Російська авіація щомісяця скидає на українські позиції та мирні населені пункти близько 3000 плануючих бомб. Про це повідомляє Forbes.
Бомби із супутниковим наведенням мають радіус дії понад 60 км. Це означає, що російські винищувачі-бомбардувальники Су-30, Су-34 та Су-35 можуть випускати свої бомби поза межами досяжності майже всієї української ППО, окрім деяких західних систем.
Плануючі бомби КАБ вагою 500 та 1000 кг є “чудо-зброєю” для росіян, зазначила українська аналітична група Deep State. Протидії в українців практично немає.
“Можливо, українські сили не можуть захиститися від російських плануючих бомб. Але вони можуть завдати удару – за допомогою власних плануючих бомб”, – пише видання.
З цією метою українські військово-повітряні сили перетворюють свої 40 або 50 уцілілих винищувачів МіГ-29 і, можливо, також десятки винищувачів Су-27 на високоточні плануючі бомбардувальники, озброївши їх американськими підвісними бомбами малого радіуса.
Це важлива подія, оскільки крихітні українські військово-повітряні сили намагаються зрівнятися з нищівною кампанією плануючих бомбардувань значно більшої російської авіації, яка має сотні Су-30, Су -34 і Су-35 з чотирма або навіть шістьма КАБ на кожній місії.
“Це фантастична новина”, – написав фінський аналітик Йоні Аскола.
Погана новина полягає в тому, що Україна, ймовірно, не може придбати достатньо SDB (Small Diameter Bomb – бомби малого діаметру) або інших боєприпасів, щоб продовжувати місії своїх МіГів та Су.
Ніхто за межами Пентагону та українських військово-повітряних сил не знав, що українці мають 130-кілограмові SDB, які працюють на відстані 110 км під супутниковим наведенням на висувних крилах, поки наприкінці минулого місяця в мережі не з’явилися фотографії, на яких зображено МіГ-29 із шістьма мініатюрними бомбами під крилами.
Українські МіГи вже були здатні нести плануючий боєприпас. Минулого року американські, французькі та українські технічні фахівці працювали разом, щоб озброїти українські МіГ-29 і Су-27 американською глисерною бомбою Joint Direct Attack Munition Extended Range і глідною бомбою Armement Air-Sol Modulaire французького виробництва. JDAM-ER і AASM важать близько 225 кг.
SDB має перевагу в тому, що він менший, а також може похвалитися більшою дальністю, ніж JDAM-ER і AASM, обидва з яких досягають приблизно 65 км за найкращих умов. Один МіГ чи Су , озброєний SDB, міг би вразити шість цілей за один виліт, і зробити це з великої відстані, таким чином зменшивши ризик з боку російської ППО.
Не менш важливо, що SDB коштує всього 40 000 доларів за бомбу. Це приблизно така ж вартість, як JDAM-ER, але в п’яту частину менше вартості AASM. Низька вартість SDB повинна перетворитися на більші партії бомб для України.
“Будь-яка додаткова поставка буде дуже необхідна”, – написав Аскола.
З інтенсивності ударів російських атак стає очевидним, що промисловість РФ може виробляти близько 3000 комплектів плануючих бомб щомісяця. Щоб витратити всі 3000 бомб, потрібно всього кілька десятків Су, кожен з яких запускає по два-чотири КАБ через день протягом місяця.
Військово-повітряні сили України повинні мати достатню кількість літаків, щоб відповідати темпам бомбардувань росіян. І щойно цього літа українці отримають 85 одиниць F-16, їм буде більш ніж достатньо літаків.