Командувачі певних видів військ мають опікуватися своїм командуванням, а не війною. Про це заявив військовий експерт, колишній речник Генерального штабу ЗСУ Владислав Селезньов.
“Звернемо увагу на трьох посадових осіб наших Збройних сил. Командувача сухопутних військ генерала Сирського, командувача Повітряних сил генерала Олещука і командувача Військово-морських Сил Неїжпапу. Що відбувається? Насправді кожен командувач має в першу чергу опікуватися розвитком та відповідним функціонуванням тієї структури, очільником якої він є. Але у нас виявляється така історія, що генерал Сирський не стільки є командувачем за визначенням сухопутних військ, який є командувачем оперативно-тактично-угрупованням військ “Хортиця”. Він веде зараз бойові дії на сході нашої країни. Боронить Куп’янсько-Ліманський напрямок, веде запеклі бойові дії на Бахмутському напрямку. Тобто людина надзвичайно зайнята, але зайнята суто війною, а не державним будівництвом визначених компонентів українських Збройних сил – сухопутних військ. Тобто не можна поєднувати такі речі в одній посадовій особі. Це неприпустимо”, – вважає Селезньов.
Він зазначив, що Олещук – неймовірно високого рівня висококласний фахівець, чудовий менеджер та адміністратор, але основна частина його уваги зараз прикута до забезпечення і функціонування нашої системи протиповітряної оборони.
“Наші оператори ППО демонструють неймовірні результати за таких складних умов масштабних дронових та ракетних атак. Але здається, що командувач в першу чергу має опікуватися питаннями державного будівництва, в тому числі питаннями створення відповідної інфраструктури, яка мала би прийняти на своїй базі ті самі омріяні нами F-16. Має можливість генерал Олещук розподіляти свій функціонал? Питання, я думаю, що риторичне, бо якщо віддається якомусь напрямку 100% перевага, то інші можуть, певною мірою, і постраждати”, – акцентував Селезньов.
Він заявив, що таке саме твердження можна висловити на адресу Неїжпапи. За словами військового експерта, він зараз активно опікується питаннями створення армії ударних дронів, зокрема, на півдні нашої країни.
“Це надзвичайна, державної ваги задача, яка насправді на певну міру зараз компенсує і брак артилерійських боєприпасів, і дозволяє вирішити ще ряд проблем. Але, знову ж таки, командувач, в першу чергу, мені здається, має працювати з нашими закордонними партнерами щодо посилення, збільшення бойових можливостей українських Військово-морських сил. Тобто, функціонал визначений для кожного командувача чітко. Але ж не може бути за таких умов певна міра зміщення акцентів у діяльності командувачів”, – акцентував Селезньов.
Він ставить питання, чи варто витрачати час на ті речі, які надзвичайно важливі, але якими можуть займатися інші, менші, значніші за статусом військові посадові особи.
“Відповідь, як на мене, є очевидна, хоча знову ж таки, питання не популярне. Наші командувачі користуються неймовірно повагою, але мені здається, що цю тему обов’язково треба проговорювати, бо якщо буде відбуватися і подальше зміщення акцентів, ми можемо втратити саме питання державного будівництва. На лінії командування сухопутних військ, військово-морських сил, повітряних, а це неприпустимо. Я розумію, що цей дощ надовго, російсько-українська війна буде вирувати на теренах нашої країни досить тривалий час, а це значить, що навіть за умови ведення активних бойових дій державне військове будівництво має відбуватися. І очільниками цього процесу мають бути визначені посадові особи, інакше ніяк”, – сказав Селезньов.
Командувач виду військ Збройних Сил несе відповідальність за цілу низку завдань і обов’язків, які забезпечують ефективне функціонування і готовність його виду військ. До основних обов’язків командувача належать:
- Планування та організація: Розробка стратегічних планів, тренувань, навчань і операцій для підтримки високого рівня боєготовності військ.
- Управління персоналом: Відповідальність за кадрове забезпечення, включаючи набір, підготовку, розстановку, оцінку та розвиток особового складу.
- Матеріально-технічне забезпечення: Забезпечення військ необхідною технікою, озброєнням, амуніцією та іншими матеріальними ресурсами.
- Оперативне керівництво: Керівництво і контроль за проведенням військових операцій та маневрів.
- Співпраця з іншими видами військ та силами безпеки: Координація дій з іншими видами військ і органами безпеки для досягнення спільних цілей.
- Забезпечення безпеки та обороноздатності: Вжиття заходів для захисту держави від зовнішніх і внутрішніх загроз.
- Підготовка та реалізація оборонних планів: Розробка і впровадження стратегій оборони та відповіді на потенційні загрози.
- Звітність та аналіз: Подання звітів вищому військовому керівництву і аналіз ефективності військових операцій і стратегій.
Обсяг обов’язків може варіюватися в залежності від конкретної країни, стану військової техніки та поточної міжнародної ситуації.