Головним вигодонабувачем вибуху на Близькому Сході, війни між Хамасом і Ізраїлем виявляється повинен був бути не Іран або Росія, а Китай. Росія та Іран, поза своїм бажанням, виявилися лише виконавцями волі Пекіна. З одного боку, боротьба з Ізраїлем, одвічним союзником США, руками радикальних проксі-силами – хамасевцамі це хороший майданчик для боротьби Китаю з США. З іншого боку, це спосіб відтягнути увагу і сили Америки, як від України, так і від Тайваню. Але головна причина активного вторгнення Китаю на Близький Схід через Іран і Росію це загроза, гостра геополітична конкуренція його десятирічному грандіозному проекту “Шовковий шлях – один шлях, один пояс і одна доля”.
Після саміту в 20-ки великих країн в Делі раптом з’ясувалося, що у проекту “Шовковий шлях” з Китаю в Європу є енергійний реальний конкурент – проект “Індія – ОАЕ – Саудівська Аравія – Ізраїль”, в який захід і багаті арабські країни збиралися вкласти один трильйон доларів. Ось чому голова Китаю Сі відмовився їхати на саміт в Делі. Реалізація цього проекту остаточно губить надії Китаю прорватися на захід, в Європу, минаючи США.
У Китаю 10 років тому було два шляхи, два варіанти маршруту “Шовкового шляху”.
Перший маршрут, на який так розраховував Кремль – через Казахстан і Росію, але поразка Россії в російсько-українській війні і прийняття Фінляндії і Швеції в НАТО остаточно закрило це шлях Китаю в Європу.
Другий маршрут Шовкового шляху повинен був минути Росію і через Афганістан, Пакистан, Іран і Сирію прорватися до портів Європи. Але після того, як Хамас, за допомогою Россії та Ірану, напав на Ізраїль ситуація вийшла з-під контролю. Незвично різка реакція країн західного світу, солідарного з позицією Ізраїлю, зіткнулася з гострою про Палестинської реакцій в арабських країнах Близького Сходу і деяких країнах Європ. Але Китай не вміє вчитися на своїх помилках (дружба з Путіним) або бути миротворцем.
Таким чином, військово-політичний конфлікт Ізраїлю і Хамасу, в разі його поширення на інші країни, загрожує затягнутися на роки, що ставить хрест на “Шовковому шляху” Китаю через Близький Схід.