InfoResist

Author: Виталий

  • Apple має намір повністю відмовитися від портів в iPhone

    Apple має намір повністю відмовитися від портів в iPhone

    Компанія Apple має намір повністю відмовитися від усіх портів в нових моделях iPhone. Про це повідомляє 9to5mac.

    Аналітик Мін-Чі Куо вважає, що в нових моделях смартфона зникне порт для зарядки Lightning, але і не з’явиться новий USB-C. На думку експерта, Apple має намір повністю перейти на систему бездротової передачі даних.

    Також, за словами Мінг-Чі Куо, навесні 2020 року вийде “бюджетний” смартфон – SE 2. Ймовірно, це буде пристрій, схожий на iPhone 8, з 4,7-дюймовий РК-дисплеєм.

    А на осінньої презентації будуть представлені ще чотири моделі смартфона, оснащені OLED-екранами і підтримкою 5G інтернету. При цьому дві топові моделі отримають потрійну камеру з ToF-сенсором і діагональ екранів – 6,1 і 6,7 дюймів. Як заявляється, зовні смартфони будуть схожі на iPhone 4.

    Як повідомлялося раніше, компанія Apple має намір повернути в нові моделі iPhone сканер відбитка пальця.

  • Філарет очолить окрему місію в ПЦУ і отримає довічне утримання

    Філарет очолить окрему місію в ПЦУ і отримає довічне утримання

    Почесний патріарх Філарет отримає окрему релігійну місію у складі ПЦУ. Таке рішення було прийнято у зв’язку з ліквідацією УПЦ КП. Про це сказано в заяві прес-служби Синоду.

    У ПЦУ цінують внесок Філарета у розвиток української церкви, тому залишають йому право довічно використовувати комплекс будівель, розташований на вулиці Пушкінській, 36 у Києві. Крім того, за почесним патріархом залишається довічне право проводити богослужіння у Володимирському соборі.

    За рішенням Синоду, Філарет також отримує довічне матеріальне забезпечення, яке буде здійснюватися коштом пожертвувань і відрахувань від собору.

    “Думки, що нібито Православна Церква України бажає викинути патріарха Філарета на вулицю не відповідають дійсності і безпідставно провокують непорозуміння серед вірянин і громадськості”, – сказано в заяві прес-служби.

    Нагадаємо, в січні був підписаний томос про Автокефалію Української церкви, яку очолив митрополит Епіфаній. Однак Філарет відмовився висловлювати підтримку новому предстоятелю церкви митрополиту Київському і всієї України Епіфанію.

  • Журналіст про заяву Єрмака: Де-факто це буде федералізація і поразка України

    Журналіст про заяву Єрмака: Де-факто це буде федералізація і поразка України

    Зміни в Конституцію в частині децентралізації вже давно назріли. Потрібно віддавати в регіони більше повноважень, всі регіони повинні мати однакові права. Таку думку в коментарі InfoResist висловив журналіст, головний редактор «Острів» Сергій Гармаш, коментуючи заяву Андрія Єрмака щодо того, що Україна готова внести зміни до Конституції в частині децентралізації.

    “Насправді Єрмак зробив дві важливі заяви. Він сказав, що будуть зміни в Конституцію, і ми готові до цього. І друге, це те, що все-таки окремі райони Донецької та Луганської областей не можуть отримати додаткові повноваження. А зміни до Конституції в частині децентралізації потрібні, вони вже давно назріли. Потрібно віддавати в регіони більше повноважень, усі регіони повинні мати однакові права”, – розповів Гармаш.

    На думку журналіста, якщо ж все-таки українська влада збирається вести переговори або консультації з ОРДЛО, як написано в Мінських угодах, і якщо вона готова давати цим регіонам особливі повноваження, то це де-факто означатиме федералізацію країни.

    “Називатися це так не буде, але де-факто це буде саме федералізація і поразка України. Бо вийде, що Україна все-таки пішла на вимоги федералістів”, – коментує Гармаш.

    Однак, на думку журналіста, Володимир Зеленський, навіть при всьому бажанні, не піде на зміну в Конституції, на додаткові повноваження для ОРДЛО. Швидше за все, така заява робиться перед “нормандською зустріччю”.

    “Україна може вести переговори тільки з законно обраною владою – спочатку вибори, а потім вже консультації та зміни до Конституції. І це єдино можлива логіка. Тому зараз можна говорити що завгодно, а який буде результат невідомо”.

  • Зеркаль звинуватила New York Times в перебріхуванні її слів

    Зеркаль звинуватила New York Times в перебріхуванні її слів

    Екс-заступниця міністра закордонних справ з питань європейської інтеграції Олена Зеркаль звинуватила американське видання New York Times у спотворенні її інтерв’ю і вимагає надрукувати виправлену версію. Про це чиновниця написала у себе в Фейсбук.

    Олена Зеркаль представила відкритий лист редактору видання з вимогою опублікувати виправлену версію її інтерв’ю. Однак New York Times відмовляється щось виправляти і дотримується версії автора матеріалу.

    “Я була дуже розчарована, дізнавшись, що в інтерв’ю, яке я дала Ендрю Крамеру з The New York Times, мене цитували поза контекстом”.

    За словами Зеркаль, результатом цього стало додавання “масла у вогонь”, а це не відповідає інтересам ні України, ні США.

    Крім того, дипломат підкреслила, що заява про те, що український уряд завчасно знав про припинення військової допомоги від США, не відповідає дійсності.

    Це ж стосується й інформації про те, що вона залишила свою посаду через протест проти “дипломатії свого уряду з адміністрацією Трампа”. За словами Зеркаль, вона звільнилася з особистих причин.

    Також видання представило неправдиві дані щодо її поїздки в США, розповідає дипломат.

    “Мета поїздки до Вашингтона полягала в обговоренні питань, що стосуються Північного потоку-2, а також санкцій щодо Росії”, – прокоментувала дипломат.

    Журналіст Ендрю Крамер написав, що уряд України заблокував поїздку Зеркаль в США нібито через занепокоєння, що вона буде обговорювати питання, пов’язані з імпічментом Трампа.

    Як повідомлялося раніше, Олена Зеркаль звинуватила Офіс президента Володимира Зеленського в спробах приховати інформацію про замороження військової допомоги США.

  • Погрожували забрати Одесу і ображали українців: Російська блатна група «Воровайки» анонсувала концерти в Україні

    Погрожували забрати Одесу і ображали українців: Російська блатна група «Воровайки» анонсувала концерти в Україні

    Російська група “Воровайки”, у репертуарі якої є антиукраїнські композиції, анонсувала свої концерти в Харкові, Одесі, Миколаєві і Києві. Про це написав журналіст Олександр Рудоманов в Фейсбук.

    “11 лютого 2020 “Воровайки” будуть виступати в Києві, 10 лютого в Харкові, 14 лютого в Миколаєві, а 9 в Одесі. Все нічого, але є дві деталі. 1) вони повинні були виступати в “ДНР” і “ЛНР”. 2) вони співають прямі українофобські пісні”, – написав журналіст.

    Нагадаємо, два роки тому група “Воровайки” повинна була брати участь у концерті “Легенди російського шансону” в окупованому Донецьку. Тоді в мережі прийшли до висновку, що захід цілком відповідає рівню культури на окупованому Донбасі.

  • Вимагає 6 мільйонів: Переселенка подала позов проти Кабміну і СБУ через війну на Донбасі

    Вимагає 6 мільйонів: Переселенка подала позов проти Кабміну і СБУ через війну на Донбасі

    Переселенка з Донецька вимагає від Кабінету міністрів і СБУ 6 мільйонів гривень через бойові дії на території Донбасу. Відповідний позов вона подала в Окружний адміністративний суд Києва. Про це повідомляє прес-служба суду.

    Позивач стверджує, що “протизаконна бездіяльність уряду та СБУ призвели до початку бойових дій і утворення самопроголошеної “ДНР”.

    Через це, заявляє жінка, вона була змушена покинути свій будинок і отримати статус внутрішньо переміщеної особи. Вона вимагає від суду стягнути з уряду і Служби безпеки суму в розмірі 6 мільйонів гривень в якості матеріальної та моральної шкоди.

    Зараз розглядається можливість відкриття провадження у цій справі.

    Нагадаємо, раніше Міжнародний суд ООН вирішив, що буде розглядати позов проти Росії через порушення конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та ліквідації всіх форм расової дискримінації.

  • Напередодні нормандського саміту: Зеленський призначив закрите засідання РНБО

    Напередодні нормандського саміту: Зеленський призначив закрите засідання РНБО

    Напередодні зустрічі в Нормандському форматі в Парижі президент Володимир Зеленський скликає Раду національної безпеки і оборони України. Повідомляється, що засідання пройде в закритому режимі.

    Про це повідомляє прес-служба РНБО.

    “За підсумками наради було прийнято рішення провести в суботу, 7 грудня, закрите засідання Ради національної безпеки і оборони України”, – сказано в повідомленні.

    Нагадаємо, раніше глава МЗС України Вадим Пристайко розповів про проект рішення саміту в нормандському форматі, який відбудеться 9 грудня.

  • Ми вдома: У Миколаєві урочисто зустріли морпіхів, які повернулися з ООС

    Ми вдома: У Миколаєві урочисто зустріли морпіхів, які повернулися з ООС

    У Миколаєві, на місце постійної дислокації, повернулися морські піхотинці та флотські артилеристи після виконання бойових завдань у районі ООС. Про це повідомляється на сторінці бригади в Фейсбук.

    Члени бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського і бригади імені генерал-хорунжого Олексія Алмазова урочисто пройшли вулицями міста. Військових зустрічали жителі міста – вони вітали захисників синьо-блакитними кульками та державними прапорами.

    «Дякую всім небайдужим, які прийшли зустріти тих, хто повернувся з бою і вшанувати світлу пам’ять тих, хто загинув у бою», — написали піхотинці в Фейсбук.

    Командувач ВМС ЗС України адмірал Ігор Воронченко привітав всіх, а після військові поклали квіти до меморіального комплексу «Струни пам’яті» в пам’ять про тих військовослужбовців, які віддали своє життя за свою країну.

    Після декількох тижнів реабілітації військові повернутися нести службу в місці постійної дислокації.

    Як повідомлялося раніше, у період з 22 по 28 листопада втрати окупантів склали 25 осіб, з них 10 були ліквідовані в ході бойових дій.

  • Актор Роберт Дауні – молодший звернувся до українців і розповів про «такий собі» борщ

    Актор Роберт Дауні – молодший звернувся до українців і розповів про «такий собі» борщ

    Американський актор Роберт Дауні — молодший записав несподіваний відеоролик, в якому звернувся до українців і розповів про свій новий фільм “Дуліттл”.

    У відео актор просить покликати Ольгу і передати їй, що він зіграє роль доктора Дулітла в однойменному фільмі. Також актор розповів, що в кінострічці з’явиться його друг папуга Полінезія, який дуже схожий на солов’я, але готує “такий собі” борщ.

    Фільм «Дулітл» заснований на популярній серії дитячих книг Х’ю Лофтинга про ветеринара Доктора Дуліттл, який, як одного разу виявляється, розуміє тварин і може з ними розмовляти. Доктор відправляється у велику подорож назустріч дивним пригодам з кумедною різношерстною компанією.

    Разом з Дауні – молодшим у фільмі з’являться Антоніо Бандерас і Майкл Шин. Режисер – Стівен Гейган.

    В український прокат фільм надійде вже 9 січня.

    Нагадаємо, раніше співак Юрій Бардаш дав інтерв’ю відомому російському журналісту Юрію Дудю і висловився про конфлікт на Донбасі, ставленні до російської мови і перейменування вулиць в Україні.

  • ООН закликала розслідувати факти мародерства українськими військовими на Донбасі

    ООН закликала розслідувати факти мародерства українськими військовими на Донбасі

    В ООН закликали українських правоохоронців розслідувати скарги жителів Донбасу про незаконне використання їх житла у військових цілях. Про це сказано в матеріалі ООН.

