24 червня в російській столиці Москві пройде військовий парад на честь 75-річчя перемоги у Другій світовій війні, який мав відбутися 9 травня, але був перенесений через епідемію коронавірусу. У гості до Путіна прилетять лідери 12 країн і нелегальних утворень, в тому числі президент країни-члена НАТО Хорватії Зоран Міланович і лідер невизнаної окупованої Росією Південної Осетії Анатолій Бібілов.
Парад для Путіна – це спосіб уникнути остаточного падіння рейтингу, але на тлі коронавірусу він викликає у населення скепсис і роздратування. Про це пише автор на сайті “Апостроф”.
Я так розумію, що Путін збирав збрід – хто погодився, той і їде. У Хорватії, напевно, є якийсь політичний чи економічний інтерес, і вони вирішили заодно обговорити його в Кремлі. Крім того, у Хорватії завжди напружені відносини з Сербією. Країни НАТО ведуть самостійну зовнішню політику, вона не диктується Альянсом. Вони не живуть за вказівкою Вашингтона, а шукають вирішення своїх проблем.
Те, що президент Хорватії Зоран Міланович буде дивитися парад разом із главою окупованої Росією Південної Осетії Анатолієм Бібіловим, не означає, що він визнає його легітимність. Він просто реалізує свої прагматичні відносини. Може, Росія їм щось пообіцяла. Але це не означає, що Хорватія посилає юридичну заяву про визнання бойовиків. Постоять поруч на мавзолеї – і роз’їдуться.
А ось навіщо Путіну знадобився парад – це більш цікаво. Він був необхідний через декілька причин. По-перше, парад є преамбулою до голосування. Це підтвердження того, що все гаразд, епідемія завершена і взята під контроль, боятися голосувати не треба. Технічно, це свідчення того, що життя повертається до норми. По-друге, Путін думає, що парад – це те, що консолідує навколо історичних традицій. Він змушує згадати перемогу 75-річної давності. І це, як здається Путіну, відбитим світлом піднімає його престиж в очах російських виборців.
Так історично вийшло, що вони дуже мілітаризовані. Скрізь Росія поступалася Заходу, і тільки у військовій сфері був, скажімо так, паритет. Єдине, що Путін, по суті, може пред’явити – це перемогу 75-річної давності. Протиставити Заходу ні в космосі, ні у фінансах, ні в науці – нічого. А тут ми в пріоритеті. Тим більше що значна частина росіян вважає, що в 1941-1945 роках Радянський Союз воював із усім західним світом – вже навіть не всі знають, що США і Англія воювали на боці СРСР.
Тому Путін примазуються, вибачте за таке грубе слово, до Перемоги, яка відбулася, коли його ще навіть у планах не було – він народився через 7 років після неї. Але закони політичної реклами і піару так влаштовані, що як Йосип Сталін стояв на мавзолеї, так і Путін буде стояти, і хоч якась дещиця відбиття Перемоги ляже йому в кишеню.
Путін дуже довго до цього готувався. Він, як і всі люди, виховані в ЧК, дуже добре розуміє, що росіяни не тільки мілітаризовані, а й дуже схильні до символістичних акцій. Усі ці символи дуже важливі – Перемога, Олімпійські ігри, чемпіонат із футболу. Такі великі заходи завжди супроводжуються стрибком самоповаги у нації. Після Олімпійських ігор були зафіксовані більш оптимістичні настрої.
Я думаю, що проблема в іншому. Люди пишаються Перемогою і хотіли б бачити парад, але в особисту скарбничку Путіна в умовах коронавірусної інфекції це навряд чи принесе багато очок. Навіть мер Москви Сергій Собянін сказав, звертаючись до москвичів, що краще, якщо ви подивитеся цей парад по телевізору. То, може, його треба було відразу в телевізорі і провести, як комп’ютерну іграшку?
Безумовно, є люди, які вважають, що, незважаючи на епідемію треба вийти і показати, мовляв, ось, які ми круті. Але є і такі, хто думає, що зараз не до парадів, краще б гроші роздали. Питання в тому, яких людей більше. Мені здається, що зараз відбуваються невловимі зміни в людській психології і з’являється більше скепсису. Путін зі своїм парадом викликає зростаюче роздратування замість захоплення.
При цьому йдеться не стільки про підйом рейтингу Путіна перед голосуванням за поправки до Конституції, скільки про сподівання його не впустити. Зараз підняти Путіну рейтинг практично нічим. Було три злети популярності, пов’язані з війнами – чеченською, грузинською та українською. А в рутинних умовах рейтинг весь час йшов донизу. Зараз організувати переможну війну вже ніде. Можуть спробувати загострити ситуацію в так званих ДНР-ЛНР, щоб зіграли патріотичні почуття, мовляв “наших б’ють, “русский мир” принижують”. Але і це поки не вийшло – чи то немає грошей, чи то не вистачає рішучості. Приєднати Білорусь? “Батька” пручається – і, причому так жорстко, що виглядає, скоріше, переможцем у цій грі.
Тому я думаю, що рейтинг Путіна буде продовжувати знижуватися, і ніякий парад його не втримає. Бо на тлі наростаючого скепсису зростає розуміння. Я не скажу, що люди починають злитися на Путіна – ще ні, ще не всі. Але він 20 років розповідав, що піднімаємося з колін, багато чого обіцяв. Люди вірили, деякі – з останніх сил. Але тут хвороба, а він з нею впоратися не може, економіку він підняти не може, зарплати не зростають, ціни піднімаються. Раніше все можна було заретушувати військовими перемогами – “зате ми Крим від України відрізали! Ось як чудово!”. Всі бурхливо аплодують. А зараз що?
Парад – це соломинка, за яку хапається падаючий рейтинг Путіна. У людей, здатних раціонально мислити, він, скоріше, викличе питання, ніж додасть захоплення. Є в ньому щось штучне, нещире, несправжнє. І може статися зовсім навпаки – парад призведе до падіння рейтингу Путіна.
20 років режим тиснув на одну і ту саму військово-патріотичну клавішу – і рейтинг зростав. Тепер ця клавіша перестала працювати. Знаєте, як у телятниці є такий пристрій: теля натискає на педаль, і в годівницю сиплеться корм. Телята це добре розуміють. А якщо господар не насипав у залізний ящик їжі, то скільки ти мордою не тицяй, профіту не отримуєш. Ось Путін тицяє у військово-політичну риторику, а нічого не випадає. Але він більше нічого не вміє. Та й часу у нього немає, щоб щось нове придумати.
