, хто завжди хоче рости і розвиватися, ставить перед собою амбітні цілі і мріє по-крупному. Організатор – український підприємець і філантроп Артур Мхітарян, засновник Taryan Group, самої інноваційної девелоперської компанії України, яка створює проекти майбутнього на ринку нерухомості країни: Tsarsky, Royal Tower, Jack House, Taryan Towers. Артур визнаний кращим топ-менеджером будівельної галузі 2018 і 2016 років за версією Delo.ua він володар премії Business Speaker Awards 2019, входить в топ-15 рейтингу «Лідери змін» за версією журналу «БІЗНЕС».Весь прибуток від продажу квитків на DreamBIG Forum буде спрямована на благодійність.
В український прокат навесні вийде українська спортивна драма “Пульс” режисера Сергія Чеботаренка. Одну з головних ролей зіграв український актор Станіслав Боклан. Ми поговорили із ним про його персонаж в картині, відношення до спортивних драм та про акторські прийоми.
Пане Станіславе, розкажіть глядачеві, який ніколи не чув про «Пульс», про що цей фільм?
Можна дуже довго розповідати, а можна – дуже коротко. Я вважаю, що це фільм про людський подвиг. Про перемогу людини над своїми недоліками, перемогу людини над часом, над усім, що можна перемогти. Коли в людини є великі вади й комусь здається, що вони домінують у житті, що їх не можна перемогти, наше кіно розповість, що все в житті реально. Усе можна перемогти. Якщо є велике бажання, ти можеш досягти своєї мети завжди.
Яку роль Ви виконуєте у фільмі?
Так вийшло, що в цьому кіно я граю реальну людину, якої, на превеликий жаль, уже нема поруч із нами. Я граю тренера Сорочана, який допоміг Оксані стати тим, ким вона стала. Маю велике щастя бути знайомим із прототипом моєї екранної підопічної. Вона приїздила на знімальний майданчик, я познайомився з нею та з її чоловіком, прекрасні люди і великі спортсмени.
Станіслав Боклан і Наталя Бабенко
Наскільки Вам, як актору, було відповідально грати роль, яка ґрунтується на історії реальної людини?
Знаєте, насправді в мене було хвилювання, поки не приїхала Оксана Ботурчук, поспілкувалася зі мною і сказала, що в неї немає жодних сумнівів, що вона зараз бачить перед собою саме ту людину, яка її колись вела до перемоги. Тоді я заспокоївся, що ми з режисером на правильному шляху. Бо я ж, насправді, не знав Сорочана, не знав, що він за людина, які в нього звички, чи я схожий на нього. Але ми обговорили із Сергієм [режисер – ред.] і прийшли до думки, що це має бути людина імпульсивна, людина з внутрішнім стрижнем, але зовні спокійна, хоча там насправді, як то кажуть, буревій всередині. От. І що саме поруч із такою людиною може статися те, що сталося. Я маю на увазі – довіра та віра в перемогу. Пішли таким шляхом, я думаю що він правильний.
Вашою партнеркою в кадрі є Наталія Бабенко, яка грає Оксану Ботурчук. Як вам працювалося з нею?
Мені здається, вона прекрасно працює над тим матеріалом, який їй довірили. Інколи я ловив себе на думці, що вона справді погано бачить. Інколи згадував свою роботу, коли грав сліпого, і було цікаво подивитися, як вона працює з цією проблемою. Вони багато говорили з режисером, вона цікавилася долею своєї героїні, тим паче вони зустрічалися та спілкувалися.
Чи є у вас якісь прийоми, секрети, аби краще увійти в роль. Можливо на прикладі «Пульсу» це не дуже доречно, але ви почали говорити про «Поводиря», де ви грали сліпу людину. Як ви вживаєтеся в роль?
Немає ніяких універсальних правил, треба просто бути уважним до того, що від вас вимагає режисер. Пам’ятати та розуміти, що вимагають режисер, оператор, матеріал. І думати завжди над тим, що ти робиш на знімальному майданчику, і про що ти хочеш розповісти.
Ви зараз дуже популярний актор, у вас багато проєктів. І як у ситуації великого вибору обираєте проєкти? Чому погодилися зніматись у фільмі «Пульс»?
Тут є багато причин. Першу причину, основну, про яку зразу люди думають, що це великі гроші, ми її відкинемо в бік одразу. А поговоримо про те, що, насправді, актору ж цікаво не лише скільки він заробить, а й те, що лишиться після цієї роботи. Який персонаж. Кого він буде грати. І якщо матеріал цікавий, цікавий герой, то ти погоджуєшся.
Також дивишся, хто будуть твої партнери. Взагалі є багато-багато-багато таких складових: цікавий сценарій, молодий, талановитий режисер, для якого це перше кіно; він тебе особисто запрошує, він хоче, щоби саме ти знявся в цьому кіно – чому б не погодитися? І матеріал хороший, і людина, яку я буду грати, була доволі важлива в чиємусь житті – це все цікаво.