    У звіті організації наведені приклади мародерства в Авдіївці: 30 власників квартир написали скаргу в поліцію про пограбування чи знищення їх майна військовими. Однак протягом усіх цих років їх заяви передаються з поліції у військову прокуратуру і навпаки. У підсумку цивільні особи так і не отримали жодної компенсації від держави.

    “Люди, з якими ми говорили, розповіли, що військові пограбували їх або пошкодили меблі, електронні прилади або особисті речі”, — підкреслили в організації.

    Зазначається, якщо існує військова необхідність, згідно міжнародному праву, військові мають право використовувати цивільні будинки. Однак у такому випадку держава повинна надати цивільним альтернативне житло або забезпечити грошове відшкодування понесеного збитку.

    В ООН наголошують – будинок в Авдіївці не єдиний випадок мародерства. В організації закликали український уряд і командування ООС укладати договори оренди з цивільними особами у разі використання їх житла та іншого майна.

    Нагадаємо, раніше в ООН придумали для українців 100 варіантів питань, з допомогою яких можна запропонувати зайнятися сексом.

  • Грошей багато не буває. Як Путін буде тиснути на Зеленського

    Грошей багато не буває. Як Путін буде тиснути на Зеленського

    Захід, безумовно, підтримує Україну, але грошей забагато не буває.

    Подальші спроби тиснути на українську державність силовими методами визнані в Кремлі неактуальними. Саме тому сам факт того, що зустріч в нормандському форматі відбудеться, є дуже важливим — це знак, що путінська Росія намагається нормалізувати ситуацію.

    Іншими словами — зафіксувати політичну конфігурацію, що склалася. А це коли Крим — російський (судячи з усього, Путін це навіть не обговорюватиме), а от все інше — business as usual. Можна торгуватися з приводу ЛНР/ДНР або транзиту газу, але Путіну в будь-якому випадку хочеться повернутися в клуб сучасних європейських держав, і він змушений йти на цю зустріч. Не важливо, як це все подається в пропагандистському просторі: хто програв чи виграв. Здалеку все це нагадує 1975 рік, коли Брежнєв був дуже задоволений тим, що зміг провести Гельсінську нараду, де зафіксували непорушність кордонів у Європі. У Радянському Союзі це сприйняли як велику перемогу, оскільки кордони ставали міжнародно визнаними, а обмеження на торгівлю — знімалися. Вирішуючи більш суттєві проблеми, США підписали Гельсінський протокол, хоча і де-факто не визнавали окупації країн Балтії. Про це пише авто на сайті “НВ”.

    Зараз Путін меншою мірою намагається повторити цю історію: мовляв, відчепіться від мене з Кримом, ми його все одно не віддамо, а решту території обговорювати можна. Наскільки я розумію, на цьому і будувалася його стратегія: рано чи пізно Захід захоче налагодити контакти з Росією, через ресурси і ринку збуту. Хто, куди і як далеко просунеться, чи вдасться Путіну прогнути Зеленського чи ні — все це вже другорядне. Пропагандистські служби кожної країни в будь-якому випадку представлять це як перемогу — на те пропаганда й існує.

    Тобто інтенція зрозуміла — зафіксуватися на рівні, який більш-менш влаштовує обидві сторони. Зеленський прийшов з мандатом перейти від війни до миру, і змушений його реалізовувати. Якась частина суспільства критикує його за слабкість, а якась вважає — та й біс з ним, аби не було війни. Логіка Путіна теж зрозуміла — він відкусив Крим, абсолютно точно не збирається його віддавати, а там вже можна торгуватися — з цінами на газ, транзитом, Північним потоком-2. Приблизно цим і повинно було закінчитися. Війна ж не може тривати нескінченно, а значить, будуть санкційні, економічні, політичні ігри. Та й, як видно, у Путіна вже немає ані ресурсів, ані навіть бажання відібрати Одеську чи Харківську область. Що б не говорив Володін — Державна Дума і та спікер виконують функцію чисто декоративну, на це фонове оформлення пропаганди уваги звертати не варто.

    Інтеграція з Білоруссю — теж елемент пропагандистської гри. Сама Білорусь мовчить, як в рот води набрала, Лукашенко зараз шукає контраргументи, хоч як би не втратити свій пріоритетом і суверенітетом. Адже він точно найбільше в світі любить владу. Думаю, всі ці новини — лише зливання даних, і головним чином з російського боку. Це створює для Путіна більш виграшні політичні позиції напередодні розмови з Німеччиною і Францією. Мовляв, будете занадто тиснути, ані з Україною, ані з Білоруссю не домовлюся. А Заходу не хочеться, щоб Білорусь йшла під крило Росії, тому в певному сенсі це брязкання дипломатичною зброєю, залякування партнерів.

    Але партнери теж терті, і розуміють цей елемент психологічного тиску. Взагалі плани Путіна зрозуміти нескладно. Як людина з усім відомої силової структури, що шкодує про катастрофу СРСР, він, звичайно ж, хотів би експансіонуватися на території, які вважає належними йому по праву. Як Крим, наприклад, а тепер Білорусь. Але тут питання не в тому, що він собі вважає, а в реальних політичних ресурсах. І я не впевнений, що вони у нього є, щоб прогнути під себе Лукашенко. Але створити видимість того, що це можливо — звичайно ж. Це виграшно, це — ще один козир, тому було б дивно, якщо б про інтеграцію не заговорили напередодні нормандської зустрічі.

    Чи повірять Путіну його партнери в покер, цього ми вже з вами передбачити не зможемо. Думаю, що все ж не повірять. Сам по собі Захід, безумовно, підтримує Зеленського, адже наявне порушення міжнародного права і це нікому не подобається. Питання тільки в тому, скільки Заходу коштує ця підтримка. Тому що грошей забагато не буває, і насамперед європейські країни відстоюють свої інтереси.

    Якщо йдеться про Францію, то там кожен сенатор хоче одного: щоб його територія почувалася добре, а йому дякували. Для цього потрібно створювати робочі місця, тобто повернутися до стану business as usual. Вони, звичайно, не будуть підтримувати анексію Криму, але не хочуть заради боротьби з цією ж анексією втрачати політичні інтереси та підтримку на своїх територіях. Вони б краще налагодили з Росією якийсь бізнес, от як з АвтоВАЗ, де беруть участь інтереси Рено. А якщо говорити про німців, то там і взагалі 6 тисяч спільних німецько-російських підприємств було, і Німеччині вони стануть в нагоді.

    Тут питання в тому, скільки коштують політичні принципи на вагах, якими вимірюються політичні інтереси конкретних людей. У цьому сенсі українцям, напевно, буде прикро, тому що їхня країна дійсно ображена і ущемлена. Але вимагати від Заходу, щоб той вів принципову нещадну боротьбу з Росією, приблизно так само наївно, як у 1977 році від того ж Заходу вимагали не підписувати Гельсінські угоди з СРСР. Підписавши їх (і зрадивши позиції Прибалтики, як там вважають), США вирішили більш локальну проблему — дозвіл на виїзд осіб єврейської національності, що принесло американським політикам зростання підтримки з боку досить впливового єврейського лобі в Америці.

    Зрештою, логіка така: Україна повинна розбиратися зі своїми справами самостійно. Допомагати грошима, дипломатично — так, але лягати грудьми на амбразуру ніхто не стане. І можна скільки завгодно звинувачувати Захід у тому, що він такий поганий і продажний, але Захід завжди на тому і стоїть, що прагматичний: його інтереси — передусім. Так само, як Німеччина не хоче повністю потрапити в залежність від імпорту зрідженого газу з Америки, який так активно просуває Трамп, а тому зацікавлена в Північному потоці-2. Путін це чудово розуміє і досить ефективно використовує. Єдине, що Захід зміг, то це максимально затягнути цю історію. Щоб хоча б цієї зими Україні не можна було викрутити руки.

  • Мінська-3 не буде: Пристайко розкрив зміст проекту рішення “нормандського саміту”

    Мінська-3 не буде: Пристайко розкрив зміст проекту рішення “нормандського саміту”

    Глава МЗС України Вадим Пристайко розповів про проект рішення саміту в нормандському форматі, який схвалили глави чотирьох держав. За його словами, поки мова не йде про якісь принципові рішення.

    Про це він заявив під час конференції NATO Engages в Лондоні, передає “Європейська правда”.

    За словами Пристайка, документ не амбітний, а швидше обережний – його погодили на початку осені, але і сьогодні він залишається робочим варіантом, який повинен лягти в основу фінального рішення лідерів.

    Також Міністр переказав положення, зазначені в проекті.

    “Лідери відзначають успішне розведення на трьох ділянках і пропонують визначити наступні точки розведення. Лідери відзначають успішний обмін, який відбувся, і пропонують прискорити роботу щодо наступного етапу обміну, включаючи ідею всіх на всіх. Далі лідери вимагають визначити наступні ділянки для розмінування і так далі”, – розповів член уряду.

    В кінці документа, за словами Пристайка, сказано, що глави країн ухвалили рішення, щоб переговорні команди продовжили підготовку таких ініціатив.

    “Це загальні фрази, які перетворяться в документ тільки після завершення зустрічі глав держав”, – додав Вадим Пристайко.

    Міністр підкреслив, що поки мова не йде про якісь принципові рішення, які будуть змінювати черговість або зміст мінських домовленостей.

    “Це не буде Мінськ-3”, – підкреслив він.

    Раніше повідомлялося, що за словами Вадима Пристайка, Верховна Рада не планує приймати новий закон про особливий статус Донбасу. Парламент, швидше за все, продовжить дію старого.

  • Підсумки розслідування щодо імпічменту Трампа: Тиснув на Україну, поставив під загрозу нацбезпеку

    Підсумки розслідування щодо імпічменту Трампа: Тиснув на Україну, поставив під загрозу нацбезпеку

    Сьогодні, 3 грудня, демократи представили доповідь, в якій наведені підсумки розслідування в рамках процедури імпічменту президента Дональда Трампа. Звіт опублікований на сайті Конгресу США.

    Документ складається з 300 сторінок і заснований на більш ніж 130 годинах публічних та приватних показань 17 свідків.

    Згідно з висновками демократів з Палати представників, Трамп “поставив свої особисті і політичні інтереси вище інтересів американського народу.

    У документі сказано, що Трамп підірвав зовнішню політику Америки щодо України, а також підірвав національну безпеку Штатів.

    Крім того, в документі Трампа звинувачують у “безпрецедентній кампанії з перешкоджання розслідуванню імпічменту” через спроби запобігти публікації документів відомствами, включаючи Державний департамент і Бюджетний офіс Білого дому.

    В результатах розслідування затверджується, що Трамп “прагнув чинити тиск і спонукати новообраного президента України Володимира Зеленського публічно оголосити необґрунтовані розслідування стосовно колишнього віце-президента Джо Байдена, щоб отримати політичну вигоду на виборах в 2020 році.

    Також у документі сказано, що президент Трамп провів безпрецедентну кампанію, щоб приховати свою поведінку від громадськості і перешкодити розслідуванню імпічменту.

    Крім того, голова Комітету з розвідки Адам Шифф написав у передмові до доповіді, що президент не тільки поставив під загрозу американську національну безпеку, відмовивши в допомозі Україні, але і перешкодив правосуддю.

    Після остаточного затвердження звіту в Комітеті по розвідці, Шифф передасть документ і всі матеріали на розгляд в Юридичний комітет. Саме там будуть вирішувати питання про пред’явлення звинувачень президентові, які можуть призвести до його усунення від влади.

    Нагадаємо, у вересні була опублікована стенограма розмови між Дональдом Трампом і Володимиром Зеленським. Президенти говорили про розслідування проти сина американського політика Джо Байдена. У США це визнали спробою тиску на Зеленського.

  • Apple і Google назвали кращі програми та ігри року

    Apple і Google назвали кращі програми та ігри року

    Компанії Apple і Google назвали найкращі, на свою думку, ігри і програми 2019 року.

    Кращі програми та ігри за версією Apple

    На думку компанії Apple, кращим додатком для iPhone стало Spectre Camera. Головна фішка додатка, в основі якого дежить штучний інтелект, – здатність управляти тривалістю витримки. Завдяки цьому, наприклад, можна робити змащені фари на фото або передавати рух водоспаду.

