Category: Погляди

  • Необхідно знизити мінімальний призовний вік

    Необхідно знизити мінімальний призовний вік

    У нас тут пропонують жінок мобілізовувати. Нагадаю, що сказав американський президент Франклін Рузвельт в 1942 році, у розпал війни:
    “Усі бойові частини… мають складатися з молодих, сильних чоловіків, які отримали ґрунтовну підготовку.

    Військовий підрозділ, у якому середній вік бійців дорівнює, скажімо, двадцяти трьом рокам, є більш боєздатною одиницею, ніж такий самий за чисельністю підрозділ із середнім віком тридцять три роки. Що більше таких військ ми посилатимемо на поля битв, то швидше ми переможемо в цій війні, то менших втрат нам коштуватиме перемога.

    Я вважаю, що нам необхідно знизити мінімальний призовний вік з двадцяти років до вісімнадцяти. Ми переконалися, що такий захід неминучий і дуже важливий для наближення перемоги.

    Я дуже добре розумію почуття батьків, чиї сини вступили на військову службу. Ми з моєю дружиною відчуваємо те ж саме”.
    Син президента був двічі поранений у Першій світовій війні і кілька разів – у Другій світовій. Теодор Рузвельт-молодший був єдиним генералом, який серед перших військових висадився в Нормандії.

    Середній вік американської армії в роки Другої світової війни – двадцять п’ять. Середній вік нашої української армії – далеко за сорок п’ять. Інфарктники та інстультники. Вам жінок не вистачає?..

    У всі часи, в роки війни жінки замінювали чоловіків у тилу, виховували дітей і підтримували вогонь у сімейному вогнищі. Багато жінок служило в армії. Але ніколи жінки не замінювали молодих і сильних чоловіків.

    Побойтесь бога. І відправте вже на фронт молодих інфальтильних ухилянтів. Все одно вам вибори не виграти. Якщо вони ще будуть.

  • Україна має стати ініціатором створення Альянсу європейської безпекової ініціативи (AESI)

    Україна має стати ініціатором створення Альянсу європейської безпекової ініціативи (AESI)

    Після перемоги на президентських виборах в Сполучених Штатах Дональда Трампа, деякі західні експерти почали стверджувати, що, мовляв, те що відбувається з Україною, має значення лише для українців. А ми зробили більше, ніж повинні були робити для країни, що не є членом НАТО. Європейці, як і Сполучені Штати багато допомагали Україні, але абсолютно не достатньо, щоб переломити ситуацію в російсько-українській війні на користь України.

    І не дивлячись на те, що останнім часом Дональд Трамп намагався сам не озвучувати антиукраїнські тези, його найближчі соратники та помічники в цьому себе не стримували. Крім того, не варто забувати про те, що саме за вказівками Дональда Трампа республіканська більшість в Конгресі та її спікер, представник від штату Луїзіана Майк Джонсон, більше, ніж пів року блокували надходження допомоги Україні.

    Насторожує те, що за інформацією впливової американської газети The Washington Post, Дональд Трамп 7 листопада вже розмовляв з Путіним, але це було чомусь приховано від світової громадськості. То ж чи не може вийти так, що Трамп спробує розв’язувати питання війни Росії в Україні одноосібно з Путіним, і про це ми довідаємося лише з газет.

    Тому сподіватися на те, що під час свого другого президентського терміну Дональд Трамп стане переконаним прихильником Української держави не дуже випадає. В такому разі європейці мають взяти на себе відповідальність за долю Європейського континенту. Адже війна в Україні – це перший крок Путіна. Європа мусить визначити для себе, стане він останнім, чи будуть наступні кроки.

    Цією війною Путін намагається поставити Росію в центр світової геополітики, цим підготувавши ґрунт для утвердження багатополярного світового порядку. Реальність є такою, що російський диктатор, після програшу демократів в Америці, відчуває, що у нього вітер у вітрилах.

    За ситуації, котра складається, постає питання – чи готові європейці самостійно, без допомоги Сполучених Штатів, далі допомагати Україні боротися за свою незалежність. Чи об’єднана Європа вирішить заощадити на своїй безпеці, а потім буде чекати на вторгнення орд російських варварів й на свою територію.

    Старший радник Дональда Трампа Браян Ланза, стратег, який працював у нещодавній президентській кампанії Трампа, каже ВВС, що нова адміністрація попросить президента України Володимира Зеленського надати його версію “реалістичного бачення миру”. При цьому наголошуючи, що “Криму більше немає” і що повернення Криму Росією нереалістичне і “не є метою Сполучених Штатів”. То чи це не запрошення до капітуляції перед Москвою?

    Або це тільки підготовка до того, що в січні 2025 року ми станемо свідками, як вперше в історії американський президент помістить цілу демократичну націю, одного із союзників Сполучних Штатів, та її народ назад за залізну завісу та передасть її жорстокій тоталітарній диктатурі. Україна протистоїть у нерівній боротьбі страшному тоталітарному монстру – Російській Федерації. І якщо американці готові відмовитися від своїх демократичних ідеалів, які вони десятиліттями поширювали на навколишній світ, то тільки питання часу, коли демократичний Тайвань буде окупований Китаєм.

    У такому разі, з США сигналізують, що вже майже готові розділити світ на три сфери впливу з тоталітарними правителями Росії та Китайської Народної Республіки. Якщо це дійсно станеться, то на міжнародну спільноту чекають страшні часи. А поділ суверенної території України, яка була одним із засновників ООН, стане лише початком зміни кордонів багатьох країн, тими, хто виявиться сильнішим.

    Від 1945 року жодна держава-член ООН не була анексована або ліквідована, але це стало головною метою Путіна щодо України. Наразі це безпрецедентний злочин проти великої європейської нації, котрий здійснюється за бажанням божевільного диктатора. Колись Захід знайшов можливість надсилати потужну допомогу тоталітарному СРСР під час німецько-радянської війни. А от демократичній Україні він допомагав так дозовано і багаторазово дуже невчасно, що повністю утримувати фронти протистояння з москалями ЗСУ дуже важко.

    Не просто спрогнозувати, якими будуть остаточні рішення Америки та Європи, проте українці та Україна ніколи не визнають анексії Криму Російською Федерацією у 2014 році і чотирьох українських областей в 2022. Для нас це не анексовані території, а окуповані Московщиною, і в цьому велика різниця.

    Та якщо той же радник Трампа публічно заявляє, що повернення Криму Росією нереалістичне і “не є метою Сполучених Штатів”, то якою була ваша мета, коли ви гарантували безпеку Україні, попередньо забравши в неї ядерну зброю? Чи ми рухаємося до світу, де більші нації силою знищують менші та забирають у них їхні законні землі? Якщо це так, то попри небезпеку від розповсюдження ядерної зброї, володіння нею може здаватися єдиним дієвим запобіжним засобом для забезпечення продовження існування менших країн.

    У цьому контексті не Трамп, а самі українці вирішують, чи продовжувати війну за повернення своїх міжнародно визнаних територій, чи припинити бойові дії та здатися на милість підступного ворога. І навіть якщо дійсно Сполучені Штати перестануть надсилати зброю та боєприпаси, які так критично необхідні Україні для захисту свого суверенітету, то українці не погодяться на будь-які капітулянтські пропозиції. Та з твердою рішучістю, за підтримки інших демократичних країн, продовжуватимуть боротися з московитами.

    Сьогодні на президентській посаді Джо Байдену залишається перебувати ще трохи більш як 60 днів. То ж чи не настав час розірвати порочне замкнуте коло заборон використовувати американську зброю на території Росії та зняти усі обмеження щодо допомоги Україні? Адже нам не легше від того, що Путіну вдалося успішно шантажувати 46 президента США можливістю ядерної війни, а він на це, на жаль, повівся.

    Зараз Джо Байдену майже нічого втрачати, і якщо Путін вирішить виконати частину своїх залякувань, чи погроз, то це призведе лише до того, що Дональду Трампу не вдасться уникнути допомоги Україні, не дивлячись на наміри його адміністрації умити руки.

    Мало того, навряд чи президенту Джо Байдену дуже хочеться, щоб в його історичній спадщині було зафіксовано, що завдяки його надмірній обережності та необґрунтованій нерішучості Америка підвела Україну. Час виправити свої помилки в нього поки що ще є. Але, знову ж таки, чи зможе він нарешті наважитися на жорсткіші і рішучіші кроки щодо агресивної Московії?

    Путін формулював різні політичні обманки для обґрунтування початку свого нічим неспровокованого вторгнення на територію України. Але він ніколи не оголошував одні зі своїх найбільших цілей – незаконне привласнення чужих родючих сільськогосподарських угідь, заграбастання цінних природних ресурсів та багато чисельного людського потенціалу. І це при тому, що за 11 років війни, він озвучував майже всі можливі виправдання, крім цих.

    Те, що диктатор вирішив силою привласнити українські природні ресурси, щоб отримати фінансову та економічну вигоду, є нічим іншим, як геополітичним рекетом. Оскільки окупація територій, які Російській Федерації не належать, стала стрибком назад до імперіалізму ХІХ століття. І хотілося б знати, як Сполучені Штати мають наміри й далі залишатися наддержавою, якщо вони відступлять від світових справ і спасують перед державою-терористом Росією.

    Хочеться вірити в те, що Європа почне пробуджуватися, і це стане необхідною передумовою для успішного протистояння імперським зазіханням росіян. Європейський Союз мусить повернутися до ідеї французького президента Еммануеля Макрона про заснування потужного європейського військового альянсу.

    Якщо Сполучені Штати і Німеччина не бажали того, щоб Україна, навіть через майже 30 років постійних обіцянок, приєдналася до НАТО, то, можливо, варто подумати про те, щоб українці долучилися до такого нового союзу.

    Саме обрання президентом Сполучених Штатів Дональда Трампа, який неодноразово під час своєї першої каденції погрожував розпуском Північноатлантичного альянсу, може стати імпульсом для прискорення початку реалізації ідеї європейської армії.

    Такій новий альянс, котрий буде покликаний реалізувати гарантування безпеки європейських держав, міг би отримати назву Альянс європейської безпекової ініціативи – Alliance of the European Security Initiative (AESI).

    Війна Росії в Україні висвітлила усі вразливі сторони європейської безпеки. Тому настає час розпочати трансформацію безпеки на Європейському континенті. І Україна, з її величезним досвідом війни з терористичною Російською Федерацією, має стати одним із ініціаторів створення Альянсу європейської безпекової ініціативи (AESI). Адже загальноєвропейська безпека мусить бути неподільною.

  • «Піхота другого ґатунку»

    «Піхота другого ґатунку»

    Депутат російської Державної Думи та колишній глава «уряду ДНР» Олександр Бородай назвав , які беруть участь у російсько-українській війні, «піхотою другого ґатунку» та «зайвими людьми в суспільстві», пише Віталій Портников для Крим.Реалії.

    Бородай фактично визнав, що Кремль заманює людей до армії, обіцяючи їм доходи, на які вони не могли б розраховувати у мирному житті, а потім використовує як «гарматне м’ясо».

    Насправді Володимир Путін, коли тільки почав готуватися до цієї війни, гадаю, свідомо підготував ґрунт для люмпенізації населення, створення цілого прошарку людей, які не можуть розраховувати на значні доходи.

    Бородай описує цих людей як невдах, хоча насправді справа не у них, а в маргіналізації соціальних верств і навіть цілих регіонів Росії.

    У 2014 році один із членів Громадської палати Росії, коментуючи можливість ескалації ситуації у відносинах між Москвою та Києвом, несподівано сказав, що для росіян «краще воювати, ніж так жити». І ці випадково сказані слова стали несподівано точною оцінкою ситуації в Росії.

    Подібний підхід, звичайно ж, належить і до окупованих Росією регіонів України – ось де ставлення до жителів як до «зайвих людей» здається очевидним.

    Спочатку у Криму чи на Донбасі людей фактично змушують отримувати російське громадянство – для військовозобов’язаних це, зрозуміло, означає постановку на військовий облік. А потім ці «зайві люди» поповнюють собою російську армію та гинуть у «спецоперації», щоб зменшити соціальний ефект від втрат у самій Російській Федерації.

    Тож війна з Україною для Путіна, впевнений, це ще й війна з власним населенням, і війна з жителями окупованих територій України. І коли один з ідеологів цієї війни без особливих сумнівів визначає функцію тих, хто перебуває під його керівництвом, – загинути, щоб не плутатися під ногами влади та забезпечити продовження війни на виснаження сусідньої країни – він підтверджує, що у жителів самої Росії в цій війні немає жодних перспектив.

    Якщо українці відіб’ються від агресора, вони, певен, мають усі можливості відновити та побудувати процвітаючу європейську державу.

    А ось росіяни, схоже, можуть так і залишитися зайвими у власній країні.

    Залишитися «гарматним м’ясом» та «піхотою другого ґатунку».

