Приїхав друг із Пітера, розповів, як там справи. Люди намагаються умовити себе, що все нормально, а війна їх не стосується. Головний аргумент – гроші можна заробляти і є де витратити. Вони впевнені, що нічого страшного з ними не станеться і не розуміють, що їхня країна наближається до катастрофи.
Більшість не має ні військово-патріотичного ентузіазму, ні почуття відповідальності за агресію проти України. Війна сприймається як явище природи – навіщось почалося і якось само собою пройде, все згодом розсмокчеться, забудеться і пробачиться.
Як тут не згадати незабутнього Веничку: “У мого народу – які очі! Вони постійно навикаті, але – ніякої напруги в них (…) Що б не трапилося з моєю країною, у дні сумнівів, у дні тяжких роздумів, у годину будь-яких випробувань і лих — ці очі не зморгнуті. Їм усі божа роса…”.
Блаженний ідіотизм і моральна глухота російських обивателів не врятує їх від катастрофи, що наближається.