Україна сьогодні може бути прикладом демократії та належного врядування навіть для багатьох західних країн, які ми так звикли ставити собі в приклад.
Учора політикум США вчергове струсонуло опублікованою інформацією, яка показує, що бізнесмен, пов’язаний з адвокатом американського президента, стояв за зовнішнім спостереженням за американським послом Марі Йованович в Україні.
Нещодавно Австрію струсонуло відео-компроматом, у якому керівник Партії свободи та друга людина в країні після глави уряду у розслабленій атмосфері веде переговори з нібито заможною росіянкою про російську фінансову та медійну підтримку в обмін на державні контракти та політичний вплив.
Два роки тому Парламентську Асамблею струсонуло від компромату на її президента Педро Аграмунта, який російським військовим літаком літав у Сирію якраз напередодні хімічної атаки росіян на цивільне населення, відео страждань людей після якої змусили навіть Трампа запустити кілька ракет по Сирії.
Ще два роки тому добряче трусило Францію, коли затримали колишнього президента Ніколя Саркозі за нібито незаконне фінансування його передвиборчої кампанії у 2007 році лівійським авторитарним лідером Муаммаром Каддафі.
Ще, напевно, згадаю скандал півторарічної давнини з компроматом в Італії на близького помічника віце-прем’єра щодо переговорів у Москві про фінансування партії Ліга у сумі 65 млн євро в обмін на сприяння продажу російської нафти італійській компанії Eni, яка до речі, бере участь в побудові Північного потоку-2.
Це я до чого. Олексій Гончарук не «мутив» свій інтерес в газових контрактах з Росією, чим грішили уряди останні двадцять років. Не продавав надра окремим обраним фірмам, які будуть ділитися прибутком, за чим ми спостерігали в попередньому уряді (я про Юзівку). Не закладав свій інтерес в оборонних замовленнях, на чому спалився попередній президент. Не домовлявся про мочилово окремих критиків уряду чи представників опозиції.
У світовому рейтингу компроматів на державних лідерів — компромат, злитий на прем’єра Гончарука, доводить лише одне — Україна сьогодні може бути прикладом демократії та належного врядування навіть для багатьох західних країн, які ми так звикли ставити собі в приклад. Якщо це все, що змогли на копати на уряд, то це надихає.
І останнє – про замовників. Зрозуміло, що розрахунок на підрив відносин з МВФ. І зрозуміло, хто за цим стоїть. Але, хлопці, постріл вхолосту.