Уранці 23 лютого в міністерстві захоплень імені Шойгу міцно випили і написали на своїй сторінці в телеграм-каналі про те, що Збройні сили України хочуть днями демілітаризувати окупаційне угруповання РФ в Придністров’ї. При цьому вони ще й будуть одягнені в російську військову форму. У міністерстві, схоже, не просто випили, але як справжні десантники ще й розбили порожні пляшки об голови, якщо вирішили, що їхні товариші по службі на Дністрі можуть повірити в російських солдатів, що йдуть до них з Одеської області.
Це їх твердження тут же підтвердило відомство імені Лаврова, яке завжди під кайфом, а в цей день було під особливим кайфом, тому не перевірило інформацію. У відповідь з Кишинева 24 лютого відправили сто перше за 20 років молдовське звернення до РФ вивести окупаційні війська. У Кишиневі знали, після промови Путіна 21 лютого половина РФ пішла в тижневий запій і 24 лютого ще буде в ньому, тому не розраховували на адекватну реакцію. Але загальна ситуація змушувала Молдову ще раз нагадати росіянам про те, що вони окупанти, і що в 1999 р. в Стамбулі вони обіцяли ОБСЄ вивести війська з Придністров’я до 1 січня 2003 р.
Тому логічно, що уряд Молдови в ювілейний рік невиводу військ РФ хоче поставити крапку в цьому питанні. До цього його підштовхують і дві такі вагомі обставини як російсько-українська війна і спроба військового перевороту для захоплення всієї Молдови, яку готує РФ, про що Майя Санду повідомила 13 лютого.
Москва на всі такі звернення Кишинева незмінно відповідає, що під її зобов’язанням вивести війська до 1 січня 2003 р слід розуміти все, що завгодно, але тільки не їхнє виведення в зазначений термін. Повторюється історія з Будапештським договором, що під зобов’язанням РФ гарантувати суверенітет і територіальну цілість України можна розуміти все, але тільки не те, що РФ зобов’язана їх дотримуватися і тим більше гарантувати.
Це споконвічна властивість російської мови, в якій слова, тим більше іноземні, як слово меморандум, можуть змінювати свій сенс два або три рази на день. Москва, використовуючи цю властивість, з 2014 по 2021 р. пропонувала Угорщині, Польщі та Румунії наслідувати свій приклад і теж захопити частину території України. Але з березня 2022 р. вона стала говорити, що напад на Україну – це спосіб захистити її від захоплення Польщею і мало не послалася на Будапештський меморандум. Лукашенко вторив Москві.
Зараз їхньою мовою ракетні удари по Львову означають його захист від захоплення Польщею, ракетні удари по Закарпаттю – захист його від захоплення Угорщиною, а бомбардування Одеси рятують її від навали румунів. У 2014 р. захоплення Криму 25-тисячною армією РФ було оголошено порятунком півострова від його захоплення американцями, але забули попередити США, що вони збираються це зробити.
Спецслужби РФ допустили великий ляп, не почавши в 2013 р. ІПСО як США готуються захопити Крим. Але виявилося, що понад 80% росіян у 2014 р. і без всякого ІПСО були переконані – США в березні хотіли захопити Крим, але армія РФ випередила їх на лічені години. Якби Скабєєва або Соловйов у 2014 р. сказали, що США ще в 1853 р. хотіли захопити Крим руками своїх маріонеток – Великобританії, Франції, Османської імперії та Сардинії, то вийшла б цікава конспірологічна теорія, які так люблять росіяни. Але в Кремлі цей аспект упустили, і захоплення пройшло сіро, без всякої сакральності.
У Кремлі врахували недоробку при захопленні Криму і з 23 лютого почали інформаційну кампанію про захоплення Придністров’я арміями України і Румунії. Молдову в цьому вирішили не звинувачувати з двох причин. По-перше, її армія в 2,5 раза менша від російського військового угруповання в ПМР. По-друге, Придністровська Молдавська Республіка офіційно частина Республіки Молдови, що офіційно визнають в Москві і Тирасполі. Теза – Молдова хоче захопити саму себе росіяни сприймуть, але в ООН таке не пройде. Навіть Еритреї і Нікарагуа буде важко зрозуміти, як Молдова може захопити саму себе.
