В російському журналі “Международная жизнь” з’явився матеріал під назвою “Карасин: в РФ рассчитывают на продвижение вперед в переговорах с США”. В якому зокрема зазначається, що “Голова комітету Ради Федерації з міжнародних справ Грігорій Карасін в інтерв’ю телеканалу “Звезда” заявив, що російська сторона розраховує на просування у переговорах з США в Ер-Ріяді. Карасін підкреслив, що розраховувати на обговорення всього порядку денного важко, але делегація їде з наміром “поборотися за вирішення хоча б одного питання”.
За що хочуть боротися росіяни? В той час, як Дональд Трамп переконаний, що він визнаний у світі геній переговорів, російський диктатор Путін вважає президента Сполучених Штатів маріонеткою у своїх злих планах щодо розширення кордонів імперської Росії. При цьому Путін сприймає імперські задуми Трампа завоювати Гренландію та приєднати Канаду абсолютно смішними, а партію MAGA (раніше Республіканська партія) – просто конгломератом політичних фальшивок, маріонеток і трампівських пішаків.
В Кремлі грають на бажанні Дональда Трампа за будь-яку ціну укласти мирну угоду з Російською Федерацією. Та кегебіст Путін, як учасник переговорів, перебуває в зовсім іншій лізі. Трамп поспішає якнайшвидше отримати результат, і російський диктатор вправно використовує це нетерпіння. Крім того, він хоче збільшити лінію розлому між Європою та Америкою, вимагаючи припинення будь-якої військової підтримки Україні.
Водночас Трамп спрямований на те, щоб дати Путіну все, натомість не отримавши абсолютно нічого. Політик, котрий так довго вихвалявся, що може дуже швидко закінчити війну Росії з Україною, змушений брати участь в тривалих переговорах, критично послабивши свою позицію. Постійно вислуховуючи вимоги Москви: ніякої зброї для України, віддати Росії окуповані нею українські території, табу на членство України в НАТО.
І варто звернути увагу на те, що Дональд Трамп готовий погрожувати Канаді, Мексиці, Гренландії, над якими Сполучені Штати мають військову перевагу, але зазнає невдачі, коли мова йде про Російську Федерацію. Адже виглядає на те, що американський президент за місяці недовгого правління, спрямовував всю свою енергію на порятунок хорошого друга Путіна.
Путін грає з Трампом, як йому здається, в безпрограшну гру. Призом для нього в ній є вся Україна, і не менше. Американці намагалися запропонувати російському диктатору те, з чим він незнайомий, і тому не може цього зрозуміти. Тобто: “win-win situation” – західну концепцію безпрограшної ситуації. Ця “безпрограшна ситуація” полягає в реалізації сценарію, коли всі залучені сторони виграють від угоди або її результату. Ситуація такого типу часто характеризується співпрацею, переговорами та компромісами, що призводить до взаємовигідного результату, а не до гри з нульовою сумою, де виграш однієї сторони є програшем іншої.
Проте Путін грає у свою гру – Росії все, Україні нічого. В якій сторона, яка виграє – Російська Федерація, а яка програє – Україна. Адже для московців обидві сторони не можуть врівноважити свої інтереси, для них це неможливо. Що, безумовно, має далекосяжні наслідки для мирних переговорів.
Росія ніколи не погодиться на мир з Україною, якщо вона не отримає всього. Москва не визнає суверенітет України. Тому що повний суверенітет означає, що ви вільні вибирати, як захищати власну державу, як ви бажаєте керувати власною країною і кого обирати собі в друзі. Вимоги Путіна не відповідають жодній із цих умов. Трамп, схоже, цього не розуміє. Тому переговори з тими, хто прийшов на твою землю, щоб тебе вбити, не можуть привести до миру.
В Європі, а особливо в Східній Європі, яка прожила під російською окупацією більш як 40 років, здатні краще правильно оцінити справжні наміри Путіна. Вони усвідомлюють, що якщо поступитися йому тим, що він зараз вимагає, то потім він буде вимагати більше, поки не отримає все.
Хоча єдиний вартісний результат від цих мирних переговорів полягає в тому, що Дональд Трамп протягом кількох годин буде зайнятий цим. Таким чином це відволікає його, хоча б на короткий термін, від створення додаткового хаосу в Америці, чи в інших місцях. Відволікає від прагнення зробити Канаду 51 штатом США або приєднати Гренландію. І це потрібно цінувати.
Але в Трампа прослідковується якесь незрозуміле тяжіння до Путіна. Це геополітичний фарс на межі глузування: ментально незріла людина в тілі старого, який став президентом в демократичній країні та від імені держави відразу ж почав знищувати в ній демократію, називає хрестоматійного тоталітарного деспота своїм другом. Схоже на те, що Трамп і Путін конче потребують один одного. Ці дві особи зневажають демократію, але потребують її, кожен по-своєму. На наших очах розігрується зближення двох діаметрально протилежних політичних світів, що ще декілька років тому виглядало б просто неможливим дійством.
