InfoResist

Category: Погляди

  • Ви що, не розумієте, що Путін – клінічний ідіот?

    Ви що, не розумієте, що Путін – клінічний ідіот?

    Минув один рік і сто три дні війни. Судячи з карт ISW фронт за минулу добу ніяк не змінився. Вся увага зараз зосереджена на ліквідації наслідків руйнування Новокаховської ГЕС.

    Як і очікувалося, найбільше постраждали населені пункти, що знаходяться на лівому, окупованому Росією, березі Дніпра. І справа не тільки в тому, що цей берег нижче, ніж правий. Але і в тому, що путінські генерали і призначені Москвою адміністратори-колаборанти повністю провалили рятувальну операцію. Втім, не очевидно, що вони її взагалі збиралися проводити.

    А між тим, відповідно до путінської, прошу вибачення, Конституції, всі жителі Херсонської області (по обох берегах Дніпра) – російські громадяни. Та що там рятувальна операція… Путін навіть не може захистити своїх громадян від партизанських обстрілів у Бєлгородській області! Куди йому з грижею до рятувальних операцій у Херсонській…

    По суті, він взагалі нічого не може. На старих щах доповз до Бахмута і встав. Це мені нагадує російський фондовий ринок нульових. Всі акції росли і в що не вклади – скрізь буде прибуток. І багато хто відчув себе зірками і візіонерами в бізнесі.

    А потім, коли грянула криза 2008 року, виявилося, що для успішного інвестування потрібна кваліфікація, знання, потрібно багато працювати, аналізувати, збирати інформацію, управляти ризиками, розробляти стратегію…

    Так сталося і з Путіним. Він то думав, що будь-яка задача вирішується, якщо для її вирішення виділити своєму підлеглому грошей і показати, яка його частка в цьому проєкті. (Це навіть якщо припустити, що проєкт передбачає його реальне виконання, а не виготовлення мультика для розведення лоха).

    Але виявляється є цілий клас завдань, які так не вирішуються. Можна виділити гроші на Кримський міст і пояснити Ротенбергу, скільки він може з цього вкрасти. І це працює. Але скільки грошей не дай Шойгу, щоб він взяв Київ, він його все одно його не візьме.

    Бо це інший клас завдань. У цих завданнях є ворог, якому абсолютно байдуже, скільки грошей виділено на те, щоб його вбити. Він все одно не хоче вмирати. Спосіб вирішення завдань типу “Кримський міст” або “гіперзвукова ракета” годиться в тому випадку, якщо у тебе немає ворога. А якщо він є – цей спосіб не працює.

    Відповідно, Путін міг би і далі перебувати в ілюзіях на рахунок своєї геніальності як керівника тільки за однієї умови: якби він жив у мирі з усіма своїми потенційними противниками і не ліз би з ними в бійку. Такий персонаж як Путін потребує миру більше, ніж будь-хто. Бо він нічого не вміє, крім як дерибанити казну.

    Як тільки знадобилося працювати, причому працювати важко, багато і нервово, як тільки виявилося, що потрібно брати ризики, відповідальність, карати своїх друзів і навіть відправляти їх і їхніх дітей на смерть, коли знадобилося всій путінській кліці щось віддати, а не взяти – тут – то все і пішло шкереберть. Цього всього вони робити не хочуть, та й не вміють. Вони до цього не готові. Ні професійно, ні психологічно.

    Тому всі путінські начальники, включаючи його самого, виглядають так безглуздо і навіть комічно. Я навіть не буду приводити в приклад Дімона Медведєва. Цей ображений природою дурник хоча б забавний у своєму гніві. Але ось я слухаю те, що говорить “мозковий центр” путінської вертикалі – Микола Платонович Патрушев. І що ж він нам повідомляє? А ось що:

    – Ми бачимо справжній стан справ на Заході. Наукові дослідження там підпорядковуються політичній кон’юнктурі, пропагується ЛГБТ, насаджуються й інші цінності, що ведуть до деградації особистості і краху суспільства. У гонитві за гендерною рівністю англосакси вже скасовують в англійській мові традиційні позначення жіночого і чоловічого роду і вводять в ужиток середню стать, підводячи лженаукові обґрунтування під нормалізацію цінностей.

    Це він сказав сьогодні, під час візиту до Білорусі, в ході зустрічі зі своїм колегою, державним секретарем Ради безпеки Білорусі Олександром Вольфовичем. Розумієте? Сьогодні! Йому більше нічим зайнятися, окрім як переживати за те, що англосакси скасовують слова в англійській мові.

    У нього країна загрузла у великій і кривавій війні, з якої вона не може вибратися без серйозного збитку для себе. Буквально в цю хвилину в цій війні гинуть його солдати, територія його країни обстрілюється і руйнується.

    Його країна не має союзників і офіційно оголошена ворогом найсильнішого в світі військового альянсу. Накладені на неї санкції гарантують поглиблення технологічного відставання Росії на багато десятиліть.

    Вже зараз її технологічний рівень не дозволяє виробляти автоматичну коробку передач, тобто Росія не може освоїти технології сімдесятирічної давності. А йому і горя мало: він лише дбає про сексуальні звички англосаксів.

    Він, людина, яка прямо відповідає за безпеку Росії, повідомляє, що: “Україна — лише знаряддя в руках Заходу, і немає ніякої війни між народами Росії і України. Є тільки відверта агресія США. При цьому наша країна захищає свій народ і свої території. І ми впевнені у своїй перемозі”.

    Я навіть не буду коментувати цей його пасаж. Нехай він правий. Нехай немає війни з Україною, а Росія веде війну з США. Тобто з країною, військовий бюджет якої в п’ятнадцять разів більший за російський. У якої проти одного російського авіаносця (який давно стоїть в безнадійному ремонті) одинадцять (!) авіаносних груп. У якої проти одного (!) російського літака п’ятого покоління (тобто невидимого для радарів противника) є тисяча таких літаків. Яка має на озброєнні 7000 (сім тисяч) тільки крилатих ракет “Томагавк”, не рахуючи всього іншого.

    Як ти, відповідаючи за безпеку Росії, дозволив втягнути країну у війну з таким противником? У тебе все добре з головою? І ти без вагань кажеш, що ти впевнений у перемозі над США? Яким чином? Розкажи! Ми всі прагнемо дізнатися, нарешті, як ти збираєшся це зробити! Особливо з урахуванням того, що твої військові дев’ять місяців брали райцентр Бахмут і так його толком і не взяли…

    Я тільки одного не розумію: деякі західні політики постійно говорять про необхідність почати переговори з Росією. У мене до них питання: з ким конкретно? Ось з цим олігофреном? Ви що, не розумієте, що він клінічний ідіот? Людина в нормальному душевному стані не може нести таку нісенітницю. А цей – може. І він навіть не розуміє, яку гомеричну нісенітницю він несе.

    Залишилося тільки повідомити, що сам геніальний вождь всіх росіян і їхній національний лідер (без якого немає Росії) сьогодні перейнявся включенням креслення (креслення!) в обов’язкову шкільну програму. Розумієте? У нього йде війна. На фронті трапилася техногенна катастрофа глобального масштабу, яка начисто змела всі його позиції на сотні кілометрів, а він креслення включає в шкільну програму.

    Пєскове! Ви знущаєтесь? Ви це спеціально? Ви хочете показати нам всім, що Путін в неадекваті і ізольований від прийняття рішень? Тоді хто їх приймає? Патрушев? Медведєв? Хто? Або ви всі теж остаточно здуріли і женете просто якийсь “білий шум”?

    Наприкінці я хотів би повідомити добру новину: Сенат (верхня палата парламенту) Швейцарії прийняв рішення дозволити реекспорт швейцарської зброї в треті країни. Тепер нижня палата повинна повернутися до обговорення цього питання і переглянути, нарешті, свою заборону на такі дії.

    Сподіваюся, що це станеться і тоді німецькі “Гепарди” (якраз ті самі ППО поля бою, яких так бракує ЗСУ для повноцінного наступу) отримають, нарешті, в достатній кількості швейцарські боєприпаси і зможуть краще захистити наступаючу українську армію від російських літаків і ракет.

    Наша справа праведна. Ворог буде розбитий. Перемога буде за нами.

    Слава Україні!

  • Господи, як нам далі жити на одній планеті з цим непотребом?

    Господи, як нам далі жити на одній планеті з цим непотребом?

    Десь ближче до четвертої ранку, коли недалеко від нашого будинку традиційно активно працювала ППО, я полізла читати пабліки. І побачила, що вони підірвали ГЕС.

    Я написала в робочий чат, де, звісно, вже ніхто не спав, що в нас сьогодні багато роботи. І заборонила собі уявляти.

    Уявляти домівки людей, які так трималися за своє життя, що навіть не виїжджали з окупації. Не уявляти малючків, які мирно сплять у своїх ліжечках, ще не знаючи, що це їхня остання ніч вдома. Не уявляти людей з інвалідністю, до ніг яких підступає вода. Не уявляти собак, які уже точно щось відчували і нервуватися в передчутті чогось невідомого. Не уявляти вулиці такого затишного і трохи занедбаного Херсона, по яких тече вода і який я вже ніколи не побачу таким, яким пам‘ятаю. Не уявляти той старий катер через лиман до Кінбурну, на який я так мріяла ще колись сісти. Не уявляти людей в окупації, яким ніхто не допоможе.

    В такі дні, як сьогодні, традиційно стається роботи в рази більше, ніж завжди. Не тільки тому, що треба терміново реагувати, заяви, коментарі, заходи. А тому, що ти спеціально вантажиш себе роботою. Просто щоб не відчувати і не замислюватися. І якось цілий день воно працювало.

    Але зараз… ці фото. Ці картинки, сповнені болю. Ці крики про допомогу. Ці люди, які кидаються на стихію, щоб допомогти іншим вижити.

    Накриває. Від усвідомлення того, що моєї країни вже немає в тому вигляді, в якому я її знала з дитинства. Що немає більше тих доріг, якими їжджено-переїжджено. Немає тих міст і місць, в яких хороші і погані спогади. Немає Асканії-Нови, в яку так і не з’їздила. Немає готельчиків, пляжів, ресторанчиків, ідучи з яких завжди думаєш: «Треба буде обов’язково заїхати ще раз». Воно зникає. Маріуполь, Сєвєр, Бахмут, тепер майже весь південь.

    Мене тримає тільки те, що ще є люди. Не всі, на жаль, але є. Всякі. Але свої. Будь ласка, живіть і будьте.

    І, Господи, як нам далі жити на одній планеті з цим непотребом? Я не знаю.

  • Тепер зрозуміло, чому могутній Путін не зміг взяти Київ за 3 дні

    Тепер зрозуміло, чому могутній Путін не зміг взяти Київ за 3 дні

    Ілон Маск, Такер Карлсон та інші прихильники теорії змов почали розповідати, що не тільки нічого не ясно, але й це українці підірвали греблю.

    І не так важливо, вони це роблять тому що люблять іти проти тренду, бо баба Яга проти, чи тому що вони ідіоти чи тому що російські агенти. В принципі більше ніж 100 років Москва постійно шукає і використовує на Заході корисних ідіотів, які поєднують у собі всі ці якості. І нічого нового тут немає. Просто зараз вся активність корисних ідіотів на службі у Кремля спрямовано саме проти України. І ми це дуже добре помічаємо.

    Але Маску не треба зупинятися. Із греблею вони справу розкрили. Молодці. Дійсно це зробила Україна, бо це ж вигідно Росії і Росія контролювала ту греблю. То хто ж ще міг підірвати, як не Україна.

    Але це не єдина перемога, яку вчора озвучили в Росії. Вони там вчора знищили 100500 танків Леопард. І навіть показали картинку з якоюсь тінню. І дійсно, тінь була схоже на Леопард чи скоріш на якусь чорну кішку, яка перебігає дорогу. Правда, потім з ясувалося, що то були трактори.

    То ж наступна змова, яку мають розкрити Маск, Такер і Дональд Трамп – це змова тракторів. Чому адміністрація США приховує правду? Чому не кажуть, що розробили новітні трансформери? Чи це не земна розробка? Чи досі люди керують своєю планетою? Треба зроби Землю величною знову.

