Журналісти «Слідства.Інфо» поговорили з матір’ю, дружиною і сестрою трьох українських захисників, яких поранених залишили на позиції «Зеніт».
«Він мене набрав о 7 ранку, але ми спали. Ми о 10 ранку поговорили. Він поранений в пах, перемотаний, старався жартувати, розплакався. Потім ми переписувались… Останнє повідомлення було о 12:00, що буде полон. Усі листування в мене залишились», — говорить Людмила, дружина бійця 110 бригади Андрія Дубницького з позивним «Байрактар».
16 лютого, Людмила поїхала у військкомат, щоб дізнатися щось про чоловіка, однак там їй нічого не відповіли: «Мені сказали, що звʼяжуться, але ніхто не звʼязався, я вирубилась».
Людмила прокинулась ввечері і почала шукати інформацію про чоловіка у російських пабліках.
«О 22:30 я знайшла це відео, я впізнала його за татуюванням. Його співслужбовець мені підтвердив, що це він. Ніхто після цього мені не дзвонив, нічого. Сьогодні просили ДНК-тест дочки, якщо що, я віддала всі документи, дані паспорта, військовий квиток. Його призвали 8 березня 2022 го року, і відтоді він весь час був в Авдіївці… Доньці було 4 місяці, коли його мобілізували», — каже жінка.
Разом з Андрієм Дубницьким на російському відео був Георгій Павлов з позивним «Панда». Його впізнала мама Інна.
Георгій «Панда» Павлов — контрактник, служив з 2015-го. У 2017 був у Маріуполі, потім його перевели у 110-ту бригаду, останній рік він служив на позиції «Зеніт». Жінка каже, що військові три дні чекали на евакуацію.
«Вони три дні чекали машину, він іще тоді не був поранений, і 14-го отримав поранення, в нього осколкові поранення, спина… Я його дуже просила, синок, здайся в полон, ти мені потрібен живий — в нього маленька дитина — 5 років, син Андрюша, а він каже: «Мамо, я воїн». Хотілось би вірити, що вони живі. Найбільше, що я зараз хочу, — це знайти свого сина. Хочу побачити свого сина — йому буде 30 років в цьому році», — каже Інна.
Через кілька годин після розмови із журналістами «Слідства» жінка написала повідомлення, що впізнала тіло сина на тому самому російському відео з вбитими українськими бійцями.
Катерина — сестра Івана Житника з позивним «Джанго» — теж до останнього сподівалася, що її брата полікують і обміняють.
«Я сподіваюсь, що вони їх там, у Донецьку, підлікують, у нього ноги опухлі. Хоч би їх не розстріляли», — говорила зранку журналістам Катерина.
Однак на російському відео жінка впізнала тіло Івана по одягу й пляшці з водою, яку він тримав в руках, коли їх виводили з шахти росіяни. Іван якраз розмовляв з рідними по відеозвʼязку, коли окупанти зайшли в їхній імпровізований шпиталь в шахті.
Журналісти «Слідства.Інфо» звернулися за коментарем у пресслужбу 110-ї окремої механізованої бригади. Там відповіли, що потрібно перевіряти інформацію: «Я не можу ні підтвердити, ні заперечити, треба перевірка, верифікація. Штатний розпис — це інформація для службового користування, в мене немає доступу до цієї інформації… Я бачив це відео, але якби це була правда, росіяни вже з цього розігнали б істерику, що ми кинули поранених. Це можуть бути хлопці з іншої позиції, інших місць, іншого часу».