У Кремлі засіли закінчені фетишисти. Вони свято вірять, що якщо своє приречене свавілля назвати якимось іншим словом, то відразу зміниться і злочинна суть. І окупанти раптом знайдуть силу небачену і незламну силу.
Але ми розуміємо, що як би вони не називали захоплення і грабіж частини нашої землі, це все одно залишається несправедливою загарбницькою війною.
За цим воєнним станом окупанти отримали право мобілізувати місцеве населення, реквізувати транспорт, відбирати підприємства та бізнес, відправляти людей на примусові роботи, переселяти їх у якісь російські тьмутаракані. Але загарбники і так це робили, хіба що тепер у них з’явився папірець з Кремля, який зовсім не скасовує факт, що діяння є воєнним злочином.
Але є і ще один чудовий момент, пов’язаний із нещодавніми рішеннями російської влади. Тепер за всі військові питання відповідає свіжопризначений генерал і м’ясник Суровікін, а за всі організаційні та економічні питання, пов’язані з війною, — прем’єр-міністр Мішустін. А кремлівський фюрерок Путін, який розв’язав війну заради задоволення своїх комплексів, уже ніби й до чого. Вже й не відповідає за провали російської кампанії та за сотні тисяч понівечених та занапащених життів. Сидить на двох валізках і косить під білу та пухнасту.
Ось ніколи вожді не відмовляються від лаврів та почестей за перемоги! Навпаки, приписують чужі. А якщо Путін відповзає набік, то навіть у Кремлі починають розуміти, що війну проти України провалено і котиться під укіс.
Так, крах недоімперії станеться не завтра. Але він неминучий. Не допоможуть ні військове, ні надзвичайне, ні навіть потойбічне становище.