    Вже не перший раз у цій війні трактори з являються на передовій. То не може бути випадково. Так не буває. І не стали б росіяни стріляти по тракторам і розказувати потім про це всьому світу. Вони подають сигнал, бо не можуть сказати прямо. Вони показують всім як нищать трактори і кажуть, що знищили новітню зброю Заходу. Хіба можна бути такими тупими?

    Ні, має бути інше пояснення. І це пояснення – трансформери. Уряд США має зв язки із іншопланетянами і вже використовує їх на полі бою на Землі. Це зрада. Вторгнення почалося. Тепер зрозуміло, чому могутній Путін не зміг взяти Київ за 3 дні. З першого дня війни трактори були там. І російська новітня зброя, найсучасніше що є на планеті, не здатна конкурувати із зброєю іншопланетян. Тому і кинджали не долітають і Іскандери не сміються.

    Хто має за це відповісти? Скільки вже невинних росіян вбили роботи трансформери, які ховаються під виглядом тракторів? Скільки ще уряд буде приховувати правду?

    І може тому Захід веде війну проти Росії і Китаю, бо Захід вже керується іншопланетянами? Може Байден просто раб іншопланетян? Як він може довести протилежне? Тільки Росія і Китай, та Уганда, чинять супротив вторгненню. Тільки там режими настільки сильні і потужні, що здатні встояти. Вони розуміють, що ліберальні цінності, що нав язує Захід, то цінності іншопланетян. Який хоче винищити людство за допомогою гендеру. Які хочуть, щоб люди просто перестали розмножуватись і вимерли. І звільнили планету для прибульців.

    Кремль знає правду. Скільки разів такіі сигнали подавали Мєдвєдєв, Патрушев та інші. А ми просто не чуємо цього. Пора розкрити вуха. Пора прислухатись до голосу розуму. Пора зробити Землю вільною знову…

  • Путін вчергове вирішив полякати Захід своїм божевіллям

    Путін вчергове вирішив полякати Захід своїм божевіллям

    По дамбі

    1. Це було очікувано ще минулого року. Очікували, що підірвуть при нашому штурмі Херсона. Тому вже давно багато з нашого боку було підготовлено. Сподіваємося це зменшить наслідки і можливі жертви.

    2. Наслідки зараз оцінити неможливо. Масштаб лиха стане зрозумілим тільки коли спаде вода. Я вірю, що вони будуть мінімальними, оскільки Господь завжди був на нашій стороні.

    3. ЗАЕС – в безпеці, поки що. Оскільки має своє окреме водосховище. Але критичне зниження загального об’єму води може поставити питання підтримки станції.

    4. Впливу на контрнаступ нема. Варіант водного десанту на лівий берег був дуже ризиковим і без цього. Але, коли спаде вода, то навпаки перспектива десанту буде мати хороші шанси, оскільки систему оборони орків змило.

    5. Пояснити цей вчинок орків з якоїсь тактичної чи стратегічної цілі дуже важко. Вони ще місяць назад евакуювали населення. Тобто планували це давно. Можливо путін вчергове вирішив полякати Захід своїм божевіллям. Але факт є в тому, що реакція на цей безглуздий вчинок – ще більше підтримки і зброї для України.

    6. За все доведеться заплатити. Орки просто збільшують чек своїх репарацій.

  • Знищення ГЕС: Путін повторює в Україні тактику Гітлера

    Знищення ГЕС: Путін повторює в Україні тактику Гітлера

    Знищення Каховської дамби – це чергове повторення Путіним в Україні тактики “випаленої землі” Гітлера за 80 років

    З листа рейхсфюрера СС Генріха Гімлера фюреру СС та поліції в Україні Прюцману від 7.09.1943
    “Дорогий Прюцман!

    Треба зробити так, щоб при відступі з України там не залишилось жодної людини, жодної тварини, жодного граму зерна, жодного метру залізничної колії, щоб не вцілів жоден будинок, не зберіглась жодна шахта та жоден колодязь. Противнику має дістатись тотально випалена та спустошена країна.
    Хайль Гітлер!”

    Російські нацисти планомірно знищують Україну. Мета Путіна, так само як і Гітлера, це зробити Україну непридатною для життя, щоб послабити Україну та змусити припинити спротив. Ніяких інших політичних цілей Росія не має, усе підпорядковано тільки цьому. Саме тому вони ведуть війну проти міст, сел, дамб, людей. Росія веде війну проти життя, Путін очолює цю війну як Гітлер 21 сторіччя.

  • Останній аргумент божевільного: навіщо Путіну підрив Каховської ГЕС

    Останній аргумент божевільного: навіщо Путіну підрив Каховської ГЕС

    Є така тактика у бандитів і терористів – зробити якесь безглузде, дике лиходійство, щоб змусити шокованих обивателів виконувати їх волю. Наприклад, рекетири демонстративно спалюють піцерію разом з відвідувачами, після чого всі власники піцерій, в жаху від події, починають платити їм данину.

    Головна мета підриву Каховської ГЕС – навіть не в тому, щоб перешкодити українцям форсувати Дніпро.

    У військовому відношенні ця диверсія росіянам нічого не дасть – навпаки, вони втратять більше, ніж придбають.

    Для них мета цієї рукотворної катастрофи в тому, щоб продемонструвати Заходу свою неосудність, шокувати, налякати, змусити піти на поступки (формально російська влада все заперечує, але це гра на місцеву публіку).

    Путін таким чином намагається продемонструвати західним лідерам, що здатний на все: влаштувати екологічну катастрофу континентального масштабу або навіть знищити планету. Сьогодні – Каховська ГЕС, завтра – Запорізька АЕС, післязавтра – ядерна війна. Його меседж простий: “Межі нашому божевіллю немає. Зупиніть український контрнаступ, йдіть на інші поступки, інакше ми влаштуємо Армагеддон”.

    Однак це – агонія. Рукотворна глобальна катастрофа – останній аргумент божевільного. Більше у нього козирів немає. Але і цей вже не працює.

    Путіну більше нікого не налякати. Тепер навіть самим миролюбним політикам на Заході зрозуміло, що ризики, які несе людству путінський режим, вищі, ніж ризики від силового протистояння з ним.

  • Чи справедливо, що за зачинені двері бомбосховища та загиблих людей відповідає охоронець поліклініки?

    Чи справедливо, що за зачинені двері бомбосховища та загиблих людей відповідає охоронець поліклініки?

    Чи справедливо, що за зачинені двері бомбосховища та загиблих людей відповідає 62-річний охоронець полікліники, і хто має відповідати за законом?

    Скоєно тяжкий злочин, загинуло троє людей біля зачиненого бомбосховища, і тому справа охоронця полікліники Вадима Мошкина, якого одного по цій справі на два місяці затримав Голосіївський суд, викликала великий резонанс. Але загибель людей – це серйозно, тут треба розібратись без емоцій, щоб були зроблені чіткі висновки хто за що відповідає на майбутнє для усіх.

    Закон “Про правовий режим воєнного стану” чітко визначає що відповідає за укриття військова адміністрація:

    “Військові адміністрації населених пунктів здійснюють делеговані повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законами України.

    встановлення посиленої охорони об’єктів критичної інфраструктури та об’єктів, які забезпечують життєдіяльність населення.”

    Лінк.

    24 лютого 2022-го президент Зеленський видав указ Про утворення військових адміністрацій:

    “У зв’язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

    2. Утворити на базі існуючих районних державних адміністрацій відповідні районні військові адміністрації”.

    Лінк.

    Керівником Київської міської військової адміністрації указом президента України 25 жовтня 2022-го року призначений Сергій Попко.

    Так, військовою адміністрацією Києва керує не мер Кличко, а генерал-лейтенант Попко.

    І Сергій Попко 19 травня 2023-го, за 11 днів до трагедії, видав наказ, за яким усі укриття у Києві мають бути відкриті:

    “Я вважаю, що під час війни, коли ворог здійснює масовані повітряні атаки закритті сховища, до яких немає доступу для киян – це злочин. Тому під час засідання Ради оборони я визначив завдання структурним підрозділам – виявити такі проблеми та зробити все аби, щоб ці споруди, які використовується, як укриття працювали”, – сказав начальник КМВА Сергій Попко.

    Рішення логічне, бо встигнути відкрити укриття під час ракетної атаки неможливо, двері мають бути завжди відкриті. Хто ж не виконав наказ голови військової адміністрації Києва?

    На суді були:

    – заступниця голови Деснянської районної адміністрації Ірину Олексієнко – вину заперечує, каже, що це були не її обов’язки;
    – директор поліклініки Олег Шугалевич – вбачає провину охоронця;
    – заступник директора деснянської поліклініки з технічних питань Василь Десик – вбачає провину охоронця;
    – охоронець полікліники Вадим Мошкин, який визнав свою провину, сказав, що не встиг відчинити двері бомбосховища.

    Мошкину визначено утримання під вартою на період слідства протягом двох місяців.

    І тут, на жаль, видно вже політичний вплив на рішення суду. На суді не була встановлена відповідальність голови районної адміністрації Дмитра Ратнікова, який виконує обов’язки голови військової адміністрації згідно з указом президента. І те, що слідчі поліції чомусь запідозрили Олексієнко, а не Ратнікова – це ганебне нехтування законами України.

    Питання до районної військової адміністрації таке – чи довела вона наказ Попка до підлеглих підрозділів, зокрема до директора полікліники? Якщо Ратніков довів наказ та визначив порядок виконання – він невинуватий і діяв добросовісно, і немає підстав його усувати від виконання обов’язків. Але це має сказати суд, а не офіс президента.

    Наказ Попка був відданий 19 травня, він був оголошений публічно, і визначення провини охоронця не означає, що не відповідають його керівники, які повинні були проконтролювати виконання наказу. Бомбосховище у полікліниці – це важливий об’єкт, і перекидати відповідальність тільки на одного охоронця тут не коректно.

    В будь-якому разі, і директор і заступник на період слідства мають бути відсторонені від посад, щоб вони не мали змоги чинити тиск на підлеглого.

    Але. Взяття під варту охоронця, з боку наявної у суду інформації, виглядає логічно. Якби охоронець не визнав провину, були б підстави його не затримувати, але по справі загинуло троє, і підозрюваний має утримуватись під вартою.

    До суду три питання:

    1. Чому не визначена ступінь причетності голови районної військової адміністрації Ратнікова, і чому замість нього відповідає Олексієнко?
    2. Чому не затримані разом з охоронцем директор та заступник директора полікліники, які відповідають за експлуатацію бомбосховища? Вони не визнали провину, але хіба може охоронець самостійно ухвалювати рішення про відкриття та закриття бомбосховища? Чи не залежить це від дій керівників, які мали контролювати експлуатацію укриття?
    3. Чим було визначено у його службові обов’язки охоронця регулювання роботи бомбосховища? І хто насправді за це відповідає? Чи був охоронець посадовою особою, яка може нести відповідальність за службову халатність щодо організації роботи бомбосховища?

    Визнання провини не означає обгрунтованість підозри.

    Суд має зробити усе належне, щоб слідство об’єктивно встановило усі обставини цих подій, і щоб відповідали разом з Мокшиним також і ті, хто керував та контролював роботу бомбосховища, інакше з цієї історії буде зроблений не правильний висновок, а типовий український, як це виглядає зараз: “шукай стрілочника, і вішай усіх собак на нього”.

  • Расизм, хамство та імперський дух: квазікультура “русского міра”

    Расизм, хамство та імперський дух: квазікультура “русского міра”

    Всупереч істерикам пропаганди, ніхто не збирається скасовувати російську культуру: Толстого, Шостаковича, Пастернака і т.д. Проблема в іншому. Більшість людей, що формально належать до російської культури, від неї нескінченно далекі. Їх об’єднують не смутні спогади про прочитане в школі “Муму” і не знання того, що “війна і мир” – це “така товстелезна книга про битви і бали”, а стійкі побутові та соціо-культурні традиції, що передаються з покоління в покоління. Назвемо це квазікультурою “Русского міра”. У багатьох вихідців з російськомовного простору ці традиційні уявлення зберігаються, незважаючи на довгі роки життя за кордоном.

    1. Ксено і гомофобія, расизм.