А от те що є комедії, коли хочеться пограти то якогось смішного дідуся, то – придуркувату персону, ну різні ж персонажі бувають, і всі вони люди живі. Мені головне, щоб це була жива людина! Не трафаретка, не плакат, не лозунг, а жива людина, яка дихає, думає, і в чомусь є особливою.
Для режисера Сергія Чеботаренко це перший повний метр, а ви дуже досвідчений актор, чи на цьому тлі не виникає між вами складностей?
Ви знаєте, що я відразу відчуваю, мене важко обдурити в цьому сенсі, – якщо людина не талановита, вона не зможе довго такою прикидатися. Я одразу розумію, коли бачу, що відбувається на знімальному майданчику. Це ж робота не проста, бути режисером – бачити кадр, відчувати його, знати, що тобі треба сказати акторові. І я відразу відчуваю наскільки людина в матеріалі, людина, яка не погоджується просто так сказати «стоп, знято», якщо сцена не знята так, як йому потрібно.
Найголовнішим є те, що він домігся моєї довіри. Авжеж, я не знаю яким вийде кіно, бо не знімався в усіх сценах, єдине – читав сценарій. Але між сценарієм і готовим фільмом – дуже довгий шлях. Сергій знає, про що він хоче розповісти, тож якщо буде це цікаво глядачеві – він піде й подивиться.
Така історія про людину, ну от пам’ятаєте, «Дівчинка на мільйон» – там же нічого ТАКОГО не було. Прийшла дівчинка, навчили битися, стала калікою, померла. І здавалося б, ну що тут у цій історії. Але вийшла така, що заслужено отримала «Оскар», правда ж? Взагалі, мені здається, що фільми про спорт, це фільми досить цікаві. Бо вони про великий труд. Піт, сльози, любов, розчарування. Спорт каже про такі речі, що нас насправді турбують. Я думаю, і Сергій знає про що він знімає, аби це було цікаво.
Станіслав Боклан і Наталя Бабенко
А чому ж тоді в Україні таких фільмів майже немає?
Розумієте, ми могли б зачепити цю тему, яка нас трохи притрусить. Що от нема кіно про те, нема про се. Але є кіно про людей, яких ми в реальному житті не зустрічаємо. Про оті домівки, де не живемо. Автомобілі, на яких не їздимо. Є історії, які не дуже правдиві. Я маю на увазі вигадані історії. Усі ці довжелезні серіали, у яких і я іноді теж знімався. Але потихеньку-помаленьку, гадаю, ми будемо знімати кіно про те, що нас турбує. І про тих людей, що поруч із нами.
У якомусь фільмі мав монолог, що наша сучасна величезна трагедія, сильніша за Шекспірівські, це те, що ми зараз мало знаємо тих, хто поруч із нами. Мало звертаємо на них увагу, мало цікавимось. Навіть і дітьми ми не дуже цікавимось, поки щось не станеться. І я думаю, що кіно це також про увагу. Не просто пройшов повз людини, яка робить свої перші невдалі кроки в чомусь. Один тренер на неї махнув рукою, а інший щось побачив. Тому бути уважним до тих хто поруч – дуже важливо.
Станіслав Боклан і режисер
Тобто тут спорт така наскрізна тема, але взагалі фільм про щось більше?
Про людей. Про людські стосунки. Про те, що людині здавалося, що йти більше нікуди, але вона стукає, стукає, стукає і, нарешті, двері відчиняються. Уявіть собі, майже сліпа людина, яка нічого не бачить, біжить до своєї мети, біжить швидше за всіх, перемагає і, врешті-решт, стає щасливою жінкою, матір’ю і великим спортсменом. Це прекрасна перемога над собою.
Яка може надихати інших.
Так! Я вважаю, особливо зараз, коли багато чого відбувається з тими, хто Повертається. Ми знаємо звідки вони повертаються й не всі цілі, і, скажімо, врівноважені. Я думаю, що для багатьох це буде прикладом. Ця історія має вплинути на людей.
В український прокат вийшла українська комедія Володимира Тихого про війну на Донбасі «Наші котики». Власне, повна назва картини звучить так: «Наші котики або Як ми полюбили лопати в умовах обмеженої антитерористичної операції з тимчасовими елементами військового стану». Зазначимо, що одним із продюсерів фільму стала Уляна Супрун, яка нещодавно вказала на виклики для здоров’я. Чому фільм обов’язково треба подивитися і як можна сміятися про війну – в нашому огляді.
