В Україні знімуть біографічний фільм про художника і філософа Казимира Малевича. Багатьом до цих пір нічого не відомо про нього, крім його відомої картини «Чорний квадрат». Привідкриють завісу в його біографії і творчості режисер Дар’я Онищенко і продюсер Анна Паленчук. Про що буде майбутній байопік, яку роль у проєкті виконають фахівці Netflix і HBO – розповіла Дар’я Онищенко в інтерв’ю InfoResist і ПроШоКіно.
Чия була ідея створення фільму про Казимира Малевича?
Ідея належить продюсеру Анні Паленчук, засновниці компанії «435 Films». Вона також є продюсером фільму за сценарієм Олега Сенцова «Номери». Анна прийшла до мене з ідеєю рік тому. З самого дитинства Аня – великий фанат творчості Малевича і багато років цікавилася цією темою. Наші інтереси збіглися. Я великий шанувальник періоду авангарду в мистецтві. Ми відразу відгукнулися один одному, почали шукати матеріали. Аня познайомила мене з експертом, відомим українським мистецтвознавцем Тетяною Філевською, яка є автором кількох книг про життя і творчість Малевича в Україні. Вона зняла документальний фільм про творчість Казимира Малевича за підтримки Держкіно. Тетяна погодилася стати консультантом нашого проєкту. Після чого ми втрьох почали роботу над матеріалом.
В основі фільму – біографічні факти, але сам фільм – історія протистояння з іншим художником – Володимиром Татліним, а також його ставлення до радянського режиму?
Переді мною стояло завдання показати досить насичене життя Малевича. Сім’я Малевича весь час переїжджала, потім і сам Малевич все життя їздив: Москва, Петербург, Київ, виставки за кордоном. Всі ці періоди з’єднати і показати – досить складна задача. Драматургічно складна. Ми шукали різні шляхи рішення. І мене дуже зацікавила історія протистояння з конструктивістом Володимиром Татліним. Про неї я дізналася від відомого голландського мистецтвознавця. В одній зі своїх статей він писав про взаємини Малевича і Татліна. Вони обидва провели своє дитинство в Україні і обидва вважали, що Україна вплинула на їх творчість, формування як художників. Мені здалося, що це буде гарний фон для конфлікту – вони були ворогами і друзями. Вони обидва постраждали від радянського режиму.
Це буде байопік? Не документальний фільм?
Так, ми хочемо, щоб це був художній фільм. Як і в будь-якому художньому фільмі будуть і фіктивні герої, і історії. Але при цьому ми намагаємося зберегти історичну правду і показати правдиву історію героїв. Це найголовніше. З нами працюють фахівці з історії НКВД, з історії мистецтва. Ми багато матеріалу перелопатили і, я впевнена, що у нас вийде досить достовірний байопік.
Скільки часу пішло на написання сценарію і чи були проблеми в процесі створення?
Пішло у нас близько року – це зі збором матеріалу, з пошуком теми. Але процес написання сценарію у мене ніколи не закінчується, аж до зйомок. У нас вже зараз є достатньо сильний сценарій. Також ми потрапили до європейської програми MIDPOINT. Це програма, яка допомагає адаптувати сценарії до формату міні-серіалів. Викладачами будуть представники Netflix і HBO. Вони допомагають створити формат сучасного телесеріалу. Ми сподіваємося, що на основі цього фільму нам вдасться розробити і міні-серіал. Тому що життя Малевича та його оточення було цікавим і насиченим – це дає підстави розширити фільм у щось більше.
До речі, ви заговорили про програму MIDPOINT. Були критерії до сценаріїв для відбору у проєкті?
Там критерії є до подачі документів. Необхідно подавати трітмент, тобто начерки проєкту і попередні проєкти, які фахівці теж читають. У підсумку – 9 проєктів потрапляють до цієї програми. Вона складається з 3 воркшопів, які починаються вже червні і триватимуть до кінця року. Потім всі учасники представляють свої проєкти на Берлінале в рамках кіноринку. Що для нас є великим шансом заговорити про проєкт Малевича на інтернаціональному рівні.
А чи накладає цей проєкт зобов’язання? Або це безоплатна допомога?
Безоплатно нічого в цьому житті не буває (сміється) Це освітня програма. Тому під час воркшопу – багато роботи. Там багато практичних і теоретичних завдань. Але головне завдання – це написання гарного сильного сценарію для міні-серіалу. Це тривалий процес.
