До другої річниці удару по колонії в Оленівці, де загинуло понад 50 українських військовополонених, агентство Associated Press випустило розслідування.
У ньому за допомогою понад 10 осіб (тих, хто вижили, українських слідчих та родичів загиблих і зниклих) агентство спробувало відновити, що відбувалося того дня в колонії. Крім того, видання отримало внутрішній звіт Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, в якому експерти дійшли висновку, що атаку спланувала та здійснила Росія.
Вранці 27 липня, за два дні до удару, співробітники колонії відвели групу військовополонених, які воювали у складі батальйону «Азов», в окрему будівлю. Вона була далеко від інших бараків із полоненими, розповіли журналістам кілька тих, хто вижив. Керівник колонії сказав полоненим, що їх переселили на ремонт старих бараків. Проте ремонт цих приміщень зрештою проведений не був, і в них залишилися ув’язнені, розповіли колишні полонені.
В окремому бараку було 100 ліжок без матраців і поспіхом вирита вигрібна яма замість туалету.
“Все в бараку було підготовлено дуже швидко”, – сказав один із полонених Арсен Дмитрик.
За його словами, колючий дріт був дешевий і кволий, а всередині стояли верстати (це вказувало на те, що нещодавно будівля була майстернею – ред.).
Того ж дня охоронці викопали собі окопи, розповів інший колишній полонений, Микита Шастун. У Службі безпеки України підтвердили AP, що зафіксували появу незвичайних траншів.
Наступного дня керівництво колонії розпорядилося перенести пост охорони далі від барака, а охоронці барака одягли каски та бронежилети, чого раніше не робили. Ці відомості містяться у звіті ООН та звучали у публічних звітах.
Вночі з 28 на 29 липня Дмитрик, за його словами, почув звук, який він упізнав як звук ракети “Град”. Він уже чув такий звук раніше, тож заснув. Як розповіли місії ООН полонені з інших бараків колонії, звук «Градів» заглушував потужніші вибухи.
Коли стався удар, Дмитрик та інші свідки, з якими говорило AP, вибігли з будівлі через проломи у стінах барака та почали просити охоронців допомогти пораненим. За спогадами Дмитрика, охоронці стріляли у повітря з криками «Тримайтеся подалі від воріт, не підходьте ближче». При цьому Шастун згадує, що охоронці стояли, сміялися і кидали в бік полонених ганчірки та ліхтарики.
Очевидці зазначили, що лікарі з інших бараків прийшли на допомогу за кілька годин. Приблизно тоді ж до колонії підігнали вантажівки і почали вантажити в них тяжко поранених. За словами Дмитрика, в одній із вантажівок люди померли, не доїхавши до лікарні. ООН у публічному звіті визнавала, що повільна медична допомога збільшила кількість загиблих.
Тих, хто вижив, травми яких були не дуже серйозними, залишили в колонії і помістили в два окремі приміщення, ізольовані від інших. Згідно з даними із внутрішнього звіту ООН, вивченого AP, ізоляція була потрібна, щоб не дати тим, хто вижив, розповісти про те, що сталося іншим полоненим, тому що деякі з них мали телефони і могли зв’язатися зі знайомими та рідними в Україні.
Інших ув’язнених відправили прибирати уламки та тіла зі зруйнованої будівлі. Після цього, за свідченнями деяких очевидців, люди у камуфляжі принесли ящики і почали розкладати на лаву неподалік фрагменти ракети HIMARS. Потім на місце прибули російські чиновники та журналісти, а коли вони поїхали, фрагменти повернули до коробок.
