Українська влада йде на поступки Росії, пом’якшуючи риторику і не акцентуючи публічно увагу на успіхи держави, демонструючи агресору свою гнучкість, чим ризикує втратити підтримку Заходу і зайти за «червоні лінії». Про це пише «Європейська правда».
В реакційній статті йдеться про те, що дуже важливе для України п’ятничне рішення Міжнародного суду ООН залишилося практично непоміченим українською владою. Виняток – МЗС.
У п’ятницю українські дипломати, і не тільки вони, мали всі підстави святкувати перемогу.
«Складається враження, що чинна влада свідомо уникає згадки про це, яка має на меті покарати державу-агресора, держава-терорист. Ми маємо підстави стверджувати: це враження вірне», – сказано в матеріалі.
Видання зазначає, що президент Володимир Зеленський не відрізняється категоричністю засудження злочинів росіян, нечасто вживає фрази «російська агресія», «окупаційні війська» і. д. В червні, коли трибунал ООН по морському праву наказав РФ звільнити українських моряків, глава держави і його оточення зберігали мовчання. Також, як і про інших неприємних для Москви темах. Наприклад, про «Північному потоці-2». На Банковій ніби не помітили недавніх подій в Бундестазі, хоча, за інформацією «ЕП», команді Зеленського пропонували вийти з публічною заявою, щоб переконати німецьких депутатів не підтримувати проросійське рішення.
Мова йде про стратегії Офісу президента.
Причому, видання нагадує, що так було не завжди, і в перші місяці перебування при владі риторика президента була набагато жорсткішою. Однак після вересневого виступу на сесії Генасамблеї ООН критика агресора зійшла на немає.
Всьому причиною, стверджують джерела “ЕП” вимоги Кремля. Зеленський поступився і в Москві зрозуміли, що він готовий поступатися.
Москва взялася шантажувати Зеленського і з’ясувала, що він готовий поступатися. Після кожного різкого слова президента влаштовував Кремль рознос на неофіційних консультаціях.
«Причому рівень заяв, які долають “больовий поріг” росіян, з часом знижувався», – сказано в матеріалі.
І якщо раніше росіяни погрожували не звільнити полонених, то тепер шантажують відмовою від зустрічі в «нормандському форматі».
Однак, автори статті вважають, що будь-які поступки країни-агресора – вкрай небезпечна стратегія.
По-перше, європейські «друзі Путіна» отримують потужні козирі у своїй боротьбі за повернення Росії в “цивілізований клуб”. По-друге, реальні успіхи держави зникають з інформаційного простору, а відтак їх ніби й зовсім немає. По-третє, створивши традицію поступок перед вимогами Кремля, Україна спонукає власні червоні лінії.
Поки цей процес звернемо.
«Але для цього у вищого керівництва повинно бути чітке розуміння – де проходить межа можливих компромісів. Зараз Київ робить все можливе, щоб створити враження: цієї межі немає», – резюмують автори матеріалу задаючись питанням про те, що відповість Київ, якщо Москва вимагає відкликати або “злити” справа у Суді ООН.
Раніше повідомлялося, що Міжнародний суд ООН вирішив, що буде розглядати позов проти Росії через порушення конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та ліквідації всіх форм расової дискримінації.