«Наші котики»: сюжет фільму
Осінь 2014 року, перший рік війни на сході України. На дальню позицію під Донецьком прибувають троє добровольців – продавець квітів, інженер і актор. Позивні цих хлопців – Грін, Професор і Літо. У цієї позиції цікава назва «Туалет», а все через те, що оснащена красивим дерев’яним нужником за версією ОБСЄ.
Пізніше в компанію до цих трьох, потрапляє журналістка Оля, яка марить сенсаціями, і капелан. І далі показано, як цій компанії вдається відбити атаки «сепаров», «чеченів», «російського спецназу» – ну ціла масштабна операція по винищуванню бійців!
«Путін-матрьошка і АТО-шник з крилами»
Здавалося б, як можна зняти комедію про війну? Але, насправді, це всього лише стереотип, мовляв, про війну можна говорити тільки пафосно і з великою часткою драматизму. У автора не було ідеї створити фільм-антипод «Кіборгів», а просто показати війну з іншого боку. А, як відомо, одна війна зазвичай різна для кожного з нас.
“Наші котики”
Виявляється, що гумор цілком доречний, а в цій картині його вистачає. І дуже добротний. Досить «чорнушний» про противника і добрий про наших хлопців. До речі, Володимир Тихий сам написав сценарій і використовував у ньому багато військових байок і різних смішних історій, які йому надіслали бійці.
Примітно і те, як режисер показав персонаж Смерть. Вона тут реальна і її тут не раз ганяли. Герої “Наших котиків” жартували, бачили безглузді сни про Путіна-матрьошку, відбивали атаки, співали «Пливе кача», мріяли. Найголовніше, що ти віриш тому, що показано на екрані. Розрив шаблонів поступово змінюється реальною сміхотерапією, тому фільм однозначно потрібно дивитися.
Всі давно звикли до того, що військові фільми виросли зі старих-добрих «В бій ідуть одні старики» в масштабні постановки типу «Дюнкерка». До числа таких можна віднести і гучний фільм Сема Мендеса «1917». Картина номінована на Оскар в 10 категоріях та у своєму огляді ми розповімо, чому фільм може отримати заповітну статуетку.
“1917”
«1917»: сюжет фільму
Весна 1917 року – розпал Першої світової війни. Двом капралам – Тому Блейку і Вільяму Скофилду доручають секретне завдання – дістатися за добу до другого батальйону з посланням авангарду скасувати наступ на німців. Виявляється, що відступ противника – це всього лише його стратегія. З парою гранат, деякою їжею та зброєю друзі відправляються в дорогу без найменшого уявлення про те, чи дійдуть вони туди й чи повернуться назад. Для Тома – це особиста справа, адже у другому батальйоні служить його брат. А ось для Вілла це завдання незрозуміле і абсурдне.
“У них навіть щури більші за наших”
Події 2-годинного фільму відбуваються трохи більше, ніж за добу, а сам фільм знятий ніби одним кадром. Це створює певний ефект присутності, співпереживання героям. Цього Сем Мендес досяг завдяки зйомкам досить довгими уривками (від 4-х до 8-ми з половиною хвилин), а змонтований так, щоб фільм виглядав одним неподільним цілим дублем.
В основі картини – особиста сімейна історія Сема Мендеса. Історію про сміливця, який врятував тисячі життів, він почув ще в дитинстві від свого діда Альфреда Мендеса, який був ветераном Першої світової. Режисер як раз показав жахи війни очима молодих хлопців, їх історії на тлі масштабних історичних подій.
“А що медаль? Це залізяка. Я проміняв свою на пляшку вина”
Фільм знятий так, що досить реалістично показані масштаб і кошмар війни. Практично на фізичному рівні відчуваєш те, що відчували герої. Гори трупів і туші вбитих тварин, через які героям доводиться перелазити, величезні щури, яких доводиться розганяти, зрубані вишні, напіврозвалене місто – все це теж проходиш разом з капралами по весняній багнюці. Діалоги героїв також дають можливість співпереживати їм і ніби вступати в суперечку.
“1917”
Аналізуючи сюжет, можна сказати, що історія розказана, герой досяг мети і він вже не такий, як був на початку шляху. Звичайно, своїм фільмом Мендес не зупинить всі війни світу і головною залишається думка, що з ворогом – не домовишся і рано чи пізно жертви потрібні будуть, неважливо – одна або тисячі.
Не за горами 92-я церемонія нагородження премії “Оскар 2020”, номінанти якої були оголошені раніше. В цьому році за заповітну статуетку змагаються дев’ять фільмів: “Форд проти Феррарі”, “Ірландець”, “Кролик Джоджо”, “Джокер”, “Маленькі жінки”, “Шлюбна історія”, “1917”, “Одного разу в Голлівуді”, “Паразити”.