    Краще додаток для iPad — Flow by Moleskine. Це стильний блокнот для заміток і нарисів, який підтримує Apple Pencil. Його розробила компанія Moleskine, яка виробляє свої знамениті блокноти.

    Додаток для Mac — Affinity Publisher. Завдяки цьому додатку можна самостійно створити макети будь-яких друкованих матеріалів: від гарної рекламної листівки до цілої книги.

    Додаток для Apple TV — The Explorers. Додаток надає доступ до постійно оновлюваної бібліотеки знімків і відео природи. Мета проекту — зібрати найбільш повну бібліотеку з 4K – і 8K-зображеннями і роликами з різних точок Землі.

    Краща гра для iPhone — Sky: Children of the Light. Це інді-гра, яка занурює користувача у казкові пейзажі, де потрібно допомогти небесним істотам повернутися додому.

    Гра року для iPad — Hyper Light Drifter. Оновлена версія класичної 16-бітної пригодницької гри Hyper Light Drifter. Вона поєднує в собі захоплююче дослідження і напружений екшн.

    Гра для Mac – GRIS. Це платформер-головоломка, яка оповідає користувачеві історію, повну розчарувань і надій: гравець повинен зібрати воєдино життя головної героїні, яка пережила трагічну втрату.

    Краща гра для Apple TV Wonder Boy: The dragon’s Trap. Це додаток повертає до життя популярну гру з 80-х – тут повністю промальована вручну анімація і оновлені саундтреки.

    Гра року в новому сервісі Apple Arcade – Sayonara Wild Hearts. Це красива і романтична аркада, де можна кататися на мотоциклі і скейтборді, змагатися в танцях, стріляти з лазера, битися на мечах і розбивати серця на швидкості 200 миль на годину.

    https://youtu.be/M8IUcFQ8upQ

    Кращі програми та ігри за версією Google

    А ось на думку компанії Google, краща гра 2019 року в Google Play – Call of Duty: Mobile. Це шутер, який в перші дні після релізу, скачали більше 100 мільйонів разів.

    Краще додаток року – “Звички: медитація, зарядка, пити воду YouCan”.

    А в трійку найбільш популярних фільмів увійшли: “Зелена книга”, “Людина-Павук: Через Всесвіти” і “Месники: Фінал”.

    Крім того, на онлайн-платформі пошуковика проходило голосування користувачів. За його результатами, найбільш “народною” грою стала Brawl Stars, аналогічне визнання серед додатків отримав Video Editor – Glitch Video Effects.

    Подивитися повний список номінантів можна на офіційному сайті.

    Нагадаємо, Роберто Ескобар, брат відомого наркобарона, представив свій перший смартфон — Escobar Fold 1.

  • Хоче “знищити Apple”: Брат відомого наркобарона випустив гнучкий смартфон

    Хоче “знищити Apple”: Брат відомого наркобарона випустив гнучкий смартфон

    Роберто Ескобар, брат відомого наркобарона, представив свій гнучкий смартфон — Escobar Fold 1. Його можна придбати на сайті компанії за 349 доларів.

    Смартфон Escobar Fold 1 має гнучкий 7,8-дюймовий AMOLED-дисплей, процесор Snapdragon 8150, дві камери на 16 і 20 мегапікселів, сканер відбитків пальців, два слоти для SIM-карт і акумулятор ємністю 4000 мАг. Гаджет працює на ОС Android 9.0.

    Цікаво, що представлений гаджет – не новинка. По суті, це копія смартфона FlexPai, представленого в січні китайською компанією Royole. У продаж пристрій тоді так і не надійшов.

    За словами Ескобара, телефон FlexPai набагато надійніше Samsung Galaxy Fold, а також обладнаний більш високим ступенем безпеки, тому його складніше просканувати через Bluetooth.

    Смартфон Escobar Fold 1 випущений в кількості 100 тисяч примірників. При цьому модель з 128 ГБ вбудованої пам’яті коштує 349 доларів, а 515 ГБ – 499 доларів.

    Головна мета Ескобара – “знищити Apple” і показати людям, що вони купують пристрої за завищеними цінами.

    “Вони шахраї, вони обманюють людей”, – заявив Ескобар в інтерв’ю Digital Trends.

    Крім того, брат наркобарона закликав людей приєднатися до позову проти компанії Apple, щоб змусити її повернути частину “нелегального прибутку”.

    Нагадаємо, раніше в США лікарі з Університету Дьюка (штат Північна Кароліна) зуміли оживити серце після смерті пацієнта.

  • Мир Медведчука: в Раді просувають російський сценарій припинення війни

    Мир Медведчука: в Раді просувають російський сценарій припинення війни

    Народні депутати фракції “Опозиційна платформа – За життя” (ОПЗЖ) зареєстрували в Раді законопроект про внесення змін до закону про особливий порядок самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей. Ці зміни вводять в українське правове поле так звану “формулу Штайнмайєра”, позбавляючи Україну будь-якої можливості впливати на процес політичного врегулювання на території ОРДЛО. Якщо законопроект буде прийнятий саме в такому вигляді, це означатиме повне прийняття російського сценарію припинення війни.

    Дев’ять народних депутатів ОПЗЖ на чолі з Віктором Медведчуком зареєстрували у Верховній Раді законопроект щодо внесення змін до Закону України “Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей”. Документ проходить під номером 2491. У пояснювальній записці зазначається, що автори законопроекту пропонують “істотно скорегувати чинний закон”, зокрема виключити з нього “обов’язкові вимоги української сторони щодо умов проведення в ОРДЛО демократичних виборів”. Про це пише автор на сайті “Апостроф”.

    В чому це виражається? Для цього слід поглянути на статтю 10. Якщо в старій версії просто зазначається, що закон вступає в силу зі дня його опублікування, то запропоновані зміни суттєво розширюють цей пункт. У них вказується, що закон вступає в силу “о 20.00 за місцевим часом в день голосування на місцевих виборах в окремих районах Донецької і Луганської областей”.

    На постійній основі закон почне діяти лише після того, як БДІПЛ ОБСЄ підтвердить відповідність цих виборів чинним практикам ОБСЄ та нормам українського законодавства.

    Такий же порядок пропонує так звана “формула Штайнмайєра”, застосування якої в законі про особливий статус Донбасу було погоджено ще 1 жовтня. Нагадаємо, що “формула Штайнмайєра” – це черговість етапів припинення війни на Донбасі в рамках Мінських угод. Згідно з цією формулою передбачається проведення місцевих виборів в ОРДЛО під контролем ОБСЄ, але до повної передачі кордону під контроль України.

    Попередня влада не визнавала таку черговість. Згідно “Мінську-2”, відновлення повного контролю над державним кордоном має розпочатися в перший день після місцевих виборів (пункт 9) та завершитися після всеосяжного політичного врегулювання, передбаченого пунктом 11 “Мінська-2”. Пункт 11, в свою чергу, передбачає проведення конституційної реформи, тобто надання особливого статусу окремим районам Донецької та Луганської областей.

    Особливий статус ОРДЛО, в свою чергу, передбачає амністію вчорашнім бойовикам та участь органів місцевого самоврядування в призначенні голів органів прокуратури та судів, Це вводило б проросійських сепаратистів в правове поле України та дозволяло б їм впливати на український політичний порядок денний в інтересах РФ. Коли президентом був Петро Порошенко, офіційний Київ наполягав на тому, що вибори слід проводити після того, як кордон перейде під контроль України. Однак узгодження “формули Штайнмайєра” 1 жовтня змінило ситуацію.

    Втім, ані “Мінськ-2”, ані “формула Штайнмайєра” не забороняють Україні висувати свої умови до механізму проведення місцевих виборів. Ці умови були виписані в пункті 4, статті 10 старої версії закону. Зокрема, Україна вимагала участі у виборах міжнародних спостерігачів; виведення з території нашої країни всіх бойовиків та іноземних найманців; недопущення втручання у виборчий процес з боку незаконних збройних формувань; дотримання принципів багатопартійності, політичного плюралізму, рівного доступу до ЗМІ, забезпечення мовлення на території ОРДЛО українських теле- та радіоканалів, а також вільного волевиявлення та прозорого підрахунку голосів.

    У той же час, законопроект №2491 авторства Віктора Медведчука та інших депутатів ОПЗЖ пропонує повністю виключити пункт 4, “викинувши” з нього навіть норму про обов’язкове виведення з території України незаконних збройних формувань. Хоча необхідність такого висновку передбачена пунктом 10 Мінських угод. Виконання цього пункту не залежить від будь-якої послідовності імплементації “Мінська-2”.

    Іншими словами, народні депутати ОТЗЖ пропонують позбавити Україну будь-якої можливості контролювати процес політичного врегулювання на території ОРДЛО. Це призведе до того, що місцеві вибори в ОРДЛО пройдуть під повним контролем проросійських бойовиків, а положення “формули Штайнмайєра” стануть лише красивою обгорткою процесу, тому що сама “формула” не передбачає ніяких конкретних механізмів свого виконання. Годі й говорити про те, яким подарунком для РФ стало б прийняття такого законопроекту в його нинішньому вигляді.

    Чи стане ця ініціатива законом, цілком залежить від “монобільшості” “Слуги народу”. Тут потрібно нагадати депутатам, що тільки згода на “формулу Штайнмайєра” вже викликала акції протесту, хоча за великим рахунком, це лише спроба президента Володимира Зеленського розблокувати переговори в “нормандському форматі”. Але можна собі уявити, яку реакцію в суспільстві викличе вплетення цієї формули в українське законодавство без жодних додаткових умов з нашого боку.

  • Доведеться дорого заплатити: НАТО не кращі часи

    Доведеться дорого заплатити: НАТО не кращі часи

    Саміт НАТО, який відкривається в Лондоні у 70-ту річницю від дня створення альянсу, стане символом важких часів у його історії
    Вперше за багато десятиліть існують сумніви в тому, що союз світових демократій здатний впоратися з головним своїм завданням – бути гарантом безпеки в Європі і Атлантиці.

    Те, що президент Франції Еммануель Макрон називає “смертю мозку НАТО”, почалося аж ніяк не сьогодні, а із закінченням “холодної війни”. Огидна “імперія зла” – Радянський Союз – назавжди зникла з політичної карти світу, розпався Варшавський Договір, країни центральної і східної Європи стали демократичними, про демократію заговорили і в Росії. Навіщо тоді потрібно НАТО? Навіть розширення альянсу, до якого вступали країни центральної і південної Європи, сприймалося швидше як інерція, а бажання приєднатися з боку України і Грузії було сприйнято як примха. Про це пише автор на сайті “Еспресо”.

    Так НАТО і проспав відродження – вже в новому, путінському вигляді – агресивного, небезпечного для стабільності і світу авторитарного режиму в Кремлі. Проспав до такої міри, що дотепер не може прокинутися. Той самий Макрон, який першим заговорив про «смерть мозку НАТО», одночасно намагається довести, що Росія – не ворог альянсу. Хоча в Кремлі практично і не приховують своєї ворожості. Так що запевнення Макрона – найкраща ілюстрація хвороби, у якій президент Франції підозрює своїх партнерів.

    Але неадекватність Макрона – зовсім не доказ адекватності інших лідерів країн альянсу. Головна загроза дієздатності НАТО – не Макрон, а Трамп. Те, що Сполучені Штати в період його авантюрного президентства перестали відігравати роль лідера західного світу, вдарило і по репутації альянсу, і по його можливостям, і по його перспективам. Ще одна проблема – фактичний розкол між країнами, які усвідомлюють небезпеку з боку Москви і тими, хто з погано зрозумілих причин воліє підтримувати дружні відносини з Путіним. І це – один з важливих наслідків розширення альянсу. Виявилося, що перемога над комунізмом зовсім не щеплення від авторитаризму і нестримного популізму. Хвороба, від якої зараз страждає Україна і яка може стати фатальною для її майбутнього, не оминула багато країн центральної та південної Європи і зробила їх справжніми «російськими кіньми» у системі безпеки альянсу.

