Вже років з десять Юлія Тимошенко, Віктор Медведчук та регіонали не співпрацювали настільки плідно та відкрито.
Вони разом блокують президію Верховної Ради, разом зривають засідання аграрного комітету. Разом агітують на телебаченні, разом допомагають акціям протесту. Разом обіцяють оскаржувати рішення влади у судах.
На перший погляд здається, що цих персон знов звела до співпраці боротьба за переписування земельної реформи від “Слуг народу”. Однак, якщо придивитись уважніше, то можна зрозуміти, що ця їхня активність зовсім не про землю. Вона про політичне майбутнє. Старі досвідчені політики в цьому році програли все. Але от нарешті знайшли тему для власного порятунку. Граючи з земельною реформою, вони намагаються отримати хочу б одну велику політичну перемогу. Те, що б підживлювало їхню подальшу діяльність.
Вже зараз їхня активність щодо земельного питання більше нагадує передвиборчу кампанію до місцевих виборів. А також накопичення агітаційного ресурсу для можливих перевиборів Верховної Ради. Їм зараз треба, щоб Володимир Зеленський просто гучно програв. Хоча б раз і хоча б щось значне. І саме у боротьбі з ними.
Суперечки навколо земельної реформи – це дуже зручне поле для такої політичної гри. По-перше, в країні вистачає цілком самостійних економічних суб’єктів, яких повністю влаштовує схематоз у земельних відносинах замість легальної прозорої торгівлі, яка могла б суттєво збільшити ціну землі. Схематоз дозволяє дуже дешево збирати великі банки землі без сплати власникам значних грошей за ділянки.
Тож для протидії земельній реформі можна акумулювати підтримку реальних економічних гравців. Тих, хто готовий вкластися у політиків, щоб не втратити тіньовий заробіток. Ці люди можуть спонсорувати також і майбутні вибори.
По-друге, в українському суспільстві ще з часів радянської влади та несправедливої трансформації 1990-х років існує велика недовіра до бізнесу як такого. Українці не довіряють вже навіть словам – “ринок”, “інвестори”, “агробізнес”. А отже, влада зробила свою позицію дуже слабкою від початку, сказавши, що хоче відкрити ринок землі. Комунікаційно це був провал, тому що масова українська бідність взагалі чути нічого не хоче про щось ринкове та розбудову якихось бізнесів.
Мільйони виборців хочуть чути лише про те, як держава буде всім допомагати та захищати простих людей від корпорацій. Власне, саме те, що розказують Тимошенко, Медведчук і компанія. Вони дуже цинічно підходять до своєї пропаганди.
Тимошенко знає, що люди вже забули, як сама вона намагалась дозволити торгувати землею, коли очолювала Уряд у 2008 році, і внесла до Верховної Ради відповідний законопроєкт. До речі, доволі сміливий. Тимошенко тоді хотіла надати право юридичним особам придбати сільськогосподарську землю. Тобто зараз виходить так, що вона бореться проти власних законотворчих ідей.
Медведчук не нагадує своїм виборцям, які все ще симпатизують Росії, що земельна реформа стала однією з найбільш важливих реформ першого президентського терміну його кума – Володимира Путіна. Певно, Медведчук не посмів би критикувати свого кумцю за дозвіл власникам вільно розпоряджатись ділянками.
Усі їхні колеги по опозиційній діяльності мовчать, що Україна єдина країна у всьому регіоні, де й досі не можна легально торгувати землею. Інші держави вже впорядкували ці відносини.
Однак, і сам Зеленський допомагає боротьбі старих політиків проти нього ж. Можливо, тому, що не усвідомлює політичну принциповість моменту. Зеленський з кожним тижнем дискусії пропонує все нові й нові поступки щодо реформи. Приміром, зменшує обсяг землі, яку одна людина зможе придбати у власність. Або збільшує гарантії фермерам. Його депутати йдуть на діалог з тими, хто навіть траси блокує, щоб легальної торгівлі землею взагалі не було. Проте, це тільки збільшує сміливість опонентів президента. Кожна поступка підсилює їхню віру у те, що їм таки вдасться зламати Зеленського та перемогти його.
Цю перемогу вони потім продаватимуть на виборах, коли б не відбулось голосування. І навіть боротьбу – чим гучніше вона, тим краще їм продати. Бо знов претендувати на владу без перемог та й з багажем суперечливих десятиліть у політиці – ну дуже не зручно.
Тож зовсім не земельна реформа, а дуже цинічне питання про владу знов об’єднало старих друзів – Юлю, Віктора, Нестора, Наталку Королевську та інших.
