Путін, скільки не гортає книжку “Спецоперація і мир” Льва Толстого, не може знайти в ній, що сказати приємного росіянам під Новий рік. Не знає, що сказати навіть олігархам, які тримають економіку за мандатами від ФСБ і “Єдиної Росії”. Тому скасував зустріч з ними, слідом за скасованими раніше “прямою лінією” з народом, бесідою з пропагандистами і зустріччю з топ-чиновниками. Послання федеральному збіговиську перенесено на наступний рік, але є одна проблема – не можна скасувати або перенести промову вождя в новорічну ніч біля ялинки біля мавзолею. Тому в Кремлі болісно думають, що в неї вписати.
Власне, все плем’я росіянів цікавить всього одне питання – коли вождь закінчить війну з Україною, і Путін з Шойгу на нього відповіли 21 грудня на спільній колегії в Міністерстві захоплень. Відповіли чітко і однозначно – в 2023 р. війна продовжиться, бо Україна напала на РФ і хоче відібрати у неї нові території – Херсонську, Запорізьку, Луганську і Донецьку області. Дві останні з міркувань конспірації путін і шойгу називали “ЛНР” і “ДНР”. До того ж, Україна настільки знахабніла, що не хоче повернути РФ ті райони, які ще не захоплені російською армією і де-факто не є її новими територіями. Наприклад, Бахмут, Соледар та Авдіївку. Ба більше, Україна зазіхає на Сакральне – на Крим.
Путін запевнив, що попри такі підступи України, “на всіх територіях РФ, в тому числі і на нових територіях, буде забезпечено безпечне життя всіх наших громадян”. Для цього “будемо продовжувати підтримувати і вдосконалювати боєготовність ядерної тріади”. Після того, як путін 21 грудня обіцяв росіянам продовження війни і ядерну тріаду, то 31 грудня йому просто більше нічого їм покласти під ялинку. Можна, звичайно, оголосити 31 грудня війну НАТО, але це не має екзистенційного сенсу, бо путін сказав 21 грудня, що Україна “використовує весь потенціал НАТО” у своєму нападі на РФ. Є і практична, а не екзистенційна проблема – невідомо, як в НАТО відреагують на оголошення йому війни 31 грудня.
Дещо все-таки відомо і з відкритих джерел. Наприклад, що Польща в липні і серпні домовилася про закупівлю танків у корейської фірми “Хюндай”. Перші танки були доставлені в Польщу вже в грудні і до 2026 р. вона отримає їх одну тисячу штук і якесь число гаубиць. Можливо, раніше. Є договір про закупівлю військових літаків, але опозиція і частина експертів критикує за це уряд Польщі, вважаючи, що це занадто і вистачить американських літаків F-35 і F-16. В результаті німецькі ЗМІ почали із заздрістю писати, що польська армія стала найсильнішою в Європі і критикувати Шольца за його неуважність до своєї армії. Однак, зберігається оптимізм, що Шольц раптово покаже і сильну армію, як він раптово відкрив 17 грудня в Вільгельмсхафені термінал для прийому зрідженого газу, побудований в фантастично короткі терміни і будує ще чотири.
Тому Україна в нападі на РФ задіяла, всупереч запевненням путіна, аж ніяк не весь потенціал НАТО. Оскільки Україна вже напала на РФ з метою відібрати у тієї її нові території, то в Кремлі вирішили 22 грудня попередити США, якщо вони теж нападуть на РФ з цією метою, то РФ розірве з ними дипломатичні відносини.
Попередити США про це доручили Олександру Дарчієву, начальнику відділу Північної Америки в штаті МЗС РФ. Його промову переказувало ТАСС. Дарчієва і ТАСС уповноважили заявити, що США ведуть все до прямого зіткнення з РФ і “залишається тільки сподіватися, що у Вашингтоні прислухаються до голосу розуму і не доведуть справу до прямого зіткнення між Росією і США”. Дарчієв повідомив, що це США “запустили маховик руйнування двосторонніх відносин” і що “Вашингтон, зробивши вибір на користь ізоляції від Москви, тепер намагається перевести стрілки на неї”. Москва не хоче розривати відносини з США, але і терпіти їх провокацій теж не буде, підсумував Дарчієв.
Промову Дарчієв на наступний день після виступів путіна і шойгу на колегії можна розглядати як чернетку новорічного привітання правителя РФ росіянам. У Кремлі до 31 грудня будуть гарячково думати, розривати Путіну відносини в новорічну ніч з США через те, що вони ізолювалися від РФ, чи ні.