    Втім, побоюватися за майбутнє альянсу я б не поспішав. Чим важче “прокидатися” будуть в НАТО, тим більш агресивну роль буде грати Росія. І рано чи пізно вона поставить альянс перед справжнім викликом. Зрозуміло, за це доведеться дорого заплатити – але євроатлантичну солідарність буде відновлено.

    Для нас питання полягає тільки в тому, де під час цього вирішального конфлікту буде Україна – поруч з демократичним світом або в союзі з державою-агресором.

  • Без пільг і бюджету: ВНЗ “ЛНР” буде видавати російські дипломи

    Без пільг і бюджету: ВНЗ “ЛНР” буде видавати російські дипломи

    Влада Російської Федерації видала акредитацію університету з “ЛНР”. Про це сказано у висновку Федеральної служби по нагляду у сфері освіти і науки.

    Тепер “Луганський державний медичний університет імені святителя Луки” зможе видавати документ про вищу освіту російського зразка випускникам, що закінчили відділення стоматології, педіатрії, лікувальної справи та фармацевтики. Це перший вуз з “ЛНР”, який отримав акредитацію від РФ.

    Як повідомляла влада “ЛНР”, РФ отримала аналогічні документи ще від кількох вузів, зокрема, від Луганського національного університету імені Даля, а також Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

    Починаючи з минулого року акредитацію в Росії отримали чотири внз з “ДНР”. При цьому навчальним закладом надали право тільки на видачу дипломів російського зразка. Ні бюджетні місця, ні відстрочку від армії, ні інші державні гарантії студенти з “ЛНР” і “ДНР” отримати не можуть.

    Нагадаємо, після початку російської агресії, за рішенням українського уряду з територій “ДНР” і “ЛНР” і Криму в інші області були евакуйовані 18 вузів. Разом з закладами змінили місце навчання і 40 тисяч студентів.

  • Російська авіація вбила 15 мирних жителів в Сирії

    Російська авіація вбила 15 мирних жителів в Сирії

    Сирійський регіон Ідліб піддався масованому бомбардуванню, в результаті цього загинули 15 мирних жителів. Про це повідомляє агентство АFР.

    Цей регіон, де проживає більше трьох мільйонів сирійців, в значній мірі контролюється групою, очолюваною філією Аль-Каїди.

    Як повідомляє Сирійська обсерваторія з прав людини, нальоти режиму президента Башара Асада вбили 13 мирних жителів на ринку в місті Маарет-ен-Нуман. Ще двоє загинули в результаті бомбардувань РФ і Дамаска в інших частинах провінції.

    Через зіткнення сил режиму Асада і збройних угруповань на північно-заході загинули майже 100 бійців, заявили спостерігачі з Британії.

    Німецький журналіст Джуліан Ріпці опублікований у себе в Твіттері кадри наслідків повітряних ударів.

    “Ще один день цілеспрямованих російсько-сирійських авіаударів по цивільних в Ідлібі. 13 загиблих, 20 поранених до обіду. Коли нарешті на Росію накладуть санкції за її військові злочини в Сирії?” – написав він.

    https://twitter.com/JulianRoepcke/status/1201511534247235584?ref_src=twsrc%5Etfw%7Ctwcamp%5Etweetembed%7Ctwterm%5E1201511534247235584&ref_url=https%3A%2F%2Fwww.eurointegration.com.ua%2Frus%2Fnews%2F2019%2F12%2F2%2F7103739%2F

    Як повідомлялося раніше, в Сирії вибухнув російський військовий патруль – у результаті вибуху саморобного вибухового пристрою троє російських військових отримали травми і удари.

  • Хто такий В’ячеслав Соболєв, машину якого обстріляли в Києві

    Хто такий В’ячеслав Соболєв, машину якого обстріляли в Києві

    Учора ввечері, 1 грудня, в Києві був обстріляний автомобіль Range Rover, що належить депутату Київської обласної ради В’ячеславу Соболєву. На той момент в машині перебував 3-річний син чиновника, який в результаті загинув. Розповідаємо, хто такий В’ячеслав Соболєв.

    Детальніше про трагедію ви можете прочитати за посиланням.

    Хто такий В’ячеслав Соболєв

    В’ячеславу Соболєву 47 років, родом він з міста Єнакієве Донецької області. Чиновник – економіст, має звання кандидата економічних наук.

    З 2015 року Соболєв є депутатом Київської обласної ради – входить у фракцію “Солідарність” та до складу комісії з питань бюджету та фінансів.

    В’ячеслав Соболєв: кар’єра

    Політичною кар’єрою Соболєв займається з 2002 року – тоді його обрали депутатом Донецької міськради. У 2000-х обіймав посаду заступника мера Донецька. З 2006 по 2007 рік працював у Раді національної безпеки і оборони України.

    Як пишуть ЗМІ, Соболєв в свій час був директором дочірньої компанії “Нафтогазу” – “Нафтогазмережі”.

    У 2010-2011 роках був заступником голови НАК “Нафтогаз”. Однак залишив посаду після приходу до влади Віктора Януковича. Після того зайнявся викладацькою діяльністю.

    У 2015 році був обраний депутатом Київської облради від БПП, він член комісії з питань бюджету та фінансів.

    В’ячеслав Соболєв: підприємницька діяльність

    Собелев – власник ресторану “Маріо” в Києві. Цікаво, що заклад називають “місцем зустрічі різних одіозних особистостей”. Крім того, цей заклад часто пікетують як розсадник сепаратизму.

    Крім цього, в 1997 році Соболєв відкрив продуктовий магазин “Обжора” в Донецьку, який згодом став першою великою торговельною мережею Донецької області. Офіційно цю мережу Соболєв продав у 2007 році.

    А в 2016 році СБУ затримала головного бухгалтера “Обжори” за підозрою у фінансуванні бойовиків ДНР. ЗМІ тоді написали, що Соболєв досі є власником мережі магазинів, яка продовжує працювати на окупованих територіях, але згодом ці дані спростували. Також журналісти стверджують, що Соболєв знає особисто людей, які “тримають” Донецьк.

    Як пише 24 канал, українські спецслужби підозрювали Соболєва в шпигунстві на користь Росії і фінансування бойовиків саме через “Обжору”.

    За даними журналістів, у 2017 році Соболєв не вказав у переліку підконтрольних кіпрську компанію Lamedon. Саме сюди переводять гроші від діяльності його бізнесу на непідконтрольних Україні територіях окупованого Донбасу.

    Особисте життя В’ячеслава Соболєва

    Політик одружений, його дружину звуть Інна Соболєва. Згідно з декларацією, родина виховувала трьох дітей – двох синів і падчерку. Вчора вбили самого молодшого – трирічного Олександра, який народився в серпні 2016 року.

    До речі, хрещеною мамою вбитої дитини виявилася Ірина Білик. Про це співачка написала у своєму фейсбуці.

    “Не можу сидіти і робити вигляд, що нічого не сталося. Убита маленька дитинка, чудовий малюк, хрещеною якого я є. Навіщо все в цьому світі, якщо так просто вбивають людей, діток, в центрі улюбленого міста. Мій маленький Ангел, Сашенька, прости цим дорослим нелюдам їх жорстокість”, – написала співачка.

    За даними ЗМІ, Інна – третя дружина Соболєва. Друга – екс-дружина російського співака Миколи Баскова і дочка російського сенатора і фармацевтичного магната Бориса Шпігеля – Світлана.

    В’ячеслав Соболєв: декларація

    Згідно декларації про доходи за 2018 рік, В’ячеслав Соболєв володіє квартирою в Донецьку (площа 46,5 квадратних метрів, а первісна вартість – 8,5 тисяч).

    Проживає політик разом з родиною в орендованому будинку в Лісниках Київської області. Площа будинку – 350 квадратних метрів, скільки платять за оренду – невідомо.

    Крім того, Соболєв декларує квартиру в Києві площею 84 квадратних метрів, яка зареєстрована на іноземну юридичну компанію – Stella Global SA.

    З нерухомості Соболєв також володіє двома квартирами в ОАЕ – 160 і 182 квадратних метрів. Ціна нерухомості невідома.

    Також він є власником житлового будинку в США. Придбав його Соболєв в 2017 році за 15,7 мільйона гривень. Площа будинку – 527,22 квадратних метрів.

    Дружина політика Інна декларує п’ять земельних ділянок, квартиру в Києві, нежитлове приміщення, недобудований будинок в Лісниках.

    Сім’я Соболєва має велику колекцію прикрас: дві пари годинників Harry Winston (вартість – 1,2 мільйона і 324 тисячі гривень), годинник фірми Breguet, троє жіночих годинників марок Ulysse Nardin, Chanel і Rolex, кольє, сережки, браслет Van Cleef & Arpels, браслет Cartier і три соболиних жакета.

    Пересувається політик на автомобілі Range Rover, який він бере в оренду у фірми “Донукрпроектнии”.

    Соболєв за минулий рік заробив майже 1,2 мільйона гривень. Його дружина – 830 тисяч. Ще 400 тисяч – дохід від продажу нерухомості.

  • Муженко, критикуючи владу, підтримав фотографування військових з убитими бойовиками. Що відбувається

    Муженко, критикуючи владу, підтримав фотографування військових з убитими бойовиками. Що відбувається

    Колишній головнокомандувач Збройних сил України Віктор Муженко підтримав президента США Дональда Трампа у рішенні заступитися за військового спецпідрозділу «морських котиків» Едварда Галлахера, якого засудили за фото з трупом іракського бойовика. Ексголова Генштабу ЗСУ, критикуючи дії влади, вирішив навести у приклад цю історію. Розповідаємо, що з нею не так.

    У чому звинувачували морпіха і в чому його визнали винним

    Співробітника спецпідрозділу “морських котиків” Едварда Галлахера підозрювали у вбивстві полоненого бойовика “Ісламської держави” в Іраку в 2017 році.

    Як докази вбивства сторона звинувачення показувала листування “котика” і фото, на одному з яких він тримає однією рукою мертвого терориста за волосся, а в іншій тримає ніж. «(Я) покінчив з ним за допомогою мисливського ножа», – так він у листуванні прокоментував це фото.

    Також спецпризначенцю пред’являли звинувачення в тому, що той перешкоджав здійсненню правосуддя, погрожуючи співробітникам, які повідомили про його поведінку. Проти нього дали свідчення шестеро “морських котиків”, заявивши, що Галлахер стріляв у цивільних осіб, а також мисливським ножем убив полоненого бойовика (за інформацією видання NYT, терорист був неповнолітнім).

    Як наслідок, у липні військовий суд США виправдав Галлахера за звинуваченням у вбивстві, проте визнав винним у фотографуванні з трупом затриманого. Військовий суд вирішив, що таким чином була допущена дискредитація збройних сил і знизив спецпризначенця в званні. Вказане рішення було ухвалене журі присяжних. У нього входили морпіхи, військові моряки і спецпризначенець.

    Те саме гучне фото

    Адвокати “котика” заявили, що подібні фото є нормою в гарячих точках і є “чорним гумором”.

    Які дії “морського котика” підтримав Трамп і за що звільнили голову ВМС

    Тоді на захист Галлахера виступив президент США Дональд Трамп. Після того, як з військового зняли звинувачення у вбивстві, він написав, що був “радий допомогти”. Ба більше, через деякий час Трамп скасував пониження в званні Галлахера.

    Також американський президент пообіцяв, що дасть вказівку помилувати колишнього армійського лейтенанта Клінта Лоранса, який відбуває 19-річний термін за вбивство двох цивільних осіб, і офіцера спецпідрозділу Метью Л. Голстейна, звинуваченого у вбивстві беззбройного афганця, якого він вважав спільником талібів.

    Тоді критики говорили, що такі дії підірвуть військову справедливість і сигналізуватимуть про те, що злочини на полі бою допустимі.

    21 листопада Трамп знову втрутився в розслідування. Коли Галлахера викликали на наглядову раду ВМС, яка мала вирішити, чи залишати його у складі спецпідрозділу, президент написав у твіттері, що не дозволить позбавити військового його «тризуба» — символу приналежності до «морських котиків».

    «З самого початку ця справа розглядалася дуже погано. Займіться своєю справою!», — заявив Трамп, очевидно, звертаючись до ВМС.