  • Треба бути готовими до того, щоб витримати рік без підтримки США й половини ЄС

    Треба бути готовими до того, щоб витримати рік без підтримки США й половини ЄС

    Уже казав нещодавно на кількох закритих обговореннях, скажу тепер тут: нам треба бути готовими до того, щоб витримати рік без США й без половини ЄС (у сенсі підтримки озброєнням і фінансами, а також санкційними рішеннями).

    Наслідки зрозумілі, хоча й не треба вважати, що “все пропало”.

    Цього може й не статися, але бути готовими треба завжди.

    Ну і, звісно, про жодну капітуляцію й “перемовини” не йдеться – це вологі мрії ворогів і “міжнародної коаліції переляканих”.

    Зараз у ЗМІ буде ще більше передруківок на ці теми із західних вкидів, ніж було, не звертайте уваги.

  • Поки не прилетить – стурбований світ не злякається. Чекаємо на реальні катастрофи?

    Поки не прилетить – стурбований світ не злякається. Чекаємо на реальні катастрофи?

    Ось і завершуються тижні генерального біснування упирятини всієї Русі. На рейд ЗСУ в Курську область Путін відповів втягуванням у війну другої ядерної країни – КНДР. Тепер проти України воює дві держави з ядерною зброєю. Але у відповідь на цю явну ескалацію НАТО мукає, а Вашингтон відвертається зі словами «у нас тут вибори». Україна далеко, і війна з печерою за океаном сприймається як локальне розбирання двох осколків пост-совка. Просто один зовсім з’їхав з котушок, а другий – хоча і мріє вирватися з обіймів божевільного сусіда – але несе з собою совковий атавізм всепереможної корупції. Молдова менша, у неї виходить припекти цю коросту, хоча і теж насилу.

    Далі текст мовою оригіналу.

    Да и с опухолью Приднестровья еще предстоит разбираться. Словом, Штаты заняты собой, оправдывая собственный эгоизм исторической необходимостью. Почти так же было и с террористами Аль Каиды: пока самолеты не врезались в башни-близнецы Всемирного Торгового Центра – морды политиков лоснились озабоченностью. Конечно, пещера вмешивается и в американские выборы. Сразу три разведывательных бюро США в совместном заявлении обвинили РФ в распространении в США фейков о президентских выборах. Причем, пещера проявляет наибольшую активность из всего списка стран, враждебных Америке. А немецкие следователи связали контрабанду зажигательных устройств на грузовой самолет в Германии с репетицией будущих атак на самолеты, направляющиеся именно в США. Посылки были частью тайной российской диверсионной операции, которая в конечном итоге была направлена ​​на организацию пожаров на борту грузовых или пассажирских самолетов, летящих в США и Канаду. Спецоперация с поджогами самолетов посредством самовоспламеняющихся посылок, по замыслу Москвы, должна была стать наказанием для стран НАТО, поддерживающих Украину. Воистину: пока не прилетит – озабоченная морда не схлопнется. Где потерялся проект Закона, внесенного в Конгресс Грэмом и Блюменталем – о признании России страной – спонсором терроризма? Истэблишмент ждет реальных катастроф? Впрочем, Песков уже назвал эти сообщения «вбросами», а Песков же никогда не врал? Вы только посмотрите в его выпученные от правды глаза!

    Надежда на то, что «дедушка Байден уберет за собой», тает с каждым днем – в то время, как рашистский гнойник продолжает сочиться все обильнее. Гангренозное образование расползается по планете, беспардонно устремляясь даже в космос. Россия запустила два иранских спутника, обеспечив прорыв в области военной разведки для аятолл. А КНДР запустили в сторону Японии сразу семь баллистических ракет, совершенствуя полетные свойства своих ядерных отбросов. На сей раз они пролетели 400 км и упали в море, не причинив никакого вреда. Но это – пока. Жировик будет пытаться снова и снова, пока не докинет до американского побережья. Его двуногое мясо пока что насыщается китайской лапшой с русской тушенкой, не подозревая о скорой кобзонизации. Северокорейская солдатня плохо обучена, голодна и диковата, и в глаза не видела беспилотники. И похоже, именно они станут последним видением свидетелей Чучхи перед финальной прожаркой, а отнюдь не обещанные 2 тысячи долларов. Впрочем, не будем спойлерить, а то умирать будет неинтересно.

    Для пещеры смерть – не событие, а процесс, наполненный сакральными смыслами. Каждый должен испить горькую чашу до дна, на своем рабочем месте. Путин – в бункере, Медведев – в объятиях с Айфоном и бутылкой «Финляндии», Набиуллина – в процессе поднятия ключевой ставки, и так – по всему списку, спускаясь с вершины «вертикали» до последнего смердящего глубинария. Крысиный выползень, появившийся на Красной площади в день пещерного единства, пожелал детишкам прожаренных СВОшников «дальнейшего счастья» и «здоровья». Пообнимался, понюхал, сверкнул глазенками, да и шмыгнул обратно. А дед Гундяй – так и вовсе заявил, что «Иисус Христос смертную казнь не осуждал», так что обсуждение темы возвращения высшей меры вполне обосновано. И вообще: тем, кто убивает за Путина, уготована вечная райская жизнь, 72 Машки Захаровой и бездонный пузырек «боярки». Брошенные на произвол судьбы потерпевшие в Курской области записывают видео-стоны в адрес Путла, но в ответ слышат эхо козлятника: «А зачем вам жить, если негде? И вообще: масло нынче – дефицит, грызите пушки!» Что бы ни делали схематозники – их схемы стали работать криво. Даже закупленное в Эмиратах масло на поверку оказалось украинским. То есть, Украину мочим с открытой душой, но масло жрем за обе щеки. Впрочем, логично: где вы видели у бандитов совесть? Тем более, что рубль падает, цены стремятся ввысь, и двуглавая курица хитрожопо жмурится. В условиях усиления турбулентности растет бдительность силовичья. Хруст костей должен заглушать стоны измордованных. Для МВД разработали автоматическую систему обнаружения «экстремистской идеологии» в соцсетях. Ни один намек на экстремизм и нелояльность не должен ускользнуть от прищуренного глаза родины-маньячки. Система отслеживает, выявляет и классифицирует, запуская алгоритм сортирной «игры-мочилки». Еще немного, и искусственный интеллект товарища майора автоматизирует работу, повысив ее эффективность до уровня «замочи себя сам».

    Не дремлет и забугорная оппозиция, готовая выйти в Берлине на марш и потребовать у Шольца вывести путинские войска из Украины. Вооружившись новым томиком Толстовального, «хорошая русская туса» потрясет триколорами и потребует привлечь к ответу вездесущего злодея Путина. А, увидев безутешную вдову, отчаянно воскликнет: «Водочка! Мальчика ей принеси!» Пляшет и кривляется вся лубянская богадельня! Политический хэллоуин в преддверии заокеанских выборов завершается. Уже завтра кто-то из кандидатов превратится в потрепанную паклю или безбашенную домохозяйку. И только крысиный сцарь, перегрызающий кабель мироздания, мотыжит свой пещерный участок, аки святой Франциск. В одной лапе – кадило церковное, в другой – ракета «Сцотона». И – полная многополярность в отмороженном черепе. Такой и на кнопку нажмет, и терроризм осудит. И Христа распнет, и Иуду повесит. И пролетит над Гаагой ядерной какашкой, оставляя за собой шлейф Чернобыля со словами: «Христос будет казнен!»

  • Видихайте й не посипайте голову попелом. Точно буде весело – це ж Трамп

    Видихайте й не посипайте голову попелом. Точно буде весело – це ж Трамп

    Перемога Трампа.

    Я неодноразово казав, що для України у стратегічному сенсі нічого не зміниться. Логіка керованої ескалації й локалізації війни є спільною як для республіканців, так і для демократів. Як і тренд на скорочення зовнішньої допомоги. Трамп узагалі про це говорив багато й упевнено, і особливо його віцепрезидент Джей Ді Венс.

    За Трампа спосіб збереження цієї логіки буде більш ексцентричним і різким. За Гарріс ця історія затягнулася б і була б складнішою. Але перетинати “червоні лінії” американці в жодному разі не стали б, тому що вони не божевільні й дуже точно розуміють свої інтереси. Питання лише в методах їх досягнення.

    Нашою помилкою є ставка на вибори у США як такий собі game-changer, якого насправді немає. Стратегічні пріоритети США лежать не в ядерній війні з Росією і не в розвалі Росії на багато держав, а у стримуванні й послабленні РФ через керований конфлікт із надією на нормалізацію відносин у довгостроковій перспективі на противагу Китаю.

    У цій рамці немає тієї “перемоги”, яку ми бачимо як ідеальний сценарій завершення війни. Як і адміністрація Байдена в нього не вірила, так і потенційна адміністрація Трампа в нього тим паче не віритиме. Це добре продемонстрував останній візит президента Зеленського до США.

    Відповідно, якщо ми хочемо активної ролі США в завершенні війни, нам треба або якось переконати Трампа зробити все, що ми хочемо, і радикально змінити його сприйняття ситуації, або подати інший план, підігнавши його під його інтереси й бачення конфлікту. Але це вже буде не наша “формула перемоги”, а якийсь інший компромісний варіант.

    Тому видихайте й не посипайте голову попелом. Точно буде весело (це ж Трамп), але, на мою думку, стратегічно, розвороту на 180 градусів у Вашингтона не буде. А віра у “фіолетові промені” й магічні способи швидкого й вигідного завершення війни лише посилить розчарованість і поляризацію в суспільстві.

  • Похабич переміг. Навіть уявити боюся, що принесе нам 2025 рік

    Похабич переміг. Навіть уявити боюся, що принесе нам 2025 рік

    Похабич переміг. Що тут сказати. Знаєте, наш час ще гірший, ніж кінець тридцятих. Так, тоді наступав фашизм і сталінізм, але було зрозуміло, хто може і готовий їм протистояти.

    Був Черчиль у Великій Британії і Рузвельт у США, а головне, народи цих країн були готові зі зброєю в руках захищати демократію. Зараз нікому рятувати світ від фашизму та ідіотократії.

    Ідіоти і фашистойди рулять знизу доверху. Білий дім на найближчі роки перетвориться на божевільню для одного важкого пацієнта.

    Тільки лікувати його буде нікому. Тих, хто спробує, він швидко звільнить. Навіть уявити собі боюся, що принесе нам 2025 рік.

  • Чекаємо, як Трамп завершить війну за 24 години

    Чекаємо, як Трамп завершить війну за 24 години

    Дональд Трамп

    Приїхали

    Світ в черговий раз повернув не туди….

    Путін святкує, Орбан святкує, Маск відкриває шампанське. Сьогодні свято у дуже багатьох дуже неприємних людей.

    Єдине що радує, що очікування від президентства Трампа такі погані, особливо для України, що перевершити їх дуже важко, а значить нас чекає приємний сюрприз.

    Очікування то завжди головне.

    І можна було б хитати головою і питати себе «Як таке стало можливим». Як така людина із таким оточенням і таким списком гріхів може вдруге очолити таку країну як США. І чи не передрікає це кризу, майбутню кризу, самих США…

    Можна було б, але не українцям це робити.

    Не українцям, що просто таки обрали собі в президенти героя телесеріалу, нічого не спитавши у нього на виборах. Не українцям, які ще нещодавно обирали двічі несудимого президента. І не українцям дорікати американцям, коли тут, в столиці України, в Києві, двічі перемагав Черновецький і його молода команда, результати роботи якої досі лежать, а скоріш стоять, рубцями на обличчі міста. Українці краще інших мають розуміти, як такі речі стаються. А рефлексії можна залишити американським інтелектуалам. У них для цього будуть довгі чотири роки.

    Але то ж Україна, а то США, скажете ви. Відкриття цього ранку – у світі не лишилось дорослих.

    Чи зможе США пережити і переварити Трампа? Будемо сподіватись, що так. Вільному світу потрібний сильний поліцейський, вільному світу потрібен лідер. Але зараз вільний світ буде проходити дуже серйозне випробування. Випробування на трансатлантичну єдність. Випробування на вірність своїм цінностям. І це дає можливість автократам підняти голову.

    І так, чекаємо, як Трамп завершить війну за 24 години. Пацан сказав….

  • Потрібно протриматися: російська економіка дихає на ладан

    Потрібно протриматися: російська економіка дихає на ладан

    Пам’ятаєте, як почалося падіння китайської економіки? Банкрутом стала найбільша в країні будівельна компанія Evergrande, яка набрала боргів на 210 мільярдів доларів, але не змогла з ними розплатитися. У вир від її затоплення косяком полетіли інші будівельні компанії, деякі банки і багато хто ще. У результаті Китай втратив мотор розвитку своєї економіки і поступово сповзає у важку кризу.

    Так ось, у Росії на тижні з’явилася своя Evergrande – найбільша в країні будівельна компанія «Самолет». Її акції обвалилися втричі, топменеджмент швидше за всіх продає акції за будь-яку ціну. Боргів у неї поменше – кілька сот мільярдів рублів, але все-таки РФ і не Китай.