    Людина квазікультури не любить “чорних”, глузливо-презирливо ставиться до геїв, підозріло і часто вороже – до мігрантів. Причому так поводяться не тільки “прості” люди, а й багато вихідців з пострадянської інтелігенції. Одна така моя знайома, наприклад, змусила чоловіка-німця терміново міняти квартиру після того, як в їх під’їзд в’їхала пара арабських сімей.

    2. Сексизм, хамське ставлення до власних дітей.

    За моїми спостереженнями, якщо в Берліні хтось дико кричить на дітей, то найчастіше робить це він російською мовою. Кричати на дітей тут не прийнято, я вже не кажу про те, щоб карати їх фізично. Однак в російськомовному середовищі це досі в порядку речей.

    Також сильно відрізняється і ставлення до жінок. Багато чоловіків в “російському світі” до сих пір страждають комплексом чоловічої переваги, намагаються насаджувати домострой в сім’ї.

    3. Культ сили, “сильної руки”, запит на “пана”.

    Квазікультура “Русского міра” заснована на культі сили і толерантності до насильства. Вона стимулює формування авторитарних особистостей, які шукають авторитарного вождя. Ментальним кріпакам потрібен пан. Звідси підтримка в цьому середовищі не тільки Путіна, але і, наприклад, Трампа.

    4. Комплекс імперської переваги

    Люди квазікультури досі пишаються приналежністю до імперії. Інші народи вони сприймають як ті, що стоять нижче в моральному (батько один – батько два, гей-паради), інтелектуальному (американці тупі), навіть побутовому (горілку пити не вміють – слабаки) плані або (і) ворожі. Кожна нація в словнику цієї псевдокультури має лайливу кличку і зневажливе визначення. Народи колишньої імперії сприймаються як другорядні, залежні, що не мають права на самостійність по відношенню до метрополії-“матінки-Росії” і її “великої культури”.

    Ось цю квазікультуру “Русского міра” якраз непогано було б скасувати. Тільки як це зробити?

  • Чому високопоставлені кадировці наїхали на Пригожина

    Чому високопоставлені кадировці наїхали на Пригожина

    Наїзд високопоставлених кадировців на Пригожина – це дуже важливий поворот. Три міркування з цього приводу.

    По-перше, віддати відповідний наказ Кадирову міг тільки одна людина-Путін.

    Тобто Путін вже більше не може робити вигляд, що з Пригожиним все нормально, і що він слухається Кремля. Тим, хто слухається, Даудов і Делімханов в телеграмі загрози не пишуть.

    По-друге, у своїх виступах кадировці озвучили головні претензії Кремля: вихід Пригожина з підпорядкування, шалена медіаактивність і зростання особистої популярності.

    Путін категорично незадоволений появою у нього потенційного суперника.

    По-третє, вибір саме цих людей для наїзду означає, що в разі відмови від покори ліквідацію Пригожина доручать кадировцям. Це для того, щоб він не сподівався на арешт або суд – вб’ють там, де зможуть і при першій же можливості.

    Тепер у Пригожина два варіанти – повністю згорнути свою передвиборчу кампанію і повернутися в положення безмовного інструменту Кремля, або піти на відкритий конфлікт з кадировцями (і, відповідно, Кремлем).

    Дуже цікаво, що він вибере.

  • Беруть 6 Кинджалів, зброю Судного дня, щоб подряпати Патріот

    Беруть 6 Кинджалів, зброю Судного дня, щоб подряпати Патріот

    Російські терористи продовжують завзято і енергійно битися головою о стіну київського ППО, викидаючи найкращі свої ракети тільки для одних їм зрозумілим цілям.

    А що для них в сухому залишку??

    Беруть 6 кинджалів, зброю Судного Дня, від однієї назви якої у Байдена має статися серцевий напад, а у Мєдвєдєва – істерика.

    Плюси: поцарапали патріот і пробили колесо в одній з пускових установок

    Мінуси: світ зрозумів, що росіяни як завжди всім брехали і їх зброя не така страшна, а значить можна по швидше перетинати намальовані уявою червоні лінії і прискорено давати Україні іншу зброю, в першу чергу літаки.

    Беруть десятки іскандерів, які не бояться ні санкцій ні гумору і мають лякати Європу своєю близькістю, і кидають їх вдень і вночі.

    Плюси: Розбили вікна Буданову

    Мінуси: Іскандери насмішили всю Європу і тепер їх нема сенсу боятися. І дуже злий Буданов.

    Дуже дивна математика у росіян виходить. Втратити імідж країни, озброєння якої може лякати весь світ, щоб поцарапати патріот і розбити вікна Буданову. І для внутрішньої аудиторії можна розказувати, що ви знищили вже всі патріоти і всі центри прийняття рішень, проте зовнішній світ все чудово бачить. І робить висновки. І якщо росіянам можна впарювати, що СВО йде по плану і скоро перемога, то США і Європа все менше і менше бояться російської зброї, а Китай все більше в шоці з того, з ким йому доводиться мати справу. А такі висновки приводять к наслідкам.

    Але ж якщо ти почав ганьбитися, то треба ганьбитися до кінця. І ніяка математика Путіна не зупинить.

  • Не дивіться вгору, там дрони

    Не дивіться вгору, там дрони

    Представники російського депутатського корпусу відреагували на атаку дронів у Москві цілком передбачувано: запропонували запровадити кримінальне покарання за поширення інформації.

    Генерал-лейтенант, член комітету Держдуми РФ з оборони Андрій Гурулєв анонсував ухвалення законів про кримінальну відповідальність за відеозйомку безпілотників. Депутат порадив при виявленні летального апарату зателефонувати до поліції та більше нічого не робити. «Ми зараз, я думаю, закони ініціюємо та ухвалимо. Питання кримінальної відповідальності за відеозйомку», – зазначив Гурулєв, пише Віталій Портников для Крим.Реалії.

    Саме такі рішення, по суті, є головною реакцією російської влади на висловлювання думки про війну в Україні. Кримінальне покарання стало найпоширенішим способом заткнути рота росіянам і мешканцям окупованих Росією українських територій. Ви називаєте війну війною, говорите про українську приналежність окупованого Криму чи Донбасу, розповідаєте про злочини російської армії, читаєте книгу українською мовою, просто одягли синє з жовтим? Що ж, ви дискредитуєте російські збройні сили. Зараз пропонують просто не дивитися вгору, щоб не бачити безпілотники. А той, хто побачить і поготів викладе побачене в мережу, тепер цілком може зазнати кримінального покарання.

    У Криму така тактика залякування та замовчування застосовується з першого дня окупації. Як ще можна було змусити людей, які ще недавно жили в Україні і не збиралися ні змінювати громадянство, ні опинятися в сусідній країні з її авторитаризмом і дурістю, повірити, що Росія тут назавжди? Впевнений: лише показовими покараннями. Лише заборонами на реальну інформацію. Лише репресіями проти тих, хто хоче говорити правду. Лише знищенням політичного життя, громадянського суспільства, вільної журналістики.

    А тепер те, що від цього ще залишилося, випалюють по всій Росії. Причому, схоже, йдеться вже навіть не про громадянське суспільство, не про журналістів і не про політичних активістів. Йдеться про звичайних людей, які захочуть поділитися зі своїми сусідами інформацією про загрозу.

    Саме вони можуть стати першими жертвами нових законів – а це є повернення до часів справжнього сталінізму. Тому що сталінський авторитаризм карав не політичних противників – з ними покінчили ще в епоху раннього більшовизму. Він був спрямований, насамперед, проти звичайних людей, проти своїх власних прихильників. Щоб не розносили непотрібну інформацію, не зводили наклеп, не панікували, не вигадували. За всіх думає вождь, тільки він знає правдиву інформацію та ухвалює правильні рішення.

    Так, до речі, всією країною проспали 22 червня 1941 року. Що було далі? «Київ бомбили, нам оголосили…». Зараз теж бомбардують Київ за прикладом гітлерівців, а от оголошувати про те, що Росія влаштувала виснажливу війну, яка, зрештою, прийшла і на її землю, не поспішають. Навіщо панікувати, якщо не панікує Путін?

  • Виступив Путін, виглядав він неважливо і не міг приховати якогось свого смутку і апатії

    Виступив Путін, виглядав він неважливо і не міг приховати якогось свого смутку і апатії

    Минув один рік і дев’яносто п’ять днів війни. За минулу добу суттєвих змін на фронті не відбулося. ЗСУ знову обстрілювали далекі тили російської армії на півдні, райони Мелітополя та Маріуполя.

    Є достовірні свідчення, що в результаті цих обстрілів була знищена російська військова база в селі Юр’ївка, Маріупольського району. (Пишуть про загибель майже ста російських військовослужбовців). Також говорять про сильний вибух на околиці Мелітополя, на території заводу “Автоцвітліт”.

    У ніч на 30 травня росіяни атакували дронами Київ і Київську область. Всього було запущено 31 безпілотник Shahed-136/131 іранського виробництва, 29 з них знищили сили української ППО. Як повідомляє пресслужба Нацполіції, в Києві загинула 33-річна жінка, поранено дев’ять осіб, в Київській області травмовано чотири людини. Пошкоджено житлові будинки, автомобілі, нежитлові споруди.

    Подією дня став наліт дронів на Москву. У російських офіційних повідомленнях йдеться про вісім дронів, проукраїнські ж джерела пишуть про тридцять два БПЛА. За російською версією п’ять дронів були збиті засобами ППО, а три – відхилені за допомогою РЕБ. Мабуть, ці відхилені три дрони і потрапили в житлові будинки на південному заході Москви.

    Жертв немає. Два з трьох дронів, що потрапили в багатоповерхівки, не вибухнули. Ніякого серйозного збитку Москві і її передмістям ця атака не принесла, але уламки від п’яти збитих безпілотників впали на Рубльовці. І ця обставина породила масу саркастичних і злорадних коментарів не тільки в українських пабліках, але навіть і у росіян.

    Не треба бути великим фахівцем з Росії, щоб знати, як “прості” росіяни ненавидять мешканців Рубльовки. Чи не сильніше, ніж українців. І якщо мешканцям Рубльовки стає незатишно і страшно, то рядові москвичі (а тим більше жителі російської глибинки) не мають сил приховати своєї зловтіхи. Нехай навіть якщо цей страх у російської еліти викликали українці.

    З цього приводу навіть Володимир Соловйов виступив з нудотно-гнівними криками і говорив, що “ми один народ” і що на Рубльовці теж живуть російські люди.

    Мене особисто чимало потішила експертиза Рудольфича про расову чистоту мешканців Рубльовки і взагалі – турбота про національну єдність російського етносу. Якщо вже він почав турбуватися з цього приводу, то там з єдністю зовсім біда. А може це і добре? Поживемо – побачимо.

    Вдень виступив Путін. Був він млявий і нудний. Розповів, що це помста за бомбардування Києва. І що російське ППО “спрацювало штатно, але є над чим працювати”. І далі, як по завченому, повторив всі свої мантри про те, що “не ми першими напали”, щось знову про НАТО і загрозу, про вашингтонських ляльководів і київську хунту. Знову закликав український народ перестати підтримувати Зеленського, тому, що це він довів справу до війни.

    Виглядав він неважливо, весь час підкашлював і не міг приховати якогось свого смутку і апатії. Виглядав Путін як дитина, яка довго хотіла якусь іграшку, нарешті їй її купили, вона пограла пів годинки і зрозуміла, що це не те, що вона хотіла, і що на вітрині вона виглядала привабливіше, ніж виявилося при реальному контакті…

    Українці, як завжди, відповідальності за цю атаку на себе не взяли, але не відмовили собі в задоволенні поглумитися над росіянами, які сьогодні весь день повідомляли світу про те, що їм абсолютно не страшно, що вони абсолютно спокійні і впевнені у власній безпеці. І я б навіть їм повірив, якби не та обставина, що вони це повторювали сьогодні десятки разів і навіть зараз, коли я пишу цей пост, продовжують повторювати, що їм абсолютно не страшно, і вони ні скільки не переживають.

    Ще сьогодні МВС РФ порушило кримінальні справи щодо Залужного і Сирського, і оголосило їх у розшук. Це повідомлення не справило на мене належного враження тому, що напередодні я дізнався, що Слідчий комітет Росії проводить перевірку за фактом виявлення в Калмикії останків людини, що померла імовірно в другому столітті до нашої ери.

