Лікбез по “зерновій угоді”
1.Я думаю, що раптовий кінець цієї угоди з перших днів був гарантованим. І скільки часу вона протриває було невідомо.
2.Ключовим питанням сьогодні є не те, що робити, раз окупанти вийшли з угоди. Ключове питання – що робилось, щоб підготуватись до цього моменту. Від самого початку угоди, я трактував її як час, необхідний для пошуку інших рішень. Тому, чи будувались “сухі порти”, чи збільшувались можливості експорту залізницею, дорогою? Чи є зброя для гарантування безпеки перевезення?
3.Рішенням вийти з угоди путін поставив себе в ще більш дебільну ситуацію. Ок. Ми веземо зерно на цивільному кораблі. Вони, що віддадуть наказ його топити? Це свідоме знищення цивільного судна. Не те, щоб вони на це були не здатні, але на це судно ж дивиться весь світ. Друге, рішення про знищення цивільного судна – буде мати наслідком створення безпекової зони через надання зброї для знищення російського флоту. Така зброя в нас вже частково є. Третє, Туреччина може організувати конвой для кораблів із зерном. І що буде робити путін в такій ситуації, топити турецькі військові кораблі?