    Віддавати борги «Самолету» нічим. Він будував сотні будинків у надії на потік покупців із пільговою іпотекою. Будував не на свої гроші, а на позикові. Тепер ось пільгову іпотеку скасували – покупці моментально зникли. А задерта до 21 відсотка ставка ЦБ змушує го виплачувати банкам аболютно кінські відсотки за раніше взятими кредитами.

    Врятувати «Самолет» жодної реалістичної можливості немає. Коли він обвалиться, будуть і ошукані пайовики, і розорені банки, і спад у металургії та будівельному бізнесі.

    Крім того, зараз з’ясовується, що фінансове становище інших гравців на ринку теж дуже хитке. Цілком імовірно, що вже взимку косяком підуть банкрутства будівельних компаній. Ця галузь у величезній небезпеці зараз.

    Російська економіка дихає на ладан. У 25 році вона почне розриватися і розсипатися на багатьох напрямках одночасно.

    Потрібно протриматися до цього моменту.

  • Де наша відповідь на російські атаки шахедами?

    Де наша відповідь на російські атаки шахедами?

    Чи готова наша відповідь на щоденні атаки російської федерації шахедами на наші міста?

    Така досить проста, але працююча відповідь симетричного характеру є.

    Тільки вона лежить вже півроку нікому не потрібна.

    Відтестована і пропрацьована.

    Мова не про дорогезні дрони відомих українських виробників. А про набагато дешевші рішення, котрі, утім ліквідують значною мірою той перекос, котрий зараз є.

    А саме перекос, коли Москва спокійно спить, а ми щоночі і щодня чуємо політ ”мопедів” над головами.
    Просто ніхто Україні не ставив завданням зробити ситуацію симетричною.

    По-друге, в боротьбі шахедами зараз все вперлося в відсутність швидкісних і маневрених дронів-перехоплювачів. Котрі варто було замовити до розробки два роки тому, або хоча б рік тому.

    Це все кроки, котрі лежать на поверхні. Котрі не потребують надзвичайних коштів.

    Ми можемо збивати шахеди дронами в рази від них дешевшими.

    Чому ми це не робимо?

  • Чому Іван Баканов має сидіти у тюрмі за державну зраду та співпрацю з ФСБ РФ?

    Чому Іван Баканов має сидіти у тюрмі за державну зраду та співпрацю з ФСБ РФ?

    “Українська правда” з’ясувала, що Іван Баканов подарував сину статус військовослужбовця СБУ та безтурботне щасливе життя під час війни у ресторанах та спортзалах Києва.

    Але мені в цій історії найбільш зухвалим видається те, що сам Баканов досі на свободі.

    Хочу наголосити чому Баканов має сидіти у тюрмі і відповідати за державну зраду, і не повинен знаходитись на свободі:

    1. За поданням Баканова президент Зеленський у жовтні 2020-го року призначив на посаду начальника СБУ Криму агента ФСБ Олега Кулініча:

    – Кулініч закінчив академію ФСБ в Росії, і не мав права за українськими законами отримувати посаду на держслужбі.

    – Кулініч багато років працював разом з Андрієм Деркачем – колишнім українським депутатом, який виявився російським агентом, і в 2024-му році отримав від Путіна посаду сенатора РФ від Астраханської області.

    – Кулініч був на зв’язку та доповідав російському агенту Володимиру Сівковичу, колишньому українському депутату та заступнику секретаря РНБО при Януковичі у Москву про усе, що відбувалось в СБУ.

    – Кулініч отримав неофіційні повноваження головного радника Баканова, і замість Херсона знаходився у Києві, мав доступ до усієї інформації про операції СБУ.

    – Кулініч зараз у тюрмі як російський агент, йде суд.

    2. За наказом Баканова у липні 2019-го року начальником управління внутрішньої безпеки СБУ було призначено Андрія Наумова. Згодом указом президента Наумов отримав звання бригадного генерала, а його управління зробили Головним, тобто надали найвищий статус:

    – Наумов взяв під контроль усі особисті справи усіх співробітників СБУ, а також створив масштабну систему завозу контрабанди в Україну.

    – Генерал Наумов втік з України перед російським вторгненням, та був затриманий у Сербії разом з одним з довірених контрабандистів Олександром Акстом, разом з великою сумою готівки.

    – У своєму зверненні президент Зеленський назвав Наумова “зрадником”. Україна вимагає його екстрадиції.

    3. Призначення Кулініча не було випадковим, а прямо пов’язано з домовленостями Баканова з Москвою:

    – Кулініч не мав права займати державні посади, оскільки у 1994 році закінчив академію ФСБ у Москві, такі люди підлягають люстрації. Він не міг пройти спец перевірку СБУ, його призначили на посаду незаконно.

    – Кулініч був близьким партнером Андрія Деркача, якого США оголосили російським агентом та наклали на нього санкції у вересні 2020-го року. Після прес-конференції, на якій він оприлюднив перемовини президента Порошенко та президента Байдена і висунув проти них звинувачення.

    – Кулініч був призначений на ключову посаду та отримав доступ до усіх операцій СБУ у жовтні 2020-го року, тобто одразу після того, як сам Деркач отримав санкці та не міг особисто контактувати з Бакановим. Призначення Кулініча виглядає як відповідь США від російськмих спецслужб та посилення іх впливу на СБУ.

    – Кулініч відкрито захищав інтереси Росії в СБУ. Так, в управлінні СБУ Крима була порушена справа проти наближеного до Деркача Володимира Скачко за проросійську пропаганду. Кулініч особисто добився закриття справи та зняття з посади слідчого СБУ, який вів справу.

    – Кулініч напередодні вторгнення блокував усі повідомлення аеророзвідки та агентури СБУ по Криму, щоб не лопустити інформацію про вторгення на цьому напрямку, та масштаби дій РФ.

    – 12 лютого 2022-го року Кулініч був керівником антитерористичних навчань у Херсонській області, які відвідав президент Зеленський. Кулініч мав повний доступ у 2021-22 роках до усієї системи оборони півдня України, це призвело до повного провалу наших планів оборони, і до стрімкого просування росіян. 24 лютого росіяни у маршевому порядку проіхали в обхід українських позицій до 150 км. Жодні мости та дамби на шляху наступу не були підірвані, і тільки матрос Скакун підірвав частину прольоту Генічеського мосту, який стояв осторонь від головного удару росіян. Кулініч дозволив росіянам отримати усю інформацію про стан укранської оборони.

    – Кулініч 15 років не служив в СБУ, ніяких підстав для його повернення на службу не було, крім вимоги ФСБ. Він був відомий виключно як людина, пов’язана з ФСБ та Деркачем. І саме це було піставою для Баканова надати Кулінічу увесь доступ до усіх операцій СБУ, усю інформацію, щоб сприяти захопленню України.

    – одразу після початку вторгнення Кулініч кинув Херсон, кинув своїх підлеглих в управлінні СБУ, нічого не зробив для організації оборони а виіхав у Київ, щоб бути поруч з Бакановим та отримувати від нього та передавати у Москву інформацію про дії України.

    Висновок:

    Екс-голова СБУ Іван Баканов:

    – виконував завдання ФСБ РФ;

    – призначав агентів ФСБ на вищі керівні посади для дезорганізації роботи СБУ по захисту від Росії;

    – сприяв агресії РФ та був співучасником плану здачі України російським окупантам.

    – керував контрабандою та підривав економіку України в інтересах РФ.

    Перебування Баканова на свободі – це просто наруга над законом та справедливістю, це зрада не тільки держави – це зрада пам’яі тих десятків тисяч героїв, які загинули та продовжують гинути, щоб виправити наслідки дій Баканова та його російських керівників. Іван Баканов, на мій погляд, це відкритий ворог, який продовжує виконувати завдання Росії та продовжує діяти проти України.

  • Путін вірить, що Захід віддасть йому Україну на поталу

    Путін вірить, що Захід віддасть йому Україну на поталу

    В пропагандистському інформаційному рупорі путінського режиму Путіна “РИА новости” розміщена стаття “Лавров: новый “крестовый поход” против России обречен на провал”. В ній зокрема зазначається: “Більшість країн Заходу збилися в коаліцію заради підтримки України до перемоги, намагаючись нанести стратегічний удар Росії на полі бою”, зазначив міністр на відкритті XVI Асамблеї Русского мира. Росія готова битися із Заходом на полі бою.

    “Але таке в історії бувало не раз. Більшість європейських країн теж були представлені в армії Наполеона, більшість європейських країн були представлені в армії Гітлера. І той, і інший теж хотіли нанести стратегічний удар Росії на полі бою. Ми впевнені, що такою ж буде доля і нинішнього хрестового походу проти нашої країни і нашого народу”, – підкреслив міністр”.

    За збоченою логікою міністра закордонних справ Росії Сергея Лаврова виходить так, що це Україна і підлий Захід разом підступно напали на миролюбну Російську Федерацію. І тепер вона змушена протистояти їхньому хрестовому походу та у “священній війні” відстоювати інтереси міфічного “русского мира”.

    Подібна політична маячня постійно повторюються високопосадовими членами злочинного режиму Путіна, щоб не тільки відбілити їхню криваву агресію в Україні, а й показати свою рішучість безкінечно продовжувати воєнну авантюру, котра від самого початку була приречена на провал.

    Довічний диктатор Путін дуже хоче, щоб з Російської Федерації були зняті санкції, однак не бажає виконувати жодну із вимог, через які ці санкції були накладені на Росію. Він свято вірить у те, що зможе пережити Захід і його ймовірні наступники, якщо він помре на посаді, теж переживуть.

    Видаючи пропозиції капітуляції України за “мир”, володар Росії націлений продовжувати свою агресію. Адже поки московські еліти особисто на собі не відчують негативних наслідків російсько-української війни, їх і далі буде влаштовувати цей миршавенький правитель, який не маючи на то ресурсів, необдумано замахнувся на підкорення всього світу.

    Путін ввів переважну більшість росіян в стан перебування в альтернативній реальності, за якої біль від безпросвітного життя та почуття страху перед репресивним режимом блокують для розуму можливість критично мислити. Після чого пересічний росіянин вважає своїм обов’язком підтримувати те, що держава вважає моральним і правильним. Це пояснює неспротив плебсу все новим репресивним і обмежувальним законам.

    Росіяни не розуміють демократії. Адже у них її ніколи не було. На противагу Заходу, коли там громадяни постійно піддають сумніву рішення своїх лідерів. Це їхній обов’язок. А якщо незадоволені, то через чотири роки демократичним шляхом вони змінюють своє керівництво.

    На Московщині все навпаки. Інформація, яку отримує населення, жорстко обмежується і контролюється владою. З кожним місяцем росіянам стає все важче виходити на альтернативні зовнішні джерела. І коли ви виросли в країні, де настирливо переконували вас, що небо зелене, а інші твердження не тільки невірні, але й злочинні, то важко чекати від таких “громадян” бажання, щось змінити, або замінити.

    Росіяни не знають правди про те, що робить Путін від їхнього імені. Вони й досі не мають жодного уявлення про реальну економічну ціну для країни російсько-української війни, вони не бачать нестримної корупції в міністерстві оборони, вони мало чи зовсім нічого не знають про справжню кількість загиблих на фронтах війни. Їм говорять про якісь міфічні 30 тисяч, коли реальні втрати живої сили дуже скоро перевершать рубіж у 700 тисяч осіб. Вони не знають правди про те, як їхніх чоловіків на передовій погано годують, систематично недоплачують обіцяні суми, погано екіпірують і поводяться з ними, як з м’ясом у м’ясорубці.

    Невпинна пропаганда тримає росіян у стані впевненості, що вони вже перемагають, переконуючи, що після цього на них чекає хороше майбутнє. Не дивлячись, що у путінського режиму немає ідеології, він її вправно заміняє пропагандою, яка здатна пояснити населенню все, що завгодно, і воно буде сліпо вірити в те, що з емоційним надривом повідомить телевізор.

    Дезінформаційна машина Путіна потужно працює, як усередині країни, так і на міжнародному рівні. Обдурені росіяни повірили в “небезпеку”, що якщо Путін не вторгнеться в Україну, вона стане членом ЄС, потім НАТО, а далі цим же шляхом підуть Молдова, Грузія, Вірменія та Білорусь. Й НАТО, оборонна організація, якимось чином домінуватиме в Євразії.

    Так буває тільки у тоталітарній фашистській державі, яку створив Путін. Пропаганда діє так чітко, що московити повірять у будь-яку нісенітницю, яку їм згодовують інформаційні пропагандистські кілери. А одного разу вони прокинуться і виявлять, що Путін не тільки не зміг досягти жодної зі своїх стратегічних цілей, а що ніхто в світі його не підтримує і не хоче мати з ними нічого спільного.

    Геноцид Путіним українського народу є стимулом для всіх демократичних держав, що ще не встигли приєднатися до НАТО, здійснити це якомога швидше, як це зробили нещодавно колись нейтральні Швеція і Фінляндія. Яких вторгнення Російської Федерації в Україну переконало в тому, що нейтральність здатна згубно відбитися на їхньому майбутньому. Тепер, коли він зруйнував колишній оманливий імідж Росії, жодна з європейських країн не захоче прив’язувати свої човни до потопаючого корабля Путіна.