    Ось це я розумію – замах! А тут живі люди, наші сучасники… Тут ніякої фантазії не треба, щоб порушити кримінальну справу. Є людина – є справа. Як казав батько російських силовиків Ф. Е. Дзержинський: “Те, що ви поки на волі – це не ваша заслуга, це наша недоробка!”

    Коротше, силовики в тилу включили всі свої креативні здібності, щоб придумати собі роботу. Тому, що чим більше у тебе справ порушено, тим менше шансів, що тебе відправлять на передову. А на передову ой як не хочеться. Тому і порушують справи про античні останки і про воєначальників свого супротивника.

    Кинуться тебе на фронт відправляти, а ти їм: та ви що! У мене справа з непізнаним трупом. Складна. Хрін розплутаєш! Справа давня, відбитків немає, Місце злочину затоптали… Це не жарт – друге століття до нашої ери… одним словом, роботи – непочатий край. Тобто на фронт мені ніяк не можна. Ви вже якось без мене…

    Тому у мене, дорогі мої читачі, для вас є хороша новина: Росія шаленими темпами перетворюється на дурдом. І чим очевидніші клінічні прояви божевілля, тим менше шансів, що росіяни самі це визнають. Немає дебілів, які б погоджувалися з тим, що вони дебіли.

    Як говорить моє улюблене німецьке прислів’я: “Єдина річ, яка є у всіх в достатку, це розум. Кожен вважає, що вже чого-чого, а розуму у нього достатньо”. Ось і Путін сьогодні виглядав людиною, цілком задоволеною своїм інтелектом. Чого вже говорити про Дімона Медведєва? Цей персонаж мало не щодня ділиться з нами його плодами. До речі, чогось сьогодні не відзначився … чи не сталося чого? Переживаю…

    Ось, власне і все, про що я хотів сьогодні написати. І пам’ятайте: наша справа праведна. Ворог буде розбитий. Перемога буде за нами.

    Слава Україні!

  • Скоро ми побачимо, як уся кремлівська шушваль вивозитиме свої родини з Росії

    Скоро ми побачимо, як уся кремлівська шушваль вивозитиме свої родини з Росії

    Про що свідчить ця мапа?

    1. У Росії ППО є лише біля важливих об’єктів. Такими важливими об’єктами вважаються тушки Путіна, Медведєва, Лаврова, Патрушева, а також інших кремлядів та їхніх дітей. Усі інші мають рятувати себе самостійно.

    2. ППО, яке охороняє житло та дітей російської еліти не перекинуть на фронт, а це дуже важливо для нас. Адже недостатня кількість ППО у росіян на фронті полегшує виконання бойових завдань нашим Збройним силам.

    3. Атака була за місцем житла еліти та відомих в РФ осіб. Значить вже найближчими годинами ми побачимо, як вся ця кремлівська та навколокремлівська шушваль вивозитиме свої родини. Ні, не з Москви, а з Росії. Будь-куди, але з країни, яка не може забезпечити навіть їх захистом. І це буде дуже показово для всіх.

    А це ми ще не розпочинали.

  • Бумеранг війни повертається до Москви

    Бумеранг війни повертається до Москви

    Судячи з соціальних мереж, москвичі, в основному, діляться на агресивних і смирних.

    Агресивні обурюються: “як посміли?”. Смирні запитують: “А нас за що?” і просять начальство навести порядок в бомбосховищах.

    Російські вірнопіддані вважають, що їхнє святе право хоч щодня бомбити Україну. Але українцям тим же відповідати не можна, це обурливо і злочинно.

    Наліт на Москву для росіян – “акт державного терору”. А щоденні нальоти на Київ – щось на зразок авіаційного шоу.

    Це типова логіка колонізаторів. Російська влада сприймає Україну як бунтівну колонію, а українців як непокірних зулусів, яких треба батогом загнати на плантації.

    Колонізаторам можна вбивати зулусів тисячами, але хіба мають право зулуси обстрілювати Лондон?

    У Кремлі, мабуть, забули, що епоха колоніалізму закінчилася, і їм протистоїть сучасна європейська країна, яка користується підтримкою більшої частини цивілізованого світу.

    Отже, російські воєнні злочини не залишаться безкарними. Це не просто дрони прилетіли в Москву, а перші ластівки майбутнього відплати.

  • Росія мусить бути демонтована. І це потрібно зробити швидше

    Росія мусить бути демонтована. І це потрібно зробити швидше

    Поки різноманітні Орбани і йому подібні прихильники Москви, закликають Україну до найскорішого “миру” з Росією, Дмітрій Медведєв оголошує сценарії знищення української державності. І можливо не варто було б звертати увагу на усе, що верзе цей путінський придворний блазень, проте він часто проговорює те, що сам Путін утримується проголошувати.

    Але найцікавіше, як потім кремлівська інформаційна обслуга коментує і розшифровує одкровення Медведєва. Так Пьотр Акопов – російський пропагандист и оглядач РИА “Новости”, детальному аналізу медведєвщини присвятив цілу статтю – “Два пути и три варианта исчезновения Украины”.

    “Які цілі Росії в Україні? Крім захисту Донбасу та вже включеної до складу Росії частини Новоросії, денацифікації та демілітаризації, тобто того, про що прямо говорив Владімір Путін. Відсутність жорстко сформульованої кінцевої мети спецоперації, яка переросла у проксі-війну із Заходом, часто закидають нашому керівництву – мовляв, давно вже час пояснити людям, що ми маємо на увазі, коли говоримо про перемогу”, – наголошує Акопов.

    Тут відразу потрібно відзначити, що з початку широкомасштабної війни, Москва у тій чи іншій формі, декларувала звільнення України від українців. Однак це намагалися доносити до росіян більш м’яко і не так прямолінійно, як це роблять тепер російські пропагандисти.

    Автор статті зазначає, що “Оскільки чітко це не проговорено, то й з’являються можливості як свідомих спекуляцій, так щирих переживань на цю тему. Тому така важлива спроба Дмитрія Медведєва сформулювати, що таке “перемога в Україні”, хоча він називає це можливими варіантами розвитку подій, поділяючи їх на прийнятні та неприйнятні для Росії. Медведєв першим із членів Ради безпеки Росії наважився чітко позначити нашу мету – і вже хоча б тому його текст заслуговує на особливу увагу”.

    Тобто не переживайте дорогі росіяни, тепер ми вам розкриємо справжню мету російсько-української війни. Настав час й вам зрозуміти, які великі “гуманістичні цілі” несе наша “спецоперація”. А після того, як ви їх зрозумієте, ви ще раз зможете достойно оцінити увесь стратегічний геній “великого Путіна”.

    Акопов пише: “Медведєв назвав два шляхи, якими може піти розпад України.

    Медведєв виходить із того, що в результаті Україна як держава перестане існувати, “зникне” – не називаючи жодних термінів, при цьому того ж дня він сказав, що “цей конфлікт надовго, це все на десятиліття, мабуть”. Але зникнення України від цього не стає нереальним – питання лише у тому, в якій формі воно станеться.

    До самого розпаду та ліквідації Україна підійде після “програного воєнного конфлікту”. Далі є два шляхи: повільна ерозія з поступовою втратою елементів державного суверенітету, що залишаються, і “моментальний колапс з одночасною анігіляцією всіх ознак державності”. Щодо існування двох шляхів з Медведєвим можна повністю погодитися, але з важливим уточненням, що другий варіант –стрімкий колапс, обвалення всієї держави – менш ймовірний”.

    Ну скажемо відразу, немає у Путіна і його спільника Медведєва ніяких таких десятиліть для війни в Україні. Не витримає російська економіка такого величезного навантаження. Санкції, котрі введені щодо Російської Федерації, повільно, але працюють. Поступово Росію відсікають від ринків збуту її енергоносіїв. РФ в дійсності мало що може сьогодні сама виробляти, а закупати масово якісні західні товари вони давно вже не зможуть.

    Так що це вам зараз потрібно буде думати про втрату своєї штучної державності і неминучий програш у злочинній війні, яку ви підло розв’язали проти українського народу. Російське суспільство вже зараз перебуває дуже близько до початку громадянської війни. А в разі її початку, Москва не буде в змозі перекрити силовими методами всі бунти, повстання і заворушення в національних регіонах. Колапс державності чекає на саму Росію, і це тільки питання часу, що стане каталізатором початку цього процесу.

    Далі він продовжує, що для реалізації рашистських планів потрібна: “нокаутуюча поразка ЗСУ на полі бою. Зараз передумов для цього немає, хоча, звичайно, потрібно виходити як з того, що дуже багато ще попереду, так і з того, що наднапруга не може бути нескінченною і “втома металу”, що накопичується, може в якийсь момент дійсно обрушити всю конструкцію Незалєжної”.

    І тут же пояснює своїм читачам, що ніяких таких передумов для поразки української арміє немає. А від чого тоді вона може взагалі з’явитися? Коли вже зараз ваші солдати починають дезертирувати з поля бою, розуміючи безперспективність наступів у яких вони приречені на неминучу загибель. А що буде тоді після успішного українського контрнаступу? Навряд чи вам тоді вдасться втримувати величезну лінію фронту, і тоді він може просто посипатися.

    Декілька варіантів розпаду України, які наводить Акопов аналізуючи опус Медведєва можна опустити. Однак усі “лякали” можливою ядерною війною ні на Україну, ні на Захід вже не діють. Російська Федерація вже так далеко зайшла у своїх злочинах проти людяності в Україні, що ніщо вже не здатне відвернути її поразку у цій війні.

    Цю статтю, де вже відкрито московці заявляють про плани знищення України, варто було б прочитати усім поборникам “миру” з Росією. У жодному разі Російську Федерацію не можна залишати в тому вигляді, в якому вона є сьогодні. Росія мусить бути демонтована. І це потрібно зробити швидше. Адже йдеться не лише про історичну долю України, а й про майбутнє всієї людської цивілізації.

  • Реальні масштаби бойових втрат Росії в Україні

    Реальні масштаби бойових втрат Росії в Україні

    Пригожин підтвердив заяву президента США Байдена про справжні масштаби бойових втрат РФ в Україні. Аналіз відкритих джерел це також підтверджує.

    21 травня президент США Джозев Байден у Хиросімі заявив, що Росія втратила 100 тисяч військ у битві за Бахмут. Зовсім несподіванно власник ПВК Вагнер Євген Пригожин 24 травня фактично підтвердив правдивість слів Байдена, і вперше назвав конкретну інформацію щодо втрат під час операцій у Бахмуті: 10 тисяч колишніх ув’язнених та 10 тисяч добровольних найманців Вагнера.

    20 тисяч загиблих у Вагнері, плюс втрати російських військ під Бахмутом у травні – серпні 2022-го, до моменту заходу у Бахмут Вагнера, плюс поранені, а російські джерела кажуть про співвідношення поранених та контужених до загиблих як 1:4 або 1:5 та дають саме ту цифру, про яку заявили американці.

    У секретних документах Міноборони США, які нещодавно витікли в пресу, було вказано, що станом на 1 березня 2023-го загальні втрати Росії на війні вбитими оцінювалися від 35 тис. до 43,5 тис.

    Представник Ради нацбезпеки та оборони США Кірбі заявив 1 травня, що Росія втратила 20 тисяч загиблими за 5 місяців – у грудні 2022-го- квітні 2023-го. Тобто після розгортання мобілізації середньомісячні втрати становили 4 тисячі вбитих російських військовослужбовців.

    Цікаво, що це загалом співпадає з відкритими даними в українських медіа, і американська оцінка обстановки базується на інформації, яка прямо чи непрямо підтверджується російськими джерелами.

    Дві команди дослідників – ВВС та Медіазона, а також телеграм-канал Горюшко відслідковують оприлюднені у медіа та соцмережах повідомлення, переважно з некрологів, надписів на могилах. Згідно з поіменним списком телеграм-каналу Горюшко на 28 травня ідентифіковано 23859 публічних повідомлень про загиблих росіян. ВВС та Медіазона поіменний список не показують, але їхня інформація співпадає загалом з даними Горюшко. На 26 травня вони встановили 24005 загиблих військових РФ. У тому числі – 5703 – найманців Вагнера, загиблих під Бахмутом після 1 серпня 2022-го року по 22 травня 2023-го. Треба відмітітити, що у моніторинг не відслідковує дані про втрати мобілізованих на території Донбасу, оскільки така інформація блокується, згідно з заявою “омбудсмена ДНР” на грудень 2022-го втрати мобілізованих до ЗС РФ у Донецькій області становили 4200 військовослужбовців.

