Словами “подобається, не подобається, Росія розпадається” можна продовжити рашистський каламбур Петросяна “подобається, не подобається, Росія розширюється” на “Блакитному вогнику”. Петросян, контракт якого з життям закінчується, знає, що розпадається. Тому поспішає зрубати грошей, бо “Газпром” йде до банкрутства, “блакитні вогники” – все, а особисто Петросяну махає Кобзон і кличе до себе слухати хор пісні і танцю росармії імені Александрова.
Петросян не один такий розумний. Перед Новим роком, нарешті, вийшов з прострації професор Соловей, який впав у неї після провалу бліцкригу. Він знову осідлав тему здоров’я Путіна, запевнив, що на другий день вторгнення теж рекомендував збільшити число військ, що рвалися до Києва, продовжив тему як перевлаштувати Росію, щоб захопити Україну, і обіцяє восени дострокові президентські вибори в РФ. Соловей пожвавився, оскільки як політтехнолог відчуває запах великого замовлення і великих гонорарів. Довідка іноагента окрилює його.
В передчутті змін Максим Галкін на десятому місяці вторгнення став продавати в Абу-Дабі квитки на свій концерт “Слава Україні!”. Краще інформований Невзоров зайнявся цим ще з 2020 р. З цієї ж причини начальство знову перевело Гіркіна з диверсантів в медійні персонажі, тверезо вирішивши, що там від нього більше користі. Потім згадало, що в Гаазі його засудили до довічного ув’язнення, а з таким бекграундом партію в РФ очолювати не рекомендується. Тому йому відводять роль публічного радника при якомусь партійному вожді, але не знають, при якому. Занадто він специфічний персонаж. Зі “Справедливою росією” і прилєпінськими посварився, а публічне суміщення його з “Вагнером” неможливе з іміджевих причин.
Розумні люди в РФ і високе начальство реально готуються до її розпаду або розпуску, як кому більше подобається. Професор Соловей теж, притому, що публічно не допускає цього навіть теоретично. Готуються не тому, що глава ГУР Кирило Буданов 4 січня пошматував ножем торт у вигляді карти РФ, продемонструвавши, нарешті, секретну біозброю, створену в таємних лабораторіях спільно з США.
Готуватися до цього в Кремлі почали ще з 2014 р. після захоплення Криму і Донбасу, коли прийняли закон про посадку у в’язницю за розмови про можливість розпаду РФ. Для наочності відразу засудили за ним кілька людей в Калінінграді. Московське начальство чомусь вирішило, що Кролевець – Калінінград першим піде з “Росії” в рідну гавань. Ймовірно, спрацювала алюзія з Кримом і що, посилаючись на цей прецедент, в рідні гавані можуть піти Карелія, Курили, Сахалін, Манчжурія і багато ще хто. У тому числі і Стародубщина. Всі скажуть, не один Хрущов бував п’яним, тому ми теж відпливаємо, бо хтось колись теж напився і не той папір підписав. Якщо можна Криму, то чому не можна нам.
У Кремлі правильно здогадувалися, що анексією Криму запустили самознищення РФ. Тому стали приймати один за іншим закони про заборону розпаду РФ. У їх числі і закон про заборону викладання в школах РФ будь-яких мов крім російської і якоїсь одної з романо-германської групи. Дійшли в цьому до того, що прийняли закон про включення чотирьох областей України в РФ, записали це собі в Конституцію і назвали новими територіями. Притому, що на частину цих територій так і не вступила нога російського солдата або пішла звідти.
Після цього вже всі можуть розфарбовувати карту РФ в будь-які кольори і креслити кордони їй на свій розсуд. Тим більше, що колективний Путін стверджує: “Росія з ким хоче, з тим і межує. Немає у неї кордонів”. Нема, так нема. Тоді і нема чого скаржитися на їхнє порушення.
Тому можна очікувати надходження в продаж у багатьох країнах контурної карти РФ під заголовком “Розфарбуй мене” в якості кросворда з історії та географії. Карта-кросворд буде складатися з питань: чий Крим, чиї Курили, чия Земля Франца-Йосипа і так далі. У Кремлі до цього готові. Тому Держдума у вересні прийняла в першому читанні закон про “картографічний екстремізм”, який наказує штрафувати на один млн рублів тих, хто зображує РФ без Курил, Криму або Херсонської області України. Кремль поки не дозволяє Думі друге читання, бо не може визначитися з розміром штрафу за карту світу взагалі без РФ.
Але число оптимістів в Кремлі, спраглих штрафувати за “картографічний екстремізм” скорочується і їх тіснять песимісти, яких часто називають добре поінформованими оптимістами. Песимісти бачать, що РФ рухається до розпаду і все менше приховують свій оптимізм з цього приводу. Час від часу він проскакує навіть у Маргарити Симоньян.
Оптимізм песимістів має вагомі підстави – розпад РФ розкриє перед багатьма в ній величезне вікно можливостей. Набагато більше, ніж розкрив розпуск СРСР. Головне, не робити тих дурниць, які зробила частина з них, записавшись тоді в КПРФ. Або не образитися на весь світ і піти в професори, як зробив Соловей. Він точно не повторить свої помилки початку 1990-их.
Ніякі заборони на розпад РФ не запобіжать його, як заборона на вживання слова “революція” не запобігла її в Османській імперії. Але недостатньо опинитися в потрібному місці і в потрібний час. Треба ще вміти цим скористатися. Добре поінформовані оптимісти в РФ і готуються до того, щоб скористатися.