Пропонуємо читачам брати участь в нашому голосуванні. Хто в цьому році може отримати “Оскар”:
Зазначимо, що букмекери прогнозують гучну перемогу фільму “1917”. Цей фільм виходить у прокат в Україні з 30 січня. Також великі шанси у картини “Джокер” і “Одного разу в Голлівуді”. На статуетку в категорії “Кращий актор” найбільше шансів у Хоакіна Фенікса, Леонардо Ді Капріо, Адама Драйвера.
Нагадаємо, фінальне голосування у всіх категоріях розпочнеться 30 січня і завершиться 4 лютого, а вже 9 лютого будуть оголошені переможці. Церемонія вручення найпрестижнішої кінопремії світу пройде в театрі “Долбі” в Лос-Анджелесі, Каліфорнія. Зазначимо, що в цьому році у лонг-лист потрапив фільм від України.
У Києві відбувся допрем’єрний показ українського фільму “Екс” режисера Сергія Лисенка. Чим цікава картина і чому в ній з’являються цитати з фільму Леоніда Гайдая “Операція И та інші пригоди Шурика” читайте в нашому огляді.
“Екс”: сюжет фільму
Події фільму “Екс” відбуваються в 1932 році в містечку на Галичині. Українські підпільники УВО Чорний, Зюк, Явір і Терен (Українська військової організації. – Ред.) планують пограбування для потреб опору. Вони називають це політичною акцією, щоб про подію заговорили і в СРСР, і в Польщі. Але все йде не за планом, і ретельно розроблена операція перетворюється в криваву бійню. Частина бійців гине під час нападу, інших переслідує польська поліція.
“Екс”
Ланцюжок, здавалося б, непов’язаних між собою подій, вчинків незнайомих людей, призводить до засудження і страти молодих революціонерів. Але їх поразка обертається першою перемогою – визвольний рух на Львівщині набирає нових обертів.
“Патріотизм – не сентименти, а тяжке ярмо”
Що стосується сценарію фільму, то він заснований на реальних подіях, а сценаристом виступив Ярослав Яріш. Йдеться про реальне пограбування пошти в місті Городок (тоді Грудек Ягелонски) в 1932 році, так званий “екс” – экспроприационный акт. За словами виконавця головної ролі Чорного – Ореста Пастуха, нещодавно він дізнався, що прадід його приятеля переховував від польської поліції одного з повстанців саме після нападу на пошту. “Ось такий збіг виходить”, – зазначив актор.
“Зброя – то є смерть. Вона вся нещаслива”
До речі, сам Орест спочатку проходив проби на роль Зюка, а не Чорного. “Була зима, ми проходили проби. Через якийсь час я дізнався, що на роль Зюка вже взяли актора і заспокоївся. Значить – не судилось. І тут мені зателефонували і сказали, що я отримав роль Чорного”, – розповів Орест Пастух.
“Екс”
Варто зазначити, що участь у фільмі “Екс” стало дебютом в кінематографі майже для всіх виконавців головних ролей: роль Чорного зіграв Орест Пастух, Явора – Віталій Гордієнко, а Зюка і Терена – Роман Кривдик та Василь Колесник.
“Екс”: враження від фільму
Події у фільмі показано з кінця – з кульмінаційного моменту пограбування пошти і суду над цими хлопцями. Потім показують невелику передісторію, як повстанці готуються до нападу, а паралельно показано інші персонажі, вчинки яких мимоволі стануть доленосними. Однак події відбуваються динамічно, що поробиш, актори завжди стають заручниками хронометражу. А хотілося б більше дізнатися про самих героїв, про їх життя, зрозуміти, чому вони вирішили брати участь у таких акціях. У самому фільмі про кожного з хлопців розказано досить поверхово, на бігу.
Що хотілося б відзначити, так те, що в картині помітні відсилання до спільну комедії Леоніда Гайдая “Операція И та інші пригоди Шурика”. Фраза “Скоро на тя надінуть дерев’яний макінтош, і в твоєму домі буде грати музика. Але ти її не почуєш!” інтегрована у фільм “Екс” доречно і по справі. До речі, Орест Пастух зазначив, що актори на знімальному майданчику суворо дотримувалися реплік, які були прописані в сценарії.
Деякі кадри можна порівняти навіть з хоррором “Пила”. Пам’ятайте, свинячі голови, закрите приміщення… Бррр, було трохи не по собі. В цілому, можна сказати, що список українських фільмів поповнився ще однією патріотичної стрічкою.
Закінчується пора зимових канікул і відпусток, але сумувати і боятися сірих буднів не варто – афіша заходів в новому році не дасть занудьгувати. Київ буде приймати як вже знайомих нашій публіці артистів, так і тих, хто відвідає Україну вперше. Всесвітньо відомі ілюзіоністи, зірки сучасного балету, легенди хеві-металу, блискучі вокалісти і наші улюблені рок-романтики – вибирайте, хто вам більше по душі в нашій афіші заходів. Для себе ви точно знайдете, куди піти в Києві.
