Зернова домовленість важлива для Путіна. Більш того, вона йому потрібна. Це можливість торгуватися із Заходом та Туреччиною щодо питань, які до агросфери не належать. І взагалі можливість торгуватися. А от будь-яка працююча конструкція без Росії для Путіна виглядає як жах, адже це покаже, що в Чорному морі його помножили на нуль і геополітичний вплив РФ в частині Чорного моря прагне до нуля. Це вже не просто про слабкість, це про геополітичний занепад у критичному для РФ регіоні.
Тому Кремль завдаватиме ударів, щоб запобігти зерновому чи іншому експорту без його згоди. Зростання загроз призведе до зростання страхових премій та компенсацій, це добре розуміють у Москві. Путін дуже хотів би “продати” продовження зернової домовленості Ердогану. В нього є, про що з ним говорити. Він також розуміє, що китайцям припинення зовсім не подобається.
Тому він намагатиметься домовитися.
Крім того, він вміє читати геополітику – Захід багато разів засудив припинення, але реальних дій немає, а значить, як думає Путін, Захід не має волі діяти жорстко та/або хоче домовитися. Адже Захід розумів, що Путін не продовжить зернову конструкцію, оскільки він хоче показати себе не слабаком всередині РФ і отримати хоч щось в сенсі послаблення санкцій – вони діють повільно, але їх дія почала кусатися.
Тому відповідь на його дії мала б бути готовою заздалегідь, але її немає і це створює для Путіна простір для геополітичного маневру – зацікавлених у продовженні багато. Але Кремль перейшов, можливо, сам не до кінця це розуміючи, нову важливу лінію, тепер це його війна проти всіх, адже страждає весь світ і Кремль цього свідомий. “Хай всім буде гірше”- тепер це один з принципів російської війни – хтось зрозуміє це сам, іншим ми маємо пояснити.