Російський диктатор вірить, що йому вдасться переграти Трампа. Він явно грає в довгу гру, тримаючи президента Америки на “гачку бажань” – поліпшити відносини між США та Росією. В результаті чого вже спостерігається розкол єдності Заходу та дестабілізація НАТО. Але доля України, чи доля демократії – не стоїть на порядку денному Дональда Трампа. Для нього набагато важливішим є його власне его, а не те, що б скільки разів московська отруйна змія не скидала шкіру, вона все одно залишається отруйною змією.
При чому багато провідних політиків в Сполучених Штатах не здатні правильно оцінити роль Європи в російсько-українській війні. Країни Європейського Союзу ніяк не можуть залишатися незаангажованими сусідами. Адже опосередковано вони є стороною конфлікту. Росія проти них веде гібридну війну, постійно їх атакуючи: розрізаючи кабелі, відправляючи мігрантів до кордонів ЄС, залякуючи журналістів, підкуповуючи політиків та через свою агентуру організовуючи теракти.
Але крім терактів в Україні, які постійно намагається провести путінський режим, Москва хоче знищити саму українську ідентичність. Українську мову, українську культуру, українську еліту, як це робили протягом століть російські царі та повторила пізніше радянська комуністична влада. Захід не мусить піддаватися на залякування варварської Росії, оскільки Європа ніколи не буде відчувати себе в безпеці, якщо Україна не повернеться в сім’ю європейських народів та не стане повноцінною частиною Євросоюзу.
Якщо Америка по-справжньому не допоможе Україні, то Дональда Трампа запам’ятають як президента, який скалічив економіку Америки, усунув Сполучені Штати від світового лідерства та поклав край американській демократії.
Щоб вигнати російські терористичні війська з окупованих ними земель потрібно не так вже й багато:
1. Надіслати Україні зброю, боєприпаси та іншу підтримку, котрі необхідні для витіснення Росії.
2. Дозволити Україні завдавати ударів по будь-яких військових цілях у Росії за допомогою зброї наданої США.
3. Накласти на Росію всі можливі санкції. Тільки так можна змусити Путіна на щось погодитися.
Але те, що робить зараз Дональд Трамп, схоже більше на намір кинути Росії рятівний круг, ніж досягнути справедливого та стабільного миру. Адже нині від України вимагають усіх поступок агресору, а від агресора – жодної. Найгірше, що Трамп вважає, що він має право представляти Україну, фактично виключаючи її з переговорів. І хоча ЄС і європейські держави НАТО користуються сьогодні в українців значно більшою довірою та набагато більше поставили на карту, але Трамп навіть не вважає їх гравцями.
За іронією долі, в той час, коли Трамп з усіх сил просуває ізоляціоністську зовнішню політику Америки, він водночас стверджує, що саме Вашингтон мусить бути в центрі розв’язання проблеми війни Росії в Україні. Але як симпатик диктатора Путіна може бути одночасно провідним переговірником між Російською Федерацією та Україною?
Адже в жодному разі неможливо покладатися на його нейтральність, коли мова йде про долю великої європейської країни, яку Москва націлилась знищити. В цьому сенсі Євросоюзу явно потрібно активізувати свою гру, адже мова йде про майбутнє всього Європейського континенту.
В Брюсселі не можуть не бачити того, що Путін грає на амбіціях Трампа, як на скрипці. І це надзвичайно вигідно Кремлю, бо забирає американський важіль впливу, який до січня 2025 року мала Україна. Невже Трамп справді не розуміє, як насправді працюють переговори? Тому справжні союзники України з Європи мусять бути залучені до переговорів, які монополізував американський президент.
Викликає подив, що в разі досягнення цієї проміжної “мирної угоди” на 30 днів Росія може продовжувати бомбувати українські лікарні, школи, транспорт, багатоквартирні будинки, водоочисні споруди, але Україна більше не може бомбити нафтопереробні заводи, які постачають паливом російські збройні сили та бомбардувальники. Не говорячи вже про гроші, які ці нафтопереробні заводи заробляють для продовження російсько-української війни, продовжуючи фінансування та роблячи далі можливим це путінське криваве вторгнення.
Україна – це суверенна держава. Ні Трампу, ні Путіну, ні комусь іншому не дано повноважень ділити її між собою та незаконно привласнювати українські активи, території та власність. Трампівська MAGA, яка тільки прикидається Республіканською партією, не має права кидати Україну під колеса потягу історії, пояснюючи, що цим вони уникають Третьої світової війни.
Очевидно, що об’єднана Європа, котру російська агресія почала згуртовувати, мусить перебрати на себе не тільки функції допомоги та захисту України, але й зіграти головну роль в переговорному процесі. Європейський Союз має діяти рішуче, оскільки Америка епохи Трампа зробити цього не здатна.
