Путін, Лукашенко і Пригожин використовують один одного в загальних і своїх цілях. Поки ці цілі не стали суперечать один одному, але вже явно не збігаються. У кінцевому рахунку, Путіну не потрібен ні живий Лукашенко, ні живий командир ПВК Вагнер Пригожин. Але смерть будь-якого з них завчасно послабить самого Путіна. Повалення Лукашенка Кремлем призведе до втрати Білорусі. Знищення завчасно Пригожина призведе до втрати “африканських завоювань” Путіна-Пригожина і залишить його сам на сам з російською армією, яка програла війну в Україні і якій він не довіряє і вже боїться.
У кожного з цієї трійки свої мотиви для співпраці і способи використання партнера. Але в будь-якому випадку, всі троє – Путін, Пригожин, Лукашенко прекрасно усвідомлюють, що в майбутньому може залишитися тільки один з них.
Поєднання російської тактичної ядерної зброї (ТЯО), перекинутої Путіним до Білорусі з присутністю там ПВК Пригожина різко загострює військово-політичну ситуацію не тільки на південному сході України, а й Центральній Європі. З іншого боку, сам факт виведення Пригожина на міжнародний рівень і переміщення його з Українського фронту на білоруські напрямок говорить про те, що Путін обмежений у своїх ресурсах і планах продовження війни.
Більш того, використання нелегітимних, іррегулярних, парамілітарних проксі-сил, що мають великий досвід війни і підкоряються виключно Путіну, робить міжнародний статус Путіна вкрай двозначним. Тепер ніхто з міжнародних політиків не знає з ким він має справу – з підлим господарем приватної армією Вагнер, здатним на все, або легітимний президентом Росії, що грає за правилами. Путін намагається розірвати зв’язок між своєю величезною владою і відповідальністю за свої вчинки. Але, що може пройти в Росії, не пройде на міжнародній арені.
Путіну здається, що “поєднуючи” ТЯО з ПВК Вагнер і розширюючи зону військово-політичної напруженості, він розширює свободу маневру своїх дії з України на Прибалтику і Білорусь, Польщу і на півдні – на все Чорне море. І, чим гірше буде становище російської армії в Україні, тим активніше Путін буде розширювати зону своєї агресивної активності на інші регіони світу і сфери життя (море, космос, кіберпростір, продовольство, вибори в інших країнах, трамп і т д).
Путіну, як чекісту, який намагається будь-якими засобами утримати свою владу, хочеться вірити, що таким чином, він вміло шантажує США, НАТО і примушує їх до перемир’я за рахунок України. Але, використання Путіним Лукашенка і Пригожина в цьому плані ядерного шантажу заходу лише погіршують його становище, а не допомагає йому видертися з війни Україні.