Ви вже сказали, що до роботи над фільмом залучені мистецтвознавці, а чи будуть працювати фахівці з Росії? Адже багато хто до цих пір називають його виключно російським художником, хоча він народився в Україні, а його батьки за походженням – поляки?
Мені здається, говорячи про Малевича, потрібно бути дуже обережним у питаннях його національної приналежності. Тому що сам Малевич, якщо почитати його щоденники, не вважав себе приналежним до якоїсь одній державі, національності, релігії. Він був за те, щоб мистецтво було поза якихось державних кордонів.
Після спілкування з різними мистецтвознавцями і з російськими в тому числі, я прийшла до висновку, що потрібно говорити чесно –це був українсько-польсько-російський художник. Адже його батьки були з Польщі, він говорив польською, українською, російською мовами. Всі ці факти не можна ігнорувати і тягнути в один бік. Шкода, що в деяких реєстрах і довідниках він значитися тільки як російський художник. Та головне, звичайно, він художник світового масштабу. Не треба його нікуди приписувати, а просто розповісти історію його життя.
З російськими мистецтвознавцями будете консультуватися?
Ми готові до будь-яких діалогів. У нас є джерела, на які ми спираємося і в Росії також.
До роботи над фільмом буде залучено держфінансування?
У нас зараз дуже складна ситуація з держфінансуванням. Звичайно, мої останні фільми фінансувалися за підтримки Держкіно. На мій погляд, цей проєкт підходить для держфінансування. Але цей конкурс Держкіно буде складним. Будемо сподіватися, і намагатися знайти фінансування в Україні і не тільки. Можливо, це буде копродукція з Польщею та Німеччиною.
Які зобов’язання накладає держфінансування і меценатство? У чому відмінність?
Якщо говорити на основі німецької системи, то тут все побудовано на фінансування держави і телеканалів. Ще є кінодистриб’ютори, які тебе підтримують. Але вцілому, меценатство несе в собі більше ризиків, тому що ти залежиш від конкретної людини, яка не завжди є професіоналом в кінобізнесі. Часто такі люди ставлять свої вимоги, які не збігаються в концепції і відображаються на якості продукту.
Відомий бюджет майбутньої стрічки?
Бюджет – це завжди питання до продюсерів. Поки рано говорити про це.
Плануєте поїздки по музеях, місцях, де жив/працював Малевич?
Там, де Казимир Малевич проводив свої лекції – далеко їхати не потрібно, це було в Києві. Нам би дуже хотілося провести частину зйомок там. Також в Україні є ряд сіл, де він проживав разом зі своїми батьками на Житомирщині, Полтавщині. Батько керував цукровими виробництвами. Тому нам би теж хотілося знімати на цих локаціях. Звичайно, є частина локацій, які знаходяться в Росії. Зараз ситуація дуже напружена, тому, я думаю, що цю частину локацій ми будемо знімати або в Україні, вбо в Польщі.
Вже обговорювалося акторський склад? Можливо, є вже якісь намітки, хто зіграє Малевича, хто зіграє Татліна?
Намітки є, але я поки не буду розголошувати, у нас ще будуть проводитися кастинги. Це дуже важливе питання – хто візьметься за таку складну роль і дійсно її потягне.
Минулого року вийшов документальний фільм про Малевича режисера Володимира Луцького. Ще напередодні прем’єри творці анонсували сенсацію у своїй стрічці. Вони розповіли, що знайшли справжнє місце народження і проживання Малевича в Києві. Вони змогли відновити втрачені дані. Чи буде у Вашому фільмі сенсація?
У нас сама історія взаємин Малевича з Татліним, те, як ми збираємося розповісти, в ній буде багато цікавих несподіваних моментів для глядача. У нас сценарій в своїй більшості побудований на правдивих фактах його біографії. Є цікаві моменти в кінці, які закінчують історію більш символічно. У стилі авангарду і супрематизму Малевича. Мені здається, це і буде великою несподіванкою.
Які художні завдання Ви ставите перед собою при створенні цього фільму?