    Тобто за мінімально підтвердженими у самій Росії і неповними даними, російська армія втратила вже:

    1. Втрати МО РФ, Росгвардії, ФСБ, МВС РФ – 18302 (відмінусовали 5703 втрати Вагнера).

    2. Втрати Вагнера – 20 000.

    3. Втрати мобілізованих на території Донецької області на грудень 2022-го – 4200.

    Загалом: 42 500 вбитих на травень 2023-го. Ці цифри перевищують втрати СРСР та РФ в Афганістані, Ічкерії та усіх інших пост-радянських гарячих точках разом узяті.

    Але ці цифри, очевидно, не повні.

    Яка структура втрат у Росії?

    1. Міноборони, Нацгвардія РФ, ФСБ, тобто офіційні силові структури. Наскільки є можливість співставити втрати російських військ з даних з соцмереж, наявні цифри менше реальних як мінімум на 20% через велику кількість зниклих без вісті особливо під час маневреного періоду війни, а також у складі імпровізованих військових формувань: БАРС, національні добровольчі батальони, солдати на 3-6 місячні контракти, ув’язнені з загонів “Шторм” Міноборони РФ.

    2. Приватні військові компанії та підрозділи найманців – найбільша це Вагнер, створені також інші приватні військові структури, наприклад у Газпромі. У них свій облік втрат. В повному обсязі ці втрати також не відомі, Пригожин казав про втрати під Бахмутом, хоча Вагнер воює з 18 березня 2023-го під Попасною.

    3. Мобілізовані на окупованій території України. Ці “железные каски” у найгіршому становищі – їх кидають у бій без підготовки, без забезпечення, з застарілим озброєнням, їхні втрати не обліковуються. Інформація про проблеми цих військ та про загиблих повністю заблокована, оскільки окупаційна влада тримає під жорстким контролем інтернет-мережу. Окупанти у “ДНР” повідомляли, що підтверджені втрати у них становили ніби-то 4200 вбитих на грудень 2022-го, потім навіть такі цифри припинили озвучувати. Окупанти “ЛНР” взагалі таких даних ніколи не давали. ВВС оцінює втрати мобілізованих в російську армію на Донбасі у 8000 вбитими. Ця цифра збігається з екстраполяцією даних про середньоденні втрати за офіційними повідомленнями “ДНР”, які становили за даними “ДНР” в середньому 14 вбитих на добу донецьких “мобіків”. Але не враховує зниклих без вісті, які у статистику не потрапляли, а воювали “мобіки” усюди, їх ставили прикривати втечу російських кадрових частин, втрат має бути більше.

    Якщо виходити з мінімальних цифр, то навіть обережна консерватина оцінка російських втрат на цей момент становить:

    1. Втрати офіційних силових структур невідомі на 20 %. Тобто 18 000 (мінус Вагнер) у поіменному списку дослідників ВВС дають оцінку втрат до 22 000.

    2. Втрати найманців у приватних структурах – на цей момент – 20 000.

    3. Втрати мобілізованих на Донбасі – розрахункові, за даними ВВС – 8 000.

    Таким чином, мінімально розрахункові цифри втрат РФ:

    близько 50 тисяч вбитих.

    Очевидно, кількість поранених та контужених більша у 4-5 разів.

    Таким чином заява міністра оборони Великої Британії Воллеса про загальні втрати РФ у 220 тисяч вбитих та поранених військовослужбовців є мінімально підтвердженою відкритими джерелами.

    Звертаю увагу, що ні США ні Британія не спростовують офіційні дані України щодо російських втрат, вони припускають, що ворог міг зазнати більших втрат, з тих самих міркувань я також не вважаю за необхідне ставити під сумнів українські офіційні дані, а викладаю власне бачення на основі відкритих джерел.

  • 40 шахедів на день Києва: Путін як був жалюгідним, таким і залишиться

    40 шахедів на день Києва: Путін як був жалюгідним, таким і залишиться

    Каюсь. Я недооцінив жалюгідність Путіна. І покаранням для мене за це став поганий сон з суботи на неділю із кульмінацією о 4 ранку. Чому ж завжди то 4 ранку….

    Але ж парадокс. Для мене, людини, яка народилась і прожила все життя у Києві свято «день Києва» меньш важливе, ніж для Путіна. Я згадав про свято десь в кінці тижня із думкою «ну день Києва і день Києва», а Путін готувався, щоб в ніч з суботи на неділю здійснити наймасштабнішу атаку шахедами на столицю. Знаючи, що ніякої військової мети цим не здобуде. А просто щоб зіпсувати сон киянам. А значить і зіпсувати свято.

    Єдина мета життя Путіна тепер – це псувати життя українцям. Єдина мета його клятого СВО – це зіпсувати життя українцям. І все. Тому всі ці не зрозумілі демілітарізація і денацифікація, яку навіть самим росіянам так і не пояснили – що воно таке. Просто тому що Путін не може вийти в телевізор і заявити «я найжалюгідніша людина у світі, я і є сама жалюгідність, а тому, за те, що вони не здалися, єдиною метою мого існування і існування Росії відтепер буде псування життя українцям».
    Він як нестерпний сусід, якого іноді можна побачити у вашому будинку. Невдаха, який живе сам і доживає своє життя, забутий родичами і друзями, що всю свою енергію спрямовує на те, що заважати жити нормальним життям іншим мешканцям. От так і Путін. Тіки цей сидить на золотому унітазі. Але що не робить його меньш жалюгідним.

    40 шахедів на день Києва. Важка ніч у ППО. Нервова ніч у киян. Але ніч минає. І настає світлий день. Наповненний життям всупереч всьому. Відображаючи споконвічну боротьбу добра і зла. Темряви і світла.

    А Путін так і залишиться жалюгідним. Людиною, яка хотіла стати найвеличнішим лідером Росії у підручнику історії. А стала найжалюгіднішим диктатором в історії.

    І в бункері Путіна не важливо, чи настав вже ранок. Бо там завжди темрява. Бо це бункер жалюгідності.

  • Путін і Лукашенко живі, поки

    Путін і Лукашенко живі, поки

    Білоруська опозиційна еміграція з радістю повідомляє, приємна чутка, що після зустрічі в Москві, Лукашенка терміново госпіталізовано у критичному стані. Не треба поспішати, але, відправляючи іранські дрони та російські ракети з білоруського боку, Лукашенко вже приречений на справедливу помсту чи вирок суду. Рано чи пізно це станеться (суд над Лукашенком) у Києві чи Гаазі.

    Інша річ, що Путіну зараз не вигідна раптова смерть Лукашенка з багатьох причин. По-перше, політиків, які приїжджають до Москви, включаючи турецьких, китайських, центрально-азіатських, іранських лідерів, боятимуться смерті або втрати здоров’я після милої зустрічі з Путіним у Кремлі. По-друге, поки Путін не встановив ракети з тактичною ядерною зброєю в Білорусі проти Європи і не направив їх на Берлін, Варшаву, Київ, Прагу, Будапешт (наївний Орбан, він думає, що Путін його пошкодує) йому потрібен напівживий Лукашенко, що не чинить опору. По-третє, Путіну для прориву міжнародної блокади потрібен будь-який «друг», попутник, будь-який гість Кремля – «на вагу золота», бо не кожен політик іншої країни зважиться на відкриту співпрацю з агресивною Росією, яку засуджує вся світова спільнота. По-четверте, у загибелі друзів чи гостей Путіна у Кремлі більше зацікавлені вороги Путіна, ніж він сам, бо видавлювання Путіна з вершини влади є головною метою його внутрішніх та зовнішніх ворогів.

    Зрештою, хоча Путін дуже жорстока і цинічна людина, він дуже боїться замахів. І смерть Лукашенка може спричинити нездорові асоціації щодо його постаті.

  • Щодо Ірану й Афганістану. До великої війни справа не дійде

    Щодо Ірану й Афганістану. До великої війни справа не дійде

    Щодо Ірану й Афганістану.

    Жодного оголошення великої війни не було і навряд чи буде.

    На одній із ділянок кордону двох країн сталися збройні сутички між талібами й іранськими прикордонниками. З іранського боку загинув один солдат, двох поранено. Із боку талібів загиблих двоє і приблизно 10 поранено.

    Таких сутичок було багато за останні півтора року, і вони мають локальний характер.

    Здебільшого йдеться не про конфлікт між Іраном і всіма талібами, а про конфлікт між Іраном та одним з угруповань талібів у прикордонній провінції Німроз, де найчастіше спалахують перестрілки.

    Причини дві.

    1. Суперечка за землю. Це ділянка плюс-мінус 1 км, на яку претендують іранці та місцеві афганці, по-різному розуміючи, де саме пролягає кордон.

    2. Суперечка за водні ресурси річки Гільменд у цьому районі. Це вже давня історія, не пов’язана безпосередньо з талібами.

    Відносини між Іраном і талібським Афганістаном, звісно, непрості, але до великої війни справа не дійшла і не дійде: нікому така ескалація не потрібна в регіоні.

    Можливості впливу Росії і Штатів на цю історію не варто переоцінювати і бачити в усьому руку якогось обкому. Здебільшого такі сюжети з істеричним змістом на хайпі публікують зараз російські медіамайданчики, а в нас чомусь передруковують. Робіть висновки самі та перевіряйте інформацію.

  • Трошки про державотворення

    Трошки про державотворення

    Для мене Українська Ідея – це Українська Самостійна Соборна Держава – держава української нації на українській землі, в якій всім її громадянам, незалежно від національності, буде забезпечено свободу, справедливість і добробут…

    В моїй Україні, чиновники – обслуговуючий персонал громадян. Держиморди-хабарники мають сидіти у вʼязницях, а не у кріслах.

    В моїй Україні, громадянство – це привілей, а не право. Вороги України, колаборанти, пристосуванці – не будуть його мати та впливати на вибір Українців.

    В моїй Україні, приватна власність буде священною.

    В моїй Україні, кожен Громадянин буде мати право на зброю та її використання для захисту Держави, Свободи, Життя, Власності.

    В моїй Україні, поліцейський буде служителем Закону, а не обслуговуючим персоналом будь-кого…

    В моїй Україні, причетність до Сил Оборони буде найвищою відзнакою та привілеєм.

    В моїй Україні, кожен Громадянин буде почувати себе господарем своєї долі на своїй землі.

    За це воюємо. Після Перемоги так і буде!

    P.S. Вважаю, що дискусія, про майбутнє нашої Держави, вже має мати місце.

    Не можна авантюристам і політичним шаромижникам віддати на відкуп майбутнє наших нащадків.

  • Церква то російська зброя. Чому в РФ “палає” через перехід ПЦУ на нормальний календар?

    Церква то російська зброя. Чому в РФ “палає” через перехід ПЦУ на нормальний календар?

    В Росії палає через те, що українська православна церква перейшла на нормальний календар.

    Ну натурально палає. Навіть вусатий рот Путіна, Пєсков, назвав це вакханалією.

    Ще одне підтвердження, що то було вірне рішення.

    Російська церква живе по застарілому календарю. Який показує не правильний час. Ну вот тупо неправильний і вони самі про це знають. Це як носити годинник, який показує не вірний час.

    Це ж не про ідеологію. Це про математику. Математика у будь-якій частині світу, навіть у Сибіру, залишається математикою. І математика каже, що весь світ живе по правильному, точному календарю. А «руський релігійний мир» – по неправильному. І коли хтось каже «Ну ні, ми не будемо більше вдавати, що Земля пласка”, здіймають галас і кричать, що то всесвітня зрада. Не хочуть відпускати Україну із свого задзеркалля.

    Парадокс. Ще до перевороту 1917 року вся російська імперія жила у цьому «іншому світі». Зі своїм календарем. В Парижі вже було 1 січня, а в Петербурзі ще середина грудня. І більшовики перевели світський годинник, але не потурбувались про церковний.