    Не дивлячись, що ситуація виходить в диктатора з-під контролю, він вірить в те, що Захід віддасть йому Україну на поталу. Такі тоталітарні правителі, зрештою, піддаються тому, що можна визначити, як “диктаторську пастку”. Стратегії, які вони використовують, щоб утриматися при владі, як правило, призводять до їхнього остаточного падіння. Замість того, щоб бути довгостроковими планувальниками, багато хто робить катастрофічні короткострокові помилки – ті помилки, яких можна було б уникнути в демократичних системах.

    Вони чують лише те, що говорять підлабузники і отримують погані поради. Вони неправильно розуміють своє населення. Вони не бачать загроз, доки не стає занадто пізно. І на відміну від обраних лідерів, які залишають посаду відразу, коли закінчується термін їхнього перебування на ній, більшість диктаторів, і серед них й Путін, не здатні він неї добровільно відмовитися. Адже тоді доведеться відповісти за усі свої злочини, а от відповідати за щось він не бажає.

    Путін небезпечний ще й тим, що коли ми живемо вже в ХХІ столітті, він назавжди застряв в середині ХХ. Адже диктатор не вміє користуватися Інтернетом, та повністю покладається на своїх підлеглих, щоб ті його інформували. А у них є маса причин, аби підсолоджувати інформацію та спотворювати правду, перш за все тому, що вони бояться гніву Путіна, якщо той почує не те, що хоче.

    А оскільки він дивиться російське державне телебачення, споживаючи власну пропаганду, вигадані ним та його оточенням наративи повертаються до нього назад. Це й здається йому підтвердженням правильності вибраного ним шляху. Таким чином Путіну важко розібратися з тим, що насправді відбувається в Росії та навколо неї. Оскільки він відштовхується від недостовірних фактів, розглядаючи їх, як основу для прийняття рішень з того, чи іншого питання.

    Постійно перебуваючи в “королівстві кривих дзеркал”, тиран, попри все, приймає рішення, які здатні трагічним чином вплинути на долю всього світу. У цьому полягає велика небезпека для всієї західної цивілізації. Не говорячи вже, що чим старшим стає Путін, тим сильніше загострюються його его, і він став ще більшим соціопатом, ніж до початку Великої війни Росії з Україною.

    Вісь зла – Росія, Китай, Північна Корея і Іран вирішили, що слабкий та неповороткий Захід не може чинити спротив їхнім намаганням підім’яти під себе увесь світ. Вони роблять спробу розширити свій вплив, тестуючи своїх сусідів і шукаючи слабкі місця, щоб використати їх. Іран поглиблює свій тиск на Ірак і прагне підім’яти під себе сусідні арабські держави та знищити Ізраїль. Китай провокує нестабільність на кордоні з Індією, погрожує Тайваню вторгненням та лякає країни Південно-Східної Азії. Росія націлена на знищення незалежності України, Грузії та Молдови.

    Втім, поки що не всі в американському політичному істеблішменті усвідомили наскільки багато і для них поставлено на карту в Україні. Сполучені Штати є, мабуть, найбільш доброзичливим світовим лідером, якого бачив світ. Вони стали єдиним гегемоном, який підтримує світовий порядок (серед тих, хто до них визначав його) у справедливий спосіб.

    Тепер же за дій збожеволівшого від безкарності Путіна, цей порядок знаходиться під загрозою. Адже в разі успіхів Росії в Україні, буде не тільки знищений світовий порядок керований Америкою. Тоді Сполучені Штати втратять безпеку і процвітання, які американці відчували протягом останніх трьох поколінь.

    Якщо Америка і Європа продовжать свою підтримку України, Росія програє. Санкції вже працюють, хоча не ідеально. У внутрішніх звітах РФ говориться, що залізнична система Росії близька до краху через відсутність підшипників для локомотивів, наявний цивільний авіапарк дуже потерпає через відсутність запасних частин для літаків. Російська Федерація не здатна нині взагалі щось виробляти, окрім зброї. А через те, що запаси боєприпасів у Росії вичерпуються, Путін змушений звертатися за допомогою до Північної Кореї та Ірану.

    Але його ідеєю фікс і надалі залишається ліквідація Української держави. Тому думки деяких західних політиків про те, що згода на “мирну угоду” на умовах Кремля припинить війну, є наївною фантазією. У 2014 році Росія підписала Мінську угоду, яка мала принести мир у регіон. Та з цього нічого не вийшло. Путін не збирається дотримуватися будь-яких домовленостей, він розглядає їх як шанс відновити свою армію, щоб обдуривши Захід почати знову війну.

    Наразі війна, яка зараз зайшла в глухий кут, повільно обертається на користь України, оскільки вона виснажує російські активи та перемелює живу силу противника. Путін та його злочинний режим виживуть лише у тому випадку, якщо Сполучені Штати та Європа перестануть підтримувати Україну. Але зараз ті на Заході, хто й досі вважають, що Росія не є загрозою для всієї цивілізації, мають дуже короткі часові горизонти.

    Адже якщо ви хочете уникнути того, щоб ваші діти воювали у Третій світовій війні та, можливо, програли її, тоді зараз дайте відсіч експансіоністській силі зла, якою на сьогодні є путінська Росія.

  • Маленький капітан Північної Кореї

    Маленький капітан Північної Кореї

    Ми познайомилися на семінарі, який читав на факультеті журналістики Московського університету європейський кореспондент однієї з головних радянських газет. Високий спортивний хлопець приїхав на цей семінар з іншого інституту на протилежному кінці Москви. В його щирій захопленості Європою по інший бік вже майже зітлілої «залізної завіси» не було б нічого дивного – всі ми в ті часи марили «справжнім» світом, – якби не одна географічна особливість.

    Він був з Пхеньяна. Був із Пхеньяна і водночас знав і розумів Європу краще за багатьох з нас. Але і Корею, яку ми зовсім не розуміли, також знав і розумів всупереч пропагандистським нашаруванням.

    До певного моменту я намагався не говорити з ним про корейську політику – тим більш, що він пояснив мені, що походить із простої сімʼї. Але в певний момент я згадав у розмові прочитану (а швидше почуту по якомусь західному радіо) новину про таємниче зникнення одного з північнокорейських чиновників. І він якось мимохіть відповів, що цей чиновник, принаймні ще кілька місяців тому, нікуди не зникав – це якась вигадка. Я, звісно, запитав, звідки він може про таке знати, й отримав відповідь, що цей чиновник (до речі, член політбюро ЦК партії) – товариш його батька.

    – Але ж ти сказав, що з простої сімʼї! – не витримав я.

    – Звісно, з простої, – здивувався він. – У нас одна непроста сімʼя – сімʼя Кім Ір Сена. Династія…

    Авторитаризм створює безліч варіантів нещасть, тому його, як і всякий хворобливий стан, вивчати значно цікавіше, ніж розмаїту, але повторювану демократію. За часів демократії відбуваються підйоми і кризи, будуються мікрорайони і пологові будинки, політики до охриплості дебатують про податки, але ти завжди знаєш фінал – будуть нові вибори, зміна влади, нові люди, нові підйоми й кризи… А в авторитаризмі обличчя, як правило, одне і фінал непередбачуваний – ось де справжня антична драма, ось де повороти темних доріг! Хто наприкінці 1940-х, коли Сталін встановлював комуністичні режими в Європі й Азії, міг уявити, що маленький радянський офіцер створить на частині Корейського півострова справжню спадкову монархію під червоним прапором!

    Хоча передумови для цього, до речі, були вже тоді. Ані Сталін, ані Мао не сприймали Північну Корею як справжню державу, бо сподівалися встановити свою владу над усім Корейським півостровом. Уряд у Пхеньяні, таким чином, був саме урядом окупованої території – і хто знає, якою би була доля його керівників, якби їм вдалося виконати наказ Москви і Пекіна й зафіксувати владу над всією Кореєю. Як би там не було, Сталін не став призначати лідером частини Кореї очільника корейських комуністів Кім Ду Бона, а довірив владу колишньому партизанському ватажкові й радянському офіцерові, капітану Червоної армії Кім Ір Сену – приблизно так, як після окупації частини Донбасу Путін довірив керівництво окупованої території Олександру Захарченку. І, найімовірніше, на Кім Ір Сена очікувала б доля цього «польового командира», якби не його програш у Корейській війні. Цей програш, з одного боку, зменшив значення Кіма в очах Сталіна і Мао – а з іншого, створив умови для повного контролю товариша капітана (тепер уже, звичайно, маршала) над захопленим Красною Армією шматком корейської землі. І знову-таки: Кім Ір Сен не був партійним функціонером, чиновником з Комінтерну, ідеологічним догматиком. Він був простим селянським хлопцем, який завоював своє майбутнє зі зброєю в руках. Не знаю, чи читав він якісь комуністичні книжки – хоча його мемуари переконують, що не дуже. Але він хотів стати справжнім корейським монархом – і він ним став. Став всупереч самій системі комуністичної номенклатури, яка все ж таки передбачала все оце колективне керівництво, пленуми, засідання – а передачі влади від батька до сина не передбачала. Став всупереч відвертому презирству з боку «старших товаришів», які продовжували сприймати його як найманця на чолі окупованої ними колись території і навіть з візитами не навідувалися – ніколи за весь час існування Радянського Союзу не прилетів жодний із генсеків, готових їхати по всіх європейських столицях «соцтабору», летіти на Кубу і цілуватися в ясна з Фіделем, навіть до Монголії – але тільки не до КНДР! Але ж нікому серед усіх цих лідерів, що вітали Хрущова чи Брежнєва, стати монархами та створити династію так і не вдалося.

    На це спромігся тільки маленький капітан, який перетворив своїх звільнених від японської окупації співвітчизників на стадо заляканих холопів і примусив їх повірити у незбагненну божественність свого катапультованого з Хабаровського краю сімейства.

    Хоча й він, напевно, здивувався б, якби взнав, що тепер господар кремлівського кабінету гостює у його онука – копія дідуся, наша радість – і випрошує снаряди й солдатів для українського фронту.

    Адже так може бути тільки тоді, коли маленький радянський капітан стає маршалом вкраденого світу, а країною радянських маршалів починає керувати маленький миршавий підполковник.

  • Чому ворог щоночі запускає «шахеди» по Києву?

    Чому ворог щоночі запускає «шахеди» по Києву?

    З тієї ж причини, чому під час Другої світової війни німці бомбили Лондон, а англійці – Берлін. Були, звісно, й інші цілі – суто військові або інфраструктурні об’єкти, об’єкти енергетики, але німецька повітряна операція «Бліц» проти Великої Британії розпочалась 7 вересня 1940 року з масованого бомбардування Лондона, який бомбили 57 ночей поспіль. Під час «Лондонського бліцу» загинуло понад 43 тис. лондонців і близько 1,4 млн осіб залишилися без житла.

    У 1944 році Гітлер розпочав повторний повітряний наступ проти англійців із застосуванням розроблених спеціально для цього крилатих ракет Фау-1 і балістичних ракет Фау-2. Були також сконструйовані і підготовлені далекобійні багатокамерні артилерійські системи Фау-3, які могли стріляти на дальність понад 160 км, але бітанська авіація розбомбила їхні позиції.

    Берлін активно бомбили з 1943 по 1945 роки. Місто було зруйноване на 60%. Втрати населення – понад 19 тис убитих, до 35 000 поранених, понад 1 250 000 берлінців залишилися без даху над головою.

    10 березня 1945 року 334 американські важкі бомбардувальники завдали удару по столиці Японії Токіо з використанням запалювальних бомб і напалму. Понад 100 тис. жителів загинуло у вогняному смерчі (приблизно стільки ж загинуло під час атомного бомбардування Хіросіми), більш ніж 1,5 млн осіб залишилися без даху над головою. На фото – знищені житлові квартали Токіо.

    Яка мораль? – А її немає. Це повністю аморальні, антигуманні, терористичні атаки проти насамперед мирного населення з метою залякати, посіяти зневіру, поставити на коліна, виграти війну. І перша мішень завжди – столиця.
    Боротися з цим можна і потрібно різними способами. Зміцнення ППО – це зрозуміло, але малореально: мобільні групи неефективні, коли дрони летять на великій висоті, РЕБи давно майже марні, зенітних ракет практично немає, дрони-перехоплювачі, що могли б повністю замінити ракети, з’являться ще не скоро.

    Треба знищувати місця запуску ворожих дронів на землі, склади, на яких зберігаються шахеди, заводи, що беруть участь у виробництві безпілотників, заводи, що виробляють електроніку, пункти управління, горезвісні “центри ухвалення рішень”.
    Ну і ворожа столиця – поки вона живе спокійним мирним життям спокою нам не буде.

  • Відчуваю іспанський сором, що досі авіація літає в одязі, який дуже добре горить

    Відчуваю іспанський сором, що досі авіація літає в одязі, який дуже добре горить

    Коли-небудь я напишу окрему книгу на кшталт «Аліса в краіні див», але вона буде називатись: «Пригоди Дани в Міністерстві оборони». І це буде книга жахів. Бо на кожному етапі проходження цього документу мені казали: в тебе нічого не вийде.

