Байден, передай стегенця!
Академик Сахаров
Был такой дурной.
Ох и возмущались мы:
Нужен он на кой?
Позже оказалось вдруг,
Что он был хороший.
Жалко его, бедного.
Стоим с повинной рожей.
Нынче выясняется:
Все-таки плохой.
Снова возмущаемся:
Нужен был на кой?
Если вновь окажется,
Что все-таки хороший,
Эх, пожалеем мы опять,
Да с повинной рожей!
(Герман Лукомников)
Російська суспільна свідомість вкрай інфантильна. Вона схожа на психологію важких підлітків-невротиків. Потужний комплекс неповноцінності змушує малолітнього хулігана самостверджуватися за допомогою насильства. Однак раціонально оцінити свої можливості він не спроможний. У спровокованій ним же бійці його боляче б’ють, після чого самооцінка різко падає. Країна стоїть перед світом з “винуватою пикою” підлітка, який нашкодив: “Дядечки, не бийте, краще нагодуйте, я голодний!”
Однак період каяття триває недовго. Черговий вождь (якийсь старий крадій) пояснює країні-підлітку, що в усіх її негараздах винні всі довкола. Країна знову впадає в ресентимент і намагається помститися всім довкола за свою неспроможність, самоствердитися за допомогою насильства.
Російська суспільна свідомість розгойдується як гойдалка: від нестримного самовихваляння до жорстокого самозневажання і назад.
У період манії величі країна чинить злочинні дурниці, встряє у криваві авантюри. Потім настає падіння, період самоприниження й жебракування (уже скоро).
Часи СРСР.
Ми – найпередовіша, перша соціалістична країна. У них – безробіття, інфляція, корупція. А в нас нічого цього (і навіть сексу) немає. Ми підкорили космос, тримаємо пів світу в кулаці, “а также в области балета мы впереди планеты всей”.
Перебудова й 90-ті.
Ми для всього світу – сумний приклад того, як не треба жити; було поставлено провальний комуністичний експеримент, який занапастив найкращих людей країни. У них – демократія й повні полиці в магазинах. У нас – безлад і дефіцит. Буш, передай стегенця!
Путінські часи.
Ми – найбільші й найкрутіші, правильні та справжні. У них – батько номер один і номер два, гей-паради, миються собаками, закушують хом’яками. У нас є все для щастя: тато й мама, випити й закусити, світло й газ, бомби й ракети, скріпи й Путін. Ми свято зберігаємо православні традиції й анальну незайманість. А хто до нас із гей-пропагандою прийде – від неї й загине!
Постпутінські часи.
Ми – ганьба людства. Навіщось напали на сусідів, убили безліч людей, зруйнували міста, стали опудалом для всього світу. Це все Путін винуватий. Він нас поплутав, а ми, нерозумні, повелися. Байден, будь таким же добреньким дідусем, яким був Буш, передай курячі стегенця! Ми ще не забули їхнього солодкого смаку, який натще буквально зводить із розуму.