Ціла низка політичних сил робитиме акцент на тому, що їхній лідер — претендент на прем’єрство.
Враження від партійних списків змішане. У списках «Слуги народу» — справді нові обличчя, пов’язані з командою Зеленського за родом громадської діяльності або бізнесу. Це нові професіонали з різних сфер — від IT-бізнесу до архітектури. Серед них навіть є ті, хто не голосував за Зеленського на президентських виборах і ставився до нього скептично.
Ціла низка політичних сил робитиме акцент на тому, що їхній лідер — претендент на прем’єрство
Враження від партійних списків змішане. У списках «Слуги народу» — справді нові обличчя, пов’язані з командою Зеленського за родом громадської діяльності або бізнесу. Це нові професіонали з різних сфер — від IT-бізнесу до архітектури. Серед них навіть є ті, хто не голосував за Зеленського на президентських виборах і ставився до нього скептично. Про це пише автор на сайті “Новое время”.
Схоже, найприємніше враження залишає список Вакарчука. І він відповідає його власному іміджу. Тут відчувається системність, спільна ідеологічна позиція, але також і мінус. Сильних гравців, потенційної фігури на посаду прем’єр-міністра не видно. За умови достатньої активності «Голос» може обійти партію Порошенка — потенціал є. Вони також можуть частково поборотися і за виборців Зеленського.
Ребрендинг БПП — це крок у правильному напрямку, хоча сам собою він нових голосів не принесе. «Європейська солідарність» Порошенка продовжує світоглядну позицію попереднього року — войовничий, політизований і проєвропейський патріотизм. І вони дуже заточені на війну із Зеленським: вся войовничість йде в його тролінг. Але замість займатися не війною — лізти на барикади за Європу, важливіше зайнятися буденною конструктивною роботою, з чим у нас завжди проблеми.
Що стосується Опоблоку і Опозиційної платформи «За життя», я лише б звернув увагу на те, що там вже немає групи Льовочкіна-Фірташа. Залишилася тільки група Льовочкіна, яка знову залишається в цьому шлюбі з розрахунку з іншою бізнес-політичною групою — групою Медведчука. Тепер правильно говорити група Бойка-Льовочкіна, де перший — фронтмен і рейтингоносець, а другий — тіньовий лідер. Сам Медведчук об’єднує все: є як тіньовим, так і реальним лідером. Рейтинги у них непогані, але кілька відсотків можуть втратити через «поганих мерів» — точніше, новоутворення «Довіряй справам» одіозних політиків Кернеса і Труханова.
Одна з цікавих тенденцій цих виборів — співпраця і приховані блоки. Малорейтингові політики чи партії приєднуються до рейтингових лідерів і політичних сил. Це можна побачити на прикладі Опоплатформи — вони б могли піти окремо, але об’єдналися на користь обох політичних сил.
У Тимошенко відбулося щось схоже. Вона, як і раніше, лідер своєї партії, але тепер до неї приєдналися союзники з відносно невисоким рейтингом — Тарута і Наливайченко. Вони підтримували її як до президентських виборів, так і під час них. Тут і вдячність, і прагматичний розрахунок по обидва боки.
Ціла низка політичних сил також робитиме акцент на тому, що їхній лідер — претендент на прем’єрство. Це чітко задекларувала Тимошенко, такі ж амбіції має і група інших політиків — Гройсман, Порошенко, Смешко.
Вже зараз — раніше такого не було — низка політичних сил заявляє про те, з ким вони можуть об’єднатися в коаліцію. Тут все вибудовується без особливих сюрпризів. Якщо у «Слуги народу» рейтинги залишаться на рівні 40%, їм буде достатньо однієї партії, або мажоритарників. У ролі партнерів по коаліції вони готові бачити «Голос»: у них дуже багато спільного, особливо з економічного блоку і ліберальних поглядів. У співпраці з Тимошенко каменем спотикання може стати те, що Юлія Володимирівна буде претендувати на прем’єрство, а «Слуга народу», найімовірніше, захоче висувати свого кандидата.