Родичі жертв авіакатастрофи Boeing-777 авіакомпанії Malaysian Airlines MH17 виступили в Гаазькому окружному суді в Нідерландах. Вони закликали Росію визнати провину в катастрофі літака, а також поділилися своїми емоціями від пережитого горя. Фрагменти емоційних виступів оприлюднив “Обозреватель”.
Ріа ван дер Стеен втратила в авіакатастрофі батька Яна і мачуху Корнелію Ворхам. На початку свого виступу в суді вона зачитала цитату російського письменника Олександра Солженіцина: “Вони брешуть. Ми знаємо, що вони брешуть. Вони знають, що ми знаємо, що вони брешуть”.
Дівчина додала, що знає, на кому лежить відповідальність за катастрофу, тому вирішила зачитати цитату російською мовою «для тих, хто слухає від імені російського режиму».
“Мій батько і його дружина летіли з онуками на Борнео, в Індонезію, країну, яку вони дуже любили… Перший раз мені довелося попрощатися з ними, коли 17 липня (2014 року. – Ред. ) я отримала той жахливий дзвінок і немислиму новину, що їхній літак був збитий. Мене охопили невіра, паніка, хаос. Я чекала і чекала, і все сподівалася, що це помилка, що мені подзвонять і вони повернуться додому», – заявила Ріа ван дер Стеен.
Після цього у неї почалися кошмари. Їй снилося, що вона шукає батька в українському полі, але бачить тільки уламки, тіла і особисті речі. Кошмарний сон, в якому Ріа шукає батька, а потім повідомляє йому про смерть, переслідував її місяцями.
20 серпня 2015 року вона вирушила за останками батька і мачухи. У спеціально підготовленій кімнаті її чекали маленькі коробочки з рештками рідних.
“Я відкрила коробочки, всередині були два маленьких пакетика з кістками. Я взяла їх в руки і міцно притиснула до себе. Не знаю, скільки я так простояла. Логічно я розуміла, що це вони, але емоційно не хотіла приймати… Я так і не зможу остаточно попрощатися з ними, принаймні поки відповідальних за їхню смерть не визнають винними. Тоді, сподіваюся, я нарешті зможу попрощатися і відпустити їх”, – наголосила Ріа.
Роб і Сілене Фредріхс, які втратили сина Брайса і його наречену Дейзі, називають 17 липня 2014 року днем, коли була вирвана частина їхнього серця. Першим виступив у суді Роб і сказав, що його життя змінилося назавжди.
“Часто кажуть, що чоловік не повинен плакати. Я вив. Я кричав, у мене була істерика. У мене забрали мого єдиного сина Брайса і його подругу Дейзі. Їх збили в небі ракетою “Бук”. Те, що повинно було стати канікулами мрії, стало кошмаром. Вони потрапили на війну, до якої не мали жодного відношення», – зізнався чоловік.
Він розповів, що подумки повертається в ті дні, коли грав з сином у футбол по вихідних. У ці моменти у нього “перехоплює подих і серце завмирає”.
“Мене розривають емоції, злість, я погано сплю. У мене проблеми з пам’яттю та концентрацією. Біль втрати стає все сильніше і сильніше. Я не можу більше нормально жити. Кожен раз, коли я бачу в небі літак, у мене виникає почуття страху – його ж не зіб’ють? Поки я буду жити, моє серце буде обливатися кров’ю”, – продовжив Роб.
Чоловік сподівається на чесний вирок, але його засмучує, що винні в катастрофі не хочуть принести вибачень.
“Ніхто з них не рахується з почуттями і болем родичів. Це боягузливі вбивці без почуттів і без совісті. Вони продовжують брехати і спотворювати істину. Найболючіше – це їхнє заперечення своєї відповідальності”, – підкреслив батько загиблого хлопця.
Мати Брайса принесла в суд його прах. Вона згадала моторошні подробиці того, як шукали останки її сина: частини тіла лежали за парканом військової бази, а батьки стояли в очікуванні, поки зберуть частинки тканин і кісток.
“І нарешті в 2015 році закінчилося впізнання. Я дивилася на частини тіл, немов лікар. Ось частина ноги, частина черепа. Я бачу дітей скрізь. Досі чекаю, що вони повернуться додому. Кожен раз, коли я в місті бачу високу дівчину з чорним довгим волоссям, я вдивляюся – може, це Дейзі? Кожен раз, коли я бачу високого стрункого юнака в бейсболці, я вдивляюся – може, це Брайс? Я продовжую їх шукати. Завше. Скрізь», – сказала Сілене.
