У кінотеатральний прокат увірвався новий фільм Лани Вачовскі “Матриця: Воскресіння”. Ми з терпінням чекали майже 20 років (з дати виходу першого фільму трилогії) і з нетерпінням останні пару тижнів, коли творці активно підігрівали інтерес яскравими трейлерами. Ми подивилися “Матрицю: Воскресіння” і вирішили поділитися враженнями від перегляду.
Матриця – коротко про трилогії
Перша частина вийшла в 1999 році, чим викликала неймовірний фурор серед кіноманів. Про протистояння людей і машин тоді явно подобалося знімати і дивитися, а кіберпанк вже був у пошані, тому брати (ще в той час) Вачовські потрапили в яблучко. Навесні 2003 року вийшла друга частина, а восени 2003-го приспіла і третя, але ці кінокартини вже були прийняті без особливого захоплення. Втім, це не завадило трилогії зібрали на трьох безліч нагород: від “Оскарів” до премій за кращий саундтрек.
Фанати з роками розділилися на два табори: одні хвалять всі три фільми і у захваті від фіналу, а інші “поважають” тільки першу частину і вважають, що будь-які продовження – то вже зайве.
“Матриця: Воскресіння” – сюжет
Минуло 60 років після закінчення Війни з машинами. У четвертому фільмі Нео живе в Матриці і є головним розробником гри про матрицю Томасом Андерсеном. Він не пам’ятає нічого зі свого позаматричного минулого, але у нього стресовий розлад, його мучать спогади з подій перших трьох фільмів. Тому він ходить до психоаналітика. Той напихає його сумнівними синіми пігулками і життя проходить ніби повз нього. До речі, лікар, він же “Аналітик” зіграв важливу роль в об’єднанні і роботі людей і машин.
“Тобою може бути хто-завгодно, а ось я можу бути ким-завгодно”
Єдина втіха для Томаса/Нео – жінка Тіффані в кав’ярні з символічною назвою Simulatte. Томас майже щодня спостерігає за тим, як вона з дітьми купує каву і ласощі, а познайомившись з жінкою – впізнав в ній ту саму Трініті зі своєї гри. У момент відчаю чоловіка рятує Багс – дівчина з реального світу, яка знайшла Морфеуса і вони разом рятують Нео. Пройшовши в черговий раз шлях повернення з Матриці Нео вирішується врятувати і Трініті.
Посили фільму
“Твоя смерть – це не кінець світу”
Сама Лана Вачовскі зізналася, що після втрати батьків була в розпачі. За її словами, втративши маму і тата в її свідомості знову воскресли Нео і Трініті і життя наповнилося новим змістом. Отже, смерть – це не кінець, а початок нового етапу, нового шляху, нової енергії і не потрібно на ній зациклюватися. Тому в четвертому фільмі Лана відрефлексувала смерть батьків.
“Любов-єдина сила, яка рухає нами”
Саме любов Нео і Трініті дала їм другий шанс на життя, нехай навіть в матриці. Саме любов давала неймовірну енергію для машин і матриці, що не могли не використовувати програми. Тому любов і рятує головних героїв і в ім’я любові все і відбувається. Тут Лана продовжує свою думку про вибір-вибір вже зроблений, навіть якщо загинуть мільйони ти врятуєш ту єдину, без якої не уявляєш свого життя.
У фіналі виявляється, що Трініті є також обраною, як і Нео, їх сили рівні. Це вже історія про самоідентифікацію, пошуки себе, адже коли знімалася перша трилогія-Вачовські ще були братами, зараз вони сестри. Можливо так Лана відрефлексувала і свою зміну статі, показавши, що ким би ти не був або, ким би ти не став – знаходиш силу – силу бути собою.
Враження від фільму “Матриця: Воскресіння”
Воскресінням колишньої слави цей фільм навряд чи назвеш, але щось в ньому точно є. Хоча б самоіронія, висміювання своїх же помилок у своїх же фільмах, БІГ босів з Ворнера і легка пародія на низку фільмів, той же “Джон Вік”. Але, на жаль, діалоги героям давалися складно, про екшен-сцени я взагалі мовчу. Кіану флегматично-спокійний і навіть ніякий. Єдине, що дійсно помітно-реальна хімія між героями Кіану Рівза і Керрі-Енн Мосс. Мабуть, вже дозріли, так як в перших фільмах цього не було.
Можливо, четверта “матриця»” розрахована на нове покоління, яке не озирається назад, а може на тих, хто просто хоче побачити знайомих героїв.