Поведінка батьків, яка підкріплює у дитини знижену турботу про близьких і тягу до інших заради задоволення від спілкування, може викликати асоціальну поведінку і схильність до насильства у майбутньому. Про це пише Naked Science, посилаючись на роботи вчених з Пенсільванського і Бостонського університетів.
Вчені з’ясували, що у дитини може виникати так званий байдуже-беземоційний тип спілкування, який у майбутньому може переростати в агресивну антигромадську поведінку. Мова йде про дітей, які менше схильні до співчуття, не переживають про порушення правил і рідше наслідують своєму оточенню.
Вчені розглянули дві гіпотези: про зв’язки з аффіліативною потребою і страхом, а також про зв’язки з наслідуванням.
Щоб перевірити першу гіпотезу, вчені залучити близнюків – їх тестували в три роки і п’ять років. Таким чином фахівці хотіли визначити, наскільки дитина безстрашна сама і наскільки їй важливі відносини з близькими. Наприклад, в одному з тестів, вони повинні були запропонувати батькам дістати цукерку з банки, в якій насправді знаходилося щось лячне — наприклад, «змія» або бульбашки, що вибухають. Як виявилося, діти, які під час першого тесту демонстрували знижений страх і переживання за батьків, під час другого тестування мали байдуже-беземоційні риси поведінки.
Як пишуть дослідники, важливу роль у формуванні поведінки дитини відіграє стиль її виховання. Так, наприклад, схильність батьків кричати і карати дитину підвищує ризик розвитку у нього байдуже-беземоційних рис. У результаті порушується так звана аффіліативна потреба, тобто потреба в інших людях, спілкуванні, контактах, дружбі, любові.
Щоб перевірити другу гіпотезу, вчені обстежили інших близнюків у віці двох-трьох років.
Так, в ході експерименту діти, схильні до байдуже-беземоційної поведінки, повинні були виконати певне завдання, при цьому дорослий пояснював, які для цього слід здійснити дії.
Однак частина з того, що говорила доросла людина, була необхідна для вирішення завдання (наприклад, поради для відкриття клітини з опудалом птиці), а частина – ні (безглузді вигуки, наприклад, про зовнішність птиці). Дослідники в цей час фіксували, що діти повторювали, а що — пропускали мимо вух.
Як виявилося, діти, які раніше були менш схильні до довільної імітації (тобто частіше ігнорували даремні вигуки), в майбутньому мали підвищений ризик розвитку байдуже-беземоційних рис.
Згідно з висновками фахівців, діти, які мають ці комплекси симптомів, не відчувають задоволення від «непотрібної» соціальної взаємодії. При цьому жорсткий контроль і покарання з боку батьків тільки погіршують ситуацію. Навпаки, вчені пропонують показувати дитині вигоду позитивних соціальних контактів.
Як повідомлялося раніше, вчені з Канади спростували рекомендації лікарів про користь знежиреного молока для дітей.
.