Тому з 24 лютого спецслужби РФ організували вал повідомлень про те, що Україна і Румунія стягнули війська до кордонів Молдови і завтра їх перейдуть. Особливо вразила новина від росіян, що Румунія перемістила зенітки з метою захоплення Молдови. Військовій науці поки невідомі випадки, щоб зенітки використовували як зброю наступу. Також Москві дуже хочеться сказати, що Україна завдасть удару по Придністров’ю брудною ядерною бомбою, але не вдається через його повну абсурдність, бо максимальна ширина анклаву в Придністров’ї 20 км. Тому Захарова 1 березня заявила, що Україна днями розкидає на своїй території радіоактивні матеріали і буде дути, щоб вітер переніс їх в цей анклав.
Як результат з 23 лютого спостерігаємо божевільне московське ІПСО, автори якого абсолютно не піклуються про те, щоб надати інформації, яку вони вкидають, мінімум правдоподібності. Виникає питання, навіщо вони це роблять. Відповідь на нього можна отримати з аналізу загальної ситуації.
Перш за все, в ювілейний рік невиводу військ РФ уряд Молдови прийшов до висновку, що окупанти самі не підуть, якщо їх до цього не стимулювати. Молдавани налаштовані зробити собі свято і оголосити 2023 рік роком відходу російських окупантів. Українці, особливо одесити, теж не проти взяти участь у цьому святі. Для нас це буде ще й святом закриття західного фронту перед звільненням півдня.
Підготовку до цього свята уряд Молдови розпочав 14 лютого і запросив до Кишинева голову ОБСЄ Буяра Османі, який є також главою МЗС Північної Македонії. Османі побував не тільки в Кишиневі, але і в Бендерах, де провів переговори з главою придністровців Вадимом Красносельським і кадровим агентом СЗР РФ Віталієм Ігнатьєвим, який з 2016 р. став міністром закордонних справ ПМР. Населення анклаву майже 350 тисяч.
Інформація про ці переговори потрапила в Кремль і там прийшли в жах, оскільки Санду і Османі запропонували придністровцям теж брати участь у святі проводів окупантів і самим роззброїти їх. Придністровці отримали також привабливу пропозицію продати всі снаряди зі складу в Кабасній армії України і поділити гроші між собою. В іншому випадку поліція і збройні сили Молдови разом з ЗСУ і, можливо, з жандармерією Румунії проведуть на складі інвентаризацію, і придністровці грошей за снаряди не отримають. В якості додаткового аргументу в Кримінальний кодекс Молдови внесли дві статті за сепаратизм. Якщо придністровці в святі беруть участь, то ці статті застосовуватися не будуть. У Верховній Раді лежить і закон про вільну торгівлю між Україною та Молдовою, вельми привабливий для всіх придністровців.
Самих окупантів, ра**истів і просто поведених на “російському світі” теж не забули. Їм запропоновано безкоштовно полетіти в РФ на місця призову і споконвічного проживання чартерними рейсами через Туреччину. Можна отримати і свою частку грошей від продажу снарядів. Якщо не хочуть повертатися в РФ, то є й інші варіанти. Якщо будуть наполягати і від участі в святі проводів окупантів відмовляться, то є варіант їхнього обміну на полонених українців в РФ, який щось застопорився. У цьому випадку вони поїдуть автобусами, нікого в літаку не заколисає, але без грошей.
Часу на роздуми у придністровців і окупантів не багато, оскільки 18 березня закінчується термін зернової угоди і ООН з Туреччиною можуть її не продовжити. Для партії Ердогана логічно перед виборами поставити умовою її продовження виведення військ РФ з Молдови. Таким чином турки можуть взяти участь в цьому святі не тільки в якості перевізників. У березні закінчується і опалювальний сезон в Молдові. Разом з ним в України може закінчитися і бажання транспортувати газ з РФ до Придністров’я, де він стає електрикою. Підстав для такого рішення в України предостатньо.
Прохання Молдови до України та Румунії допомогти випровадити російських окупантів з Придністров’я – це крайній захід, до якого може вдатися Кишинів. У Москві даремно закотили істерику, замість того, щоб дати вказівку своїм військовим зібрати речі.