    Цей пост президента розлютив голову ВМС США Річарда Спенсера. Виступаючи на міжнародному форумі з питань безпеки в Галіфаксі 23 листопада, він заявив, що не вважає повідомлення в твіттері «формальним наказом» зупинити розгляд.

    Спенсер минулого тижня пішов проти позиції Трампа і заявив, що Галлахер все ще має зустрітися з колегією експертів, а розгляд його справи має продовжитися.

    А нещодавно з’ясувалося, що міністр оборони США Марк Еспер звільнив голову військово-морських сил Річарда Спенсера за те, що він займався справою бійця спецпідрозділу “морських котиків”. За словами Еспера, це була його особиста ініціатива через втрату довіри до очільника ВМС. За даними The Washington Post, Спенсер нібито намагався в обхід голови Пентагону домовитися з Білим домом про подальшу долю Галлахера, запропонувавши йому “в приватному порядку” піти у відставку в нинішньому званні, не втративши при цьому статусу “морського котика”.

    Він також заявив, що Галлахеру має бути дозволено зберегти свій значок “Трайдент”, символ приналежності до “морських котиків”, що фактично покладе кінець зусиллям ВМФ щодо проведення експертної оцінки, яка могла б призвести до його вигнання з елітних сил.

    Трамп, який публічно заперечував проти позбавлення Галлахера значка “Трайдент”, знову втрутився в справу, щоб поновити “котика” у званні. Господар Білого дому привітав рішення Міністра оборони.

    “Едді мирно піде у відставку з усіма нагородами, які він заслужив, зокрема зі своїм “Трайдентом”, – написав він у Twitter.

    Що не так із заявою Муженка

    Сьогодні генерал армії Віктор Муженко назвав дії Трампа “прикладом справжнього ставлення політичного лідера країни до своїх військових”.

    “Саме такою позицією, вчинками і рішеннями Головнокомандувач здобуває повагу, довіру військових і ветеранів. Саме таким способом зміцнюється бойовий дух армії і формується впевненість в захищеності захисників держави!” – написав Муженко.

    Таким чином ексголова Генштабу провів паралель зі сьогоднішніми розслідуваннями щодо українських військових – Марусі Звіробій, Дмитра Марченка, Віктора Назарова, Ігоря Лапіна, Володимира Замани.

    Інцидент з обвинуваченням Галлахера у вбивстві був вичерпаний ще в липні 2019 року, а зараз весь конфлікт виник через  залучення до відповідальності “котика” за фото з трупом бойовика. Як говорилося раніше, журі присяжних вирішило, що фото з трупами бойовиків порочать репутацію армії США. З цим важко не погодитися.

    Усі пам’ятають, скільки обурень у соцмережах викликало фото росіянина-фашиста Олексія Мільчакова, який воював за бойовиків і фотографувався на тлі загиблих бійців ЗСУ.

    Безумовно на цьому фото показана протилежна ситуація. З військовим регулярної армії фотографується бойовик, а не навпаки. Але саме ця ситуація і має відрізняти армію цивілізованого світу від терористів, чи то російських чи ІДІЛ.

    Роман Божко

  • Криза Слуги народу. Що вирішить Зеленський?

    Криза Слуги народу. Що вирішить Зеленський?

    Не хочу прогнозувати, та зовсім не виключаю перспективу перевиборів як один із прийомів зберегти владу та вплив президента.

    У «Слузі народу» від початку закладена системна міна. Так як усі ми розуміємо, що це партія неповноцінна: її просто немає, так як немає ідеології. Вибори пройшли за старим законом, а це означає, що як мінімум половина фракції, тобто мажоритарники — взагалі нічим не об’єднана. Конструкція нежиттєздатна, і триматиметься доти, доки в Зеленського буде більш-менш високий рейтинг.

    Для зовнішніх впливів ґрунт дуже благонадійний — і вони обов’язково ще себе покажуть, бо існують як різні незадоволені олігархічні групи, так і незадоволені конкуренти. Думаю, що проблему відсутності того, що об’єднує, розуміє і команда. Ось вони зробили ці 15 груп, поставили там наступників, намагаючись усе якось зшити. Та брак спільного і цілей все одно існує. Бо ціллю не було потрапити у владу — ну потрапили, драйв, відверто перло спочатку від цих значків народних депутатів. Але цей період пройшов. Про це пише автор на сайті “НВ”.

    Через купу мемів і жартів анонс про нову школу в Трускавці теж складно назвати чимось об’єднавчим. Хоча передбачити те, що там казатимуть, легко. Бо вони, мовляв, усе бачать, визнають, очищаються, і є багато людей непідготовлених — та ми швидко вчимось, бо спроможні та хочемо. Цікаво, та наші люди зрозуміли: виявляється, політик — це професія. І що треба мати професійні навики, а коли приходять люди, які нічого цього не мають, то це погано.

    Тим не менш, криза настала пізніше, ніж прогнозували. Говорили, що конструкція посиплеться, щойно з’явиться уряд та перші кроки. Та депутати все ж тримаються, і треба їм у цьому віддати належне. У хід досить уміло йдуть різні методи. Щоби її не збили, влада як той літак — викидає сигнальні ракети. Наприклад, Зеленський видає своє відеозвернення, де підкреслює позитивне: ось ми вернули кораблі, ось ми повернули заручників, як і обіцяли, ось ми дотиснули і буде зустріч в нормандському форматі, й ще дуже багато буде попереду. Влада дає суспільству те, що їм подобається, пильно стежачи за популярними настроями. Назрівають дуже небезпечні речі – народовладдя, референдуми. Але вони подають це як «ми це зробимо». Усе розраховано: такі речі майстерно викидають у критичні моменти. Для мене цей факт очевидний.

    Дуже важко здивувати українців скандалами. Останні ефективні лише тоді, коли все спокійно, і тут тобі на — в благородному товаристві трапився скандал. А у нас це і взагалі форма політики, чи спосіб відволікти від політики, тим паче коли у скандалах зацікавлені дуже різні гравці. Суспільству пропонують цю жуйку, аби серйозних питань не задавали. Бо критикуватиме хто? Ляшко, Тимошенко чи Порошенко зі своїм ЄС-ом? Їх тут же дожене відповідь: подивіться на себе. Тому скандали триватимуть доти, доки їх ціна не стане надто висока для політичної партії. А у нас поки немає політичної відповідальності – вона з’являється разом із відповідальними партіями.

    Тож партії немає – не рахував точну кількість, але велика частина депутатів навіть не є її членами. А ті, хто подав заявку чи вступив, на кшталт Дубинського — дуже дивні члени, що партійну політику розуміють по-своєму. Дубинський з Бужанським — це партія в партії. Як тільки рейтинг Зеленського почне падати, почнуть відбуватись цікаві речі: як і колись, доведеться добирати голоси. Ось тоді підуть консультації, комусь дадуть посади, якісь фракції об’єднаються. У нас уже зараз голоси часом добираються, хоча слуги скрізь говорять, що подивіться — ми монолітні, й по всіх критичних питаннях голосуємо майже одноосібно. У них досить великий запас: вони мають 254 голоси, а для рішення треба 226. Зараз уже говорять про те, що з фракції вийдуть 11. Та я не впевнений: це будуть не виходи, а торги. Всі домовлятимуться, і тут в роботу включиться Офіс президента. Там, щоправда, вже також зріє опозиція проти Богдана — і це лише питання часу, коли його треба буде відправляти у відставку. Весь цей ланцюжок Коломойський-Портнов-Богдан стає надзвичайно токсичним для Зеленського — і коли цю гілку обрізати, то певні депутати, пов’язані з цими людьми, можуть оформитись в якусь окрему групу. Це на горизонті – час залежить тільки від рівня підтримки Зеленського.

    Сам він уже починає тему, що пора набирати новий парламент — ось уже як кілька разів кинув ці слова. Та насправді реальна перспектива дочасних виборів як той імпічмент Трампу: щойно він тільки прийшов до влади, як про це почали говорити, а насправді імпічмент трапився тільки під кінець. Не хочу прогнозувати, та зовсім не виключаю перспективу перевиборів як один із прийомів зберегти владу та вплив Зеленського. Команда може суттєво змінитись — Разумков у інтерв’ю і зовсім не хоче про це говорити, та і Гончаруку це непотрібно. Та якщо будуть такі настрої, то перевибори можна підвести під різні речі. Наприклад, змінюється Конституція, а відтак кількість депутатів, приймається новий виборчий закон — і все, систему влади треба перезавантажити наново. Нові правила гри, мовляв. Ну а українці завжди радо переколотять парламент — це наша національна гра.

  • Карт-бланш на війну: Путін демонструє, що його не зупинити

    Карт-бланш на війну: Путін демонструє, що його не зупинити

    22 листопада стало відомо, що Росія припиняє визнавати особливий протокол 4-ї Женевської конвенції щодо захисту цивільного населення під час міжнародних конфліктів. Зокрема, закон, який підписав Володимир Путін, не визнає право спеціальної комісії ООН виконувати роль судового органу, який розбирає порушення.

    Таким чином Росія забезпечує собі додаткову індульгенцію на випадок подальших порушень міжнародного права та можливість для розгортання військових вторгнень, заявила у коментарі. Про це пише автор на сайті “Апостроф”.

    Вихід із протоколу Женевської конвенції свідчить про те, що Росія намагається уникнути відповідальності. Це превентивний захід, який направлений на те, щоб не потрапити до суду. Сам вихід підтверджує той факт, що Росія порушувала Женевську конвенцію на території України. Путін скористався шпариною у міжнародному законодавстві і фактично унеможливив притягнення себе до відповідальності. Конвенція була ратифікована ще у 1977 році і до цього часу в РФ не поставало питання щодо виходу із цього протоколу. Ануляція такого міжнародного акту свідчить про те, що права людини у Російські Федерації далі нівелюватимуться.

    Своїм виходом із протоколу Росія фактично розширює собі індульгенцію на порушення прав людини, в тому числі, в тих країнах, в яких вона веде бойові дії. Кожного разу спостерігаючи за порушенням прав людини на територіях, захоплених російською владою, я розумію, що мабуть далі вже рухатися нема куди – порушення досягли апогею. Але зараз РФ отримала свободу від легітимного осуду – тож це може стати підґрунтям для ще більш цинічних злочинів на території України.

    Останнім часом ми спостерігаємо загострення наступу на свободу слова на окупованій частині Донбасу. Наприклад, студента Сергія Русинова на 6 років засудили так звані “суди” ЛНР і кинули за ґрати так званої “пенітенціарної системи” за те, що він підтримував у соцмережах проукраїнські пости та принципово не підтримував політику окупанта. Жінка з ДНР на ім’я Марина Чуйкова мала у телефонній книзі контакт людини, яка була певним чином пов’язана із СБУ. Рідні не могли два місяці знайти її після затримання. Потім дізналися, що вона знаходиться в так званому СІЗО Донецька. Зараз вона засуджена так званим “судом” ДНР на 11 років та працює на економіку “народної республіки” – шиє у в’язниці одяг. Діти не можуть з нею зв’язатися, надати їй захисника чи підтримати іншим чином.

    Кримінальний та кримінально-процесуальний кодекс так звані “суди” успадкували від радянського кодексу. Більшість людей, які називають себе суддями, працюють на терористів, раніше оголошували рішення іменем України. Вся профанація, яка відбувається на окупованих територіях – так звані “судова”, “адвокатська система” – не мають нічого спільного із реальною правовою діяльністю. Жодного права на захист там немає, адвокати порушують адвокатську таємницю та доносять свідчення підзахисних так званому Міністерству державної безпеки. Все контролюється МГБ – не секрет, що в цю структуру інтегровані працівники поліції й спецслужб РФ. Тому ми повинні розуміти, що наші громадяни там знаходяться в полоні. Коли кажуть, що вони хочуть лишатися з Росією, то варто розуміти, що 5 років роботи пропагандистських ЗМІ, блокування українських сайтів і новин, відрізаність від України не сприяли отриманню адекватної інформації. Окупували все – і розум, і серце, і територію.