    Але от та сама російська церква вперлась, як барани, і не визнає помилковості. Каже, напевно, що то у всьому світі час минає не так, як у Росії. Бо Росія ж окрема цивілізація. І там інший плин часу. В принципі, ми це бачимо. Вони постійно повертаються у часі назад. Хочуть повернути минуле.

    І, напевно, просто не можуть визнати, що Захід і тут правий. Не можуть визнати, що 2+2 =4. Ну бо так кажуть на клятому Заході. Де, як нещодавно заявив голова російської розвідки Наришкін (той, у кого колінки тряслися) – «В своей гордыне западные тоталитарно-либеральные режимы во главе с Соединенными Штатами в последнее время зашли так далеко, что покушаются на само человеческое естество. Де-факто они хотят уничтожить в человеке все человеческое, превратить его из свободного существа в полностью управляемую трансгуманистическую химеру.». От реально так і заявив голова розвідки. А він же має точно знати. Розвідка ж.

    Коротше, хто визнає математику і буде святкувати Різдво 25 грудня, той вже став на шлях перетворення на керовану трансгуманічну хімеру. Щоб воно таке не було.

    Чому вони включили хейт? Бо церква для них то зброя. Як і мова. І вони розуміють, що коли українці будуть святкувати релігійні свята у нормальні дати, разом з усім світом, то це ще більше зменшить вплив Росії в Україні. Тому вони що сили опирались появі української православної церкви. Тому зараз верещать від безсилля, бачу чи, як втрачають вплив московські попи в Україні і як нова українська церква швидко мігрує на Захід. І буде формувати нові звички для українців. Це довга історія. Це не історія одного-двох років. Але це буде працювати.

    Церква то російська зброя. Російська культура і мова то також російська зброя. Бо змушує споживати російську інформацію. З російського інформаційного поля. З російськими наративами. Де навіть противники Путіна, виїхавши з Росії, впевнені, що Патріоту капець і кинджали збити неможливо. Ну бо тупо неможливо. І росіяни то знають. І знають, що навіть така формальна річ, як перехід на нормальний календар, ще далі віддаляє українців від російського світу. І наближає до цивілізації. І від цього у них палає.

  • Імперія дурних понтів

    Імперія дурних понтів

    Тактична спецоперація у Белгородській області, яка явно планувалась як диверсійна вилазка для відтягування резервів ворога з фронту, неочікувано перетворилася на майже повноцінні бойові дії. На тій території РФ, яку в світі (поки що) визнають російською.

    Звісно, це завдяки мужності та винахідливості учасників спецоперації. Але не можна не зважати на видатну, унікальну дурнуватість рашистів і їх нездатність адекватно та швидко реагувати на непередбачувані обставини.

    Такі операції зазвичай тривають близько доби, саме так було в попередній раз, коли російські патріоти, які воюють з путінізмом за підтримки України, провідали декілька сіл у Брянській області. Але зараз все тривало декілька діб. І щоб вичавити диверсантів з Белгородської області, недоімперії довелося не тільки перекидати війська з резерву, але й використовувати артилерію та авіацію, тобто, руйнувати будинки своїх громадян на своїй території, як вони роблять на нашій.

    Справедливість таки існує, але поки що її замало.

    Висновки у зв’язку с цією успішної спецоперацією наступні.

    По-перше, на території України щось подібне неможливе в принципі. На відміну від РФ у нас обов’язково буде серйозний спротив будь-яким диверсантам. Зверніть увагу, в Україні, звісно, є ті, хто вважає Росію своєю і готовий її підтримувати. Але вони обмежуються стогоном у соцмережах, або індивідуально співпрацюють з російськими спецслужбами, виступаючи у якості навідників їхніх ракет.

    Ніяких організованих груп на території України, які проводять підпали і підриви, пускають від укіс поїзди, не існує. Проросійське підпілля навіть листівки розклеювати не наважується, не те щоб тут захоплювати якісь населенні пункти.

    А це свідчіть, що в нас дійсно відчизняна визвольна війна проти загарбників, хоча образ саме такої війни марно намагаються створити для недоімперії російські пропагандисти.

    По-друге, Україна і світ отримали чергове наочне підтвердження, що Росія — це величезний симулякр, у якій вірять лише окремі розумові збоченці. Їхні прикордонна служба і Росгвардія не здатні захищати власний кордон. «Кинджали» не летять зі швидкістю 10М і не є невразливими (саме тому там зараз арештовують розробників-стрілочників). Російська ППО дірява і не в змозі перехоплювати сучасні НАТІвськи ракети і літаки.

    Хоча для недоімперія залишається вкрай небезпечною для людей – як для населення оточуючих країн, так і для тих, хто всередині.

    От що російське насправді не має аналогів у світі, так це рівень самовозвеличування і навіжених понтів про «Третій Рим» та унікальний цивілізаційний шлях РФ. Всі ці дуже дорогі декорації розвалюються при зіткненні з реальністю.

    А це дає чергові підстави сподіватися на успішний український наступ і перемогу взагалі.

  • Володимире Володимировичу, покажіть нам приклад, нападіть на США

    Володимире Володимировичу, покажіть нам приклад, нападіть на США

    Під Бахмутом за добу обстановка не змінилася, а ось трохи південніше Торецька карти ISW показують, що ЗСУ на пару кілометрів просунулися вперед, впритул наблизившись до села Новоселівка.

    В цілому обстановка на фронті стабільна і всі коментарі сьогодні крутяться навколо ДРГ в Бєлгородській області. Росіяни впевнено доповідають, що вони сьогодні “всіх” (тобто 70 диверсантів) знищили. Але, правда, незрозуміло кого: адже “всіх” вони знищили ще вчора! Можливо, нам доведеться навчитися новим законам буття і визнати, що одну і ту ж людину можна вбити двічі.

    Хоробрий путінський генерал Лапін особисто водив своїх воїнів в атаку на ДРГ і кричав: “швидко-швидко, за Батьківщину!” Що це означає, я так і не зрозумів: у цьому генеральському вислові був відсутній присудок. Це часто трапляється у людей з IQ нижче 70: у них весь час в пропозиціях відсутні або підмети, або присудки. І зрозуміти їх буває абсолютно неможливо.

    Ось що він мав на увазі в цьому випадку? Швидко-швидко біжи за Батьківщину? Швидко-швидко стій за Батьківщину? Швидко-швидко помри за Батьківщину? Швидко-швидко знімай штани? Лапіне, що: “швидко-швидко”?! Ти чого надумав, пакостник? Люди ж кругом! Як не соромно! Вдень, на вулиці … “швидко-швидко” йому подавай…

    Утім самі представники ДРГ кажуть, що у них ніяких втрат немає, вони вільно пересуваються російською територією і дуже навіть добре себе почувають. І теж, своєю чергою, доповідають про те, скільки десятків російських солдатів вони вбили, скільки танків і БМП захопили і т. д.

    Так чи інакше, але з речових доказів, які особисто я знайшов в інтернеті, є тільки зруйнована будівля ФСБ в Бєлгороді. Але, щоправда, є відомості, що це ніякі не ДРГ зробили, а ракета Storm Shadow. Утім, тут я посилаюся на авторитет пана Невзорова: це його інформація.

    Що мене сьогодні зацікавило, так це візит Зорькіна до Путіна. На відео вісімдесятирічний (!) голова КС виглядав так собі, але, мабуть, його тримають на роботі лише для того, щоб на його тлі Путін виглядав бравим молодцем.

    Зорькін притягнув з собою французьку карту часів Людовика XIV (друга половина 17-го століття) і урочисто оголосив, що на цій карті немає ніякої України! Путін тут же скористався цим пасом, негайно обрадував нас знанням шкільного курсу російської історії і з виглядом нобелівського лауреата повідомив, “що ці землі просто входили до складу Речі Посполитої, а потім попросилися до складу Московського царства”.

    Далі він розповів свою знамениту доктрину про Леніна-творця України, але це вже не так цікаво, в порівнянні з новаторською ідеєю про те, що виявляється “землі просяться до складу” будь-яких держав.

    Ось я намагаюся уявити собі, як це земля проситься до складу Московського царства, і не можу. У неї немає рота, щоб прокричати це прохання, у неї немає рук, щоб написати чолобитну. У неї немає навіть чола, щоб ним бити. Як же вона попросилася?

    А можливо це не вона, а люди, які на ній живуть, попросилися? А раз так, то, напевно, вони для цього організувалися в якусь спільноту? А як називається спільнота, яка об’єднується на певній території і може сама вирішити, в яку державу їй проситися? (І якщо вона вирішить проситися, то вже ніхто їй перешкодити не зможе!) Здається мені, що така спільнота називається “держава”.

    І така держава в той час була. І називалася вона – Гетьманщина. І вона була суб’єктом міжнародних відносин. І мала дипломатичне визнання і дипломатичні відносини з Кримським ханством, Османською імперією, Річчю Посполитою (!), Молдавським князівством, Московським царством (!), Князівством Трансільванія, Королівством Швеція, Маркграфством Бранденбург і герцогством Пруссія, князівством Валахія, Венеціанською республікою, Священною Римською імперією і Герцогством Баварія. По-моєму, досить.

    Але нехай! Нехай України не було! Що це змінює? Тепер вона є! Що це за аргумент: 350 років тому цієї держави не було, отже, її не повинно бути і зараз? Це в якому дурдомі вчать такій логіці? В ЛДУ? 350 років тому не було Німеччини, Італії, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Індії, Пакистану, Мексики, Бразилії і взагалі – майже всіх держав Латинської Америки, ПАР і майже всіх держав Африки…

    Чому цей ідіотський аргумент у Путіна працює тільки для України, але не працює, наприклад, для Ізраїлю? Іраку? Сирії? Йорданії? Саудівської Аравії?

    Нехай би Зорькін приніс йому карту 17 століття і пальчиком тикаючи в Північну Америку глибокодумно вимовив: “немає ніяких Сполучених Штатів Америки! Дивіться: нема! Це Землі Франції, Іспанії та Британії!”І нехай би Путін підтвердив: “Так, мовляв, 250 років тому купка баламутів підняла на цій території сепаратистський заколот проти законного государя, це був формений державний переворот і ми його досі не визнаємо!”

    Але ні! Щось Путін не поспішає проводити СВО, щоб повернути Аляску і Форт-Росс. Щось він не називає уряд США хунтою, що засіла у Вашингтоні. А чого так? Якось не по-пацанськи.

    Ось ви, Володимире Володимировичу, вічно скаржитеся на те, що Захід використовує подвійні стандарти. Ну, так покажіть нам приклад єдиного стандарту! Нападіть на США! Ок, якщо кишка тонка, то нападіть на Фінляндію! Її ви теж не знайдете на картах 17 століття. (Її, до речі, вже точно Ленін створив). Що заважає? Очко не залізне?

    Я навіть більше скажу: якщо подивитися на карту самого Московського царства 17 століття, то там в його складі немає Хабаровського і Приморського країв, а кордон з Китаєм на Далекому Сході проходить по Амуру, а не по Уссурі. Там немає Північного Кавказу і Краснодарського краю. Там вся територія навколо Фінської затоки належить Швеції і немає ніякого Петербурга, зате на його місці стоїть Шведська фортеця Ніеншанц.

    Щодо Китаю ми вже зрозуміли: ви все повернете Сі Цзіньпіну. А щодо решти територій, чи будете ви так само щедрі? Гублюся в здогадах. Чи може Швеція сподіватися повернути свої землі? І зі східною Пруссією хотілося б пояснень, і з Курильськими островами – теж…

    Путін марить. Він завів країну в глухий кут. Він живе в якомусь своєму вигаданому світі диких і вульгарних анекдотів, які в його уявленні є історичною наукою. Він весь витканий з обману, а ще більше – з самообману. Так не може тривати довго. Він перетворився на посміховисько. І все його оточення – тим більше. Досить почитати твіти Медведєва або промови Патрушева, щоб в цьому переконатися.

    Тому: справа наша – праведна. Ворог буде розбитий. Перемога буде за нами.

    Слава Україні!

  • Головна мета Пригожина не захоплення Бахмута, а захоплення Кремля

    Головна мета Пригожина не захоплення Бахмута, а захоплення Кремля

    Я вже кілька місяців говорив і писав, що стратегічно Пригожину зовсім пох*р і Україна, і Бахмут. Єдиний його реальний інтерес – це захоплення Кремля. Мені з РФ часто відповідали: «Ти з глузду з’їхав? Він ніхто без цієї системи, він не може бути проти неї, він таран, він інструмент, він не може нічого такого хотіти, що йому скажуть – то й робить».

