Військовослужбовець Іван Сестриватовський, який ніс службу на межі з Кримом у ніч проти 24 лютого, розповів що відбувалося під час заходу росіян з півострова на материкову Україну і назвав дві версії, чому не вдалося підірвати мости. Про це він розповів в інтерв’ю «Українській правді».
48-річний старший сержант Іван Сестриватовський, що у квітні повернувся з російського полону, пригадує, що Чонгар був замінований ще з 2014 року. Особливо адмінмежу з Кримом до повномасштабного вторгнення не готували. Сапери обслуговували заміновані мости та перевіряли вибухівку.
Воїн пригадує, що повномасштабне вторгнення з Криму розпочалося мінометним обстрілом. Тоді він з побратимами вже підготував все для підриву мостів. Наказ про підрив мостів повинен був віддати командир позиції, а йому повинно було наказати вище керівництво.
До підриву мостів на Чонгар було все підготовлено. Іван чекав на команду, але зв’язку вже не було. На позиціях рвалися міни, звук по рації розпізнати було нереально. Рішення про підрив моста старший сержант приймав самостійно. При цьому він не знав, чи отримав командир команду зверху підривати мости на Чонгар.
“Я намагався здійснити підрив, але вибуху не сталося. Я не сапер, але варіанти два: або була висаджена якась диверсійна група, або дроти були пошкоджені мінометами. У мене два таких варіанти. Інших нема”, – сказав воїн.
Іван пригадав, що здійснив щонайменше три спроби підриву, перевірив дроти та наявність очевидних помилок, але вибуху все одно не сталося. Після цього військовослужбовець відійшов з підривної позиції на цивільному автомобілі із двома строковиками.
Під час відходу Іван отримав поранення, під мінометним обстрілом автівку знесло з дороги. Він намагався самостійно побудувати маршрут для відходу до позицій свого підрозділу. До них приєдналися ще троє прикордонників, які не встигли відійти. О 16 годині 24 лютого росіяни оточили військовослужбовців та взяли їх у полон.
Воїн зауважив, що до потрапляння у полон телефонував командиру, доповідав про розташування та чисельність колон росіян.
“Зі свого боку, я зробив все, що можливо”, – додав військовий.
Полонених доставили у Крим. При цьому росіяни не знали, що Іван був саме тією людиною, яка повинна була підірвати мости на Чонгар, хоча його й допитували.
“Мене допитували, але якби я сказав (що намагався підірвати мости – ред.), мене допитували б ще гірше. Я вирішив мовчати. Були запитання щодо мостів, але я відповідав, що я не сапер, і я не в курсі”, – зізнався військовий.
У Криму умови утримування були нормальними, але після транспортування у Росію розпочалося справжнє пекло. Військовий згадує, що були регулярні “допити із пристрастіями”, а також тортури.
У полоні росіяни постійно обіцяли українським воїнам забезпечити зв’язок з рідними, але постійно відтягували це. Як пригадав Іван, в один з днів їм дали ручки та листки паперу і сказали, що вони можуть написати листа рідним. Чоловік подумав, що це якийсь експеримент, або листи віддадуть в ФСБ. Втім, після повернення додому чоловік з подивом дізнався, що дружина отримала той лист.
Щодо подій на Чонгарі слідство із Іваном на зв’язок не виходило. Іван вважає, що підрив мостів зупинив би ненадовго рух ворожих колон, але вони готувалися до цієї війни, тому облаштування понтонних переправ зайняло б лічені години.
Іван додав, що люди повинні знати про події на Чонгарі, тому він вирішив розповісти про це публічно.