Для мене важливо, щоб цей фільм передав дух Малевича як художника і розкрив його внутрішній світ як особистості, як людини. Коли я познайомилася з Тетяною Філевськю, то задала їй питання: «Що важливо для тебе, як для мистецтвознавця, якщо буде створено художній фільм. Що мені, як режисеру, потрібно, перш за все, передати?». Тут ми зійшлися з нею на тому, що можуть розходитися якісь історичні факти, але дуже важливо передати суть людини. І друге – це періоди творчості Малевича, які в художньому плані становлять дуже цікавий цикл. У його творчості були всі періоди, починаючи від реалізму, імпресіонізму, експресіонізму, кубізму, закінчуючи фігуризмом і супрематизмом. Тому, мені б хотілося побудувати і візуальну концепцію так, щоб читалися ці етапи в його житті і творчості. Для людей стане легше заглянути і зрозуміти, в чому сенс «Чорного квадрата». Адже багато хто до цих пір вважають «Чорний квадрат» досить простим творінням. Але коли знаєш весь етап життя і творчості художника, всю його біографію, можна зрозуміти глибину і сенс супрематизму.
Чи не боїтеся Ви, що аудиторія буде вузька? Що підуть дивитися фільм тільки ті, хто пов’язаний з мистецтвом, живописом?
Він був прекрасним поетом, філософом ,а не тільки художником. Мені здається, досі недооцінюється його внесок у формування української самосвідомості і нашу історію мистецтв. Тому художній фільм дозволяє за допомогою цікавій історії покрити більш широку аудиторію в кинотеаре. Наша мета – донести цей фільм до широкої публіки.
Крім того, у фільмі багато елементів детективного жанру, але в цілому – це буде історична драма.
Ви планували, а, може, вже зв’язувалися з родичами Малевича?
Зараз ми вступаємо з ними в контакт. Наш консультант знає їх особисто – це родичі художника в Канаді і в Польщі. Для мене, як для режисера і сценариста дуже важливо з ними зустрітися, дізнатися їх думку про сценарій. Можливо, у них буде своя думка. Я відкрита до всіх питань і коментарів. Досі через пандемію неможливо було зустрітися особисто. Але вже є запит. Дуже важливо, щоб родичі підтримали цей проект.
Про фільм «Забуті». Розкажіть коротенько історію головної героїні.
«Забуті» – досить важкий фільм. Це історія про молоду вчительку української мови з окупованого Луганська, яка дуже хотіла б переїхати на подконтрульну Україні територію. Але не може цього зробити через роботу свого чоловіка, дрібного контрабандиста. Вона змушена залишатися в окупованому місті і проходити так звані курси перекваліфікації. Ніна стикається з проблемою дискримінації української мови. Бореться за своє право самоусвідомлювати себе як українку. У неї зав’язуються стосунки зі своїм учнем. Це романтична історія. І, звичайно, фільм з сильним політичним підтекстом. Нам хотілося б нагадати про тих людей, які там залишилися – їх не можна забувати. Це стосується, звичайно, і жителів Криму.
Хто консультував Вас у створенні сценарію? Є моменти, наприклад, коли хлопець розгортає український прапор з даху будинку. З одного боку – це драматичний момент, з іншого – мені, наприклад, відома така історія, вона була насправді.
Це дуже реалістичне кіно. Придуманих сцен немає. Він був побудований на реальних історіях, про які ми дізналися через знайомих, або близьких людей.
Це копродукція? Як відбувалися зйомки?
Так, це копродукція зі Швейцарією. У нас уже відбулася прем’єра в Швейцарії.
Зйомки всі ми проводили в Києві, в Слов’янську.
Хто знімався у фільмі?
У головній ролі – Марина Кошкіна. Також зіграли Василь Кухарський, Данило Каменський.
Розкажіть про фігури Марії Куликівської, які розстрілюють у фільмі. Прототипом цієї історії була її реальна історія?
У Донецьку, в 2014 році, на території заводу Ізоляція знаходився центр сучасного мистецтва, де Марія показувала свої скульптури. Це були відлиті з мила зліпки її тіла. Коли завод захопили сепаратисти, вони розстріляли не тільки живих людей, але і скульптури Марії. Її оголосили забороненою в Росії художницею. Після цього вона не може потрапити в Крим, на свою історичну батьківщину. Сама Марія з тих пір робила багато арт-перформансів. Вона завжди робить акцент на політичну тему. Ми познайомилися з нею на її виставці в Мюнхені і я запитала чи зможемо ми зробити якийсь арт-перформанс в моєму фільмі. На початку фільму вона розстрілює свої скульптури.
Коли планується прем’єра в Україні?
З пандемією багато плани поламалися. Досі незрозуміло, коли люди повернуться в кінотеатри. Ми чекаємо рішення від найбільших кінофестивалів. Чекаємо літа і осені. У вересні планується прем’єра в Німеччині. І дуже хочу, щоб скоріше фільм побачили в Україні.
Чи плануєте ви промотур на схід України?
Це було б дуже здорово.
Аліна Бондарєва