    А після нового інтерв’ю Пригожина: «Треба ж, увесь його інтерес у Москві! Треба ж до України в нього ворожнечі немає!»

    Звичайно, ні! Україна все сильніше розхитує та хитає режим Путіна. А коли він розсиплеться, ось тоді й настане шанс кухаря. Отоді й може здійснитися його мрія. Тоді й тільки тоді йому по-справжньому знадобляться головорізи, причому не на Донбасі знадобляться, а в Москві.

    Зараз же він хоче розгрому РФ, причому якнайшвидшого і нищівнішого – такого, щоб режим Путіна знесло до біса. Мирна угода її не влаштує, бо дала б режиму шанс всидіти.

    У цьому сенсі інтереси Пригожина можна використовувати, імхо.

  • У Путіна тріснуло кримське дзеркало

    У Путіна тріснуло кримське дзеркало

    Коли я чую коментарі російських керівників та пропагандистів щодо подій у Бєлгородській області, я відразу ж згадую 2014 рік, захоплення Росією Криму та частини Донбасу. Звісно, це ніякі не партизани і навіть не диверсанти – пояснює своїм глядачам російське телебачення. Звичайно ж, це «київський режим» та його «заокеанські покровителі» – закипає від гніву у В’єнтьяні заступник голови російської Ради безпеки Дмитро Медведєв. Але, якщо погодитися з цією логікою, хотілося б поцікавитися і у Медведєва – він на той час був прем’єр-міністром Російської Федерації, і у російських пропагандистів – вони й тоді проводили свої шоу головними каналами Росії – що ж це було в Криму 2014 року році?

    Далі тест мовою оригіналу.

    Тогда российское руководство и российское телевидение в один голос уверяли весь мир, что никаких российских военнослужащих в Крыму нет и быть не может. «Вежливые зеленые человечки» – это надо же было такое придумать! Что вооруженные люди, которые окружили казармы украинских военных в Крыму – это просто «партизаны», «самооборона Крыма». Что Россия уважает территориальную целостность Украины, только вот власть в Киеве захватила «хунта», и простые крымчане «против переворота».

    Эти телевизионные выступления и репортажи смотрели и зрители в Белгородской области. Что они тогда думали? Понимали ли, что их руководители и журналисты врут? Да, думаю, понимали. Ведь в самой России никто особо и не скрывал, что «простым крымчанам» помогают российские войска. Похоже, просто было общее мнение, разделяемое и властью, и большинством общества, что это – «ложь во благо». И когдаВладимир Путин уже после оккупации и аннексии Крыма сказал, что российские военные были на Крымском полуостровебуквально с первого дня после бегства из Киева Виктора Януковича (а силам Черноморского флота и не нужно было появляться в Крыму, они и так были в Севастополе и не только в Севастополе), это заявление Путина воспринималось как сенсация где угодно, только не в в самой России. Видимо, потому, что российская политическая культура времен авторитаризма замешана на лжи.

    И вот теперь российские телезрители, похоже, могут получить особое удовольствие: увидеть, как их руководители и пропагандисты обвиняют других ровно в том же, чем неоднократно занимались сами. И убедиться, что и в Кремле, и в Останкино ложь считают серьезным нарушением общепринятых норм, угрозой безопасности, издевательством над международным правом. Спасибо, конечно, за разъяснения.

    Украинцы именно это и пытались объяснить в 2014 году. Что врать нехорошо.

    Но приведет ли такой взгляд в зеркало к отрезвлению? Как раз на этот счет у меня лично большие сомнения. Потому что российская политическая культура времен авторитаризма замешана не просто на лжи. Она, думаю, замешана еще и на уверенности, что российское руководство может лгать «ради национальных интересов», а вот все остальные должны соблюдать в отношениях с Россией максимальную честность. Россия – страна, в которой, похоже, зеркала давно запрещены. И даже когда людям удается в них посмотреть, не уверен, что они хотят видеть в сложившейся ситуации вполене очевидные аналогии.

  • Путін з Криму почав анулювання СРСРних угод

    Путін з Криму почав анулювання СРСРних угод

    Пропагандистські рашистські “РИА Новости” розмістили на своєму сайті матеріал під промовистою назвою “Парламент Крыма: передача полуострова УССР не была юридически оформлена”. В ньому йдеться про те, що самозваний “глава парламенту Криму” Владимир Константинов, зробив сенсаційну заяву, мовляв, “Обґрунтування для скасування рішення про передачу Криму УРСР у 1954 році не займе багато часу, оскільки процес не був юридично оформлений”.

    Інформація, що “влада Криму” ініціює питання скасування рішення про передачу півострова УРСР, виглядає дуже дивно. Адже очевидно, що без вказівки з Москви, путінські маріонетки Константинов, чи Аксьонов, за жодних обставин, подібних заяв робити б ніколи не посміли. Але ж ми знаємо, що для Путіна Крим має, прямо таки, сакральне значення. А втрата контролю над українським півостровом для російського диктатора означала, в очах його кремлівських спільників, перекреслення усього злочинного надбання, отриманого ним в Україні з весни 2014 року.

    Хоча взагалі, навіщо самому Путіну подібна легітимізація таким чином своїх злочинів, коли за винятком кількох його політичних васалів, Крим територією Російської Федерації у світі ніхто не визнає. Не дивлячись на усі колосальні зусилля Москви, витрачені нею для цього. Значить в Кремлі готовлять запустити нову геополітичну “дурку”, розуміючи, що вони змушені будуть Крим залишити.

    Звідси й усі словесні викрутаси Владимира Константинова, які доручили йому озвучити його московські хазяї. “Свої претензії ми сформували. При пильному розгляді цього питання стає очевидним, що ми ніколи не залишали складу Російської Федерації, межі якої не змінювалися в 1954 році, а значить і в 2014-му. Тобто процес нашого прийому, передачі не тільки був грубим ігноруванням політичної волі кримчан, він не був юридично оформлений”, – сказав Константинов. Він зазначив, що “підготовка обґрунтування для скасування рішення про передачу Криму УРСР не триватиме багато часу”.

    Якщо Константинов не збирається подавати позов щодо Криму до Басманного суду міста Москви, то навіщо взагалі це йому потрібно? Адже відмінити заднім числом рішення, котре було прийнято у вже давно неіснуючому СРСР майже 70 років тому, юридично неможливо.

    І поки в Москві будуть розмірковувати над тим, куди вони будуть подавати позови щодо “незаконного і злочинного продажу” 30 березня 1867 року російським царем Александром ІІ Аляски Сполученим Штатам, Константинов готується перегравати історію.

    На думку “глави парламенту Криму”: “Ми маємо справу з дуже серйозним обсягом грубих порушень. Це не якісь складні казуїстичні юридичні норми, які потрібно доводити. Допущені порушення настільки грубі та кричущі, що досі ми питаємо, як таке могло статися. Але це сталося”, – наголосив він. За його словами, “органи, які ухвалили рішення про передачу Криму зі складу однієї республіки в іншу, не мали таких повноважень”.

    “Верховні Ради республік взагалі не ухвалювали рішення про передачу. І не були обговорені та позначені межі союзних республік після зміни місця “прописки Криму”, а це ключовий момент при оформленні такого рішення. Це – не кажучи вже про те, що не були проведені референдуми, які малися на увазі за Конституцією СРСР. Все це – лише невелика частина тих порушень, які були допущені. І виходячи з цього, Крим перебуває у складі Росії за законодавством, яке діяло до 1954 року, і ніколи з її складу не випадав”, – вважає Константинов.

    Однак якщо Путін вніс приналежність Криму Росії до конституції Російській Федерації, то в чому взагалі тоді проблема? Виглядає на те, що після підготовки липових юридичних обґрунтувань приналежності Кримського півострова РФ, Москва збирається з такими “беззаперечними доказами” подавати позови до якихось міжнародних судів, або судів держав, де тирана вважають своїм стратегічним партнером і другом. Таких країн небагато, але вони є.

    Не можна виключати того, що задля “об’єктивності”, Константинов і його московські спільники, наприклад, подадуть позови щодо приналежності Криму одночасно в суди Білорусі, Сербії і Угорщини.

    Зрозуміло, що ні Лукашенко, ні Александар Вучич, чи Віктор Орбан відмовити в цьому Путіну не зможуть. Орбан проведе такий суд не в столичному Будапешті, бо там такий судовий трюк не пройде, а десь на периферії Угорщини. Можливо в місті Печ, Мішкольц, чи Капошвар.

    Після чого, маючи рішення щодо Криму на руках, видане своїми угорськими, білоруськими або сербськими друзями, путінський інформаційний рупор Пєсков або його міністр міжнародного фальшування Лавров, козирятимуть перед світовими ЗМІ. Мовляв, ви бачите, міжнародні суди також вважають Крим російською територію. А для нас рішення цих судів обов’язкове для виконання.

    “Борець за мир” на умовах Путіна, угорський президент Віктор Орбан, настільки сильно забруднив себе відвертою підтримкою Російської Федерації, що йому вже абсолютно всерівно, що будуть думати далі про нього на Заході і в світі.

    А далі міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто поширюватиме по світу приблизно такі тези, буцімто, тепер: “більше немає питань, кому має належати спірний Крим, оскільки у судовому порядку в кількох країнах назавжди доведено, що Кримський півострів – це територія Російської Федерації. Та й взагалі не варто більше повертатися до цієї проблеми, адже її вже просто немає. Для нас найголовніше зараз це якнайшвидше припинення війни в Україні. Нам потрібен мир, і якби в світі прислухалися до мирних ініціатив Угорщини, а не накачували Україну бездумно зброєю, то миру давно було б досягнуто”.

    Можливо, що рішення зарубіжних судів щодо українського Криму потрібне Путіну для того, щоб зробити спробу перебити рішення Міжнародного кримінального суду в Гаазі або інших подібних міжнародних організацій.

    Після цього шукаючи підтримки в ряді країн Африки і Латинської Америки для того, щоб показати нібито “юридичну неправомірність” “незаконних претензій” України на окуповану Росією свою міжнародно визнану територію.

    Складається враження, що путінські ревізіоністи, після цієї ініціативи Константинова, готуються переглядати та вносити бажані для себе корективи в усі попередні договори і рішення, котрі приймалися свого часу в Радянському Союзі.

    І хоча це повна нісенітниця, деякі “експерти” в Росії вже почали заявляти: “Посилання на старі договори про “дружбу та співробітництво” абсурдні, оскільки ці договори були підписані в інший час. Після того, як Україна стала недружньою нам державою і взяла курс на НАТО, про які договори може йтися. Потрібно денонсувати старі угоди, а цю “передачу земель” анулювати або знайти порушення, яких там повно було. Усі правильно роблять”.

    Інший експерт, коментуючи ініціативу Константинова, наголошує на тому, що “Так треба з кожною пострадянською республікою вчинити, а то вони знахабніли, а ми розслабилися. Ми погоджувалися на СНД, коли Союз розпався, тоді ні про НАТО, ні про ЄС жодних договорів не було і близько. Крим Кримом, а куди важливіше визнати юридично нікчемною біловежську змову. Не було для цього законних підстав, ні союзних, ні міжнародних. Цікаво, чи прийде до керівництва Росії усвідомлення, що демонстрація слабкості і занадто м’якотілої політики, “кроки доброї волі”, “зернові угоди” і страх зіпсувати відносини, веде до ескалації та непередбачуваних ризиків”.

    Не можна виключати того, що Путін цією алогічною кримською ініціативою починає нову агресивну кампанію, метою якої є повне заперечення розпаду СРСР і визнання незаконними суверенітети всіх нових незалежних держав. Можна спрогнозувати, що найближчим часом якісь російські чиновники зініціюють проведення юридичної експертизи Біловезьких угод про розпуск Радянського Союзу і, цілком зрозуміло, після цього отримають потрібні їм юридичні “висновки” та “результати”.