    3 місяці свого життя я витратила, щоб пропихнути крізь бюрократичні нетрі зміни до 232 наказу.
    Наказ юстований.

    Ще раз. Норма 1: інвентарне броня та каска.

    Норма 2: Інвентарне броня, каска, навушники та ще 11 позицій з 45, але вони дуже специфічні і використовуються лише ССО та ДШВ і то, далеко не всіма.

    Все інше повертати не потрібно.

    При переміщенні військовослужбовця в межах ЗСУ та ДССТ інвентарне майно записується в речовий атестат та переміщується з військовослужбовцем.

    В цьому місці я поставлю собі галочку в карму.

    Але піду далі. Зараз ми активно працюємо над зміною номенклатури речового майна по родам військ.
    Я відчуваю іспанський сором, за те, що досі авіація у нас має літати в одязі того століття, яке ще дуже добре горить.

    Наразі робочі групи створені по всім родам військ.

    Ми маємо забезпечити військових безпечним, якісним, сучасним речовим майном. Та переставати закуповувати за кошти платників податків те, чим наші військові не користуються.

    І це буде ефективним використанням грошових коштів. Бо якщо купити фляги навіть по 5 гривень, більше ними користуватись не стануть.

    І так, хлопці, шукати по болотах свою флягу, спальний мішок та наколіники з сьогоднішнього дня не треба.
    Чи все вже змінено і ідеально? Ні.

    Маємо змінити номенклатуру, строки користування, і знову будемо вносити зміни.

    Але зміна номенклатури та технічних умов – довга дорога, яку осилить той, хто йде.

    Тому не прощаюсь. Може висплюсь.

    Зміни у Наказ Міноборони №232 від 29 квітня 2016 р. внесені Наказом Міноборони №654 від 1 жовтня 2024 р. та зареєстровані Мін’юстом 16 жовтня 2024 р.

  • Як працює тіньовий бізнес OnlyFans, що приносить надприбутки, а податків з доходів фізичних осіб  — нуль?

    Як працює тіньовий бізнес OnlyFans, що приносить надприбутки, а податків з доходів фізичних осіб — нуль?

    OnlyFans — 10 млрд грн виплат громадянам України, але 0 грн обов’язкових платежів з цих доходів для держави. Як працює тіньовий бізнес, що приносить надприбутки, а податків з доходів фізичних осіб — нуль?

    Все йде до того, що в цьому році OnlyFans виплатить громадянам України лише трохи менш як 10 млрд грн. Проте держава, як і торік, з цього отримає:
    • 0 грн податку на доходи фізосіб (замість ≈1,8 млрд грн),
    • 0 грн військового збору (замість мінімум ≈150 млн грн).
    Це вистачило, щоб врятувати життя мінімум 1950 бійцям ЗСУ і зекономити мільярди для бюджету (розрахунок тут https://t1p.de/gysqg).

    Частину з цих доходів отримають деякі представники правоохоронних органів: деякі за «кришування», а деякі за фактичне володіння деякими Onlyfans-агентствами і моделями.

    Схеми приховування доходів: Щоб приховати цей дохід, моделі й Onlyfans-агентства використовують платіжні картки Visa іноземних банків та платіжні системи Paxum, Skrill, Cosmo Payment і Epay.

    Лише невелика частина доходів йде на картки Visa українських банків, оскільки у виписці чітко видно надходження коштів від OnlyFans.

    Як і будь-який нелегальний бізнес з аномальними прибутками сюди підтягнувся кримінал, тому тепер тут все частіше окрім акцій «приведи друга» (в більшості випадків «приведи подругу»), з’являється вербування, примус, шантаж, підсаджування моделей на наркоту, а потім постачання її моделям, просування моделей в проституцію, іноді примусове, і “менеджерування” їх там (хоча вони називають це ескортом).

    P.S.: А тепер спробуйте вгадати:

    1. Що приносить OnlyFans-моделям найбільші прибутки?
    2. Коли у них сезон? І чому?
    3. Під яким видом діяльності? І як деякі «легалізують» такі доходи?

    P.P.S: Може настав час зняти кримінальну відповідальність з цієї діяльності?

  • Можливо час опустити нову залізну завісу?

    Можливо час опустити нову залізну завісу?

    В США вийшла моя нова стаття “Можливо час опустити нову залізну завісу?”

    “Тінь впала на сцени, нещодавно осяяні перемогою Союзників. Ніхто не знає, що має намір зробити Радянська Росія та її комуністична інтернаціональна організація в найближчому майбутньому, або які, якщо такі є, межі їхніх експансивних і пропагандистських прагнень.” – це цитата із Фултонської промови Вінстона Черчиля, в якій він оголосив про опускання залізної завіси. Сьогодні ми знову бачимо цю тінь, яка падає на міжнародну арену. На різних театрах бойових дій чи це Україна, чи Близький Схід, ми бачимо ту саму російську підтримку, іранські технології і китайські гроші.

    Сьогодні ми також не знаємо, які плани росії і які межі цих планів. Ми бачимо, як створюються “п’яті колони” в країнах Заходу, як російська пропаганда втручається у вибори і намагається зсередини підірвати солідарність членів НАТО та ЄС. Російський політичний істеблішмент погрожує застосуванням ядерної зброї і все тісніше починає працювати з КНДР. Ми бачимо як поширюється російська тінь на світовій карті, але поки не бачимо “залізної завіси”.

    Виснажлива війна

    Будь-яка війна тривалістю більше 3 років стає війною на виснаження і битвою ресурсів більшою мірою, чим армій. Це саме те, що відбувається на українському театрі бойових дій. Незважаючи на колосальні витрати на війну, ми змушені констатувати, що в Путіна залишаються значні ресурси для продовження. У Білогородській області РФ оголосили про збільшення одноразової виплати за укладення контракту до 31 000 доларів. Росія продовжує заробляти колосальні кошти для війни, і, на жаль, це відбувається за прямої або опереседкованої участі Західних країн або їх партнерів.

    Попри санкції на російську нафту і обмеження ціни до 60 дол, в 2024 році ціни на російську нафту досягали 84 дол за барель. За повідомленням ФТ тіньовий російський флот виріс на 70% в 2024 році, порівняно з 2023. Китай і Індія залишається найбільшими споживачами російської нафти і, водночас, найбільшими конкурентами Європи в промисловому виробництві, дякуючи саме дешевій російській нафті. В той же час, Маріо Драгі у своєму звіті про економічні виклики для Європи вказує, що саме дорогі енергоносії є причиною кризи її промисловості.

    Однак, не тільки Китай і Індія, навіть партнери України такі як Чехія активно фінансують російську економіку. 7 млдр євро витратили чеські компанії на російську нафту і газ, що в 5 раз більше чим надана Україні допомога на 1,29 млрд євро.

    Поки Путін продовжує гребти гроші, ситуація для України є зовсім іншою. Надання допомоги в 45 млрд доларів від заморожених активів рф блокується другом росії Орбаном, і вже тривалий час ЄС не може знайти рішення. Чеська ініціатива з надання снарядів рухається дуже повільно через брак коштів. Франція визнала, що не зможе виконати свої зобов’язання на 3 млрд євро. 4 місяці 2024 року була заблокована допомога США в сенаті. На цьому тлі українська економіка страждає від колосальних енергетичних втрат, і в перспективі може зазнати колосальних втрат в експорті сталі через захоплення шахт біля Покровська.

    Чому варто опускати залізну завісу?

    Правда полягає в тому, що демократії завжди перемагають тиранію. Це пов’язано з тим, що саме вільні відкриті суспільства спроможні народжувати інновації, які надають їм конкурентні переваги над суспільствами, де вбивається індивідуальна свобода та ініціатива. Однак, тиранії можуть жити безкінечно довго, якщо вирішать проблему інновацій через легкий доступ третіх країн. Російські ракети, які знищують українську енергетику і дитячі лікарні обладнані американськими чіпами.

  • Чому не названі та не покарані керівники Генштабу ЗСУ, які злили ворогу дані щодо виробників дронів та боєприпасів?

    Чому не названі та не покарані керівники Генштабу ЗСУ, які злили ворогу дані щодо виробників дронів та боєприпасів?

    У 2023-му році Головне управління безпілотних систем Генштабу ЗСУ, підготувало презентацію – усі основні типи дронів, які виробляються для сил оборони України, усі типи боєприпасів, усі виробники дронів та боєприпасів, реальні реквізіити, адреси, назви компаній, і навіть реальні телефони та реальні імена керівників. Тобто уся структура галузі дронів в одній презентації.

    Місяць тому ця презентація була оприлюднена на російському сайті. Була відкрита кримінальна справа СБУ про виток інформації. Досі нема жодної інформації по визначенню відповідальних осіб.

    Сподіваюсь, контррозвідка СБУ знайде конкретного зрадника, який або є російським агентом, або зробив можливим передачу даних російському агенту. Очевидно, що цей таємний документ – далеко не єдиний, який ворог отримує прямо з Генштабу, і необхідно зупинити цей виток. Ситуація дуже загрозлива.

    Але є речі, які мають бути зроблені негайно:

    1. Мають бути негайно оприлюднені імена, зняті з посад та притянуті до відповідальності за державну зраду ті військові керівники, які віддали наказ зібрати усю цілком таємну інформацію про усю галузь в одній презентації. Навіщо збирати таку деталізовану інформацію в одному документі, для яких таких потреб, неможливо пояснити з точки зору здорового глузду. Таке зробити могли або вороги або люди без наявності інтелекту, які завдають шкоди не менше ворогів.

    2. Мають бути негайно оприлюднені імена, зняті з посад притянуті до відповідальності за державну зраду ті військові керівники, які відповідають за управління та безпеку. Вони або передали це ворогу або зробили можливим викладення цих даних у незахищені канали інформації, і сприяли витоку інформації такого високого рівня.

    Якщо за виток інформації такого масштабу будуть притягнуті до відповідальності конкретні посадовці, тоді з цієї історії будуть зроблені належні висновки. Якщо не буде оголошено про покарання, значить такі витоки повторяться, і російська агентура продовжить роботу на верху.

    Для уникнення плутанини та маніпуляцій:

    Презентація підготовлена у 2023-му році. Тобто на той момент Генштаб ЗСУ очолював не Баргілевич, а Шаптала. А Головне управління безплотних систем Генштабу це не Сили безпілотних систем ЗСУ, які були створені у 2024-му році.

  • Північна Корея у війні Росії: Україні потрібні інструменти перемоги

    Північна Корея у війні Росії: Україні потрібні інструменти перемоги

    Москва продовжує заперечувати наявність північнокорейських військових на лінії зіткнення. Втім, як передає Корейське центральне інформаційне агентство (KCNA), міністр закордонних справ КНДР Кім Чжон Гю заявив: “Відправлення північнокорейських військ до Росії не суперечить нормам міжнародного права. Хоча існують такі сили, які б могли описати ці дії, як незаконні”.

    Путін прагне за будь-яку ціну переломити ситуацію на фронтах російсько-української війни. Але на Заході й досі не хочуть визнавати, що це війна на знищення української нації. Домовитися з московитами – це приблизно те ж саме, що намагатися домовлятися з племенем агресивних людоїдів. Геополітичні людоїди, скуштувавши людської плоті, вже не здатні відмовитися від спокуси знову й знову шукати для себе нових жертв.

    Підключення до війни Північної Кореї мало б переформатувати допомогу наших західних союзників Україні. Але політика президента Сполучених Штатів Джо Байдена щодо України перевела війну Російської Федерації в розряд затяжної. І фактично стала благословенням для диктатора Путіна та його терористичної держави. Адже не дивлячись на те, що Джо Байден зробив багато для України, постійна недостатність цієї підтримки стала фактором затягування протистояння та тільки провокує головного кремлівця на збільшення ескалації.

    У президента Байдена залишилося дуже небагато часу, щоб виправити ситуацію і дати шанс українцям на перемогу. Зробивши неможливою апокаліптичну поразку, яка остаточно покінчить зі світовим домінуванням Сполучених Штатів в епоху після Другої світової війни та підбурить Китай до агресії проти Тайваню. А це відкриє шлях для нападів тиранів та релігійних фанатиків по всьому світу, адже тоді всі стримувальні бар’єри будуть остаточно зняті.

    З введенням північнокорейських військ усі обмеження мають бути зняті, щоб Україна могла захистити свій територіальний суверенітет. Не говорячи вже про те, що путінська Росія імпортувала з КНДР зброю, якою може завдати ударів будь-де в Україні. А Сполучені Штати і колективний Захід й досі вагаються, чи дозволяти бити українським військовим вглиб російських територій. Що знову ж таки позбавляє Україну рівних можливостей з Російською Федерацією.