У Джона і Меріна О’брайєн в авіакатастрофі загинув син Джек. Мати загиблого заявила, що досі зберігає його речі, оскільки чекає, що він у будь-який момент повернеться додому.
“Я дивлюся на літаки і мені здається, що в них сидить мій син. Мене шокують думки про те, як він падав. Ми живемо на іншому кінці світу, але, виявляється, що світ набагато менший, і наші долі пов’язані. Джек загинув в один момент, але цей момент вимагав планування, організації та намірів. Я не хочу жити в світі, де збивають пасажирський літак, і після цього нічого не відбувається», – сказала Меріна.
Батько Джека поділився спогадами про народження сина: тоді він плакав і говорив, що завжди любитиме його.
«Ми почули по радіо новину, якої боїться кожен батько. Їхні життя не просто обірвалися – їх забрали. Я думаю, багато батьків, віруючих або атеїстів, задають собі питання: “Чи побачу я свою дитину знову?”. Я не хотів жити в світі без Джека. Я розумію, що це дуже егоїстично, але це один з наслідків мого горя. Я не можу полегшити страждання своєї сім’ї і повернути те, що ми втратили. Я пам’ятаю, як моя дружина Мерін дивилася на Джека. Я не знаю, чи побачу я знову таке чисте щастя на її обличчі”, – говорить Джон.
Він вважає, що Джек загинув унаслідок масового вбивства і “можливо військового злочину”.
«Але ще один жахливий елемент – дезінформація і брехня російської держави. У перші місяці мене приводили у відчай тисячі версій. Російська Федерація нестримно бреше. Хоча багато теорій були повністю спростовані, Росія так і не вибачилася. Мені боляче і від того, що РФ не співпрацює зі слідством, не дає важливу інформацію. Я бачу в цьому байдужість до долі загиблих”, – підсумував Джон.
Сестра-близнюк загиблої Габріель Лаушет розповіла, що після трагедії почувалася безпорадно, оскільки не могла полегшити горе свого племінника. Жінці довелося звернутися за допомогою до психотерапевтів, але це «виявилося занадто дорого і безуспішно».
“Я намагалася сприймати новини, але не могла. 298 невинних людей втратили свої життя. Російські сепаратисти забрали життя моєї близнючки. Це безсердечно і безглуздо”, – вимовила Габліель.
Бабуся 11-річної Міллі Мортель згадала, що перед від’їздом онуки вони святкували її день народження. 19 липня їй мало б виповнитися 12 років, але її життя обірвалося.
“Вони падали з неба 2,5 хвилини. З моєї внучки зірвало весь одяг. На моїй дочці й зятеві залишилися тільки штани… Ми були щасливі. Можна вирішити будь-які проблеми, але смерть вирішити неможливо», – зазначила жінка.
Роэль Ріс, яка втратила свою сестру Дейзі Ріс та її чоловіка Рене ван Гіна, озвучила дані про пасажирів: в середньому загиблим було 38 років, трьом – по році. Всього було 118 пасажирів до 30 років.
“17 липня 2014 року MH17 був збитий холодними і безсердечними російськими військовими. У них в руках був “Бук” – жахливе знаряддя вбивства. Я бачив кадри, бачив реконструкцію літака. Я немов відчував, що це сталося зі мною <…> Чи пишалися вбивці цими цифрами, чи раділи, натискаючи кнопку? Як вони живуть, коли виявилося, що збили MH17? Наша сім’я бачить Росію як країну вбивств, брехні і фейків. Ми закликаємо російське керівництво визнати провину і співпрацювати з судом”, – сказала Роель Ріс.
- Влада Нідерландів подали позов проти РФ до Європейського суду з прав людини у зв’язку з авіакатастрофою “Боїнга” МН17 на Донбасі.
- У МЗС Росії заявили, що рішення Нідерландів подати позов “призведе до подальшої політизації і ускладнить пошук істини».
- США закликали Росію визнати відповідальність за збиття малайзійського МН17.
- У червні бойовик на прізвисько “Лєший” дав свідчення у справі про катастрофу “Боїнга”.