Українські фільми один за одним виходять у широкий прокат і завойовують серця українських глядачів. Незабаром в кінотеатрах ми зможемо подивитися спортивну драму “Пульс” режисера Сергія Чеботаренка. В основі картини – реальна історія української легкоатлетки Оксани Ботурчук, яка отримала травму, але не залишила свою мрію – підкорити Олімпіаду. У фільмі знявся і український актор і режисер Ахтем Сеітаблаєв (“Захар Беркут”, “Кіборги”, “Додому”, “Хайтарма”). В інтерв’ю InfoResist Ахтем розповів про свого персонажа в “Пульсі”, про нові проєкти “Доброволець” і “Номери”, а також про свій погляд на те, що відбувається в українському кіно.
Нещодавно вийшов другий трейлер картини «Пульс», де є кадри з вашою участю. Отже, вийшов ваш герой – лікар…
Мені зателефонував продюсер фільму (Єгор Олесов – ред) та розповів про новий проєкт, в якому мені хочуть запропонувати роль лікаря-окуліста. Мені стало цікаво, таку роль я ще не грав. Але причина, звичайно, не тільки в цьому. Це гарна історія. Історія людини, яка змушена, як лікар, говорити важку правду, але як людина – щиро переживати, що дівчина не зможе більше бачити. І тим більше займатися спортом, він їй тепер категорично протипоказаний, адже це її найбільша мрія, стати чемпіонкою. Це історія подолання себе, боротьби з собою. Мені вона дуже подобається і це по-своєму надихає. Тим більше, знаючи, що за цією історією стоять абсолютно реальні люди, мої добрі знайомі, колеги, з якими я співпрацював у різних проектах. А ось з режисером (Сергій Чеботаренко – ред) – це перша співпраця.
А яким був ваш лікар? Чесний, суворий, але завжди готовий допомогти або ж навпаки?
Мій герой не з тих, хто готовий за певну мзду сказати діагноз, який би обнадіяв молоду дівчину та її батьків. Він розуміє, через що потрібно пройти головної героїні, а це пряма загроза її здоров’ю. Лікар, якого я граю, розуміє це, і досить жорстко, зі свого боку, забороняє їй думати про спорт. Після цього Оксана з батьками перестають відвідувати мого героя, їдуть в інше місто, і там зустрічають лікаря, який говорить про те, що все можливо.
Те, що відбувалося далі, можна назвати дивом, і силою волі, та збігом обставин, але, врешті-решт, принесло свої результати.
Зустріч з вашим персонажем для героїні є одним з поворотних подій у фільмі?
Так. Саме мій персонаж повідомляє їй, що її мрія не здійсниться. Для неї це справжня катастрофа – жити без мрії!
З чим у вас асоціюються медики?
З одного боку, так склалося і, в якійсь мірі завдяки професії, у мене досить багато знайомих, близьких товаришів, серед медиків: хірургів, терапевтів, анестезіологів, лікарів-стоматологів. Мені щастить на хороших лікарів і є за ким підглядати (посміхається). Я зіграв п’ять лікарів різних кваліфікацій і кожен раз це був новий досвід. Медики у мене асоціюється з сильними, впевненими людьми, з хорошим почуттям гумору, іноді досить цинічним. І це як раз те, що допомагає не включатися в усі хвороби, які зустрічаєш. І залишатися людиною, професія якого передбачає ясність розуму, твердість руки і точність рішень. Але при цьому, вони – живі люди. Як правило, ще й фізично сильні.
Чому вирішили зніматися в цьому фільмі, незважаючи на завантаженість у графіку?
Мені сподобалася історія Оксани. Вона справжня, дійсно мотивуюча, у ній поєдналися воля людини, диво, непереборні перешкоди. І обставини, які абсолютно не передбачали здійснення цієї мрії. Та й жанр спортивної драми не так часто зустрічається в нашій індустрії.
Є критерії, за якими ви обираєте проєкт?
Історія, режисер, команда (посміхається).
Для Сергія Чеботаренка – це повнометражний дебют. Як старший наставник, так сказати, не було ініціатив підказати щось або ж навпаки, розчарувань?
Я не пам’ятаю, щоб я на майданчику вказував на щось режисерові. Щось обговорити, порадитися – так, може бути, якщо у режисера є таке бажання. Як правило, я намагаюся виконати все, що вимагає режисер тому що він бачить картину цілком. Якщо у мене є що запропонувати і це лягає в історію, яку бачить режисер, тоді я пропоную. Але зазвичай немає, не викликає. Знімай свою (сміється).