За статусом і для більшої переконливості цю чернетку логічно було озвучити лаврову. Але лавров був зайнятий відбиттям натиску азербайджанської дипломатії, а також тим, що ганявся за вірменськими дипломатами, і в силу такої високої зайнятості не міг приділити час ще й на обіцянку розірвати дипвідносини з США. До того ж, США вже восени не хотіли давати лаврову візу на приїзд до Нью-Йорка на Генасамблею ООН. Дали лише після довгих переговорів з умовою, що він з будівлі ООН виходити не буде. Якщо лавров сказав би те, що наговорив Дарчієв 22 грудня, то 23 грудня Держдеп назавжди заборонив би йому в’їзд в США. Тому в Кремлі вирішили поки лаврова поберегти, тим більше, що він і так “збитий льотчик” у всіх вимірах і навіть його екзистенційні промови про “громадянську війну” в Україні після 24 лютого вийшли з ужитку в РФ.
Вийшли, бо навіть уряди всіх країн Африки, крім Еритреї, змушені вже визнати, що РФ веде в Україні таку ж колоніальну війну, яку Франція вела в Алжирі. Виправдання Москви, що вона захищає чи то росіян, чи то росіян, які живуть в Україні, наштовхується на логічне запитання у будь-якого африканця, а звідки ці росіяни там взялися. Відповідь на нього теж логічна – понаїхали в якості колонізаторів. Заперечувати цей факт для африканських політиків означає поставити під сумнів весь свій усталений наратив про арабів і європейців як колонізаторів.
Піти на таке не можна, інакше в тому ж Алжирі доведеться переглянути всю концепцію його війни з Францією, яку її політики тоді називали як завгодно, але не “громадянською війною”. Притому, що промов про захист прав і життя французів в Алжирі було виголошено багато. У алжирської влади і так є проблема Оранської різанини 1962 р., коли араби вбили 3,5 тис. французів, іспанців, євреїв і арабів-католиків. В результаті після визнання в 1962 р Францією незалежності Алжиру з нього виїхали всі ці групи франко-алжирців або “чорноногих”, як їх називали у Франції, загальною чисельністю в 1 млн осіб.
В Україні після відновлення нею в 1991 р. своєї незалежності нічого схожого на вихід “чорноногих” з Алжиру не було. Навпаки, спостерігалася міграція росіян в Україну за сімейними, політичними та економічними мотивами, яка супроводжувалася активною неоколоніальною політикою Москви. Попри вісім років війни РФ проти України, розпочатої 20 лютого 2014 р. з окупації російськими військами Криму і частини Донецької та Луганської областей, результату “чорноногих” теж не було.
Умовний вихід “чорноногих” з окупованих армією РФ областей України, які в Москві тепер називають “новими територіями РФ”, почав відбуватися тільки після 24 лютого і в двох напрямках. Більшість жителів окупованих районів, в тому числі й етнічні росіяни, виїхали від російської навали в глиб України і далі в Європу. За оцінками ООН в РФ виїхало від 1,5 до 2 млн жителів із захоплених РФ територій. Серед них можна виділити три групи біженців. Тих, хто був насильно або обманно викрадений в РФ. Тих, хто вимушено виїхав до РФ, рятуючись від бойових дій, оскільки російська армія вбивала або не пропускала біженців на територію, контрольовану українською армією. Якась частина людей з обох цих груп потім обхідними шляхами повернулася або намагається повернутися в Україну з РФ через Естонію, Латвію та інші країни.
Третя група, власне “чорноногі”, як це не дивно, теж почала виїжджати в РФ незабаром після вторгнення 24 лютого самостійно або за сприяння її влади, бо мала сумніви, що “росія” тут назавжди. У міру звільнення українською армією Миколаївської, Харківської, Херсонської, Луганської та Запорізької областей відбувався і виїзд в РФ не тільки “чорноногих”, а й тих колаборантів, які активно співпрацювали з окупантами. З Криму вже спостерігається масова втеча “чорноногих” і колонізаторів, яких Москва пачками завозила на півострів з 2015 р. в перспективі 2023 р. і вихід цих груп з Донецько-Луганської агломерації.
Путін, у своїй промові 31 грудня, яку він не може скасувати або перенести, зобов’язаний був повідомити росіянам про швидке прибуття до них нових партій “чорноногих” числом в 3-4 млн персон, не тільки з нових захоплених територій, а також зі старих територій за Уралом. Але навряд чи скаже, притому, що в Кремлі бачать проблему міграції “чорноногих” із Зауралля в Московію і намагаються почати її вирішувати.