Ще більш нелогічні смикання Москви з мітингами партії олігарха Ілана Шора і тих коаліцій “руху народу”, які вона споруджує навколо неї з уламків соціалістів і комуністів. На візит голови ОБСЄ і його переговори з придністровцями і Санду, що проходив з 14 по 15 лютого, Москва швидко відреагувала тим, що 19 лютого влаштувала в Кишиневі мітинг “Шор” і соціалістів. На ньому присутні зажадали в уряду оплатити за населення комунальні рахунки за зиму. Дали на це Уряду сім днів і пообіцяли 28 лютого прийти і знести його, якщо не сплатить. Похід на Кишинів 28 лютого, до якого залучили придністровців, де-факто провалився, бо не міг не провалитися.
Підвищення на 30% тарифу на газ відбулося давно, ще на початку 2022 р. унаслідок війни “Газпрому” з Молдовою, що накрутив тоді ціну. В реальності воно істотно торкнулося лише тих, хто використовує для опалення понад 150 кубів газу на місяць. Мітингувальники також забули уточнити, що безкоштовні комунальні послуги і навіть їжа, бувають тільки в ГУЛАГу. Тому мітинг 28 лютого міг стати або беззмістовною балаканиною, або спробою почати путч із захоплення Будинку Уряду мітингувальниками. Оскільки поліція пригальмувала автобуси з ними на під’їзді до Кишинева, придністровців навіть не пропускала, то зібрати потрібну масу для штурму Будинку Уряду не вдалося. Розпочаті висилки з Молдови агентів РФ і вилучення у них грошей на фінансування мітингів зовсім обвалять цю затію.
У Москві таке передбачали, тому виношують план “Б” – обстріляти ракетами з кораблів урядові будівлі та інші об’єкти в Молдові, щоб викликати паніку і дезорганізацію, і одночасно вторгнутися через Бендери загонами з Придністров’я. Для цього збільшено число кораблів РФ, що баражують в Чорному морі, а в Придністров’ї з 1 березня оголошена мобілізація під виглядом тримісячних військових зборів. У цьому випадку у Москви є шанси на стартовий успіх операції, бо мобілізація збільшить військовий контингент в ПМР з 12-16 тис. до 30 тис. проти 5-тисячної армії Молдови і її окупація за день-два майже гарантована.
Цю операцію Москва назве “народним повстанням”, а “народний уряд”, який з’явиться, відразу попросить Путіна ввести війська і захистити Молдову від румунських і українських “агресорів і фашистів”. Під цей план Кремль і почав 23 лютого божевільне ІПСО. Але цілком очевидно, що на той час, коли в Нью-Йорку за вимоги Москви збереться Радбез ООН, щоб обговорити події в Молдові, зникне не тільки “народний уряд”, а й ПМР. В результаті Москва отримає лише можливість вимовляти в ООН пафосні некрологи по ним.
Набагато очевидніше, що в результаті цієї спецоперації Молдова з Придністров’ям для Москви будуть втрачені з великою кров’ю і проросійська партія там ніколи більше не з’явиться. Зрозуміло, цією спецоперацією Москва створить собі ще одне виправдання війни проти України і виправдання для наступу по всьому східному фронту, але чи готова вона до нього технічно. Якщо готова, то ніщо не заважає наступати і без нових виправдань.
Неприємним для Москви результатом ракетного обстрілу Молдови може стати серія ракетних ударів по будівлях кремля і центрам прийняття рішень, про що вона добре знає. Публікації в ЗМІ фото поїзда Путіна, житлового комплексу в Валдаї для Кабаєвої і її дітей з фото кімнат, і інші “витоки” – це сигнали їй з Вашингтона: ми всі бачимо і від нас не сховатися. У разі, якщо перейдете “червоні лінії”, а в їх числі і вторгнення в Молдову, то на ці ваші інтимні кімнати впадуть ракети.
У Кремлі не можуть не розуміти сигналів. Тому 27 лютого підпорядкували Суровікіну все ППО, і він в той же день перевіз дивізіон стратегічних ракет “Ярс” з Іваново в Москву, що пояснив підготовкою до параду 9 травня. Ймовірно, з підготовкою до параду була пов’язана і перевірка роботи ППО із закриттям Ленінградського аеропорту в Пулково 28 лютого, а також поліцейські операції в Геленджику.
