Хлорування питної води на рівнях, які є звичними для США та Європейського Союзу, може підвищувати ризик виникнення кількох видів раку, згідно з новим аналізом досліджень з усього світу.
Як пише The Guardian, процес дезінфекції води за допомогою хлору спричиняє утворення тригалометанів (THM) – побічних продуктів, які присутні майже у всіх системах громадського водопостачання. За оцінками, майже 300 мільйонів людей у США мають підвищені рівні цих речовин у воді.
Автори дослідження зазначають, що хоча хлорування є «дешевим, ефективним і доступним» методом знищення бактерій і збудників інфекційних захворювань, воно має і негативні наслідки. Зокрема, новий метааналіз вказує на 33% підвищення ризику раку сечового міхура та на 15% підвищення ризику колоректального раку.
«Те, що ми бачимо, є тривожним сигналом, і нам потрібно більше якісних досліджень», – зазначила провідна авторка дослідження, Емілі Хельте з Каролінського інституту у Швеції.
Хлорування води: користь і ризики
Дезінфекція води хлором стала революційним кроком у сфері громадського здоров’я на початку XX століття, суттєво підвищивши тривалість життя та значно зменшивши поширення таких захворювань, як холера та черевний тиф.
Однак у 1970-х роках вчені виявили, що цей процес супроводжується утворенням сотень потенційно токсичних побічних продуктів, які виникають через реакцію хлору з органічними сполуками, зокрема залишками рослинного матеріалу у воді.
Найпоширеніші з цих сполук – хлороформ, бромоформ, бромодихлорометан та хлордибромометан – мають генотоксичні властивості та викликають рак у лабораторних тварин.
Чи безпечні встановлені норми?
США та ЄС встановили граничні норми вмісту тригалометанів у питній воді:
- 80 частин на мільярд (ppb) у США
- 100 ppb у Європейському Союзі
Однак нові дані свідчать, що підвищений ризик раку може виникати вже при рівнях 40 ppb, що приблизно відповідає концентраціям, зафіксованим у Нью-Йорку. Агентство з охорони навколишнього середовища США (EPA) повідомляє, що у більшості міст рівні THM коливаються в межах 40-60 ppb, тоді як незалежна організація Environmental Working Group вважає, що безпечний рівень має становити лише 0,15 ppb.
В Україні гранично допустима концентрація (ГДК) хлороформу становить 0.2 мг/л (міліграми на літр). Це еквівалентно 200 ppb.
Як мінімізувати ризики?
Науковці визнають, що проблема створює виклик для регуляторів, адже водопостачальні компанії мають балансувати між знищенням небезпечних бактерій і мінімізацією побічних хімічних реакцій. Водойми з великою кількістю органічних речовин – наприклад, річки – мають підвищені рівні тригалометанів порівняно з підземними джерелами.
Серед можливих альтернатив:
- Попереднє очищення води від органічних речовин перед хлоруванням
- Зменшення дозування хлору (але це підвищує ризик бактеріального зараження)
- Використання ультрафіолетового опромінення або сучасних фільтраційних систем, хоча це значно дорожче
Емілі Хельте наголосила, що не варто відмовлятися від вживання водопровідної води, оскільки ризики, пов’язані із забрудненою водою, значно перевищують потенційні негативні наслідки хлорування.
Для побутового використання одним із найкращих методів очищення є фільтри на основі гранульованого активованого вугілля, які ефективно видаляють тригалометани.