Наближається День всіх закоханих – свято, коли особливо хочеться порадувати своїх каханих романтичним подарунком. Це можна зробити на великому концерті ліричних музичних колективів України в Stereo Plaza. «Друга Ріка» та її лідер Валерій Харчишин отримали славу головних рок-романтиків практично відразу після появи в українському теле – і радіоефірі. «Вже не сам», «Так мало тут тебе», «Три хвилини», «Дотик» – під ці композиції ми всі страждали, прагнули до коханих і впивалися нашими почуттями. «Скрябін» – особлива група для будь-якого українського меломана. Вони #ПРОЛЮБОВ до музики, до Батьківщини та рідним. А ось вже п’ять років «Скрябін» – це наша пам’ять і історія #ПРОЛЮБОВ до Кузьми. LETAY і її лідер Ілля Резніков підкорили глядачів своїм романтичним пісенним визнанням «Мила моя», їх композиція «Кохайтесь» звучить у кінофільмі «Свінгери-2», а в ліричному відео «Лицарю личить сталь» з’єдналися любовні переживання і роздуми про країну.
Сухішвілі
Коли: 06-09 березня, 15:00, 19:00 Де: Національний палац мистецтв Україна Вартість: 300-1950 грн/ Купити квитки
Національний балет Грузії «Сухішвілі» у цьому році відзначає своє 75-річчя. Заснований в 1945 році видатними грузинськими хореографами Іліко Сухішвілі та Ніно Рамішвілі, він став справжнім брендом Грузії і приніс династії Сухішвілі світову славу. Балет – це понад 500 учасників, вигострене поколіннями танцівників майстерність, карколомні трюки, чудовий музичний супровід, неповторний національний колорит і шикарні костюми, в тому числі раритетні. Це єдиний ансамбль танцю, який встановив світовий рекорд, занесений в книгу рекордів Гіннесса, на сцені міланської опери «Ла Скала». Тоді завіса театру піднімався 14 разів, до цього пальма першості належала Енріко Карузо, на чиєму концерті завісу піднімали 11 разів.
Грузинські віртуози вже не раз відвідували Україну з концертами, і незмінно зривали овації. Цінителі балетного мистецтва точно знають, що, купивши квитки на виступ цього колективу, отримуєш неймовірне задоволення.
Балет Autobiography. Компанія Уейна МакГрегора
Балет Autobiography. Компанія Уейна МакГрегора
Коли: 29, 30 березня, 19:30 Де: Міжнародний центр культури і мистецтв Вартість: 250-2300 грн/ Купити квитки
Британець Уейн МакГрегор – представник нового покоління хореографів, який перевернув уявлення про класичний балет. Любов до танцю в його житті переплелася з іншими захопленнями: комп’ютерними технологіями, психологією, дизайном. Як результат, постановки МакГрегора вражали публіку віртуальними пейзажами на сцені, участю цифрових персонажів і навіть одночасним виконанням балету двома складами танцівників на різних кінцях земної кулі (його дивилися за допомогою телемоста).
Вперше виступаючи в Києві, Уейн МакГрегор представить балетний спектакль «Автобіографія» 2017 року. По суті, це історія всього творчого шляху маестро, оповідання, яке виникло на основі хореографічних портретів та наукової розшифровки власного геному постановника. Автор музики – молода американка Джерилинн Петтон, в минулому працівниця металургійного комбінату, а нині артистка Jlin, одна з найбільш обговорюваних електронних музикантів.
The Illusionists
Коли: 02-05 квітня, 11:00, 14:00, 15:00, 18:00, 19:00 Де: Національний палац мистецтв «Україна» Вартість: 390-3590 грн/ Купити квитки
Компанія The Illusionists, що об’єднала визнаних майстрів магії, вже 8 років б’є рекорди з відвідуваності своїх шоу. Перший виступ фокусників відбувся в січні 2012 року в Сіднейському оперному театрі, і з тих пір вони незмінно збирають повні зали шанувальників по всьому світу. Керівництво компанії ретельно відбирає учасників, серед них – переможці багатьох конкурсів і талант-шоу, за чиїми уявленнями із завмиранням серця стежили мільйони шанувальників.
The Illusionists. Direct From Broadway визнано найуспішнішим шоу в історії Бродвею. За час свого існування його зірки з’явилися в більш ніж 200 містах і 40 країнах. Два роки тому, в лютому 2018-го, команда виступала в Києві, і ось великі маги і чародії повертаються до нас.
