Кіномани нарешті отримали шматочок десерту у вигляді прем’єри “Французького вісника” Веса Андерсона після яскравого і гарячого осіннього меню з “Дюни”, “Не часу вмирати” і “Останньої дуелі”. Андерсон дебютував у 90-х і з тих пір дивує палітрами, симетрією, і, звичайно ж, музикою в авторських фільмах. Про що нове творіння автора “Готелю” Гранд Будапешт”, “Академії Рашмор” і “Сімейки Тененбаум”.
“Французький Вісник” від “Ліберті, Канзас Івнінг сан”: сюжет фільму
Історія Андерсона – не збірний образ журналістів, що працюють в газетах і журналах. Прототипом “Французького Вісника” став улюблений журнал режисера The New Yorker, а деякі персонажі і події і зовсім були засновані на прообразах реальних особистостей. Наприклад, одна з сюжетних ліній присвячена реальним подіям – французьким студентським протестам у травні 1968 року.
Отже, події картини розвиваються у вигаданому французькому містечку Еннуї-сюр-Блазі. Артур Говіцер-молодший відкриває місцеве відділення американської газети, його історія починається з відпустки, ну, так кажуть на початку фільму… У картині як мінімум три сюжетні лінії – це історії, опубліковані на сторінках того самого “Французького Вісника”. По суті, в кожній цій історії, хоч і центральний персонаж, але фігурує журналіст “Французького Вісника”.
Акторський склад фільму
Вже традиційно з фільму у фільм переходять”старожили ” Андерсонського кіно: Білл Мюррей, Едріен Броуді, Тільда Суїнтон, Джейсон Шварцман, Лів Шрайбер, Віллем Дефо, Оуен Вілсон. Додалися цього разу й інші актори-лауреати І номінанти на”Оскар” і не тільки: Френсіс Макдорманд, Едвард Нортон, Сірша Ронан, Леа Сенду, Анжеліка Х’юстон, Тімоті Шаламе, Елізабет Мосс. Кожен кадр буквально напханий зірками і їм абсолютно не тісно.
Враження від перегляду “Французького Вісника”
Багато сцен Андерсон показав монохромно, як папір і чорнило. З одного боку, це хороший крок в контексті розповіді про журналістів і їх роботу, крім того, один з реверансів Годару і “новій хвилі”, але це так не йде фільму режисера в цілому! Знебарвлюються не тільки кадри, але як ніби і їх душа, їх внутрішня енергія, яка повинна наповнювати глядача. Однак, справедливості заради, зазначу, що потік слів, деталей, фарб, опису потрапляють в яблучко. І, звичайно, знімаю капелюх перед режисером за його динамічну, хитромудру і чудову данину поваги журналістиці.
Назва містечка, де виходить “Французький Вісник”, в перекладі з французького ennui і blasé означає” пересичена або стомлена нудьга”, подивившись фільм, нудно точно не буде. Знайти цікаве там, де цього не помічають, і написати так, щоб хотілося перечитати – журналістам і Весу Андерсону це під силу.
Нагадаємо, раніше ми зробили Огляд фільму”Остання дуель”.