Путін не усвідомлює, що грубий тиск на Україну анулює головні російські політичні цілі в Азії
Президент Росії Володимир Путін давно шукав зустрічі з молодим лідером Північної Кореї Кім Чен Ином, але лише минулого місяця дипломатія Росії дала результати. І у Владивостоці відбулося добросусідське рукостискання. Кіму знадобився простір для маневру після несподівано невдалого саміту з президентом США Дональдом Трампом, що пройшов у кінці лютого в Ханої, тому відновлені відносини з Росією зіграли йому на руку. Путіна, своєю чергою, обурювало виключення Росії з цих надзвичайно важливих переговорів. Північнокорейський диктатор грав звичну роль зірки, запізнившись на зустріч на 40 хвилин і покинувши Владивосток на півдня раніше встановленого терміну. Але він продовжив заплановану 50-хвилинну зустріч з Путіними тет-а-тет майже на годину, і саме це має значення. Про що вони говорили, не повідомлялося. Але зате Путін тепер може з усією серйозністю повторювати банальності про те, що Північній Кореї необхідні гарантії безпеки для продовження денуклеаризації. Про це пише автор на сайті “Новое время”.
Можливо, навіть більше ніж Кім, Путін хотів вразити Трампа, який – в інтерпретації московських експертів – дуже сподівається на успіх обіцяного третього саміту з північнокорейським диктатором. Кремль, найімовірніше, вважає, що посприявши цьому успіху, йому вдасться змусити американського лідера повернутися до двосторонніх переговорів про стратегічні можливості, які для Москви є найважливішим підтвердженням світового статусу РФ. Однак, на цьому шляху може виникнути конфлікт інтересів: спонукаючи Кіма відстоювати свою зухвалу позицію, Путін хоче довести, що санкції не працюють і не здатні змусити країни змінити свою політику. Ця позиція підкріплена впливом санкцій на застиглу в стагнації економіку Росії, яку не зрушить жоден президентський указ. Ця слабкість економіки, зазначена падінням рівня доходів, підриває російські претензії на рівний статус у відносинах з Китаєм, з яким вони намагаються розвивати стратегічне партнерство.
З Владивостока Путін вирушив у Пекін, щоб відвідати другий форум «Один пояс – один шлях», який мав продемонструвати, як успішно і стабільно здійснюється ця найважливіша ініціатива президента Сі Цзіньпіна. Росія не бере участі в цій ініціативі, тому Путін хотів одночасно виявити підтримку і підкреслити високий рівень російського партнерства з Китаєм. Насправді, у Москви серйозні побоювання щодо цієї колосальної програми, що сприяє залежності сусідів Китаю від припливу китайських інвестицій. Москва слабо уявляє собі зміст торгових переговорів між США і Китаєм, але є тверда переконаність у неминучому геостратегічному конфлікті між цими двома конкурентними центрами влади. Кремль обурений своїм виключенням із цієї головної геополітичного взаємодії, і Путін сподівається використовувати нещодавню зустріч з Кімом для вирішення своїх інтересів.
Можливо, Сі бачить маневри Росії наскрізь. Тому він намагався потішити самолюбство Путіна, присвоївши російському лідерові почесний ступінь Університету Цінхуа. Переговори між Росією і Північною Кореєю у Владивостоці не мають особливого значення для Пекіна, але якщо під час складних торгів зі США Китай раптово вважатиме корисним ослаблення санкцій проти Північної Кореї, Росія буде тільки рада прислужитися ледь прихованими і спірними порушеннями. Москва, найімовірніше, не задоволена своєю позицією підпорядкування, і Путін прагнув отримати свободу вибору, сигналізуючи Японії про бажання врегулювати конфлікт навколо Південних Курильських островів, який давно зайшов у глухий кут. Як і слід було очікувати, інтрига не принесла плодів, на велике розчарування японського прем’єр-міністра Сіндзо Абе. І зараз російська дипломатія намагається знайти варіанти, як вразити чутливі до питання суверенітету країни Південної Азії рішучою відмовою в можливості передавання влади Токіо навіть над найменшими острівцями.
Росія каже про «поворот» на Схід, незважаючи на те, що азіатським сусідам Росії очевидний її інтерес до конфліктів у європейському регіоні. Одразу на підтвердження: на прес-конференції після зустрічі з Кімом Путін пожвавився лише на питанні про проблему відносин з Україною. Нищівна поразка Петра Порошенка на нещодавніх президентських виборах потішила Кремль. Хоча перемога молодого і неупередженого Володимира Зеленського – велика проблема для літніх корумпованих поплічників Путіна. Першим сигналом ворожості стала відмова Путіна привітати Зеленського з його обранням. Далі були і серйозніші наслідки: Путін підписав указ про надання, з кількома формальностями, російського громадянства тим, хто проживає на території квазіреспублік ЛНР і ДНР. Відповідь Зеленського була сильною і гідною, але провокаційний крок Путіна підірвав перспективи нового старту в регуляції конфлікту на Донбасі і може викликати нову ескалацію.
Путін, найімовірніше, не усвідомлює, що цей грубий тиск на Україну ефективно анулює три головні цілі російської політики в Азії: встановлення контакту з Кімом, зміцнення його дружби з Сі і доказ своєї значущості Трампу. Але Північна Корея напевно вже зрозуміла, що Путін не стане корисним посередником: США готують нові санкції і Китай хоче залишитися осторонь від російської конфронтації з Заходом. Посилення взаємодії з динамічними державами в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні може бути хорошою стратегією для Росії, але її виконання незмінно спотикається через економічну неефективність і надмірні геополітичні амбіції. Збройні сили залишаться обраним інструментом політики Москви, але навряд чи є можливість застосувати їх на Далекому Сході. Росія стає слабкішою в жорстокій боротьбі за владу і вплив в Індо-Тихоокеанському регіоні, і епізодична участь Путіна у зустрічах на найвищому рівні не вплине на цю тенденцію.