Queen Symphonic
Коли: 10 квітня, 19:00 Де: Національний палац мистецтв «Україна» Вартість: 499-1799 грн/ Купити квитки
Складно знайти колектив, який справив більший вплив на світове музичне мистецтво, ніж британська рок-група Queen. Дискографія налічує 15 студійних альбомів, 6 концертних, безліч збірників пісень і популярних синглів, вони володарі безлічі престижних премій, а композиція Bohemian Rhapsody в 2002 році включена в Книгу рекордів Гіннесса як кращий сингл Великобританії за 50 років. Навіть після смерті легендарного вокаліста Фредді Мерк’юрі група, яка в цьому році святкує 50-річчя, продовжує успішно гастролювати і створювати нові проекти, включаючи Queen + Paul Rodgers, Queen + Adam Lambert і відомий мюзикл ” We Will Rock You.
Також в цьому році виповнюється 20 років масштабного проекту Queen Symphonic, в якому задіяні четверо вокалістів We Will Rock You, рок-колектив і Королівський симфонічний оркестр Великобританії. Не пропустіть можливість почути їх концерт в Києві вже цієї весни. Понад 40 артистів відтворять на сцені палацу «Україна» унікальну атмосферу квиновских виступів, представлять оригінальні аранжування всіма улюблених композицій. Глядачі наживо почують Bohemian Rhapsody, We Are The Champions, I Want it All Who Wants To Live Forever та інші хіти.
LP. Heart to Mouth Tour
LP. Heart to Mouth Tour
Коли: 16 квітня, 19:00 Де: Палац спорту Вартість: 799-2999 грн/ Купити квитки
Співачка Лаура Перголицци, ще в дитинстві взяла собі творчий псевдонім LP, популярна у себе на батьківщині, в США, ще з 1990-х років, коли разом з подругою Алісією Годсберг створила дует Lionfish. У 2001 році Лаура представила свій дебютний альбом Heart-Shaped Scar, з тих пір виступає сольно. Багато років LP писала пісні для популярних артистів – Шер, Крістіни Агілери (саундтрек до фільму «Бурлеск»), Ріанни, Backstreet Boys, але до неї самої світова слава прийшла тільки в 2017 році. Тоді артистці звернувся незнайомий хлопець з Греції і попросив дозволу на видання її пісні Lost on You (2016) у своїй країні. З тих пір перед концертами LP по всьому світу вишиковуються черги з прихильників, які прагнуть зайняти кращі місця у фан-зоні, а тільки в Україні вона вже дала чотири успішних концерту.
У квітні на сцені Палацу спорту LP подарує українців своїми найкращими композиціями, а також піснями з нового, п’ятого за рахунком, альбому Heart To Mouth.
Американська група Machine Head за майже 30-річну кар’єру виробила особливий стиль, що поєднує в собі грув-метал, треш-метал і хеві-метал, до яких згодом додалися елементи репу. Група випустила 9 студійних альбомів і 2 концертні альбоми, 13 успішних синглів, а також номінувалася на премію «Греммі» з піснею Aesthetics of Hate в 2007 році. З часу заснування колектив зазнав змін, але в честь 25-річчя релізу свого дебютного альбому Burn My Eyes артисти об’єдналися і вперше виступлять у Києві в оригінальному складі.
Театр «Київ Модерн-балет». «Ромео і Джульєтта» (Шекспірименти)
Коли: 28 травня, 19:00 Де: Київ, Міжнародний центр культури і мистецтв Вартість: 150-750 грн/ Купити квитки
Український театр сучасної хореографії «Київ Модерн-балет» за період свого існування поставив 16 одноактних і 5 повнометражних балетних вистав, успішно гастролює в багатьох містах України і світу, отримав 5 премій «Київська пектораль» за кращі вистави року. Засновник і головний балетмейстер театру Раду Поклітару, володар Шевченківської премії у номінації «Музичне мистецтво», знаменитий оригінальним втіленням у своїх постановках класичних театральних сюжетів, прагненням до оновлення та різноманітності форм і лексики сучасного танцю.
Балетний спектакль «Ромео і Джульєтта» (Шекспірименти), вже багато років користується величезною популярністю, приваблюючи публіку своєю неймовірно видовищною реальністю, в якій співіснують реальні люди і маски-актори старовинного ренесансного театру. Джерелом натхнення для творців стали сонети з «Ромео і Джульєтти» Шекспіра. Використовуючи сценічний прийом «театр у театрі», артисти демонструють історію молодої трупи, яка вирішила поставити спектакль про юної закоханої парі з Верони.
David Garrett
David Garrett
Коли: 01 жовтня, 19:00 Де: Палац спорту Вартість: 1199-3199 грн / Купити квитки
Німецький скрипаль Девід Гарретт почав займатися музикою в 4 роки, коли батько купив інструмент його старшому братові. З 7 років хлопчик вчився грати на скрипці в консерваторії Любека, у 9 дебютував на міжнародному музичному фестивалі в Бад-Киссингене, а з 12 років працював з відомою британською скрипачкою Ідою Гендель. Гарретт був зарахований до Королівського коледжіу музики в Лондоні, але пішов звідти після першого семестру, переїхавши до Нью-Йорка для навчання в одному з найбільших американських музичних вузів – Джульярдській школі.
