Бумеранг, який, на жаль, повертається
Сьогодні одна людина мене поставила в жорсткий ступор своїм питанням: «І що, там кажуть, коли там вже наші захочуть закінчити війну?».
Я тричі вдихнув і видихнув перед тим, як відповісти. Відчув, що забракло повітря.
Ну от як? Як, на третьому році повномасштабки і на десятому році вторгнення росії в Україну, люди можуть формулювати так запитання? Як можна не усвідомлювати очевидні речі?
А потім згадав 19-й. Коли на виборчій кампанії казали, що то «клятий Порошенко» не хоче закінчувати АТО. Тепер – от несподіванка – те саме кажуть про Зеленського. І я мушу захищати і відстоювати вже його, діючого президента, пояснювати і переконувати, що ключ до закінчення війни – в руках путіна, а не України. Причому, доводиться захищати Зеленського якраз від тих людей, які ж за нього і голосували і яких він колись переконав, що для того, щоб прийшов мир, потрібно «просто припинити стріляти».
У мене було стійке враження, що це за кордоном не розуміють, що слова путіна «про мир» – це насправді заклик до капітуляції України. З усіма наслідками. А виявляється, що і в нас досі все запущено. І хтось досі вірує, що від бажання чи небажання жертви залежить настрій гвалтівника.