Ця дозріваюча міграція – результат відходу РФ з європейського ринку газу, нафти, вугілля, деревини та їх субпродуктів. Процес відходу вже стартував, в 2023 р. почне прискорюватися, і його не можна загальмувати розмовами про переорієнтацію на ринки країн Азії. Обсяг продажів вугілля в Китай падає з різних причин, а продавати Узбекистану газ Москва відмовилася з політичних мотивів сама, і цей ринок зайняв газ з Туркменістану. РФ втрачає не тільки європейські ринки, а й азіатські, утримуватися на яких їй доведеться часто на шкоду собі. При цьому РФ вилітає з ринку зброї, доходи від нього можна було порівняти з прибутком, який вона отримувала від вуглеводнів. Від зброї з РФ відмовляються вже такі давні покупці як Індія, В’єтнам і Ангола. До того ж, Москва відчуває дефіцит зброї, притому, що НАТО війну з РФ ще навіть не починало.
Уявлення про перспективи майбутньої зворотної міграції через Урал в Московію можна скласти за розмірами втрат від простою “Північного потоку-1” з вересня по грудень, притому, що прокачування по ньому стали різко знижуватися ще в серпні. Річний обсяг прокачування становив від 55 до 58 млрд кубів. За чотири місяці простою по ньому не пройшло майже 14 млрд кубів газу. Будемо вважати, що ті 33-35 млрд кубів газу, які йшли до Польщі по трубі “Ямал – Європа”, закритій в серпні, кудись розсмокталися – витекли в Туреччину, або згоріли в факелах. Але 14 млрд кубів, не прокачаних по “СП-1”, не могли зникнути безслідно, занадто величезний обсяг. Стиснути їх в ГТС РФ, піднявши тиск в трубах, теж не можна. Притому, що це робиться, через що були вибухи і пожежі на різних ділянках газопроводів, наприклад, в Чувашії і Ленінградській області. Українські диверсанти ні до чого, просто труби не витримали тиску.
Єдино реальна відповідь, куди поділися ці 14 млрд кубів газу, очевидна – їх просто не було. Видобуток газу в РФ різко знизили, що спостерігалося і раніше, і визнавалося самим “Газпромом”. Були вичерпані свердловини на Ямалі в Ханти-Мансійському автономному окрузі Тюменської області, який до колонізації московитами називали Юргою, або свердловини законсервували, не має принципового значення. Принципове значення має факт різкого зниження видобутку газу в Юрзі – головній газовій провінції РФ, і наслідки від цього.
Наслідки такі – Юрга і Тюменьщина, які на другому місці за розміром економки в РФ після Москви, з жовтня почали йти в мінус. На практиці це означає не тільки відтік населення з Сургута та інших газо-нафтовидобувних містечок і їх запустіння, а й схлопування по всій Тюменьщині таких галузей як будівництво, транспорт, побутове обслуговування і бюджетної сфери, включаючи школи, лікарні, театри і адміністрації. У Юрзі вже в грудні змінили правила нарахування зарплат у бюджетній сфері, де раніше були низькі базові ставки, але високі премії і всілякі північні надбавки. Тепер ставки підняли, але надбавки зняли, спробувавши так замаскувати зменшення виплат. З лютого-березня виплату зарплат в Юрзі і Тюмені почнуть затримувати, а потім видавати їх дрібними порціями. Процес пішов. З весни він почне позначатися на Москві, що жирує на перерозподілі вуглеводневих надприбутків, а з літа почнуть різати доплати Чечні та іншим кавказьким суб’єктам РФ.
У Кремлі це передбачають і зайнялися тим, про що генерал Залужний попередив британський журнал “Економіст” – формуванням за Уралом резервної армії в один мільйон осіб. На рахунок одного мільйона поки спірно, але з самим висновком Залужного не можна не погодитися. Формувати за Уралом її будуть не тому, що туди не залітають українські дрони, а для того, щоб не допустити масової міграції безробітних до Московії і руху за вихід Юрги і Сибіру зі складу РФ з подальшим встановленням прямих зв’язків з країнами ЄС і рештою світу. Москва як посередник абсолютно не потрібна Юрзі і Тюмені для спілкування зі світом.
Для розв’язання цих двох проблем і проблеми поповнення армії в Кремлі вирішили створити військові табори в Сибіру, Свердловській області та Оренбурзькому краї, так би мовити, майже за місцем проживання вільної чоловічої робочої сили. Тому шойгу і заявив на колегії, що має намір збільшити армію РФ на півмільйона осіб, але закликати в неї не з 18 років, а з 21 року. Підвищення призовного віку продиктовано не гуманізмом, а тим, що за Уралом починає з’являтися велика кількість осіб більш старшого віку, що випали з економіки. З цієї причини і путін з командою здійснив вояж в Свердловську область, де є занедбані радянські військові містечка і військові заводи якої можуть прийняти якесь число нових працівників.
Проблеми в РФ починають рости зі швидкістю звуку, але путін не скаже про них 31 грудня.