    Своїм нинішнім вчинком РФ показала усьому міжнародному політикуму, що їй не писаний закон. Раніше був механізм застосування впливу на Росію. Але наразі агресія набирає обертів, і я не бачу тенденції, що стосовно РФ застосують реальне покарання, навіть якщо Україна буде казати: конвенція діяла в РФ, коли 2014 року у Криму з’явилися “зелені” військові без розпізнавальних ознак та почалася окупація частини Луганської і Донецької території. Женевська конвенція не є ефективною в плані припинення російської агресії. Тож РФ продемонструвала, що конвенція для неї не є аргументом і авторитетом. Це меседж, який є демонстрацією напрямку руху російського суспільства. Ні про яке добросусідство й мир цей крок не говорить. Раніше було залякування зброєю, танками, а зараз воно перейшло у формалізовану міжнародно-правову площину.

    Спостерігаючи за ситуацією у Грузії і те, як російські ЗМІ висвітлюють події громадських акцій проєвропейської партії з приводу дострокових виборів, стає зрозуміло, що Кремль залишає за собою карт-бланш для нового вторгнення. Після війни в Грузії на частині її території лишилися російські військові бази і зараз відбувається “повзуча анексія”, як її називають місцеві – кордон постійно окупованої території рухається у бік Грузії. Це є брязканням зброєю, в тому числі і в бік європейський країн. Це ніби військовий шантаж – дуже важко вести розмову про долю власної держави, коли на тебе наводять дуло автомата або кулемета або зброю масового знищення. Дуже важко грати в шахи, коли ти пересуваєш фігуру, а тобі дошкою б’ють по голові.

    Для того, щоб протистояти не лише Росії, а й будь-якій країні, яка розгортає агресивну політику, нехтує правами людей, захоплює території суверенних держав, потрібна консолідована позиція, якої ми, на жаль, іноді не спостерігаємо у міжнародної спільноти. Коли є ворог, ми повинні всі об’єднатися і розуміти, що якщо сьогодні цей ворог прийшов до України, то завтра він може прийти до Польщі, відновить наступ на Грузію, який почався 2008 року. Російська Федерація цинічно демонструє, що її не зупинити, що міжнародний вплив не має жодного значення, і що політика буде такою, якою вирішить Путін та група підконтрольних олігархів, парламентарів та громадських діячів.

  • Чому слабшає режим Путіна

    Чому слабшає режим Путіна

    Путін схильний вважати жахливу корупцію стовпом свого режиму і перевагою у зовнішній політиці. Але йому все важче використовувати це.

    Захід і власна «несистемна опозиція» часто називають Росію поліцейською державою і автократією. Для цього є вагомі причини. Придушення вуличних протестів у Москві минулого літа було демонстративно жорстоким, але в той же час неефективним і контрпродуктивним. Хоча влада і монополізована Кремлем, президенту Володимиру Путіну часто залишається лише роль арбітра у чварах між кланами силовиків і іншими групами інтересів. Саме корупція змушує режим працювати і підпорядковує російську еліту її норовливому повелителю. Іншим ємним описом російського політичного порядку можна назвати «мілітаризовану клептократію».

    Тому лють і роздратування Путіна під час зустрічі з міністрами на тему хронічної корупції на космодромі «Східний» виглядає в кращому випадку як лицемірство. Незважаючи на фундаментальність корупції для путінізму, кремлівський лідер скаржився, що керівникам російського космодрому сотні разів говорили про те, що вони повинні працювати прозоро, займаючись його будівництвом, але замість цього вони продовжують красти «сотнями мільйонів». Про це пише автор на сайті “НВ”.

    Цей мегапроект в Амурській області насправді відомий масштабом розкрадань. Після візиту російського президента в минулому вересні, голова держкорпорації Роскосмос Дмитро Рогозін натякнув, що космодром повинен бути названий на честь Путіна. Тепер Рогозін заявляє, що про подальше будівництво не варто турбуватися, так як всі злодії понесли заслужене покарання.

    У самого Рогозіна, тим не менш, є всі підстави для занепокоєння, тому що Міністерство оборони Росії намагається відібрати контроль над цим проектом у Роскосмосу і фінансувати амурський космодром з державного бюджету так, як вважають за потрібне. Це міжвідомче суперництво навряд чи стримає вражаючу корупцію, що процвітає у військовому бюрократичному апараті не менш, ніж, наприклад, у Федеральній службі безпеки (ФСБ). Під час одного з внутрішніх розслідувань, наприклад, нещодавно знайшли належний співробітнику ФСБ незаконний грошовий тайник в різних валютах, що важив 911 кілограм.

    Це бюрократичне хижацтво, що пронизує зверху до низу, має серйозні економічні наслідки, що виходять за межі виснаження «національних проектів» Путіна. Кремль сподівався, що спрямування бюджетних інвестицій в набір пріоритетних проектів створить сильний стимул для економічного зростання, який насправді залишився слабким і швидше впаде до нуля, ніж посилиться.

    Нещодавно на саміті БРІКС в Бразилії Путін приписав собі в заслуги запобігання рецесії, але в дійсності його закостеніла економічна політика завадила відновленню після рецесії 2014−2017 років. Більш того, успішне збереження відносно низького рівня інфляції було досягнуто за рахунок скорочення реальних доходів, що все ще триває, і масового відтоку незаконно зароблених грошей.

    Тим часом російська громадськість все менш стурбована вартістю товарів і послуг, і все більше — корупцією, розуміючи, що вона є головною причиною економічної стагнації. Влада намагається втихомирити обурення, проводячи показові суди над корупціонерами нижньої ланки, але основні зусилля витрачаються на придушення будь-яких незалежних розслідувань. Опозиційний блогер і політик Олексій Навальний — ключова фігура в громадській боротьбі з корупцією, працює в умовах сильного тиску, але йому вдалося викрити, наприклад, нелегальну і незадекларовану нерухомість у Чорногорії та Іспанії, що належить прокурору Москви Денису Попову. Це публічне викриття, швидше за все, не зашкодить кар’єрі Попова, тому що Кремль ставиться до розслідувань Навального, як до ворожих дій «іноземного агента».

    Чвари ненаситних лобі в коридорах Кремля справляють все більший вплив на міжнародну політику Росії, яка не тільки рахується з численними корупційними інтересами, а й охоче служить їм. «Принципова» і дорога підтримка режиму Башара Асада в Сирії створює і відтік грошей в Москву, тому що сім’я диктатора інвестує в елітні квартири в столиці Росії. Венесуела ж намагається обійти міжнародні санкції через приховані канали експорту нафти за допомогою Роснефти, найбільшої російської нафтової компанії, контрольованої вкрай корумпованим посібником Путіна Ігорем Сенчиним.

    Україна є не тільки політичним викликом режиму Путіна, а й проблемою для збору корупційного «доходу», насамперед, з будівництва надзвичайно переоцінених трубопроводів альтернативної енергії, включно з Північним потоком-2. Ці трубопроводи ще не готові, і потрібно вести переговори щодо нового контракту на транзит природного газу через Україну, але здоровий економічний сенс — це тут не найважливіша проблема.

    Газпром відмовляється платити $2,6 млрд Україні як компенсацію, яку його зобов’язав виплатити Україні Стокгольмський арбітражний суд, і російський газовий гігант заперечує інші українські звинувачення, пов’язані з порушенням контрактних зобов’язань з прокачування великих обсягів газу через трубопровідну систему України, яка перебуває в абсолютній безпеці від збройних зіткнень на Донбасі.

    Бажаючи змусити європейських споживачів натиснути на Україну, Путін зловісно натякає на потенційні перебої в газопостачанні. Олексій Міллер, голова ради директорів компанії Газпром, намагається підживлювати ці загрози, ставлячи під сумнів і спростовуючи прогноз російської метеорологічної служби про м’яку зиму в цьому році. Безпідставне російське заперечення як зміни клімату, так і швидкого зростання «зеленої енергії» в Європі, підживлюється пристрасним бажанням максимізувати прибуток.

    Путін схильний вважати жахливу корупцію стовпом свого олігархічного режиму і перевагою у зовнішній політиці. Але йому все важче використати цю перевагу, оскільки європейські інститути — часто всупереч небажанню їх еліт — розслідують потоки брудних російських грошей. Успіх Москви в отриманні схвалення проекту Північного потоку-2 залишається умовним, і навіть Кіпр почав відмовляти у громадянстві сумнівним російським інвесторам.

    Вигідність системної корупції на місцях теж слабшає, тому що апетити хижих кланів, що змагаються, поступово перевищують можливості стагнації економіки. Вкрадені гроші не інвестують в місцевий бізнес, тому що злодії не вірять в прибутковість або безпеку таких інвестицій. Таким чином відтік капіталу посилює стагнацію. Інструкції, які виходять від Кремля, щодо зменшення подібних розтрат абсолютно безглузді, враховуючи, що пов’язані з Путіним еліти не демонструють схильностей до поміркованості. Хоча практично всі бюрократи, ймовірно, замішані в корупції, це не означає, що вони лояльно згуртуються навколо «трону». Зрада і дезертирство набагато більш імовірне.

  • Порошенко: винен чи ні?

    Порошенко: винен чи ні?

    Мені б хотілося, щоб за жодним з президентів не було хвостів, які можна було б розцінити як злочин.

    Інститут президенства формувався, коли я був головою Верховної Ради. Він створювався непросто, з сумнівами та глибоким аналізом. Тоді було багато дискусій та роздумів — чи потрібен він, чи готова Україна, її народ, до демократичних дій, пов’язаних з обранням лідера держави. Я думаю, що тоді зіграв роль приклад Росії. Коли там обрали президентом Бориса Єльцина, українські політики одразу ж заявили, що Україні потрібен президент. Але скажу відверто — моя позиція була відмінною, я вважав, що Україні потрібна парламентська держава. Тому й зараз, коли я чую оцінки президенства Януковича чи Ющенка, я незадоволений висновками. Правдивими чи неправдивими є підстави для цих висновків — може вирішувати тільки суд. Але вони кидають велику тінь на інститут президенства України. І така тінь залишилася й від президента Порошенка.

    З боку юриста Андрія Портнова, Генеральної прокуратури та Державного бюро розслідувань пролунало чимало фактів, пов’язаних з можливою участю президента Порошенка у корупційних діях. Звичайно, я не можу говорити так це чи ні. Вважаю, що незалежно від того, хто ти є – президент, прем’єр-міністр, народний депутат — посада не має значення, якщо правоохоронні антикорупційні органи аргументовано довели дійсність фактів обвинувачення. Варто не просто говорити про це у ЗМІ, а дати можливість довести це в суді. Суд — єдина у демократичному суспільстві система, яка може винести вирок. Про це пише автор на сайті “НВ”.

    Варто дати можливість об’єктивно проаналізувати, зібрати всі факти і подати на розгляд, якщо треба спочатку до Верховної ради, а потім до суду. Я, звичайно, не хотів би серйозних поворотів, бо коли вже кілька з шести президентів мають заплямовану репутацію — це працює негативно для всіх. Мені б хотілося, щоб за жодним з президентів не було хвостів, які можна було б розцінити як злочин. Але ніхто з президентів не повинен мати якийсь імунітет, щоб його не розглядала правоохоронна система, прокурор чи слідчий, коли для цього є підстави. Всі перед законом рівні. І Петро Олексійович теж.

    За 25 років після мого президенства мене вже розглядали десятки разів. Навіть говорили, що я маю хатинку у Швейцарії, я звертався до тих, хто це говорив: «Я куплю вам квитки — туди й назад. Їдьте та знайдіть там у реєстрі Кравчука Леоніда Макаровича, скільки у нього квадратних метрів, скільки будинок коштує. Якщо знайдете, я вам його одразу подарую та відшкодую усі ваші витрати на поїздку». Проте жодного бажаючого не знайшлось.

    Я абсолютно спокійний, адже знаю, що за час свого президенства та після нього, я не брав участі у жодних корупційних схемах і не витрачав жодної копійки з державного бюджету, а займався своєю діяльністю у рамках норм моралі та українського законодавства. Якщо потрібно, я можу знову повторити все, що вже було та ще раз піти у Генеральну прокуратуру, дати будь-які свідчення. Якщо вони знайдуть документи, які доведуть, що я зробив щось чи завдав фінансову шкоду Україні – я готовий за це відповідати.