Розпад химери “Росія”, створеної в 1721 р. царем Петром, якого деякі в Москві завжди вважали англо-голландським агентом, такий же логічний процес, як і розпад химери “СРСР”. Він має багато об’єктивних причин, внутрішніх і зовнішніх. Може йти швидше, а може повільніше.
У середині 1990-их “яйцеголові” з Білого дому його пригальмували, бо слідували лінії Генрі Кіссінджера, а не Збігнева Бзежинського. До того ж, багатьом тоді хотілося вірити в прогноз Френсіса Фукуями, що людство вступило, нарешті, в свій “золотий вік” і його подальша історія буде вже тільки історією удосконалення демократій і підтягування до їх рівня ліберальних монархій Азії і Африки.
У цій схемі РФ відводили місце ліберальної монархії, більш просунутої, ніж в Саудівській Аравії, і за структурою схожою на конфедерацію монархій в ОАЕ. На Заході вважали, як показав час – помилково, якщо росіянам дати більше грошей за газ, нафту та інші їхні товари, то вони підтягнуть інші народи РФ до необхідного рівня демократії, толерантності і всього іншого. Цей план будувався на думках експертів з “Росії” і СРСР, які посилалися на тезу про “цивілізаторську місію росіян в Азії”. Ця теза була запозичена Російською імперією з Європи в XIX ст. Семенов-Тян-Шанський прямо писав, що росіяни несуть світло і блага цивілізації в Азію, подібно до того, як європейці принесли їх в Америку. Більшовики ще голосніше, ніж просто російські імперці кричали, як вони успішно вкручують всім “лампочку Ілліча” і несуть світло в прямому і в переносному сенсі.
Американці і європейці, знаючи, що росіяни дуже люблять вкручувати лампочки, повчати і керувати, вирішили після розпуску СРСР, нехай вони і продовжують цим займатися в Азії до Владивостока. Але вкручувати будуть лампочки демократії, які ми їм дамо, а не тоталітаризму, чим позбавлять нас від багатьох турбот. За цю роботу ми будемо їм доплачувати, купуючи трохи дорожче у них нафту і газ. Так з’явився російський наратив про те, що Казахстан і країни Центральної Азії – це “зона відповідальності” Москви.
Цей план мав низку методологічних помилок. Три дуже грубі. Перша, його автори не врахували, що росіяни і демократія – це важкосумісні поняття. Друга, не врахували, що росіяни це більшою мірою релігійна ідеологія, ніж національність. Третя помилка, уявлення американців про росіян будуються майже виключно на розповідях росіян про самих себе. При цьому росіяни дуже вдало для себе експлуатують всі комплекси нації переселенців в менталітеті американців. Для цього росіяни розповідають американцям, що вони теж нація переселенців, але отримана в плавильному котлі імперії, чим розташовують їх до себе.
Адміністрація Обами наполегливо чіплялася за цей план навіть після нападу РФ на Грузію і оголосила про “перезавантаження”, але цей термін так і не знайшов конкретного змісту. Де-факто він став коротким піаром для Обами, означав прощення РФ і повернення відносин до “бізнесу як зазвичай”. Після захоплення Криму в Кремлі щиро дивувалися, чому Обама не хоче ще раз повторити цей трюк, і всіляко тиснули на нього.
Вторгнення 24 лютого в Україну змусило замовкнути на Заході навіть найбільш переконаних прихильників цього плану. Кремль, починаючи це вторгнення, розраховував, що в разі удачі він змусить Байдена зробити те, що відмовлялися зробити Обама і Трамп, і в підсумку отримає визнання Криму частиною РФ і “коридор” в нього. У Кремлі також знали: НАТО не вступить у війну з РФ, захищаючи Україну. Демарші лаврова з вимогою до НАТО саморозпуститися були одним із способів перевірити це. Варіант провалу бліцкригу в Кремлі допускали, але вважали неймовірним. Тому не спантеличилися планом “б” на випадок провалу.
В результаті вторгнення 24 лютого війна, що тривала одинадцять місяців, стала одним з прискорювачів розпаду РФ. Але набагато більшими такими каталізаторами стали майже повний відхід “Газпрому” з ЄС, відмова Австралії і “G-7” від нафти з РФ, і максимум ціни на нафту з РФ, введений ЄС. З 5 лютого до цього додасться ембарго на нафтопродукти. Це означає не тільки втрату Москвою доплат від Заходу за її “цивілізаційну місію” в Азії, але і втрату 70-80% виручки від продажу вуглеводнів.
Гроші від продажу вуглеводнів, їх розподіл і перерозподіл – це головна скріпа, яка по-справжньому стягує конгломерат різних територій в так звану “Росію”. Всі інші скріпи і скріпочки – вторинні і служать допоміжними елементами конструкції. Ці скріпи та скріпочки також починають розсипатися з різних причин.
Як результат РФ схожа на стару будівлю, приречену на знесення. Песимісти, які це розуміють, все більше наповнюються оптимізмом, бо знають, що перед знесенням з будівлі мешканці виносять все, крім мотлоху. Потім виносять сантехніку, двері, труби, вікна і в підсумку розбирають будівлю на цеглу, з якої будують щось корисне для себе. Як російське воїнство вивозило з України на танках і вертольотах унітази, пральні машинки і все, що йому сподобалося, бачив весь світ. Поцупили навіть єнота.
Тому можна не сумніватися, що з розпадом і розтягуванням РФ вони теж успішно впораються. Найбільш поінформовані вже будують плани, що і як виносити, а деякі діють, побоюючись, що інші можуть випередити. Лише найбільш невиправні оптимісти слухняно їдуть воювати в Україну. Однак, Петросян не зможе довго брати участь в цьому святі, бо Кобзон вже призначив йому зустріч.