Власне, про своє. Не можу не запитати про ваші нові проєкти. Про що «Доброволець». Коли ми зможемо побачити його?
Напевно, буде правильніше, якщо прем’єра відбудеться в день захисника України. Зараз серіал на етапі постпродакшену.
Про що цей серіал?
Якщо коротко, то, перш за все, це серіал про непросте повернення чоловіка з війни. Те, з чим він стикається, те, як ми, цивільні, з ним стикаємося тут. І, слава Богу, якщо знаходяться спільні точки і спільне розуміння, і ми відчуваємо те, що відбувається. Але досить часто так не трапляється. Часто просто нікому допомогти повернутися до мирного життя. Буває так, що наші хлопці, дівчата, чоловіки, повернувшись з війни, впадають у депресію, що може призвести до самогубства. Якщо не помиляюся, понад тисячу спроб суїциду, близько 50% зареєстрованих розлучень. Це проблема і величезний біль, ы я вважаю своїм обов’язком за допомогою кіно, через телевізійний фільм, підняти цю тему. Це бойовик, чоловіче кіно, але з дуже важливою ліричною складовою. Це важливий фундаментальний етап у житті нашого героя і, в принципі, кожної людини, яку іноді потрібно рятувати і оберігати.
Але для мене головне – спробувати розповісти тим, хто не знає, що таке війна, як важливо бути уважними, толерантними і мудрими. І вдячними по відношенню до тих людей, які повертаються з війни. Завдяки яким ми можемо жити тут мирно.
Це 8-серійна історія. Кожна серія – окрема історія окремого героя?
Напевно, правильно буде назвати горизонтально-вертикальним серіалом (існують горизонтальні, вертикальні та горизонтально-вертикальні серіали – ред.). Є головний герой, є друзі головного героя, які проходять через всі серії, є глобально одна подія, яка розтягнута у часі (підготовка терористичного акту – ред.). Але по ходу ми дізнаємося про інших персонажів, які приходять в цю історію, але потім з різних причин з неї вибувають. І за ними стоїть теж їх власна драматична історія. Так чи інакше, тема війни стосується всіх головних персонажів. У когось це проблема батька і дітей, у когось – кохання до жінки, яка вийшла заміж за іншого. У когось – це повернення з війни і відчуття провини за загибель друзів. Дуже сподіваюся, що в цьому телевізійному фільмі для кожного глядача буде що подивитися, про що подумати, що відчути.
Хто знімався?
Олег Шульга, Олександр Пожарський, Сергій Дерев’янко, Андрій Мостренко, Всеволод Шекіта, Марія Пашкурова-Петренко, Ольга Олексій, Сергій Дзялик, Роман Мацюта, Роман Ясиновський, Наталія Васько, Денис Гранчак, Волощенко Олег, Микола Боклан, Таїсія-Оксана Щупак, Петро Ниневский, Сергій Деньга. Знімалися також ветерани війни – Євген Жуков «Маршал», Євген Терехов «Титановий Джексон», Віталій Бельський «Док» та ще чимало ветеранів та відмінних українських акторів і акторок. Хороший акторський склад!
Також не можу не запитати про нещодавнє призначення голови Держкіно Марини Кудерчук. У фейсбуці ви написали пост про це і поставили таке риторичне питання, а може і не риторичне запитання – що буде з українським кіно.
У мене великі переживання і великі побоювання… Починаючи з того, як був проведений конкурс – це стидоба і ганьба. Я не знайомий з пані Кудерчук. Але мені добре відомі досягнення Юлії Синькевич на своєму місці. Це не можна порівняти, як, наприклад, людина, яка запускала, умовно кажучи, в космос кораблі, і фахівець, який прийшов послухати майстер-клас з цього приводу.
Не секрет, чиєю кандидатурою є пані Кудерчук. Це так «нова» політична команда уявляє собі управління країною? Ситуація з кіно, як відображення того, що відбувається в країні, – легковажний виборець = недалека, малоосвітня, в більшості своїй, неадекватна влада. Скільки часу минуло після призначення? Де прес-конференція, де власна програма розвитку українського кіно?
