Армія РФ використовує українські стратегічні бомбардувальники, які Київ передав Москві в межах угоди між урядами двох країн у 1999 році в обмін на погашення заборгованості за спожитий російський газ. Про це йдеться у розслідуванні «Схем» (Радіо Свобода).
Загалом «Схеми» ідентифікували десять українських стратегічних літаків, переданих Україною Росії.
Це Ту-160, яким в РФ присвоїли нові назви: «Микола Кузнецов» (раніше це був український літак з бортовим номером «10»), «Василь Сенько» («11»), «Олександр Новиков» («12»), «Володимир Судець» («15»), «Олексій Плохов» («16»), «Андрій Туполев» («18»), «Ігор Сікорський» («22»).
Серед них щонайменше шість бортів – нині у бойовому складі армії РФ. Журналісти знайшли номери літаків в архівній угоді між Україною та РФ, проаналізували їх за допомогою міжнародного авіареєстру і співставили з номерами бомбардувальників, які, за даними ГУР, використовуються армією Росії.
Серед переданих владою України літаків «Схеми» також виявили три Ту-95МС: це «Красноярськ», «Севастополь», «Ізборськ» – такі нові назви українські бомбардувальники отримали в Росії.
«Схеми» розшукали в архіві угоду між Кабінетом міністрів України на чолі з Валерієм Пустовойтенком та урядом РФ за керівництва Володимира Путіна, підписану в Ялті 1999 року. Згідно з нею, Київ передав Москві вісім важких бомбардувальників Ту-160 і три Ту-95МС, а також 575 крилатих ракет Х-55. За це Росія компенсувала Україні борг за російський газ – на суму 275 мільйонів доларів. Це – визначена вартість переданого обладнання.
За даними журналістів, передача літаків та ракет відбулась без погодження Верховної Ради.
Крім того, вартість озброєння була заниженою у десять разів – про це сказано у висновках Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради для проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання в Збройних Силах України та підриву обороноздатності держави у період з 2004 по 2017 роки.
У коментарі «Схемам» колишній президент України Леонід Кучма зазначив, що навіть якби стратегічні бомбардувальники залишились на озброєнні України, це не значно би допомогло в захисті від РФ:
«Росія має засоби ППО, здатні протистояти ракетам класу Х-55, у той час як величезні за розміром та відносно низькошвидкісні бомбардувальники ще у перші дні війни стали б легкою здобиччю російських засобів ураження як у повітрі, так і на аеродромах.
Стратегічна зброя навряд чи могла допомогти вирішенню стратегічних завдань України, і вона точно не вписувалася в український масштаб. В нас не було полігонів для випробувань ракет. Ми не мали навіть достатньої для експлуатації цих засобів територіальної протяжності – адже стратегічне озброєння потребує стратегічного простору».