Прочитати ці “послання” неважко: Володимире Олександрович, ви хотіли домовлятися, то приходьте і щось попросіть.
Відкинемо пропагандистську гру Росії з «підтримкою» Зеленського під час виборів. Російська пропаганда, як і російські бунти – «бессмысленная и беспощадная». Тільки її творці до пуття розуміють, що хочуть досягнути, витягуючи зі склепу якийсь черговий імперський чи радянський штамп, або ж скелет Януковича.
Позиція офіційної Росії зараз прочитується нескладно: Україні передали полум’яний «привіт» з введенням 1 червня заборони на поставку нафти, нафтопродуктів і вугілля. Другий мессидж – почергове то натягування, то відпускання повідка «повстанцям» на Донбасі, та, відповідно, то згасання, то посилення напруги на лінії фронту на тлі постійних «розмусолювань» теми про паспортизацію російськими документами мешканців тимчасово окупованих територій на Донбасі.
Прочитати ці «послання» неважко: Володимире Олександрович, ви хотіли домовлятися, то приходьте і щось попросіть, але щоб вам не було боляче, краще просто запитайте, що ми від вас хочемо. І буде всім щастя.
Енергії така «політика» забирає небагато. Тим паче, що натруджені «геополітичними здобутками» руки зараз зосереджено вовтузяться в Білорусі, готують серію масштабних військових навчань – не виключено, що зі застосуванням ядерної зброї.
Санкції, щоправда, сильно муляють і відволікають. Як кістка в горлі: ніби і несмертельно, та дуже незручно.
Відтак ситуація нагадує дитячу гру «хто перший кліпне», чи дорослий спосіб торгівлі – «хто перший назве ціну, той і програв». Росія вважає, що не може дозволити собі проявити слабкість і почати торгуватися: це примусить світ і Україну сумніватись, що вона веде ці переговори з позиції сильної сторони. (Сильні не просять, а беруть.)
Будь-яка ціна, яку назве новий президент України, і якою би високою вона йому не здавалась, виявиться лише початковою у переговорах. За цих обставин єдиний спосіб маневрувати – це міжнародне посередництво, яке, щоправда, теж не завжди дається безоплатно.
З іншого боку Захід, здається, вивчив уроки минулого, коли кинуті напризволяще українські лідери дуже швидко перетворювались на корм для «зростаючого російського організму», а заразом відкинули невдалу пропагандистську вигадку Порошенка про проросійськість Зеленського, та, не вагаючись, простягнули новому президенту руку.
Далі буде.