Якщо після обміну полоненими і заручниками Ізраїль і Хамас, врешті-решт, при міжнародній посередництві і вимушеному збройному нейтралітеті Ірану, підпишуть мирну угоду, то Захід візьметься за Україну і Росію, за організацію мирної угоди, щоб про себе не думав Путін. Для Путіна припинення війни в Україні вкрай невигідно бо він не домігся своєї головної мети всередині Росії – продовження режиму абсолютного правління, режиму особистої влади замість перспективи перерозподілу влади і власності на користь якогось “Політбюро” – групи російських політиків, олігархів і силовиків, що складаються зі старих і нових його соратників, друзів і лоялістів. Тому Кремль усіма силами буде чинити опір згасанню палестино-ізраїльського конфлікту, точно так як і успішним мирним переговорам з Україною, які зажадають від Путіна поступок і компромісів і будь-якому випадку сильно вдарять по його політичній перспективі і абсолютної влади над Росією.
Активні спроби могутнього близького друга Путіна Патрушева реалізувати керований процес передачі влади наступнику має менше шансів на успіх, як і відчайдушні спроби Путіна утримати абсолютну владу будь-яким шляхом.
Швидше за все Росія рухається до зміни влади шляхом створення формально колективної форми управління країною (Політбюро), політичного режиму – “путінізм, без Путіна”. Але закінчення війни є однією з умов такого розвитку подій.