Видання The Telegraph отримало проєкт попереднього договору з грифом «Привілейований і конфіденційний», датований 7 лютого 2025 року. У ньому зазначено, що США та Україна повинні сформувати спільний інвестиційний фонд, щоб гарантувати, що «ворожі сторони конфлікту не отримають вигоду від відновлення України».
Угода охоплює «економічну цінність, пов’язану з ресурсами України», включаючи «мінеральні ресурси, нафтові та газові ресурси, порти, іншу інфраструктуру (за погодженням)», залишаючи незрозумілим, що ще може бути охоплено.
«Ця угода регулюється нью-йоркським правом, без урахування принципів колізійного права», — йдеться у документі.
США отримуватимуть 50 відсотків поточних доходів, отриманих Україною від видобутку ресурсів, і 50 відсотків фінансової вартості «всіх нових ліцензій, виданих третім особам» для майбутньої монетизації ресурсів. На такі доходи буде «накладено арешт» на користь США.
«Цей пункт означає «спочатку заплатіть нам, а потім годуйте своїх дітей», — сказало джерело, близьке до переговорів.
Угода передбачає, що «за всіма майбутніми ліцензіями США матимуть право першочергової відмови на купівлю експортних корисних копалин».
Вашингтон матиме суверенний імунітет і отримає майже повний контроль над більшою частиною сировинної економіки України. Фонд «матиме виключне право встановлювати метод, критерії відбору, терміни та умови» всіх майбутніх ліцензій та проектів. І так далі, в цьому ж дусі. Таке враження, що це писали приватні юристи, а не Державний департамент чи Міністерство торгівлі США.
Президент Зеленський сам запропонував ідею надати США пряму частку в українських рідкісноземельних елементах і критично важливих мінералах під час візиту до Трамп-тауера у вересні, сподіваючись згладити шлях для продовження поставок зброї.
Він розраховував, що це призведе до того, що американські компанії почнуть працювати в Україні, створюючи політичну розтяжку, яка стримуватиме Путіна від повторного нападу.
Деякі мінеральні басейни знаходяться поблизу лінії фронту на сході України або на окупованих Росією територіях. Він підкреслив небезпеку того, що стратегічні запаси титану, вольфраму, урану, графіту і рідкоземельних металів можуть потрапити до рук Росії.
«Якщо ми говоримо про угоду, то давайте укладати угоду, ми тільки за», — сказав він.
Він, напевно, не очікував, що йому висунуть умови, які зазвичай ставлять країнам-агресорам, що зазнали поразки у війні. Вони гірші, ніж фінансові санкції, накладені на Німеччину і Японію після їхньої поразки в 1945 році. Обидві країни зрештою стали чистими отримувачами коштів від союзників-переможців.
Якщо цей проєкт буде прийнятий, вимоги Трампа становитимуть більшу частку українського ВВП, ніж репарації, накладені на Німеччину за Версальським договором, пізніше зменшені на Лондонській конференції в 1921 році та за планом Дауеса в 1924 році. Водночас він, схоже, готовий повністю зняти Росію з гачка.
Дональд Трамп заявив в інтерв’ю Fox News, що Україна «по суті погодилася» передати 500 мільярдів доларів.
«Вони мають надзвичайно цінну землю з точки зору рідкісних земель, з точки зору нафти і газу, з точки зору інших речей», — сказав він.
Він попередив, що Україну піднесуть Путіну на тарілочці, якщо вона відмовиться від цих умов.
«Вони можуть домовитися. Вони можуть не домовитися. Вони можуть колись бути росіянами, а можуть колись не бути росіянами. Але я хочу повернути ці гроші», — сказав він.
Трамп сказав, що США витратили на війну 300 мільярдів доларів, додавши, що було б «нерозумно» віддавати ще більше. Насправді п’ять пакетів, узгоджених Конгресом, становлять $175 млрд, з яких $70 млрд було витрачено в США на виробництво озброєнь. Частина з них — у вигляді гуманітарних грантів, але більша частина — це гроші, надані в кредит, які мають бути повернуті.
Сенатор-республіканець Ліндсі Грем на Мюнхенській конференції з питань безпеки на вихідних припустив, що вимога Трампа є хитрим прийомом, спрямованим на посилення народної підтримки української справи, що зменшується.
«Він може звернутися до американського народу і сказати: «Україна — це не тягар, а перевага», — сказав він.
Сенатор Грем закликав європейців рішуче вболівати за цю ідею, оскільки вона зобов’язує Вашингтон захищати майбутнє врегулювання.
«Якщо ми підпишемо цю угоду про видобуток корисних копалин, Путіну кінець, тому що Трамп буде захищати угоду», — сказав він.
На Мюнхенському форумі українським чиновникам довелося ходити навшпиньки по цьому мінному полю, намагаючись грайливо посміхатися і висловлюючи надію на укладення угоди про видобуток корисних копалин, водночас стверджуючи, що нинішній текст порушує українське законодавство і потребує доопрацювання. І це дійсно так.
“Україна не в змозі задовольнити його вимогу в 500 мільярдів доларів у будь-який значущий проміжок часу, не кажучи вже про більш важливе питання, чи чесно так поводитися з країною-жертвою після того, як вона три роки тримала лінію фронту за ліберальну демократію, жертвуючи величезними коштами. Хто і кому насправді винен, запитаєте ви?”, – зазначає The Telegraph.
«Мій стиль укладання угод досить простий і зрозумілий. Я цілюся дуже високо, а потім просто продовжую наполягати, наполягати і наполягати, щоб отримати те, що я хочу», — пише Трамп у своїй книзі «Мистецтво укладання угод».
У справжній комерції інша сторона зазвичай може піти. Вимога Трампа — це примус залізними кулаками з боку неоімперської держави проти слабшої нації, притиснутої до стіни, і все це заради товарного бомонду, який існує переважно в голові Трампа.
«Часто-густо найкраща угода, яку ви укладаєте, — це угода, яку ви не укладаєте», — сказав Трамп, пропонуючи ще одну зі своїх перлин.
“Зеленський не має такої розкоші. Йому доводиться вибирати між військовим вторгненням в Україну з боку путіна та економічним вторгненням в Україну з боку його власного союзника”, – резюмує видання.