    Якщо найманці з Північної Кореї беруть участь у війні Росії, то за міжнародним правом Україна має повне право просити своїх союзників надати їй допомогу не тільки озброєнням, а й військами. Тільки так можливо припинити геополітичне безумство Путіна, який за будь-яку ціну хоче відновити Радянський Союз. І це вже не один із варіантів холодної війни, а значно більше. Тому зупинити диктатора зможе лише поразка путінських терористичних військ.

    Наразі яке б рішення тепер прийняв, або не прийняв Джо Байден протягом останніх тижнів перебування на президентській посаді, це створить політичну реальність, з якою вже доведеться мати справу наступному президенту. Це щось на кшталт того, що трапилося з самим Байденом, коли йому довелося в Афганістані мати справу з тим безладом, який залишив його попередник Дональд Трамп.

    Варто пригадати, що Корейська війна ніколи не закінчувалася, і це лише було призупинення вогню. Тому присутність північнокорейських військ в Україні варто сприймати, як продовження їхньої вічної війни проти Південної Кореї та Сполучених Штатів. Два злочинні режими, неминуче збіднілі через безгосподарність та корупцію, що є головними ознаками тоталітарного правління, тепер намагаються скористатися невизначеністю у прийнятті надважливого рішення щодо допомоги Україні.

    В Москві уважно слідкують за діями адміністрації Джо Байдена, яка неодноразово вигадувала різні причини, аби не надавати українцям допомогу, що була необхідна для успішного ведення воєнних дій. Хоча і в Пентагоні, і НАТО чудово розуміли, які наслідки матиме позбавлення України інструментів перемоги.

    Якби у Путіна було хоч найменше уявлення про те, що США чи НАТО змінили свою традиційну концепцію дозованої допомоги українцям, то він би ніколи так не нахабнів, як зараз. Отримуючи велику підтримку від своїх подільників з вісі зла – Ірану, Північної Кореї та Китаю, він робить спробу втягнути Україну та західну цивілізацію у “вічну війну”.

    Москва постійно залякує Захід ядерною війною. Звісно, що така війна це зовсім не те саме, що звичайна війна. Ядерне протистояння та взаємне знищення між наддержавами – це не окопна війна на виснаження, яка потребує кращої артилерії чи ракет більшої дальності. Це Армагеддон. Однак Путін так любить своє царське життя, котре триває вже більше чверті століття, що не може не розуміти, що вразі перетину “ядерної червоної лінії”, “заармагеддонять” і його особисто. Якби він так не вважав, то давно вже наважився натиснути на ядерну кнопку.

    Затягуванням війни досягнуто проміжних цілей, які влаштовують наших західних союзників. Російська Федерація вже майже втратила європейський енергетичний ринок, українська армія поступово перемелює російські терористичні війська, так, що Росія стає занадто слабкою, щоб загрожувати ще комусь іншому, але війна, яка триває вже майже 1000 днів, руйнує й саму Україну.

    І цієї війни взагалі не могло бути, коли б Україну своєчасно прийняли до НАТО і Європейського Союзу, а не вигадували тисячі причин, чому українці ще не готові влитися в демократичну західну цивілізацію. Цікаво, як тепер на політичній пенсії відчуває себе фрау Ангела Меркель, яка разом Ніколя Саркозі підставила в 2008 році Україну під російські ракети? Колись сняться їй вбиті московитами українські діти, чи вона спокійно продовжує жувати свої шніцелі, вкотре запевняючи, що її рішення блокувати Україні шлях до НАТО було політично виправданим?

    Логіка російсько-української війни є такою, якщо Сполучені Штати не захочуть взяти на себе зобов’язання щодо перемоги України, Путін продовжуватиме свої криваві напади незалежно від ціни. Якщо Камала Гарріс продовжуватиме стратегію Байдена, то Україна програє у військовому, політичному та економічному планах, а також віддасть території Росії. За Будапештським меморандумом Америка і Велика Британія зобов’язались захищати незалежність України, а не надавати дозовану допомогу. У цьому й є велика різниця.

    Україна нині, як ніхто прагне миру. Проте коли прогресивні демократи хочуть миру та демократії, але не бажають боротися, фінансувати боротьбу чи реально підтримувати свого союзника під час його нерівного герцю з московським ворогом, то навіщо було взагалі обіцяти те, чого виконувати ви не збиралися.

    Ця війна триває вже занадто довго. Чого хоче Захід і які зобов’язання він готовий взяти на себе та виконувати? Адже парадоксальність тієї ситуації, яка склалася нині в тому, що Захід хоче незалежної України, вільної від Росії, але накладає обмеження на здатність України вести війну.

    Вже третій рік продовжується ситуація невизначеності. То ж чи не настав час для Заходу припинити свої коливання щодо того, чого він насправді хоче? Якщо свободи та незалежності України, то його дії мусять бути абсолютно іншими.

    Тепер Україна бореться з “коаліцією війни” – Росія, Іран, Північна Корея та Китай. Проте її партнери удають, що й так їй занадто багато допомагають. Хоча реальність є такою, що Путін ніколи не відступить добровільно, поки не встановить маріонетковий уряд в анексованій Україні. Москва постійно лякає Третьою світовою війною. Проте Третя світова війна буде набагато більш імовірною, якщо США покинуть Україну і фактично капітулюють перед Путіним.

    Путін неодноразово наголошував у промовах, що історична доля Росії – відновити силою зброї Російську або Радянську імперії. Щоб реалізувати цю мету, він мілітаризує російське суспільство та промисловість. Підкорення України – це просто перший крок, за яким в Кремлі планують подібну стратегію і щодо держав Балтії чи Польщі.

    Програш України спровокує ефект доміно по всьому світу. Бо якщо Дональд Трамп, в разі свого приходу в Білий дім, відмовить українцям в допомозі, то це підбадьорить китайського диктатора Сі Цзіньпіна до агресивних дій у західній частині Тихого океану, включаючи вторгнення на Тайвань, а також підштовхне північнокорейського тирана Кім Чен Ина до вторгнення в Південну Корею. Коротко кажучи, відмова допомоги своїм союзникам й тим самим руйнування альянсів США, є вірним шляхом до дестабілізації світу і, таким чином, до Третьої світової війни.

    Путін насправді твердо вірить, що Україна не справжня країна, а натомість є внутрішньо російською територією та невіддільною частиною Росії. Для обґрунтування цієї своєї віри він висуває низку абсолютно абсурдних псевдоісторичних тверджень та доказів.

    Тепер, коли до президентських виборів у Сполучених Штатах залишаються лічені дні, Джо Байден не буде брати на себе зобов’язання щодо справедливого вирішення російсько-української війни. Байдену потрібно дочекатися результатів: якщо оберуть Дональда Трампа, то буде прийняте одне рішення, якщо Камалу Гарріс, тоді питання буде вирішуватися з нею, як з керівником нової американської адміністрації.

    Але коли до війни Росії в Україні приєднується Північна Корея, то тоді цивілізаційний конфлікт між демократичним Заходом та тоталітарними державами вісі зла переходить в зовсім іншу фазу. Настає вирішальний момент, коли Захід мусить продемонструвати, чи вистачить йому політичної волі, щоб діяти відповідно до складних міжнародних реалій.

    Західні держави опинилися перед дуже складним для себе вибором: продовжувати допомагати Україні за залишковим принципом, або позбутися своєї нерішучості та небажання ризикувати десятиліттями комфортного життя, якщо їхньою метою є дійсно зміцнення імперативу захисту демократичних цінностей.

  • Тисяча від Зеленського. Що це було?

    Тисяча від Зеленського. Що це було?

    Країни G7: приймають складне рішення по виділенню Україні 50 млрд доларів з доходів від російських активів.

    Зеленський: ю-ху-ху, гуляємо, всім по тисячі гривень, кожен з нас «рецепієнт».

    Шо це було?

    Так, це печерний популізм.

    Так, це не ефективне витрачання обмеженного ресурсу, який тільки видається таким великим.

    Так, це намагання задобрити суспільство після прокурорів і МСЕК.

    Ні, це не могло бути використаним на армію. Це буде йти з тої частини бюджету, що призначена «не на сектор оборони».

    Ні, це ніяк не пов’язано з підняттям податків, бо податки йдуть на сектор оборони, а це буде використанням грошей західних партнерів.

    Так, я б на їх місці також офігів.

    Як і на місці Нацбанка, що бореться інфляцією , що зростає, і раптом стикається з розкидуванням грошей з гвинтокрила. Як і на місці міністерства соціальної політики, яким точно не вистачає грошей, наприклад, на адресну підтримку ВПО.

    Оце ми вміємо приймати складні і непопулярні рішення під час війни…..

  • Грузини, схоже, не усвідомили: Росія взяла Грузію за горло й може ламати їй кадик

    Грузини, схоже, не усвідомили: Росія взяла Грузію за горло й може ламати їй кадик

    Коли протести не стають демонстрацією сили й абсолютної рішучості знести владу під три чорти, вони залишаються милою, але абсолютно безглуздою забавою. Начебто всі уроки вже дано. Маніакальне бажання “безкровності й законності” вже поховало протести як у Росії, так і в Білорусі. У Грузії вчора почалося щось багатолюдне й темпераментне. Але просто покричати про “х…йло” й освистати Орбана, який прибув на банкет “мрії”, не означає нічогісінько. Це не більше ніж політична аеробіка.

    А ось чи зможе грузинський протест перерости в щось більше й вагоміше, ніж просто топтання і крики, – поки незрозуміло. Готовності “зважитися на кров” не спостерігаємо.

    Грузини, схоже, так і не усвідомили всієї чорноти ситуації: Росія руками “кобахідзів” узяла Грузію за горло й тепер може ламати їй кадик.

  • В українському суспільстві немає розколів, це успішно нав’язаний російський міф

    В українському суспільстві немає розколів, це успішно нав’язаний російський міф

    Хочу нарешті розповісти вам про найважливішу подію минулого тижня, вже кілька днів збираюся.

    Існує переконання, що в українському суспільстві чимало глибоких розколів. Це переконання формує наше уявлення про власну націю й є підґрунтям наших щоденних вчинків.

    Громадянська мережа ОПОРА ініціювала, а KSE та КМІС провели важливе й якісне дослідження. Вони поставили собі завдання зрозуміти, що реально розколює українське суспільство. Де проходять ті розколи? Між фронтом і тилом? Між тими, хто виїхав, і тими, хто залишився? Між вірянами ПЦУ та УГКЦ, з одного боку, та УПЦ МП, з іншого? А може, між україномовними та російськомовними?

    Минулого тижня дослідження було представлене для експертної спільноти. Після оголошення результатів промовиця попросила підняти руки тих, для кого результати дослідження були очікуваними, та тих, для кого вони неочікувані.

    Я був серед небагатьох, кого результати зовсім не здивували.

    Отже, де проходять розколи в українському суспільстві, відповідно до результатів дослідження?

    Відповідь: ніде вони не проходять. Українське суспільство насправді досить сильно консолідоване. Оцінюючи людей “по той бік” потенційного розколу, українці та українки (в межах похибки) не відчувають до “інших” ворожості, зловтіхи, неприязні, соціальної дистанції (є одне невелике виключення, але й воно не дуже виразне). Зрозуміло, що йдеться про репрезентативну вибірку в цілому, — окремі люди можуть мати різко виражене негативне ставлення, але їх досить мало, і вони “не роблять погоди”.

    Водночас українське суспільство щиро вірить, що воно глибоко розколоте по всіх напрямках.

    Давайте ще раз, повільно, слово за словом:

    В українському суспільстві об’єктивно немає розколів там, де вони могли би бути. Водночас українці та українки абсолютно впевнені, що ці розколи там є, і вони глибокі.

    Висновок зробити нескладно.

    Це успішно нав’язаний міф, в який ми не лише самі віримо, а й спонукаємо вірити одне одного.

    Росія щодня по всіх каналах розповідає нам, що ми роз’єднані та протиставлені. Ми не роз’єднані й не протиставлені, але віримо, що це так. Адже нам так кажуть анонімні Телеграм-канали, а вони брехати не будуть.

    Російський міф в наших устах перетворюється на самоздійснювальне пророцтво.

    Яке поступово буде ставати правдою, якщо ми не припинимо його поширювати.

    Навіть зараз в коментарі понабігають сотні людей, які підтвердять: суспільство страшно розколоте по всіх напрямках. Ми вже знаємо з дослідження, що це неправда, але нас будуть переконувати (ми самі себе будемо переконувати), що глибокі розколи є. Ми знаємо, що суспільство в цілому набагато менш істеричне, ніж спільнота коментаторів соціальних мереж (щедро розбавлена ботами всіх мастей), але робимо свої висновки щодо суспільства саме по соціальних мережах.

    Ми самі відкриваємо ворота ворогові.

    Припиняймо це, будь ласка. Бо буде як сто з гаком років тому, коли Українська держава була втрачена через чвари, яких можна було уникнути.

    Тиждень тому я писав, що росіяни зараз б’ють по найвразливішій нашій точці — по нашому відчуттю єдності.

    Настав час втілити захист від цієї атаки, вмикнути наше ментальне ППО. Просто припинити вірити в московський міф і поширювати його. Навіть якщо дуже сильно хочеться — затулити собі рота, вдарити по пальцях лінійкою. Не допомагати росіянам. Будь ласка. Заради нас самих.

