Основу сухопутних військ збройних сил Великої Британії складає 3-тя бронетанкова дивізія (3rd (UK) Division), що також має історичну назву “Залізна”, і котрій підпорядковуються усі наявні в британському війську танки, бронетранспортери та важка артилерія. Про це пише Defense Express.
Самі британці на даний момент б’ють на сполох, що ця 3rd (UK) Division по факту існує лише “на папері”, не мають одразу дієвого алгоритму для виправлення цієї ситуації, і тому обходяться поки лише оцінками та рекомендаціями загального характеру.
Перш ніж переходити до викладу основної частини матеріалу, Defense Express наводить цифри із The Military Balance 2024, за якими на початок минулого року британська армія мала зокрема 213 танків Challenger 2, 409 гусеничних бронетранспортерів FV430 Bulldog, 29 M270B1 MLRS, 14 колісних САУ Archer та 57 гусеничних САУ AS90. “Ці цифри створять нам відповідне тло для розуміння по тому, як британці нарікають на існування «лише на папері» основи своїх сухопутних військ”, – пише Defense Express.
На цьому моменті конкретизуємо – британське видання The Telegraph опублікувало статтю експерта RUSI (британський Королівський об’єднаний інститут оборонних досліджень) доктора Джека Уотлінга, у якій власне й наводиться згаданий вище “діагноз”.
Виклад у цій статті починається із такого специфічного порівняння – мовляв, на даний момент британська армія на полі бою може виставити ще менше боєздатної техніки та озброєння, аніж мали ЗСУ для прориву на головному напрямку під час контрнаступу в 2023 році на Півдні.
Тоді в розпорядженні наших військових, як стверджує Вотлінг, для дій в напрямку на Мелітополь було всього 55 гаубиць калібру 155-мм, 57 танків Leopard 2, 14 танків Challenger 2 та певна кількість БМП Marder і Bradley.
Якщо співставити наведені вище цифри, то на перший погляд виглядає вкрай дивною теза про те, що мовляв британська армія зараз може виставити ще менше сучасного озброєння, аніж ЗСУ в 2023 році, однак далі автор публікації наводить наступного роду аргументацію. Наприклад, зараз британське військо може вивести на поле бою два полки танків Challenger 2, але не зможе їм дати логістичну та інженерну підтримку. Або ж – хоча кількість наявних M270 виглядає високою, запас реактивних систем під них вкрай обмежений.
Ба більше, британська армія зараз майже не отримує нову техніку та обладнання по причині дій уряду, який формально закладає високий рівень затрат на оборону, але по факту ці затрати не виконує, і переносить плани та зобов’язання на наступний рік.
На цьому тлі Вотлінг прописує таку загальну рекомендацію – уряд Великої Британії має або почати реально нарощувати затрати на оборону з тим, щоб британське військо почало системно нове озброєння, або ж відмовитись від певного рівня своїх зобов’язань в рамках НАТО. Однак конкретний механізм, як це реалізувати на практиці, не наводиться, є лише сама фіксація проблеми.