  • Хто такий Олексій Алякин, якого звинувачують у тиску на “Слуг народу”

    Хто такий Олексій Алякин, якого звинувачують у тиску на “Слуг народу”

    Народна депутатка від партії “Слуга народу” Анна Скороход звинуватила владу у затриманні свого цивільного чоловіка Олексія Алякина через її голосування врозріз з позицією фракції.

    “Підставою стали мої голосування в залі, відстоювання державної власності ГТС, а також червона кнопка проти відкриття ринку землі”, – заявила вона.

    Скороход додала: “Рішення про затримання незаконне. Підставою став запит Російської Федерації 2017 року. До цього ніяких не було питань, а тут після червоної кнопки йде затримання мого чоловіка”.

    Після цього голова фракції “Слуга народу” Давид Арахамія заявив, що Скороход Анна зробила диверсію всередині фракції.

    “Але те, що пані Скороход неодноразово зверталася до народних депутатів і пропонувала грошову матеріальну допомогу – це факт”

    А народний депутат від партії “Слуга народу” і голова парламентського комітету з енергетики Андрій Герус додав, що Олексій Алякин дозволяв собі спілкуватися з депутатами в неприємній манері.

    “Ми намагалися це питання вирішити всередині, ми бачили, що вона (Скороход – ред.) на телебаченні виступала проти мене”

    У цей час Арахамія вважає, що ці загрози підпадають під дію Кримінального кодексу.

    Так, за його словами, Скороход пропонувала гроші за те, що вона буде командувати всередині комітету і нав’язувати якісь рішення, які вона вважає доцільними.

    Голова комітету з енергетики додав, що вона простягала правки в інтересах “Газпрому”.

    Хто такий Олексій Алякін?

    Олексію Алякіну 47 років, родом він з Ташкента. Освіту здобув у Вищому військово-фінансовому училищі, пізніше — в Інституті економіки і культури (Москва).

    На початку 1990-х працював вчителем економіки в московській школі, потім – у Національному інституті розвитку. У 1994 році заснував компанію “Реінвест”, яка займалася девелоперським бізнесом і інвестиціями в нерухомість. До неї також входили торговий дім КСЕ та турфірма “Інна-тур”.

    У 1997 році безуспішно балотувався в депутати Мосміськдуми. В той же час почав купувати частки в банках — Маст-банку, Юнікорбанку, Інтеркапіталбанкеу, банках “Окський”, “АБфінанс”, “Кедр” та “Пушкіно”.

    Деякий час працював у Мінмайна РФ. З 2008 року був гендиректором Науково-дослідного фізико-хімічного інституту ім. Карпова.

    Банківський скандал

    У 2011 році Олексій Алякін вважався основним власником банку “Пушкіно”, який входив в список 200 найбільших банків Росії. При цьому, як писали журналісти, формально його частка ніколи не перевищувала 20%.

    У 2013 році стався крах банку, який до того моменту вже залучив 24 мільярди рублів приватних вкладів. Потім Центральний банк Росії відкликав в “Пушкіно” ліцензію.

    Тоді ж Алякін оголосив себе банкрутом. А його заборгованості перед кредиторами досягли 500 мільйонів рублів.

    Звинувачення в шахрайстві на адресу Алякіна надходили і з боку його бізнес-партнера Сергія Полонського. За словами Полонського, Алякін вивів з його компанії Potok кошти та нерухоме майно на загальну суму більше 2 мільярдів рублів.

    У 2013 році Олексій Алякін переїхав в Україну, отримав громадянство і заснував будівельну компанію “Прогрес Буд”, зареєстровану в Борисполі.

    На початку 2015 року московський суд санкціонував заочний арешт Алякіна. Його звинуватили в організації розкрадання коштів банку “Пушкіно”. А 20 листопада його прізвище з’явилося у базі Інтерполу.

    Алякин

    30 липня 2018 року громадянство Алякіна було анульовано Держміграційною службою. Там заявили, що банкір нібито підробив документи про українське походження своєї бабусі, а також не здав свій російський паспорт, що є порушенням.

    9 серпня 2018 року Служба безпеки України за запитом РФ затримала бізнесмена. Після затримання Алякіна прокуратура просила суд заарештувати підсудного. Суд задовольнив це клопотання.

    Банкір був поміщений під так званий екстрадиційний арешт. Рішення про видачу бізнесмена прокуратура повинна була прийняти не пізніше 15 вересня 2019 року.

    Адвокат Алякіна тоді заявив, що видавати РФ його не можна, оскільки Росія його нібито переслідує за участь у бойових діях на Донбасі у складі підрозділів “Арата” і “Айдар”.

    Крім адвокатів, про причетність Алякіна до допомоги бійцям АТО заявляла і його цивільна дружина Анна Скороход. У коментарі журналістам в залі суду вона підкреслювала: її чоловік багато робив для допомоги бійцям і ветеранам АТО, а також їх сім’ям.

    А ось на думку журналіста Юрія Бутусова, даних, що підтверджують службу Алякіна, немає.

    “Якщо б Алякін став бійцем добровольчого батальйону, пішов би на війну або зайнявся активною волонтерською діяльністю, він отримав би захист від видачі в очах українського суспільства. Але немає на даний момент жодних свідчень, які б підтверджували, що Алякін – учасник бойових дій. Ні однієї фотографії, жодного командира підрозділу, який би підтвердив факт служби“

    У лютому 2019 року Чернігівський суд зобов’язав Державну міграційну службу України відновити українське громадянство екс-банкіра.

    За що Алякина затримали зараз

    Як розповів адвокат Сергій Тарасюк “Українській правді”, тимчасове затримання Алякіна, якого рік тому оголосили в розшук, вже пройшло. А повторне затримання – законодавством не передбачено.

    “Підстави для затримання – ті ж, що були рік тому. Тому, фактично, це ще одна екстрадиційна перевірка Генеральної прокуратури”, – розповів адвокат .

  • Нормандська зустріч: ризикує тільки Україна

    Нормандська зустріч: ризикує тільки Україна

    Президент Росії Володимир Путін і федеральний канцлер Ангела Меркель знову обговорили можливу зустріч лідерів країн “нормандської четвірки”.

    Про точну дату такої зустрічі не оголошено, однак Кремль скористався телефонною розмовою Путіна і Меркель, щоб знову підкреслити: необхідно закріпити особливий статус Донбасу в законодавстві України.

    Хотілося б, звичайно, зрозуміти, що саме ці слова означають на практиці. Чи достатньо буде Путіну розведення військ і підписання українськими представниками “формули Штайнмаєра” для того, щоб російський президент погодився приїхати на саміт. Або ж Москва наполягатиме на негайному ухваленні українською стороною законодавчих змін – і вже після цього в Кремлі погодяться на зустріч? Про це пише автор на сайті “Еспресо”.

    З точки зору логіки дестабілізації ситуації в Україні, звичайно ж, найрозумніше – це змусити Володимира Зеленського поспішити з законодавчим прийняттям особливого статусу Донбасу. Український президент, який з нікому не відомих причин (швидше за все, причина є простою – обман і самообман) сприймає зустріч з Путіним як реальний шанс для встановлення миру на Донбасі, почне в терміновому порядку готувати потрібний Кремлю законопроект, потім змушувати голосувати нещасний український парламент, вже сама стадія підготовки закону і голосування за нього посилить протестні настрої і послабить позиції голови держави. А там і листопад закінчиться, і ніякого саміту не буде. А дестабілізація буде.

    Але, можна, звичайно ж, піти й іншим шляхом. Можна зустрітися і змусити Зеленського погодитися з законодавчим оформленням статусу Донбасу на самому саміті, при чуйному посередництві Меркель і Макрона. Тоді дестабілізація почнеться не до, а після зустрічі лідерів. Зеленський повернеться у повній впевненості, що він про все домовився з Путіним, що до закінчення війни рукою подати, що потрібно тільки якнайшвидше ухвалити закон про особливий статус, провести вибори і про проблему можна буде забути. Він почне метушитися, поспіхом розробляти закон, змушувати голосувати парламент … Далі ви знаєте – наростання протестного руху, дестабілізація.

    Чи може бути інакше? Ні, не може. Не може бути просто тому, що Путін зацікавлений саме в дестабілізації ситуації в нашій країні. І він намагається вибрати кращий шлях до цієї дестабілізації. Якщо допоможе підготовка до «нормандського саміту» без його проведення – значить, буде підготовка. Якщо для дестабілізації і подальшого розширення зони окупації потрібно буде провести саміт – значить, Путін поїде до Парижу. Він нічим не ризикує, час у нього є, Зеленський і Макрон його цілей не розуміють, а Меркель – не хоче розуміти, бо ж залишилася без адекватних партнерів і в “нормандської четвірці”, і на рівні стосунків у Білому домі і просто не здатна протистояти російському президенту наодинці. Але і Меркель нічим не ризикує, тому що в нагороду за свою вимушену стриманість отримає “Північний потік-2” і поліпшення відносин з великим бізнесом.

    Ризикує тільки Україна.

  • Зовнішня політика Зеленського: “Аннушка уже разлила масло”

    Зовнішня політика Зеленського: “Аннушка уже разлила масло”

    Сьогодні, їдучи на роботу, слухав радіо, і увагу мою привернуло висловлювання якогось чоловіка з Українського інституту майбутнього. Він заявив, буцімто “головна функція Президента – сподобатись на міжнародному рівні, а все інше – завдання Уряду”.

    Мабуть, мене б це так не зачепило, якби я не знав, що до складу нинішньої влади входить чимало представників цього Інституту. На перший погляд, цілком безневинна позиція, але якщо як слід поміркувати, то стає зрозумілим, що за нею ховається. По-перше – спроба маргіналізувати посаду Президента. По-друге – намагання нав’язати українському суспільству думку, що “цар хороший, а бояри – погані”. До речі, “боярами”, тобто Урядом, у найближчий час можуть пожертвувати.

    Так, зовнішня політика – це, безперечно, головна компетенція та сфера відповідальності Президента країни. Але хіба показником її успішності є вміння комусь сподобатися? Так, для завоювання довіри українського населення з низьким рівнем політичної свідомості та критичного мислення можуть “прокатити” природна харизма й акторський досвід. Але в царині зовнішньої політики це не дуже вагомі важелі впливу. Міжнародні відносини – це не пікап і не шоу-бізнес, тут потрібне глибоке розуміння ситуації. А в нас що робиться на зовнішньополітичному фронті?! Почнімо з двох найбільших економік світу – Сполучених Штатів і Китаю. Посли відсутні та навіть агреман не надісланий…

    Отже, Китай… Пам’ятаєте про 3 мільярди доларів, які Банк Китаю мав виділити на роботу в аграрному секторі? Жодної копійки не виділено. А як щодо 20-ти мільярдів доларів, які передбачалося проінвестувати в українську енергетику? Вже й розмов про це не чути… При цьому не забуваймо, що Китай є членом Ради Безпеки ООН та має серйозний вплив на політику Росії. Міжнародна політика України відносно Китаю станом на сьогодні відсутня.

    Тепер про Штати… Гадаю, Зеленський дійсно подобається Трампу. Але не забуваймо, що в Америці працюють незалежні інституції і Президент США не є диктатором, а являє собою лише одну із цих інституцій. Серйозної роботи ні з демократами, ні з республіканцями, ані в конгресі, ані в сенаті ніхто не веде, та й, відверто кажучи, нема кому вести. Є якийсь Єрмак, який неначе з кимось комунікує, але він є токсичним для багатьох інституцій США.

    Що ж стосується Макрона, який заявив про ефемерні українські банди у Франції, то була викликана посол Франції та неначе якась розмова відбулася. Але що це означає? Що для Макрона Україна є тим, кого можна безкарно пнути. Не забуваймо також і про те, що Франція – одна з країн, що підписали спільне комюніке “Україна-НАТО” останніми.