    Поставити ментальний щит на шляху самоздійснювального прокляття, яке кинули в нас вороги.

    І ще одне. Єдність суспільства крихка й може бути розколота не лише ззовні, а й зсередини. Старт політичної кампанії моментально загострить до максимуму всі суперечності та протистояння, адже політики будуть використовувати їх для активізації свого електорату. Після війни це не страшно, адже це частина демократичного процесу. В час війни загострення всіх полярностей, поглиблення всіх розколів та нацьковування різних соціальних груп одна на одну, помножене на нерівний доступ до виборчого права тих, хто на фронті, та тих, хто виїхав, порівняно з тими, хто в тилу, — просто розірве країну. Власне, це і є мета наших ворогів. І вони систематично працюють задля її досягнення, озброєні радянським досвідом та сучасними технологіями.

    В коментарях є детальний опис методології та всяка інша корисна інформація.

    Виключення, про яке я писав, — це поєднання активного ухилянтства зі споживанням російського контенту. Людина, що поєднує ці дві характеристики, викликає до себе гірше ставлення.

    Варто обговорити інтерпретацію результатів дослідження, знайти відповідь на запитання, чому суспільство поки що не хоче розколюватися, попри ворожі зусилля. Але це виходить за рамки цього посту.

    Думаю, фахівці також обговорюватимуть методологічні питання. Це також не тут і не зараз, і це фахова дискусія.

    Підсумую.

    1. Розколів в суспільстві немає.

    2. Але ми віримо, що вони там є.

    3. Бо нас в цьому переконали.

    4. І тепер ми переконуємо одне одного.

    5. Це російський міф, який в наших устах перетворюється на самоздійснювальне пророцтво.

    6. Нам треба припинити його поширення.

    7. Кожен і кожна з нас має це зробити.

  • Перспективи закінчення російсько-української війни

    Перспективи закінчення російсько-української війни

    Про що говорять результати виборів у Грузії та Молдові для України?

    Що необхідно пам’ятати?

    І як це пов’язано з перспективами закінчення війни в Україні?

    Кількість т.зв. “глибинного народу”, а просто кажучи – обивателів, завжди кратно перевершує пасіонарну, добре освічену частину суспільства. Представники якої добре розуміють причинно-наслідкові зв’язки подій, що відбуваються, і знають історію. У них не пам’ять “рибки гуппі”, на відміну від широких мас.

    Для представників “глибинного народу”, незалежно від географічної та етнічної приналежності, пріоритетними завданнями і головною метою є ВИЖИВАННЯ.

    У пострадянських суспільствах, де рівень економічного розвитку залишається відносно невисоким порівняно з тими країнами ЄС, куди їхні політичні еліти (точніше, частина) “ведуть”, спостерігається тенденція до розчарування та апатії соціальних мас на тлі високого рівня корупції та зростаючої економічної прірви між “верхами” та “низами”, а також високого рівня “соціальної несправедливості”.

    Росія завжди вміло використовувала ресентимент за “щасливим життям в СРСР” і всі ці пропагандистські штампи за допомогою технологій маніпулювання свідомістю, в основному – ТБ.

    Для того, щоб переконатися, наскільки сильні “нейронні зв’язки”, під умовною назвою “ностальгія за минулим” (насправді – за молодістю), досить подивитися на результати регіональних виборів у Німеччині цієї осені.

    Де підсумки голосування сильно відрізнялися в тих федеральних землях, які входили до складу НДР. Минуло вже понад 30 років з моменту об’єднання з ФРН, але у представників старшого покоління, як і раніше, сильні соціалістичні наративи і туга “за сильною рукою”, “соціальною справедливістю”, високий рівень симпатії до Росії тощо.

    Головним поясненням є не тільки соціально-економічна нерівність, що зберігається між землями “західної” і “східної” Німеччини (що, безумовно, відіграє дуже важливу роль), а й ментальність людей, які сформувалися як особистості ще за епохи “розвиненого соціалізму”.

    Нагадаю, що формування особистості, її базових ідентичностей, зокрема соціальних, відбувається максимум до 20 років.

    І якщо ви подивитеся на підсумки голосування у всіх цих країнах (включно з Україною до 2022-го), то легко виявите, що за т. зв. “проросійські” партії голосують переважно громадяни вікової категорії 40+.

    І чим старші, тим їх більше.

    Ось цю “гримучу суміш” з очевидних недоліків – жадібності правлячих еліт, корупції, економічної нерівності в суспільстві в поєднанні з умілим маніпулюванням “ностальгією” за молодістю (коли всі щасливі апріорі), історичних міфів про “братні народи”, “найсмачніший у світі пломбір”, “велич СРСР” та іншу хрінь, впроваджених у свідомість “глибинного народу” пострадянських держав, які використовують уміло й ефективно спецслужби рф усі останні 30 років.

    КДБ на рівних конкурував із західними спецслужбами у вивченні того, як працює людська свідомість і свідомість натовпу.

    Багато в чому завдяки цьому СРСР і проіснував 70 років.

    І тепер його “спадкоємці” вміло користуються напрацюваннями своїх попередників, а сучасні технології маніпулювання свідомістю їм у цьому тільки допомагають.

    Підсумки виборів у Молдові та Грузії (з Україною їх об’єднує те, що у всіх трьох країнах рф вела або “гібридну” війну, або відкриту) говорять про те, що “геополітичний розворот” у бік рф все ще можливий.

    Як до цього не стався.

    І навіть в Україні, яка вже зазнала і продовжує зазнавати набагато більших втрат як територій, так і людей, ніж Молдова і Грузія, подібний сценарій все ще можливий.

    Але для цього путіну необхідно зупинити якомога раніше “гарячу” фазу війни і повернутися до “гібридної”.

    Це, мабуть, головний аргумент у тому, що закінчення “гарячої” фази російсько-української війни в осяжній перспективі можливе. Саме тому, що Путін, який одноосібно ухвалює всі ключові рішення в рф – “чекіст”. Яких, як відомо, “колишніх” не буває.

    Згадайте рейтинги Зеленського напередодні повномасштабного вторгнення рф в Україну.

    Упевнений, путін давно усвідомив свою помилку про початок повномасштабної війни. Вірніше, він був упевнений, що її не буде і все закінчиться зустріччю з короваєм і квітами російських військ, як йому обіцяв Медведчук.

    І дуже хоче її виправити.

    Чи розуміє це українське керівництво і чи зробило необхідні висновки?

    Риторичне запитання.

  • Найнахабніший російський тероризм працює. Що відбувається

    Найнахабніший російський тероризм працює. Що відбувається

    Цього тижня була цікава новина про те, що росія забезпечувала терористичні угруповання єменських хуситів супутниковими даними для наведення ракет і ударних безпілотників на судна у Червоному морі.

    Про це повідомляє The Wall Street Journal із посиланням одразу на три джерела. Як зазначається, таким чином, росія допомагала проіранському угрупованню атакувати «головну артерію світової торгівлі», а також посилити дестабілізацію регіону.

    У Польщі затримано диверсантів, підозрюваних у зв’язках із рф.

    За даними польських правоохоронців, пов’язана з російськими спецслужбами група відправляла посилки з вибуховими речовинами Європою, Великою Британією, а також тестувала доставку таких вантажів до США і Канади.

    «Головними цілями стали цивільні об’єкти, зокрема склади і великі магазини, а основним методом – підпали. Особи, які виконували завдання російських спецслужб, займалися, зокрема, розповсюдженням у Європі кур’єрських посилок із закамуфльованими запальними речовинами, які підпалювали годинниковий механізм під час транспортування», – повідомляє польська прокуратура.

    Отже, росія за всіма ознаками здійснюють діяльність у світовому масштабі, яку інакше як спонсорство тероризму не назвати.

    Почалося активне використання росіянами відверто-терористичних методів саме з України. За час війни вони використали абсолютно все, що лише може робити терорист.

    Невибіркові обстріли мирних міст, свідоме знищення медичних об’єктів (включно з найбільшою дитячою лікарнею). Показові вбивства на камеру. Атака цивільних суден з метою залякування. Знищення енергетичної та будь-якої іншої інфраструктури з метою психологічного тиску на цивільне населення. Усі це бачили і знають. Не треба думати, що росіяни, використовуючи як засіб тероризму ракети та бомби, уникають і “класичного” тероризму. Нещодавно СБУ та Нацполіція за результатами спецоперації затримали двох російських агентів, які мали підготувати саморобний вибуховий пристрій та підірвати його в одному із багатолюдних місць української столиці. Мета – велика кількість жертв серед мирного населення. І подібних прикладів – дуже багато, просто на тлі щоденного шахедного та ракетно-бомбового терору вони “губляться”.

    Але коли Україна справедливо вимагала від США визнання росії – державою спонсором-тероризму, у відповідь лише лунала купа контр-аргументів: “це небезпечно, розривати з ядерною державою”, “це не буде ефективно”, “це може зашкодити єдності Заходу”, “це не на часі” і т.д.

    Очевидно, США та їхні союзники тривалий час вважали, що можуть обмежити “зону російського тероризму” лише Україною. Мовляв, нехай там “відриваються”, аби до нас не лізли, і якщо ми будемо це росіянам демонструвати, ті обмежаться терором українців. Але вийшло, зрозуміло, все зовсім не так.

    Російський глобальний тероризм лише наростає Росіяни зрозуміли дві прості речі: це безкарно, це ефективно.

    Російський державний тероризм – це уже потужний політичний аргумент. Наприклад, він активно використовувався на виборах у Грузії, де правляча проросійська партія активно використовувала у політичній рекламі зображення знищених українських міст. Мовляв, голосуйте за нас, якщо не хочете такого. І це працює, бо тероризм, загалом, це дуже ефективна річ. Страх – це дуже потужний аргумент, і терористи це знають. Тому з тероризмом, начебто, борються. Принаймні, Захід дуже довго декларував війну з тероризмом, заради чого навіть висаджував експедиційні війська у віддалених Афганістані та Іракові. Але, як виявилося, є один тероризм, який має залишатися повністю безкарним – це найнахабніший, найбезсоромніший та найстрашніший тероризм. Російський державний тероризм.

    До речі, він ефективно працює і проти Заходу. У публікаціях, які виходять останнім часом у тамтешніх ЗМІ, наводиться аргумент проти дозволу для України завдавати далекобійні удари по російській території. Мовляв, росіяни у відповідь можуть активізувати тероризм у Європі та Америці. Тобто, тероризм працює. А починали з “не можна вести з терористами переговори”.

  • Чи відмовляться Москва і Київ від ударів по енергетичних об’єктах?

    Чи відмовляться Москва і Київ від ударів по енергетичних об’єктах?

    Єдиним реальним аргументом, який дозволив би Росії та Україні утриматися від подальших руйнівних ударів по енергетичній інфраструктурі обох країн — є питання того, наскільки серйозними за своїми наслідками є саме українські удари по російській інфраструктурі.

    Володимир Зеленський в інтерв’ю виданню Financial Times підкреслив, що взаємна відмова Росії та України від ударів по об’єктах енергетичної інфраструктури може стати першим кроком до закінчення активних бойових дій на російсько-українському фронті і демонстрацією того, що Росія дійсно готова завершити війну, яку Володимир Путін розпочав з Україною 24 лютого далекого вже 2022 року.

    Український президент підкреслив, що, на його думку, Володимир Путін очікує підсумків виборів у США, і вже після того буде ухвалювати рішення щодо продовження війни з Україною.

    Про те, що Москва і Київ намагаються домовитися щодо розв’язання питання про відмову від ударів по енергетичних об’єктах, повідомлялося, втім, і раніше. Зокрема, видання The Washington Post підкреслювало, що російська та українська делегації за посередництва Катару проводили перемовини, які могли б призвести саме до такого рішення. Однак після наступу Збройних сил України у Курській області Російської Федерації Володимир Путін відмовився від таких перемов.

    Якогось підтвердження інформації про те, що Москва і Київ дійсно могли провадити подібні перемовини, ніколи не було. Хоча недавно міністр оборони України Рустем Умєров підкреслив, що таємні перемовини між Росією та Україною, які стосувалися насамперед гуманітарних питань, проводилися ще у 2022 році. Міністр не виключив гуманітарного треку перемовин і зараз. Так що, якщо уявити собі, що питання ударів по енергетичній інфраструктурі є частиною гуманітарного треку перемовин, можна також дійти висновку, що представники Росії та України можуть розмовляти між собою або через посередників на цю чутливу тему.

    Однак виникає питання не стільки у зацікавленості Володимира Зеленського, скільки у зацікавленості Володимира Путіна. Зацікавленість Зеленського є очевидною. Удари Росії по українській інфраструктурі мають на увазі насамперед знищення всіх можливостей української держави, створення умов, за яких ще якась частина українського населення змушена буде залишити рідну країну, шукаючи порятунку від холодної зими за кордоном. Також удари по енергетичній інфраструктурі України виснажують можливості української економіки, яка має забезпечувати Збройні сили України у протистоянні з російським агресором. І тому виключити можливість ударів по енергетичній інфраструктурі в ситуації, коли наближається зима, а російські збройні сили можуть готуватися до нових атак – це важливе завдання президента України.