Девід Гарретт їде до Києва з новою програмою у рамках світового туру UNLIMITED LIVE, присвяченого 10-річчю культового збірника Unlimited – Greatest Hits та ювілею свого творчого шляху. До концертного туру зіркова команда готувалася більше року, задіявши ультрасучасні технології, і обіцяють шанувальникам не тільки музичний, але і кінематографічний шоу. Під час UNLIMITED LIVE глядачів чекає прогулянка по синьому морю, по Місяцю і по мегаполісу майбутнього.
Валерій Меладзе
Коли: 10 листопада, 19:00 Де: Національний палац мистецтв «Україна» Вартість: 699-3999 грн / Купити квитки
Творчий шлях Валерія Меладзе тісно пов’язаний з Україною. Тут, під час навчання в Миколаївському кораблебудівному інституті, він брав участь в інститутському музичному ансамблі «Квітень», а після закінчення інституту в 1989 році вони з братом Костянтином кілька років грали в складі легендарної рок-групи «Діалог». Вже більше 30 років співак радує своїх шанувальників прекрасним вокалом, яскравими і чуттєвими композиціями, масштабними концертами, і завжди з задоволенням виступає перед українськими глядачами.
У 2019 році Валерій Меладзе двічі зібрав повний зал на концертах в Палаці «Україна». І на концерті в листопаді цього року теж очікується аншлаг, так що радимо не втрачати можливість насолодитися спеціальною концертною програмою «Вільний політ», в якій прозвучать і вже улюблені всіма хіти артиста, і нові композиції.
У Києві відгриміла прем’єра фільму “Мої думки тихі”, дебютанта у повному метрі – Антоніо Лукіча. Перше, що хотілося б відзначити – що це сімейне кіно, і потрібно йти з мамами і татами. Чому – читайте у нашому матеріалі.
Подивившись фільм, відразу дивуєшся, як така безглузда, дивовижна історія могла трапитися насправді! Адже режисер картини Антоніо Лукіч зазначив, що фільм заснований на реальній історії: “В основу сценарію лягла реальна історія про те, як молодий чоловік зі своїм батьком займається чимось абсолютно абсурдним”. Цікаво і те, що спочатку фільм називався “Хлопок однієї долоні”, але Лукіч зіткнувся з проблемою неможливості перекладу фрази на українську мову. Суть фрази – в дзенскій притчі про пошук себе, гармонії з собою.
“Мої думки тихі”
“Мої думки тихі”: сюжет фільму
Молодий звукорежисер-фрілансер Вадим отримує замовлення від іноземної компанії за пристойну зарплатню. Він як раз взяв кредит, за який “відремонтував” свої зуби. Хлопець береться за цю роботу, а саме – йому потрібно записати голоси закарпатських тварин для нової відеогри “Ноїв ковчег”. Особливо їм цікаво спів Рахівського крижня, який живе на озері, на кордоні з Румунією. Вадим марить “новою мрією” – потрапити в Канаду і не повертатись. Він твердо має намір виконати замовлення, але ось невдача – головним супутником у подорожі виявляється найменш підходяща для цього людина – мама Вадіка.
Я не дурачок – я творець
Подорож не з легких, адже Вадим – справжній майстер знаходити пригоди на свою… голову. А тут ще й мама, яка намагається все і всіх контролювати, метушиться з приводу і без. Вона дбайлива і істерична, мудра і комічна. Син не особливо прагне зрозуміти матір і допомогти їй, але вона залишається його рушійною силою, а її думки – такі ж тихі, як молитва…
“Мої думки тихі”: враження від фільму
Вадима у фільмі Антоніо Лукича зіграв дебютант у повному метрі – Андрій Лідаговський. Як розповів сам актор, фактично він зіграв самого себе – “фрілансера, у якого проблеми з батьками”. Роль мами дісталася професійній українській акторці Ірмі Вітовській. Цей творчий тандем не просто грає на контрасті, але і відмінно, так би мовити, спекулює материнськими почуттями глядачів. У простоті фраз – справжня глибина персонажів, їх почуттів і власних історій.
– Хочеться якось взяти і з’їсти гороховий суп. І будь що буде.
– Мама, не їж суп гороховий. Ніколи. А коли захочеться, дзвони мені по Skype, і я тебе відмовлю їсти гороховий суп.
Хоч картина і комічна, але в ній піднімаються кілька важливих проблем: відносини батьків і дітей, протистояння поколінь, еміграції, пошук себе. На тлі гумору, який, до речі, так вдало, гармонійно вписується в структуру картини і лежить саме в нашій українській площині, електронної музики, пейзажів – розповідається типова і, в той же час, абсолютно неймовірна історія.