    Угорщина блокувала це комюніке до останнього і розблокувала лише після особистих гарантій Зеленського стосовно того, що до Закону про освіту буде внесено правки. Можна сказати, що тут має місце шантаж…

    Ну, а про поїздку Зеленського до Японії годі й казати. Вона виглядала скоріше як туристична мандрівка, ніж як політичний візит. Окрім яскравих фоток, із Японії – третьої чи четвертої економіки світу – не привезено нічого. Про жодну зустріч із інвестиційними компаніями та крупним бізнесом повідомлено не було, і я чомусь підозрюю, що і самих зустрічей також не було.

    Для Перемоги у війні з Росією міжнародна політика є архіважливою. Певно, що Зеленський комусь із лідерів подобається. Воно й не дивно, це ж місія артиста – подобатись, щоб отримати аплодисменти. Але функції Президента – активізувати зовнішньополітичний фронт проти Росії як агресора, отримати економічну підтримку, посприяти залученню інвестицій в українську економіку та динамізувати експорт українських товарів на зовнішній ринок. Яку із цих функцій за останні п’ять із половиною місяців виконав Зеленський? Як на мене – жодної. Тоді цікаво наступне: скільки буде вчитися та чи спроможний навчитись? Якщо неспроможний, то… “Аннушка уже разлила масло”. Наслідки – лише питання часу…

  • Тонка гра президента: економіку чекає жахливий сценарій

    Тонка гра президента: економіку чекає жахливий сценарій

    У команди президента Володимира Зеленського немає на меті реалізувати корисні для країни проекти. Вони (проекти) працюють або на олігархів, які починають відновлювати свої позиції, або на групи впливу із Заходу. Основна мета нинішньої влади – це збагачення певних груп осіб, незважаючи на ризики для країни. МВФ й інших зовнішніх гравців влада використовує як ширму для проведення токсичних реформ, при цьому команда Зеленського працює уже у звичній для себе манері, роблячи діаметрально протилежні заяви. Як наслідок, Україну може очікувати девальвація чи суспільні вибухи.

    Про українські умови співпраці з МВФ

    У травні українська влада, посилаючись на низку рішень українських судів стосовно ПриватБанку, фактично позбулася чинної кредитної програми, і Україна недоотримала 2-3 млрд доларів. У вересні МВФ плекав надії щодо відновлення цієї програми співпраці, але стикнувся з дуже “цікавою” пропозицією з боку нашої влади. Йому фактично запропонували проведення максимально токсичних реформ, на які не наважувалася інша українська влада. Це і земельна реформа, і так звана лібералізація ринку комунальних послуг, і трансформація трудового законодавства. Провладні групи впливу попросили навзаєм у МВФ лише одне – вирішення у “нульовому варіанті” ситуації із ПриватБанком. Малося на увазі проведення своєрідного взаємозаліку між колишніми власниками банку та державою – фактично списання проблемних кредитів, які банк видавав компаніям, афілійованим із колишніми власниками. Про це пише автор на сайті “Апостроф”.

    Звичайно, така пропозиція не була сприйнята Фондом, бо для нього ПриватБанк є маркерним індикатором співпраці з Україною. МВФ кредитував Україну саме в той період, коли з банку виводилися кошти. Тому Фонд не вважає за доцільне проводити будь-які “нульові” варіанти. У МВФ вважають, що держава повинна повернути гроші, витрачені на банк, а колишні власники мають повернути кредити, які вони брали. Тому місія МВФ поїхала з Києва, а між рядків фінального їхнього комюніке читалося дуже глибоке розчарування Україною.

    Потім наші чиновники поїхали уже у Вашингтон, проводили переговори на майданчику МВФ. Вони намагалися пом’якшити переговорну позицію, але не відмовлялися від базових своїх ідей. Це викликало ще більшу настороженість у Фонду. МВФ зрозумів, що в Україні можна грати крапленими картами. Тому він навряд чи буде співпрацювати з Україною, поки ситуація з ПриватБанком не буде остаточно вирішена в судах, і поки нинішній уряд не затвердить якусь реальну програму повернення “проблемних” кредитів. Тому, думаю, програма співпраці з МВФ надовго поставлена на паузу.

    Україна могла б позичити в МВФ мільярди доларів під невисокі процентні ставки на тривалий термін. Але тепер нам доведеться заміщати їх залученням коштів на внутрішньому борговому ринку від нерезидентів через облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) на короткі строки і з невеликою дохідністю. Ми будемо втрачати в 3-5 разів більше за цими кредитами, бо маємо виплачувати 14-20% річних. Із цього будуть наживатися міжнародні фінансові спекулянти.

    Про лицемірну політику влади

    В Україні відбувається дискурс між тими, хто хоче відновити олігархічну суб’єктність і розірвати відносини з МВФ, і тими, хто хоче відновити зовнішнє управління – вони лобіюють інтереси зовнішніх фінансових груп впливу, зокрема і МВФ. У нас немає свого національного внутрішнього дискурсу щодо розвитку.

    Зараз в Україні почав відроджуватися так званий олігархічний клас, який є основою олігархічної суб’єктності. Наша суверенність певним чином забезпечена за рахунок олігархічної системи. Класичний приклад – державна модель часів Кучми. Олігархічна суб’єктність трохи ослабла в останні роки за рахунок зовнішнього управління. Зараз вона почала відновлюватися.

    Закон функціонування корупційно-рентної економіки полягає у тому, що політичні інвестиції мають приносити фінансові дивіденди тим групам впливу, які перебувають біля влади. Зараз наріжним каменем стане задоволення стратегічних вимог фінансово-промислових груп, які утворили своєрідне кільце впливу на владу. Але там відбувається досить тонка гра, тобто не все так однозначно, як це показано у серіалі про президента Голобородька.

    МВФ потрібен нинішній владі, щоб прикриватися ним для проведення токсичних реформ. Водночас нинішній владі необхідно запускати ідеологічні ходи типу “ми виженемо МВФ з України” для того, щоб виправдовувати відсутність співпраці з Фондом. Це абсолютно лицемірна політика, коли президент, з одного боку, каже, що ми не можемо запроваджувати структурну податкову реформу, тому що тоді ми втратимо кредити МВФ, а з іншого боку – що ми можемо впоратися і без Фонду. Іде досить небезпечне для України балансування між двома абсолютно протилежними стратегіями.

    Все це конвертується в досить сумні наслідки для економіки. У бюджеті 2020 року прописано, що 145 млрд гривень ми будемо витрачати виключно на обслуговування державного боргу – внутрішнього і зовнішнього. Це навіть не погашення тіла кредиту, це виплата надвисоких доходів фінансовим спекулянтам. І це уже дорівнює витратам на освіту і значно перевищує витрати на медицину, науку та інфраструктурні проекти.

    Про шлях до дефолту

    Деякі політичні сили уже заявили, що нинішній бюджет може призвести до дефолту. Я думаю, цього не буде. Можлива значна девальвація гривні, якщо вибухне така міна уповільненої дії, як ПриватБанк. Він зараз перебуває у державній власності, має близько 180 млрд вкладів населення. Будь-яка дестабілізація цієї “міни” може призвести або до соціальних деструктивних процесів, або до девальвації.

    У державній власності в Україні зараз перебуває 60% банківської системи, які зосереджені у кількох банках. Ми очищали банківську систему і в результаті отримали ерзац банківської системи часів пізнього Радянського союзу. Це теж міна уповільненої дії. Криза 2014-15 років торкнулася приватних банків, а наступна – зачепить ядро державних банків. Держава буде змушена або друкувати гроші, аби повернути вкладникам, або вводити мораторії, які призведуть до соціального вибуху. Тому тут буде поганий сценарій і жахливий.

    Наші банки варто було б продати приватним власникам, якби знайшлися покупці. Але всі міжнародні банки, які є в Україні, сидять на валізах і хочуть покинути наш ринок.

    Про розвиток української економіки

    У команди Зеленського немає мети досягнути реалізації корисних для країни завдань. У них є мета до збагачення певних осіб, які часто перебувають у протиріччі із суспільними інтересами. Якщо подивитися на перші дії деяких міністрів, то вони відпрацьовують технічні завдання, які вони отримали на Заході від певних груп впливу. Не хочеться демонізувати західний вплив, але там є певні групи, які хотіли б проведення земельної реформи у тому вигляді, у якому вона зараз буде реалізована, масової приватизації державних об’єктів. Тобто є інтерес за безцінь скупити українські активи.

    Зараз всі моделі працюють на те, щоб купити країну, скуповуючи політичні еліти. Але відкриття ринку землі несе й іншу загрозу: Кремлю не доведеться завойовувати Україну, вони просто зможуть її купити, враховуючи кількість нафтодоларів, які у них зараз є. Нагадаю, що 70% території України – це землі сільськогосподарського призначення.

  • «Кримінальні схеми» і зв’язки з Росією. Хто такий Ігор Сало, якого намагалися підірвати в Києві

    «Кримінальні схеми» і зв’язки з Росією. Хто такий Ігор Сало, якого намагалися підірвати в Києві

    6 листопада в Києві невідомий кинув вибухівку на дах автомобіля, який належить російсько-українському бізнесменові Ігорю Сало.

    У підсумку Сало – поранений, його охоронець загинув. Про те, як сталася трагедія, ви можете прочитати за посиланням.

    Що відомо про Ігоря Сало

    Родом Ігор Сало з міста Балаклія, яке розташоване в Харківській області. Вищу освіту отримав у Харківському фармацевтичному інституті. Службу в армії проходив у Східній Німеччині в складі радянських військ.

    На початку кар’єри займався фармацевтикою і енергетикою в Москві, тому журналісти його часто називають російським бізнесменом. Однак, як з’ясували ЗМІ, не отримавши необхідного успіху, він повернувся на батьківщину.

    У 2010 році познайомився з “Міс Україна-1995” Владою Литовченко і завдяки дівчині зміг завести “корисні” знайомства. Наприклад, з Ігорем Бакаєм – колишнім головою Нафтогазу, який у 2004 році втік у Росію.

    Серед знайомих Сала, крім Бакая, були представники “Партії Регіонів”, міністри, наприклад, колишній глава МВС Микола Білоконь, а також син екс-генпрокурора Віктора Пшонки – Артем, якому також приписують участь у багатьох незаконних схемах.

    Сім’я Сало контролювала харківську фармакологічну групу компаній “Здоров’я”, в яку входили три заводи в Харкові (“Здоров’я”, “Здоров’я народу” і “Дослідний завод ДНЦЛЗ”) і завод у Києві “Фармекс”.

    Рейдерство, “вугільні схеми” і зв’язок з РФ

    За інформацією видання “Ділова столиця”, у 2008-2009 роках Сало отримав контроль над монопольним виробником інсуліну в Україні “Індар”, а також над двома виробниками наркотичних препаратів – “Здоров’я народу” і “Дослідний завод ДНЦЛЗ” – шляхом виведення цих підприємств із державної власності.

    Видання “Економічна правда” зазначає, що поки шляху перевезення вугілля з “ДНР” і “ЛНР” на контрольовану територію України не були перекриті, Ігор Сало для поставки українського вугілля енергетичним компаніям використовував фірми, наближені до його харківського партнера Артура Гарібяна.

    А в 2015 році видання Insider писало про зв’язок Сала з компанією Sovewick Holding Limited, за участю якої була організована афера з “тіньовою” торгівлею вугіллям. Його закуповували за завищеною ціною в окупованих районах Донбасу, а після поставляли в Україну через російські митні пункти. Сало “завдяки” таким схемам отримував чималі прибутки.

    Деякі видання пишуть, що у бізнесмена Ігоря Сало є близько 8 паспортів, які він використовував, щоб ховатися від переслідувань ображених на нього бізнесменів.

    Крім цього, Сало підозрюють у співпраці з російськими спецслужбами і бізнесменами, а також «нечистими на руку» українськими політиками. Один час Сало був “під прицілом” СБУ і НАБУ, на бізнесмена були заведені справи, що стосуються «тіньової» торгівлі вугіллям. Однак до серйозного кримінального переслідування справа так і не дійшла.

This site is registered on wpml.org as a development site. Switch to a production site key to remove this banner.