    Але у президента Російської Федерації інше завдання – знесилення України, створення умов для капітуляції на тих доволі відомих вже пропозиціях, якщо їх так можна назвати, які неодноразово висували до українського керівництва і Володимир Путін, і представники оточення російського президента. І ми добре знаємо цей російський ультиматум, який має привести до того, що Україна, навіть якщо і залишиться на певний час на політичній мапі світу, стане легкою здобиччю для Російської Федерації тоді, коли в Москві буде ухвалено рішення про остаточну ліквідацію держави без реальних збройних сил і гарантій безпеки від країн Заходу.

    Але виникає досить важливе питання: наскільки українські удари по російській енергетичній інфраструктурі є дійсно серйозним випробуванням для Володимира Путіна. Наскільки вони впливають на російську економіку і можливості збройних сил Російської Федерації. Наскільки Володимиру Путіну є пріоритетнішим забезпечити відсутність українських ударів по російській енергетичній структурі перед його бажанням знищити сусідню державу і приєднати принаймні більшу частину її території до Російської Федерації?

    Вибір Зеленського є абсолютно очевидним — це збереження української державності та відновлення миру. А Путіну доводиться вибирати між знищенням української державності та ударами України по російській інфраструктурі, які поки що не призвели до якихось чутливих проблем в російській економіці й не стали серйозним ударом для збройних сил Російської Федерації, що продовжують свій наступ на українські землі.

    Вважати, що Володимир Путін хотів би комусь продемонструвати своє бажання закінчити війну в Україні й своє миролюбство, мені також здається, достатньо наївно. Російському очільнику абсолютно наплювати на реальне ставлення до нього в країнах цивілізованого світу. А лідери країн глобального світу і так приїжджають до російського президента на саміт БРІКС і проводять із ним двосторонні зустрічі, підкреслюючи на третій рік російсько-української війни необхідність продовження і посилення стратегічного партнерства між Російською Федерацією та такими країнами, як Китай чи Індія. Тому, за великим рахунком, показувати комусь, що Росія хоче зробити перший крок до миру – це точно не в інтересах Володимира Путіна.

    Для російського очільника мир – це насамперед капітуляція України й знищення сусідньої держави із можливістю витіснення її населення за нинішні державні кордони України. Так що, за великим рахунком, єдиним реальним аргументом, який дозволив би Росії та Україні утриматися від подальших руйнівних ударів по енергетичній інфраструктурі обох країн — є питання того, наскільки серйозними за своїми наслідками є саме українські удари по російській інфраструктурі. Володимиру Путіну абсолютно нецікава його репутація як миротворця, і йому абсолютно нецікавим є закінчення війни з Україною.

    Російський очільник, як і ті, хто були його попередниками у кремлівському кабінеті за всі часи існування Московської держави, Російської імперії чи Радянського Союзу, розуміє тільки одну єдину мову – мову сили та створення проблем для свого власного правління. Усі інші аргументи абсолютно не є цікавими ані для Володимира Путіна, ані для його співвітчизників, що продовжують підтримувати російського президента у його немотивованій агресії проти нашої країни.

  • БРІКС у Казані.  Їсти від одного хліба з кривавим тираном — незмивна ганьба

    БРІКС у Казані. Їсти від одного хліба з кривавим тираном — незмивна ганьба

    Зустріч лідерів БРІКС у Казані. Президенти і принци, прем’єри та генсек ООН тиснуть руку Путіну, сяючому від свідомості власної значущості в очах світової спільноти. Високі гості, що приймають хліб-сіль з рук татарських красунь, які у відповідь розквітають усмішками, — і все це наприкінці третього року агресії проти України, коли кількість загиблих за забаганкою Путіна людей з обох боків фронту обчислюється сотнями тисяч, а, дуже можливо, перейшла за мільйон.

    Прем’єри і президенти тиснуть руку, яка підписала всього кілька місяців тому таємний наказ про ліквідацію Олексія Навального, цілуються з тим, за згодою кого сотні чесних громадян тримають у в’язницях Росії, хто не присікає розстрілів військовополонених на фронті.

    Половина світу відвернулася з огидою від Путіна і надає підтримку жертві агресії — Україні, а друга половина вдає, що все гаразд, бізнес, як завжди. І серед країн цієї другої половини є і країни демократичні – Південна Африка, Бразилія, Індія, частково — Туреччина. Як це можливо? Що це? — Моральний ідіотизм цілих народів? — Імморалізм еліт?

    Шведи досі соромляться, що під час Другої Світової дружили з нацистською Німеччиною як ні в чому не бувало. Для багатьох із них цю печатку ганьби не змито й донині.

    Що буде з індійцями, бразильцями, турками в майбутньому, коли усвідомлення морального злочину, вчиненого їхніми лідерами, відкриється народам? А в сучасному світі, грамотному і пронизаному Інтернетом, нічого не забувається.

    Їсти від одного хліба з кривавим тираном — незмивна ганьба і для правителів, і для народів, від імені яких ці правителі діють.

  • Покоління українських скоробагатьків, які заробляють на крові

    Покоління українських скоробагатьків, які заробляють на крові

    Читаю новину про те, як у керівниці Миколаївської обласної медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) знайшли кешем понад 450 тис. доларів США і — увага! — російський паспорт її сина.

    СБУ викрила керівницю обласного МСЕК Миколаївської облради на корупційних схемах для ухилянтів. Вона була дуже винахідливою, адже пакунки з сотнями тисяч доларів та колекцію ювелірних виробів переховувала не у себе вдома чи у скриньці банку, а за різними адресами.

    Більшу частину вилучених грошей та коштовностей знайшли в помешканні її сина – інтерна медичного вишу, в якого виявили також російський паспорт. Він оформив громадянство країни-агресора у колишньому генконсульстві РФ в Одесі до початку повномасштабної війни.

    Також для переховування нелегальних доходів посадовиця оформила на свого сина три незадекларовані квартири.

    За даними слідства, протягом 2015-2023 років очільниця МСЕК зазначала у своїх деклараціях винятково офіційні прибутки на загальну суму трохи більш як 2 млн грн.

    Крім того, встановлено, що у 2023 році посадовиця оформила собі та сину II групу інвалідності для отримання від держави додаткових пільг та соціальних виплат.

    Нехіло у нас утворився прошарок мільйонерів із середовища працівників МСЕК, ТЦК і ВЛК. Ми ще слабо уявляємо обсяги обігу готівки, нерухомості, ювелірних виробів, криптовалюти, елітних авто, яхт та літаків. Народилося ціле покоління українських скоробагатьків, які в буквальному сенсі заробляють на крові. Без змін до законодавства і посилення кримінальної відповідальності за такі злочини під час війни ми не виживемо як держава. В іншому випадку нас чекають суди Лінча.

  • Якщо РФ уже передає КНДР технології для тактичної ядерної зброї, ситуація стане цікавішою

    Якщо РФ уже передає КНДР технології для тактичної ядерної зброї, ситуація стане цікавішою

    Реакції наших коментаторів часто схожі мені на поведінку дітей у магазині.

    – Купи мені ось це! Ну купи!

    – (Довге пояснення, чому не можна.)

    – А я хочу! Хочу! Хочу! Хочу!

    Єдина відмінність у тому, що діти не починають ненавидіти своїх батьків за відмову, ну хіба що ненадовго, а от ми кого тільки їб…натським словом “куколд” не обзивали. На жаль, емоційні вимоги, претензії та образи в реальному світі працюють погано. На третьому році війни так точно.

    Погляньмо на ситуацію з Північною і Південною Кореями.

    Південна Корея давно позначила, що її хвилює, – щоб Росія не дала КНДР свої ракетні технології. Тому що обстріли її території більш просунутими ракетами – це реальна загроза.

    Тому вони кажуть Росії:

    – Якщо ви дасте КНДР технології, ми дамо Україні зброю. А вона у нас є.

    На цьому історія тимчасово затихає. Росія не дає КНДР технології, Корея не дає Україні зброї.

    Зараз, коли КНДР скеровує солдатів, Південна Корея обурюється, але відповідь набагато розмитіша. Мовляв, ми маємо різні сценарії відповіді, може, навіть постачання зброї.

    Чому б Кореї не доправити зброю одразу? Проста відповідь – “куколди”!

    Складна відповідь – якщо Корея доправить Україні зброю, ніщо не стримуватиме Росію від надання КНДР омріяних технологій. Тобто зросте ймовірність того, чому намагається запобігти Корея.

    А отже, якщо Корея у відповідь на скерування кндрівських солдатів щось і може нам дати, то точно не “наступальну зброю”.

    Але вчора з’явилася новина від Буданова, що РФ уже передає КНДР технології для тактичної ядерної зброї малої потужності та систем запуску підводних ракет. Якщо ця інформація підтвердиться і якщо це саме ті технології, яких боялися в Кореї, ситуація стане цікавішою.

    Ця історія лише приклад. Між західними країнами і Росією є ціла купа взаємостримувальних умов, які йдуть далеко за межі російсько-української війни. З недавніх прикладів – загроза передання “Оніксів” хуситам. І все це враховується у складному балансі загроз, які переплітаються.

    Але якщо не хочете приймати світ таким, яким він є, у вас завжди є проста відповідь.

  • Німці проти вступу України до НАТО: чому це викликає здивування

    Німці проти вступу України до НАТО: чому це викликає здивування

    Президент заявив, що німці мають скепсис щодо нашого вступу в НАТО. Це викликає здивування і ось чому.

    Німеччина стала членом НАТО в 1955 році. Власне, стала Західна Німеччина, яка не визнавала Східну Німеччину окремою державою і розривала дипломатичні відносини з будь-якою країною, яка визнавала. Більше того, Західну Німеччину прийняли в НАТО саме через загрозу Радянського Союзу і з метою зміцнення європейської безпеки. При чому, при вступі було зроблено застереження, що стаття 5 поширюється тільки на підконтрольну територію Німеччини. То ж наскільки цинічно виглядає сьогодні німецький скепсис.

    Але якщо перейти в практичну площину, то в ній ми побачимо, що росіяни заливають грошима своїх сателітів і ведуть колосальну пропаганду в своїх інтересах. То ж ми маємо скепсис щодо нашого членства в країні, де він суперечить здоровому глузду.

    А що ми? А нічого. Ми майже нічого не робимо в переконуванні німців. Бо зрештою ми і в переконуванні самі себе нічого вже давно не робимо.

  • Саміт БРІКС. На вихлопі буде повний нуль

    Саміт БРІКС. На вихлопі буде повний нуль

    Чому в Казань поїхав генсек ООН?

    Гутереіш розуміє: це перший в історії ООН конфлікт такого масштабу, де ООН взагалі не бере участі у мирних переговорах. Він не може не розуміти, що Росія свідомо це робить, вимагаючи Ялту -2 і новий поділ світу. Він точно не хоче стати тим про кого скажуть: він поховав ООН. Тому він і поїхав в Казань.

    Наша проблема в тому, що ми не можемо послати його, як Ізраїль і оголосити персоною нон-грата. Але й толку від нього буде стільки ж, скільки й від мирних ініціатив Папи Римського. Гутереіш не за Путіна. Він прикриває свою задницю, сподіваючись, що на якомусь етапі ООН таки долучать до переговорів.

    Брікс сьогодні – це виключно декларвтивна структура. В ній нема економіки і в ній неможлива спільна єдина глобальна політика в силу протиріч в цілях країн-учасниць.

    Головне питання цього саміту – розмови про створення фінансового інструменту альтернативного долару на базі національних валют. Але це можливо лише в тому випадку, якщо Китай буде перетворювати себе на глобального фінансового гравця, альтернативного долару. На це Росія в принципі вплинути не може, адже 80-85% валютних розрахунків РФ – це юань (скільки золото поки сказати складно).

    Щодо України, то Китай і далі просуватиме свій мирний план, очікуючи переговорів з США. Власне, час проведення самого саміту – за два тижні до виборів в США, не передбачає якихось рішень по Україні.

    Індії потрібна дешева нафта і коридор Північ -Південь, який зараз має серйозні проблеми, повʼязані з ускладненням ситуації загострення протистоянні Іран-Ізраіль. Індія грає в перспективу плюс 20 років і хоче перетворитися в глобального гравця в середині 21 століття. І дешева російська нафта – один з елементів цієї стратегії. Україна в цій грі особливої ролі для індусів не має.

    В цілому можна продовжувати аналіз по іншим країнам, але суті саміту це не змінить. Єдиним його досягненням для РФ буде те, що Путін продемонструє, що він не в ізоляції. Ніяких інших рішень там не буде. І головне, БРІКС не має жодних шансів на те, щоб зараз перетворитися на політичний чи воєнно-політичний союз.

This site is registered on wpml.org as a development site. Switch to a production site key to remove this banner.