Author: Вадим

Вперше в кишечнику антарктичних коллембол Cryptopygus antarcticus знайшли мікроскопічні частинки пластику. Найімовірніше, безхребетні з’їли їх, коли харчувалися на великому шматку порослого мохом і лишайниками полістиролу. Про це йдеться в статті Biology Letters.

Таким чином, відзначають автори матеріалу, тепер є перший доказ того, що мікропластик проникає в наземні екосистеми Антарктиди. Рівень небезпеки при цьому треба з’ясувати під час майбутніх досліджень.

Підкреслюється, що від забруднення пластиком страждають навіть далекі і позбавлені цивілізації місцевості. Наприклад, Піренейські гори, заповідники і парки США. Туди частинки потрапляють шляхом атмосферного переносу. Виявлений був мікропластик також в антарктичних льодах. Відомо, що його концентрація там вище в три рази, ніж у водах, що омивають континент. Проте до недавніх пір було загадкою, чи здатний мікропластик потрапляти в харчові ланцюги тендітних наземних екосистем Антарктики.

З’ясувати це вирішили дослідники з Сієнського університету під керівництвом Елізи Бергами. Фахівці вивчили коллембол Cryptopygus antarcticus. Це такі крихітні безхребетні істоти довжиною менше двох міліметрів, що населяють Антарктику і деякі острови Субантарктики. Коллемболи їдять мох, лишайники і водорості. Раніше їх вважали примітивними комахами, проте відтепер вони віднесені до окремого класу прихованощелепних (Entognatha).

Вчені вивчили великий шматок полістирольної піни, виявлений біля острова Кінг-Джордж в 2016 році. Він заріс і там оселилися мікроскопічні безхребетні.

На шматку піни виявили 18 коллембол. Вивчали їх, використовуючи інфрачервону мікроскопію. Так, у всіх них в кишечниках виявили частинки полістиролу розміром менше ста мікрометрів. Ймовірно, коллемболи їли мохи і лишайники і випадково проковтнули пластик.

Співробітники Школи фізики і астрономії Університету Глазго прийшли до висновку про те, що з чорних дір можна отримувати енергію. Вони змогли підтвердити, що такі об’єкти здатні виробляти енергію в результаті «надзвичайно дивної фізики». Про це повідомляє The Independent.

Відповідну теорію висунув у 1969 році британський фізик Роджер Пенроуз. Він запропонував версію, що енергію можна добути за допомогою занурення об’єктів, наприклад, ракет, в чорну діру і поділу їх надвоє. Повернувши одну частину, реально отримати додаткову енергію в результаті віддачі від обертання діри.

У 1971 році Яків Зелдович вважав, що теорію Пенроуза можна перевірити з допомогою викривлених світлових хвиль, які проектувалися на обертову поверхню. Однак для таких дослідів потрібно, обертати поверхню на швидкості мінімум мільярд оборотів в секунду. Досі ця задача є нездійсненною.

Тепер вчені підтвердили цю теорію, скориставшись звуковими хвилями. Їм потрібно значно більш повільне обертання поверхні. З допомогою кола динаміків вони направили звукові хвилі на пінопластовий диск, що обертався.

До диску з тилу прикріпили два динаміки. Вони встановлювали, коли звукові хвилі проходять через нього. У цей момент тон підвищувався на 30%. Цей процес називається обертальним ефектом Доплера.

За словами учасниці дослідів Маріон Кромб, лінійна версія ефекту Доплера відома дуже багатьом фахівцям.

«Феномен виникає, наприклад, коли звук сирени машини «Швидкої допомоги» підвищується, наближаючись до слухача, але знижується, коли вона віддаляється. Здається, що звук підвищується, оскільки звукові хвилі досягають слухача частіше, коли машина наближається, і рідше, коли вона починає віддалятися. Обертальний ефект Доплера схожий, але він обмежений круговим простором», – сказала вона.

Скручені звукові хвилі коригують висоту звуку при зміні з точки зору  поверхні що обертається.

«Якщо поверхня обертається досить швидко, частота звуку може робити щось дуже дивне – вона може перейти від частоти позитивної до негативної і при цьому вкрасти частину енергії у обертової поверхні», – додала вона.

Таким чином, у момент досягнення диску звукова хвиля змінила тон до значення невловимого людському вуху. Однак після проходження крізь диск, хвиля посилилася на 30% в порівнянні з початковим рівнем. На думку фахівців, ця обставина – доказ правоти Пенроуза.