Є такий артефакт, крилатий вислів, помилково приписуваний Салтикову-Щедріну:
“Якщо я засну і прокинуся через сто років і мене запитають, що зараз відбувається в Росії, я відповім: п’ють і крадуть”.
Насправді все набагато гірше: вбивають і брешуть. Вбивають, а потім звалюють відповідальність на жертв, оголошуючи їх – злочинцями, а себе – буквально святими праведниками.
Російська влада завжди поводилася саме так. Навіть при хваленому Єльцині і “демократах” в 90-ті.
Друг моєї юності, нижньогородський правозахисник Стас Дмитрієвський згадує:
“Найстрашнішим для мене в січні 1995 р.в Грозному було сидіти в підвалі будинку на хвилинці, за яким невтомно лупив російський “Град” і на який падали російські бомби, і (був там такий дивний бонус) слухати радіо “Росія”. По радіо розповідали, що чеченці бомблять самі себе, щоб дискредитувати російський конституційний порядок і російську армію, який його героїчно наводить”.
Нічого не нагадує?