Не можу нічого сказати з приводу людських якостей – я не знайомий з нею. Але очевидно те, як проходив конкурс і сам підхід. І мій моніторинг того, що зараз залишилося від третього пітчингу Держкіно. Скоротили на 50% кількість проєктів, які могли претендувати на фінансову підтримку. Серед фільмів, які залишилися, дуже мало, – а якщо говорити точніше, то практично немає, – сценаріїв, які б розповідали про історичні події або персонажів, які сприяли формуванню української культури і національної ідеї.
“Українське кіно буде. Тому що, якщо хтось хоче нас закопати в землю, нехай пам’ятає, що ми – зерно, яке проросте.”
І все ще відкрите питання 11 – го пітчингу Держкіно – було це їх самостійним рішенням про фінансову підтримку того чи іншого фільму, або ж їх змусили. Наприклад, в 21-му році буде 150 років з дня народження Лесі Українки. Дивно, що проєкт, який на момент пітчингу був одним з найсильніших, не знайшов підтримки. Якщо єдина причина не підтримати фільм про Лесю Українку, (який міг би стати подією, тому що зібралася досвідчена, професійна, вболіваюча за свою справу, міжнародна команда), є той факт, що режисерка – громадянка Грузії, тоді важливо не забувати, що Нана Джанелідзе (автор сценарію і композитор фільму Т. Абуладзе «Покаяння» – хто знає, той зрозуміє) – режисерка, у творчому доробку якої є чудові художні та документальні фільми. Мені здається справедливим, що в інших фільмах 11-го пітчингу Держкіно наявність режисера-іноземця не завадило отриманню гарантій на державну підтримку. Сумновідомий депутат Брагар виступив знатним експертом кіно і сказав, які фільми потрібно виробляти за підтримки Держкіно.
Українське кіно буде. Тому що якщо хтось хоче нас закопати в землю, нехай пам’ятає, що ми – зерно, яке проросте.
Давайте про хороше, про “Номери”. Як прийняв Берлін картину? Які моменти у фільмі публіка прийняла по-особливому?
Судячи з тривалості оплесків і переповненими залами, фільм «Номери» глядач прийняв. Те, як зал «дихав» в унісон подіями, які відбувались на екрані, дозволяє мені сказати, що ми зуміли знайти необхідний для розуміння і відчуття цієї історії інструментарій.
Коли чекати на трейлер?
Вже зовсім скоро, ми закінчили основну роботу, залишилися маленькі штришки і до кінця лютого ми його презентуємо українському глядачеві. (Зараз у Мережі є трейлер, який презентували на Берлінале 2020 – ред.)
Хто поїхав на Берлінале?
У Берліні зібралася частина нашої команди. Актори Саша Бегма, Агата Ларіонова, Женя Черніков, Віктор Андрієнко, композитор Мілош Єліч, кастинг-директор Анастасія Чорна, продюсери Анна Паленчук, Даріуш Яблонський, Віолетта Камінська, а також режисер монтажу Ярослав Камінський, який працював над фільмом «Холодна війна», і прекрасний художник-постановник Кирило Шувалов. Звичайно ж Олег Сенцов, ми разом з ним презентували фільм 18 лютого, а 21 лютого Олег не зміг бути на показі, тому що брав участь у правозахисній конференції в Грузії. Сьогодні Олег не тільки режисер і творча людина, він ще громадський діяч і правозахисник. Це накладає на нього додаткові зобов’язання. Від усієї душі бажаю йому сил все витримати і удачі в його починаннях.
Невеликий бліц:
Для Вас критика – це
Критика – це допомога в тому, чого ти не знаєш. Для того, щоб ти дізнався щось нове не тільки про себе, але і про свою роботу, з’являлася мотивація для творчого зростання.
Вдалий фільм – це
Це з’єднання втілення режисерського задуму і команди, це емоції, це добре виконана професійна робота, гарна, з меседжем.
Відкриття в українському кіно, які ви зробили для себе, за останній рік-два?
Ще раз переконався, як багато талановитих людей. З прекрасними картинами, багато з яких – дебютні. Це мотивує, підштовхує, цьому радієш.
Найбезглуздіші «відкриття», які ви чули про себе?
Найдивніше відкриття я зробив про самого себе. Що я як був ледачою людиною, так і залишився. Це, скоріше, моє власне відкриття про самого себе. Але іронія в тому ,що сам собі ,часто ти не можеш сказати, що, давай от зробимо це, відпочинемо, а потім знову в бій. Мені страшно і здається, що життя проходить повз, і ти не можеш зупинитися, подивитися по сторонах, бо тобі здається, що ти повинен постійно бути в русі.
Аліна Бондарєва