Таки вміє недоімперія спантеличувати!
Я-то своїм відсталим аналітичним розумцем вважав, що Путін проведе зміну свого військового керівництва у квітні, відразу драпа росіян з-під Києва та інших українських міст. І зробить це рішуче і нещадно, в стилі Сталіна, під якого він косить.
Але ні, Шойгу з Герасимовим продовжували втирати фюрерку і решті недоімперії про “все йде за планом”. А ті із задоволенням споживали це фуфло.
І ось – почалося. Швидше за все. Можливо.
Над Шойгу і Герасимовим таки нависла тінь відставки. Але виявилося, що Путін відчуває себе настільки ослабленими політично і фізично, що змушений запускати цілу пропагандистську кампанію, щоб зрушити врослих в крісла оленяра і гібридника. Залучати Кадирова з Пригожиним, обіцяючи їм всякі плюшки – адміністративні та бюджетні. Спускати з повідця телевізійних шавок…
Пишу про це тому, що подібні хороводи навколо дріб’язкового відсторонення несправедливих — це очевидна слабкість російської влади. І слабкість ця породжує неабияке бродіння під касками тих, хто ще сподівається на перемогу недоімперії. І послаблює військову міць агресора не гірше масового залпу хаймарсами.
Тому що без віри в перемогу перемоги не буває.
Недобре щось в *лядському Королівстві … і це тішить.
До речі, ніяких репресій проти Шойгу з Герасимовим не передбачається. Їм фюрер ще й ордени випише “за особисту відданість”.
Днями ми з хорошим товаришем заговорили про розпад недоімперії. Він теж в нього вірить, але вважає, що це настільки нескоро, що ми не доживемо. А я відповідаю, що точно також засмучувався, що не доживу до розпаду СРСР. А воно он воно як!