“Мої думки тихі”
А головне, що ти їй віриш, ти пізнаєш себе, свою маму, друзів. Навіть хочеться сказати: “Боже, це ж про мене!”. Ти дізнаєшся свою “синю птицю” в цьому невловимому Рахівському крижні. І, хоч у фільмі є якесь хитання в драматургії, він цілісний і живий. Це картина про слова, які ми не завжди можемо сказати своїм близьким, але вони звучать в голові, як молитва. А такі слова тихі. Тому в кіно варто йти з мамами.
П’ятирічний Микита Петухов з 2017 року бореться з раком печінки. Хвороба згодом поширилася на легені. Сім’я хлопчика звертається до українців з проханням допомогти врятувати життя хлопчика.
У 2017 році Микиті поставили страшний діагноз гепатобластома (рак печінки). Тоді ж Микита пройшов лікування та резекцію печінки. 1,4 роки у дитини була ремісія, після чого рак знову дав про себе знати. Вже в 2019 році на черговому КТ з’ясувалося, що у Микити сильно збільшилися лімфовузли. Хіміотерапія не дала результатів. Метастази продовжили рости і розмножуватися, зайнявши практично всю ліву легеню і частково праву.
Українські лікарі розводили руками, тому сім’я Микити звернулася до американських лікарів, які погодилися їм зайнятися. Однак лікування в США обійдеться дорого – 488 018 доларів без урахування супутніх витрат. Станом на 29 грудня родина зібрала лише 97 797 гривень.
Сім’я хлопчика звертається до українців з проханням допомогти врятувати життя маленького Микиту.
У Києві відгриміла прем’єра дев’ятого епізоду «Зоряних воєн» під назвою «Сходження Скайуокера» («Скайвокер. Сходження»). Режисером картини виступив Джей Джей Абрамс, а головні ролі в дев’ятих “Зоряних війнах” виконали Керрі Фішер (генерал Лея Органа), Марк Хемілл (Люк Скайвокер), Адам Драйвер (Бен Соло), Дейзі Рідлі (Рей) та інші.
Дев’ятий епізод легендарної космічної епопеї, продовжує внутрішню хронологію серії, є завершенням Саги Скайвокерів. Читайте подробиці фільму в нашому огляді.
«Зоряні війни: Скайвокер. Сходження»: сюжет фільму
“Зоряні війни 9”
Події картини відбуваються через рік після подій “Останніх джедаїв”. Сили Опору живі, але зачаїлися, Рей під заступництвом принцеси Леї готується стати джедаєм, а Рен відшукав таємну планету ситхів і готується завдати удару залишкам Опору і створити Абсолютний Порядок. Кайло Рен, він же Бен Соло також відчуває Рей, намагається переманити її на темну сторону і навіть відкриває їй очі на її темну сутність.
«Всі твердять, що знають, що у мене в душі. І всі помиляються…»
Сценаристами виступили Джей Джей Абрамс і Кріс Терио, а ось режисером спочатку повинен був стати Колін Треворроу. Але, що вийшло, фанати забили на сполох, а в режисерське крісло сів Джей Джей Абрамс.
Як і було обіцяно, у фільмі було багато сюрпризів: починаючи зі сцен з покійною Керрі Фішер і, закінчуючи сценою з загибеллю Бена Соло. На моє розчарування, кадри з принцесою Леєю виглядали неприродно і ніби на швидку руку додано. Якби я не знала, що актриса померла, а це нарізки з минулих частин і комп’ютерна графіка, то подумала б, що режисер дав маху. Але такий невеликий прокол можна пробачити, на тлі масштабного космічного махача, зоряного десанту на конях, кровних розборок Рей з Палпатином (спойлер) і душевного діалогу Хана Соло з сином (спойлер).
“Зоряні війни 9”
«Зоряні війни 9»: враження від фільму
Можу сказати, що картина виправдала мої очікування – було епічно, масштабно, «за багатаму»! Але в який раз переконуюся, що Дейзі Рідлі не доросла до цієї ролі, чого не скажеш про Адама Драйвері. Він сам, як актор і його герой розкрилися з нової сторони, що виросли в цьому фільмі.
Що викликало сльози – так це підмога добровольців, яка з’явилася у вирішальному бою з силами зла. А ось несподіваний поворот у відносинах Рей і Кайло Рена, ще більш несподіваний фінал битви Рей з Палпатином – викликали ще більше запитань, ніж було на початку фільму. Що пов’язувало Рей та Кайла? Чому вона полетіла на Татуїн і сховала мечі? З’являться Скайуокери в інших фільмах?
Так чи інакше – фільм вийшов гідним, по-Лукасовськи зворушливим, смисловим. Не змогли творці обійти ЛГБТ-тему (не пропустіть в кінці).
