Британські епідеміологи вважають, що стратегії для стримування коронавірусу, яких дотримуються заражені країни, мають багато недоліків. Однак карантин залишається найжиттєздатнішою стратегією. Про це йдеться в прогнозі наслідків заходів для боротьби з COVID-19, опублікованому групою епідеміологів під керівництвом Ніла Фергюсона з Імперського коледжу в Лондоні.
Стратегія стримування та стратегія пом’якшення
Група Фергюсона, яка з початку епідемії коронавірусу досліджувала епідеміологічні та математичні аспекти COVID-19, дослідила, яка зі стратегій боротьби з коронавірусом є найефективнішою.
До недавнього часу США і Велика Британія не вводили жорсткі заходи, які вже використовували Китай, Південна Корея та Італія, оскільки вважали, що в більш м’якій стратегії більше плюсів. Згодом вони змінили свою позицію. Ось, чим відрізняються стратегії, яких дотримуються різні країни:
Стратегія стримування (придушення) – передбачає запровадження найжорсткіших заходів на початкових етапах розповсюдження, щоб стримати коронавірус. Такі заходи передбачають, зокрема, закриття навчальних та розважальних закладів, самоізоляцію. Мета такого підходу полягає в тому, щоб не дати потонути системі охорони здоров’я в різкому зростанні заражених, яким потрібні місця в лікарнях, ШВЛ та інші обмежені ресурси.
Стратегія пом’якшення відрізняє від вищезазначеного підходу тим, що не передбачає закриття навчальних закладів або підприємств. Вона охоплює організацію карантинів для заражених і соціальне дистанціювання. Ідея такої стратегії полягає у тому, щоб «дозволити пожежі повільно прогорати», поступово позбавляючи його «палива». Кінцева мета – сформувати колективний імунітет з тих, хто одужав, не допускаючи перевантаження медзакладів.
Епідеміологи вважають, що обидві стратегії мають свої мінуси, однак м’які заходи можуть призвести до багаторазового перевантаження системи охорони здоров’я, а тому жорстка політика – це єдина життєздатна стратегія у цей час.
Втім, передбачити, яка зі стратегій виявиться кращою іншої у всіх ситуаціях, неможливо. Наприклад, навіть медичні наслідки запровадження суворих або пом’якшених заходів у різних ситуаціях можуть відрізнятися. Вони залежать від великої кількості факторів: географічного розташування, розміру популяції, схильності людей слухати рекомендації влади і того, як протікає захворювання у пацієнтів різних вікових груп.
Математичні моделі для визначення найкращої стратегії
Для того, щоб країни могли зробити раціональний вибір з урахуванням всіх особливостей, вчені використовують математичні моделі, де симулюється поширення COVID-19 при тому чи іншому сценарії. Таку модель створив Фергюсон ще в 2006 році для прогнозування епідемій грипу. Вона заснована на обліку транспортної структури Великої Британії, щоденного шляху кожного громадянина з дому на роботу і назад, середньої кількості мешканців будинку, середньої кількості дітей у класі та інших статистичних даних.
Зі свого дослідження епідеміологи виключили економічні та соціальні наслідки кожної з двох стратегій і зосередилися лише на медичних результатах. У результаті вони дійшли висновку, що вибір стратегії пом’якшення навіть в оптимальному варіанті призведе до того, що системи охорони здоров’я будуть перевантажені в рази.
«Крім того, навіть якби всі пацієнти отримали при цьому можливість лікуватися, ми прогнозуємо близько 250 тис. смертей (від ускладнень коронавірусної пневмонії) у Великій Британії та 1,1–1,2 млн смертей у США», – йдеться в дослідженні.
Однак моделювання показало, що стратегія пом’якшення все-таки повинна працювати: навантаження лікарень буде на третину менше, ніж у малоймовірному сценарії повного невтручання. Летальних випадків буде вдвічі менше. Також відмова від карантину, але ізоляція старшого покоління, сформує колективний імунітет. Втім, уникнути великої кількості жертв при цьому все одно не вийде.
А ось застосування стратегії стримування дозволить уникнути колапсу у відділеннях інтенсивної терапії і додаткових летальних випадків. Але затягнутися такий план може на довгий час.
Наслідки сценаріїв боротьби з епідемією
На графіку показано, що при самій жорсткій стратегії п’ятимісячний карантин дозволить «згладити пік», однак після його завершення новий пік виявиться трохи меншим варіанта бездіяльності. А ось проміжний варіант супроводжується меншим вторинним піком після скасування карантину. Такий альтернативний план, який передбачає плавне регулювання заходів стримування, призводить до серії спалахів зараження. Вони виникатимуть і спадатимуть кожні кілька місяців.
Вчені радять у проміжках між сплесками відмовитися від найбільш жорстких заходів, хоча вони повинні залишатися в силі майже дві третини часу. А саме до того часу, як населення буде вакциновано.
Епідеміологи не прогнозують, коли це може відбутися, але в своєму дослідженні виходять з того, що у випадку з коронавірусом це може зайняти від 12 до 18 місяців.
«Епідеміологічні заходи стримування з такими важкими для суспільства наслідками ще ніколи не застосовувалися так довго. Яким чином населення і суспільство відреагують на них, залишається незрозумілим», – наголосили в дослідженні.
Нагадаємо, станом на ранок 19 березня, кількість заражених коронавірусною інфекцією у світі зросла до 218 тис. 824 осіб. Померли 8 тис. 810 осіб, одужали — 84 тис. 118 хворих.