В російському Ростові-на-Дону українського політв’язня Павла Гриба засуджено до 6 років позбавлення волі за сприяння терористичній діяльності. Здійснивши незаконну розправу над Грибом, Кремль вкотре затвердив своє право сили. Цим злочинним вироком Росія показала, що може абсолютно безкарно діяти на території Білорусі. Для громадян України – це черговий сигнал, що на даний час не варто їздити до Росії, Білорусі та інших країн-членів Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ).
Я не думаю, що ми можемо цю ситуацію якось окремо аналізувати, у відриві від інших українських заручників, які знаходяться у російських в’язницях. Ситуація з Грибом є для Кремля важливою з кількох причин, пише автор на сайті “Апостроф”.
Перше – продемонструвати, що російські спецслужби можуть абсолютно безкарно і безпроблемно діяти на території сусідньої Білорусі. Це своєрідне попередження і Україні, і безпосередньо Лукашенку. Навіть питання не в тому, чи брали участь білоруси у операції з затримання Гриба. Головне – це продемонструвати, що на території Республіки Білорусь діє така ж атмосфера безпеки для українських громадян, як і в самій Російській Федерації. Це тим більш важливо з огляду на те, що Білорусь нещодавно скасувала візовий режим для країн-членів Євросоюзу, а у самій Україні є ілюзія, що в Білорусі інакша ситуація для українських громадян, ніж в Росії. Затримання Гриба на білоруській території фактично спростовує всі ці ілюзії.
Друге – Кремль демонструє, що російські спецслужби пильно стежать за так званою терористичною небезпекою, навіть якщо вона не стосується території самої Росії, навіть якщо людина, яка вважається росіянами терористом, не перетнула державний кордон РФ.
Хочу наголосити, що Гриб є частиною великої картини, яку пишуть олією у Москві для того, щоб довести терористичні зазіхання українських громадян, української держави. Справа Гриба – це окремий мазок фарби у цій великій картині. Додайте сюди справи Сєнцова, Кольченка, Балуха, українських моряків. Усі вони об’єднуються в один простий доказ Кремля – “Ми можемо робити все, що хочемо, причому не тільки на території Росії, але й на території Білорусі, у нейтральних водах Чорного моря тощо”. Це щоденне затвердження права сили.
Я останні 5 років взагалі кажу, що громадянам України не варто відвідувати Росію і країни Євразійської економічної спільноти, принаймні країни ОДКБ, де діє угода про спільний обмін інформацією і взаємодію між Росією та іншими колишніми радянськими республіками. Для мене це є абсолютно очевидним. Але для багатьох наших співвітчизників ніколи не буде очевидним, що вони грають з Москвою у своєрідну російську рулетку.
Що стосується безпеки європейських громадян у тій же Білорусі – це залежить від того, наскільки європейці себе ототожнюють з українцями. Наскільки громадяни країн Євросоюзу почувають себе безпечно в авторитарних країнах – від Венесуели до, скажімо, Туркменістану – це велике питання. Мені здається, що людина, яка виросла у вільному світі, не дуже усвідомлює, що в авторитарних країнах можливості правоохоронних структур і спецслужб є набагато більш серйозними, ніж у її власній країні. Найкращий приклад, це історія з американським туристом, який поїхав до Північної Кореї, і зірвав там плакат з зображенням Кім Чен Ина чи щось подібне – це закінчилося його смертю (американський студент Отто Уормбір помер після засудження в КНДР за спробу викрасти агітаційний плакат – ред.). Але мені здається, що обидві сторони в цій трагедії не зрозуміли одна одну, тому що для американського туриста якийсь там плакат на стінці був лише плакатом, бо він виріс в країні, де це взагалі не має ніякого значення, а північні корейці, вирощені в умовах диктатури, могли щиро вважати, що він свідомо приїхав до їхньої країни, щоб завдати їм образи. Та й ми з вами самі живемо в країні, де ще кільканадцять років тому була така ж ситуація – щоб не дай Бог якась образлива фотографія не наклалася на фотографію вождя на іншій сторінці цієї ж газети. І зараз росіяни потихесеньку переміщуються у такий самий цирк.
