Істерики, які влаштовував Дональд наш Трамп у спробах отримати премію миру, призвели до двох наслідків:
1) Україна була змушена вести переговори з США, вичищаючи план Ушакова-Дмитрієва-Віткоффа до стану, коли стали зрозумілими: загальна рамка угоди, гарантії безпеки і “план процвітання”. У підсумку все уперлося в питання територій.
2) Для вирішення питання територій були скликані тристоронні переговори Росія-США-Україна.
Але є проблема.
Путін, відправляючи делегацію на переговори, продовжує вірити, що він може захопити Донбас військовим шляхом, і сподіватися, що українська оборона розвалиться, і тоді вся країна ляже до його ніг.
У той же час ми сподіваємося, що російська армія/економіка здохнуть, намагаючись втілити мрії Путіна.
У підсумку переговори нібито йдуть, але при цьому сторони не залишають надій, що противник вичерпається в найближчий час.
При цьому у нас немає вибору – якщо ми припинимо опір, Україна припинить своє існування. А ось якщо Путін вирішить зупинитися, все закінчиться. Тобто все залежить тільки від галюцинацій в мозку Путіна – поки вони переважають, війна триває.
А значить, триває і переговорна еб**ина.