    З усього цього випливає, що після ймовірної анексії Білорусі, яку Москва явно готує, Путін буде готовий провести спробу приєднання силою до Російської Федерації і Казахстану. А оскільки він дуже любить обставляти будь-які свої незаконні дії “юридичним обґрунтуванням”, то тоді все починає сходиться.

    Виглядає на те, що хід, який зробив Константинов, є лише першим кроком на шляху до того, що Кремль цим розраховує розколоти міжнародну підтримку України щодо кримського питання. Мотивуючи це тим, що, дивіться, з цієї проблеми немає одностайності, а якщо судові рішення стосовно Криму були винесені не в Росії, а в інших державах, то навряд чи можна сумніватися у їхній об’єктивності та справедливості.

    За збоченою “логікою” посіпаки Путіна Владимира Константинова, сучасна Італія повинна сьогодні вимагати половину Європи на тій підставі, що римська армія досить довго утримувала її великі частини під своїм контролем. А Туреччина може також висувати свої претензії на Кримський півострів, оскільки він контролювався Османською імперією до кінця ХVІІІ століття, коли Росія його завоювала.

    Якби там не було, але з усього видно, що Путін затіяв нову гру щодо Криму, сподіваючись цим замотувати ситуацію навколо цього українського півострова. Йому потрібно спровокувати цим чергову дискусію щодо кримського питання. І усе це може тривати доти, поки ЗСУ не закриють це питання назавжди, після деокупації Криму та видворення з його території усіх московських зайд.

  • Як Захід бачить питання F-16

    Як Захід бачить питання F-16

    Історія з F-16 дуже схожа на історію з танками Абрамс і Леопард. Спочатку нам кажуть категоричне ні, потім позиція м’якшає, потім починають підготовку кадрів і потім дають. Чому Захід діє таким чином?

    Справа в тому, що вихід на новий рівень зброї впершу чергу є сигналом для росії. Я нагадую, що ключова стратегія для Заходу – це змусити росію визнати, що вона не зможе виграти і сісти за стіл переговорів. Тому надання пакетів озброєння і саме формат цього надання є спробою переконати путіна, що шансів мало. А коли путін показує, що на нього це не діє – ми отримуємо зброю.

    Станом на зараз F-16 є спробую показати путіну безперспективність майбутніх військових кампаній. Кремль вже сьогодні не спроможний на наступальні операції, але перспектива України отримати F-16 означає, що такі шанси він втратить і на осінню-зимову кампанію, якщо раптом назбирає сили.

    Важливо, що ця безперспективність в тому числі має діяти на оточення путіна, яке має задуматись куди все це йде?

  • Росіяни у Бєлгороді хоча б спробували

    Росіяни у Бєлгороді хоча б спробували

    “Хороші росіяни” люблять порівнювати Росію із літаком, захопленим терористами. У цій концепції беззбройні пасажири, тобто росіяни, фізично не можуть дати відсіч озброєним терористам (владі). Вони змушені терпіти, страждати і навіть під впливом Стокгольмського синдрому брати участь. Альтернативи нібито немає і не може бути.

    Вчорашні події у Бєлгородській області повністю зруйнували цю фальшиву картину. Є, є пасажири, котрі намагаються зі зброєю в руках відбити свій літак у терористів. Як у них вийде, ми не знаємо. Але вони хоч би спробували! На відміну від нас – трусів.

    Зараз до мене прийдуть у коментарі премудрі ліберальні піскарі і з важливим виглядом повідомлять, що у Російському Добровольчому Корпусі, що настає у Бєлгородській області, воюють страшні націоналісти. Знаю знаю. Є там і націоналісти, але є анархісти, ліберали і люди різних політичних поглядів. Відомий анархіст Дмитро Петров помер, воюючи проти російських окупантів, яке соратник Олексій Макаров вступив у РДК.

    Нещодавно до Корпусу приєднався не менш відомий ліберальний активіст Ільдар Дадін, який перший отримав реальний термін за несанкціоновані пікети. Цю статтю КК правозахисники потім так і назвали “дадінською”. Я непогано знаю співорганізатора Цивільного комітету, який фактично є політичним представником РДК Анастасія Шульц-Сергєєва. Вона також точно до націоналістів жодного стосунку не має. Тож не треба просувати ці кремлівські меседжі про страшних нацистів, які йдуть з України.

    Я сам немолодий, лінивий і люблю комфорт. Зізнаюся, що, на свій сором, давно не готовий на подвиги і самопожертву. Однак є молоді пасіонарні люди, які йдуть уперед зі зброєю в руках. Вони мають право сказати: ми хоч спробували, а ви? А нам доведеться стояти з похмурими, потяганими по європейських шинках пиками: ой, вибачте, нам ніколи, у нас конференція в Берліні, форум у Вільнюсі, з’їзд у Брюсселі: шумимо, братики, галасуємо. А, до речі, коли вже нарешті розпочнеться український наступ? А то вікно можливостей у Росії ніяк не відчиниться…

    Смішно та соромно. Тому ура тим росіянам, які реально воюють проти путінського Мордора! Вони справжні.

  • Путін знемагає від заздрості до Зеленського

    Путін знемагає від заздрості до Зеленського

    Минув один рік і вісімдесят шість днів війни. На фронті, в порівнянні з вчорашнім днем, карти ISW не показують якихось істотних змін. Є невелике просування ЗСУ на південь від Бахмута. А в іншому все як і раніше.

    Українські пабліки пишуть про те, що 3-тя штурмова бригада ЗСУ просунулися під Бахмутом на 1730 м в довжину і ще на 700 м вглиб. І що підрозділи багатостраждальної 72-ї бригади ЗС РФ зазнали чергової поразки.

    Лише за вчорашній день було знищено 23 окупанти, а понад 40 було поранено. Але де конкретно це сталося – не повідомляють. Можливо це і було те саме просування на південь від Бахмута, про яке я написав вище.

    Зеленський зустрівся з Байденом. У колишні часи цього повідомлення вистачило б для того, щоб його обсмоктувати цілий день. А тепер це вже звичайна справа: ну, зустрівся і зустрівся. А як йому не зустрітися, якщо він вже прилетів до Хіросіми на G7? Для того і прилетів, щоб з усіма своїми основними союзниками одним махом зустрітися.

    Путін, з його марнославством, напевно знемагає від заздрості: адже не будь він такий дурний і самовпевнений, на місці Зеленського повинен був бути він. І G7 залишалося б все ще G8. І те, що замість Путіна тепер на цей саміт запрошують Зеленського – це теж дуже символічно.

    А Байден зробив все як треба. Підтримав “коаліцію літаків” для України. А на прохання журналістів прокоментувати заяву МЗС РФ, що “поставки F-16 Україні – це колосальний ризик”, він відповів: “Так і є: для них!”

    З чого можна зробити висновок про те, що Білий дім не боїться ескалації, якою його лякають з Кремля, і, перш ніж підтримати поставки цих винищувачів Києву, ретельно проаналізував всі ризики для себе і своїх партнерів.

    Вчора сталася ще одна важлива подія, яка яскраво демонструє нинішнє становище Росії з точки зору улюбленої всіма путінськими аналітиками геополітики: в стародавній китайській столиці Сіань (де знаходиться знамените “теракотове військо”) пройшла зустріч лідерів всіх п’яти середньоазіатських республік (Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан і Туркменістан) з Сі Цзіньпіном.

    Щоб не ходити навколо, скажу прямо: вчора був створений новий економічний і військовий союз з очевидним лідерством Китаю, який максимально демонстративно дистанціюється від Росії. Можна сказати, що присутності Росії в Середній Азії і Казахстані прийшов кінець.

    Ще в січні минулого року втручання Москви в події в Казахстані здавалися чимось само собою зрозумілим, і ні в кого не викликало ніяких питань те, що Токаєв звернувся в кризовий момент за допомогою до Путіна.

    А тепер це все в минулому. Тепер гарантом стабільності і безпеки цих держав є Китай. Всі декоративні конструкції типу ШОС і ОДКБ, нарешті, впали і жорстка і груба правда вилізла назовні: в регіоні є тільки один лідер і другому тут робити нічого.

    Зрозуміло, такого різкого розвороту не сталося б, не почни Путін свою “спецоперацію” в Україні. Вчорашня показова прочуханка, яку влаштували Путіну Сі Цзіньпін разом з п’ятьма іншими азіатськими лідерами – це ще один наслідок путінського політичного генія.

    Отже, що ми маємо в сухому залишку? G7, НАТО і ЄС – це зрозуміло: це геополітичні противники, “завжди мріяли нас поневолити”, “інша цивілізація” і т.д. На них Путін і не розраховував. З ними, власне, він і збирався боротися, спираючись на третій світ.

    Йдемо далі: арабський (скажімо ширше – ісламський світ). І ці-туди ж: в Джидду, на зустріч лідерів Ліги арабських держав, запросили єврея (безпрецедентно!) Зеленського, а не Вову Путіна, з яким стільки років вони крутили гешефти і за допомогою картельної змови ОПЕК+ тримали високі ціни на нафту і, тим самим, дерибанили Захід.

    Але ж страшно сказати: там, в цих самих Еміратах і всіляких Катарах, стільки затупиковано російських бабок (які путінські “бізнесмени” і казнокради вивели за вказівкою Путіна із західних банків), а якби з ними що – і кінців не знайти.

    Це в Америках та Англіях ви можете почати судитися. А тут, в абсолютних монархіях, який суд? Як скаже король, султан або шейх – так тому і бути…

    Особливо незатишно в цей момент стало, напевно, Рамзану Ахматичу. Ось, думає, я влип з цим старим козлом. Нешто йому голову відрізати? Дивишся і зарахується мені … наслідний принц скаже: молодець, Рамзане, ти вчинив як справжній правовірний мусульманин. І поверне грошики…

    І, нарешті, останнє: контрольний постріл Сі Цзіньпіна в голову. Але ж там же, в Гонконзі, все інше заховано було! Якщо і це “заморозять”, то хоч в петлю! І теж ідея звернутися до суду за захистом цих грошей виглядає поганим жартом. Як скажуть з Пекіна – так воно і буде. Скажуть – відібрати і все, зливай воду…

    Але ж і Мухаммед ібн Сальман і Сі Цзіньпін без кінця пропонують себе в якості миротворців і переговірників. Це означає, що вони вважають, що у них є важіль тиску на Путіна. І чукча навіть знає який…

    Так що скоро Вован і без всякого контрнаступу ЗСУ захоче миру. Але контрнаступ все одно буде. І воно буде успішним тому, що наша справа праведна. Ворог буде розбитий і перемога буде за нами.

    Слава Україні!

  • На Кремль менше зважають і його менше побоюються

    На Кремль менше зважають і його менше побоюються

    Той тиждень є для Росії явно невдалим. Велика сімка почала реалізовувати стратегію “стратегічної ізоляції” РФ. Сімка робить це занадто повільно та занадато селективно, як для нас, але послідовно. Наступними етапами будуть запобігання обходу санкцій та зниження залежності в атомній сфері. В своїй заяві Сімка фактично сказала, що не буде працювати з такою Росією.

    Одночасно США сказали, шо навчатимуть наших пілотів на F16. Важливо, як саме прийняте це рішення. Вперше в історії нашої війни з РФ ініціативу, хоча б зовнішньо, взяли на себе європейці. Вони добре розуміють, що ключові рішення слід прийняти до активної фази президентської кампанії в США. Крім того, я майже впевнений, що американці обговорювали питання літаків з Китаєм під час нещодавньої зустрічі у Відні. Звісно, не в сенсі отримали дозвіл, але думаю, що китайці не була “за”, але й не були категорично “проти”.

    І врешті-решт саміт Китай-Центральна Азія фактично є точкою неповернення для припинення домінування Росії в цьому регіоні. Китайці пропонують не просто масштабну програму інвестицій, вони пропонують “оборонну підтримку”. Росія в цій конфігурації все більше стає зайвою і має приймати те, що і як робить Китай, як даність. Так само відсутність Росії на саміті Ліги арабських держав вже нікого не дивує. Арабські країни не стануть нашими друзями завтра, вони все більше “гратимуть” з Китаєм і на Китай, але це означає, що Росії буде менше, а України більше.

    На Кремль менше зважають і його менше побоюються – це саме те, що було відчутно того тижня.

This site is registered on wpml.org as a development site. Switch to a production site key to remove this banner.